Ухвала

від 15.01.2021 по справі 915/250/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

15 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/250/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

розглянувши заяву про забезпечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Топ"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020

по справі №915/250/20

за позовом Приватного підприємства "Моноліт-Трейд Миколаїв"

до Миколаївської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Моноліт - Трейд Миколаїв» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 03.03.2020 в якій просило суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 1100 кв. м. (кадастровий номер 4810136300:12:023:0001), м. Миколаїв по вул. Крилова, поміж житловими будинками №№15,17 (заводський район), укладений 22.08.2013 та зареєстрований Миколаївською міською радою 22.08.2013 за №9480 в редакції викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 у справі №915/250/20 позов задоволено у повному обсязі:. визнано укладеною додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки площею 1100 кв. м. (кадастровий номер 4810136300:12:023:0001), м. Миколаїв, по вул. Крилова, поміж житловими будинками №№15,17 (Заводський район), укладений 22.08.2013 та зареєстрований Миколаївською міською радою 22.08.2013 за №9480 на умовах, викладених позивачем.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 13.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Топ" (особа, яка не брала часті у справі) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2021, у складі колегії суддів: головуючого - Принцевської Н.М., суддів - Діброви Г.І., Ярош А.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Топ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 по справі №915/250/20.

Разом з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Топ" надійшла заява про забезпечення позову, у якій воно просило заборонити Приватному підприємству "Моноліт-Трейд Миколаїв" проведення будь-яких будівельних робіт, як тих які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, та і таких які підлягають ліцензуванню на земельній ділянці кадастровий номер 4810136300:12:023:0001, що розташована: м. Миколаїв, вул. Крилова, поміж житловими будинками №15, №17 (Заводський район), яка знаходиться в оренді у Приватного підприємства "Моноліт-Трейд Миколаїв" за договором оренди, укладеним 22.08.2013 та зареєстрованим Миколаївською міською радою 22.08.2013 за №9480.

В обґрунтування поданої заяви скаржник зазначає, що позивач умисно не повідомив суд про наявність законних прав та інтересів апелянта під час розгляду справи з метою створення штучного конфлікту та набуття неправомірних заходів впливу на апелянта, оскільки, фактично, нерухоме майно апелянта за винесеним судовим рішенням опинилось на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у позивача.

Апелянт у своєму клопотанні зазначає, що отримавши рішення суду про задоволення позовних вимог позивач вимагає прибрати об`єкт нерухомості, що належить апелянту на праві власності з земельної ділянки, що знаходиться у нього в оренді, та погрожує знести його власними силами, здійснює постійний тиск на апелянта та намагається продати право оренди у незаконний спосіб та за незрозумілу ціну апелянту.

Скаржник висловлює побоювання, що позивач зруйнує, належний йому об`єкт до вирішення справи по суті судом апеляційної інстанції та намагатиметься на цьому місці будувати інший об`єкт, що матиме невиправні наслідки для апелянта, надмірні фінансові витрати, та в свою чергу унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів апелянта, у зв`язку з необхідністю тривалого часу для їх відновлення, коштів для відновлення нерухомості, призведе до подання інших позовів, судової тяганини, а відповідно додаткових судових витрат.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Пунктом 2 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судова колегія зазначає, що вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у поданій заяві про забезпечення позову заявник не навів належних доводів, які б свідчили про наявність зв`язку між запропонованим ним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги по справі, зокрема, не обґрунтував доцільність вжиття таких заходів та адекватність обраного виду забезпечення позову.

В порушення наведених вимог закону, заявником в обґрунтування поданої ним заяви не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач.

Таким чином, заявником не наведено суду жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між конкретним заходом забезпечення позову, який просить вжити позивач у даній справі і предметом позовної вимоги - відсутній правовий зв`язок і наявність такого скаржником не була доведена доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 267, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Топ" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді Г.І. Діброва

А.І. Ярош