Постанова

від 12.01.2021 по справі 902/848/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Справа № 902/848/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Давиденко Ю.В. - адвокат, представник за ордером серії А.В№1007364

від 07.10.2020р.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької районної ради Вінницької області, м.Вінниця

на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 06.11.20р. суддею Нешик О.С. о 10:02 год. у м.Вінниці, повний текст складено 16.11.20р.

у справі № 902/848/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР", м.Вінниця

до Вінницької районної ради Вінницької області, м.Вінниця

про стягнення 513460,95 грн. заборгованості згідно договору підряду

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020р. у справі №902/848/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" до Вінницької районної ради Вінницької області про стягнення 513460,95 грн. заборгованості згідно договору підряду задоволено повністю.

Стягнуто з Вінницької районної ради Вінницької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" 513460,95грн. - заборгованості, 7701,00грн. - відшкодування судового збору, 19000,00грн. відшкодування витрат на проведення експертиз.

Стягнуто з Вінницької районної ради Вінницької області до Державного бюджету судовий збір в розмірі 0,92грн..

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Вінницька районна рада Вінницької області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

зазначає, що 05.04.2016р. між Вінницькою районною радою Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУР" укладено договір підряду №25/04 (договір). Міністерством культури України від 09.06.2016р. №477/10/61-16 було повідомлено позивача про основні вимоги до проведення робіт: - роботи виконувати відповідно до погодженої проектної документації та вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а також згідно з ДЕН А.2.2-6-2008 та ДЕН В.3.2-1-2004; - після завершення робіт передати до Міністерства культури України відповідний звіт; - за потреби, будь-які земляні роботи, в тому числі пов`язані з прокладанням інженерних мереж, благоустроєм території тощо, проводити під наглядом фахівців археологів. Дозвіл на проведення земляних робіт отримати у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Після завершення ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятці або якогось їх етапу, визначеного науково-проектною документацією, науковим керівником за участю спеціалістів, що здійснюють авторський нагляд за проведенням робіт та науково-технічний супровід, складається "Науковореставраційний звіт" відповідно до вимог ДБН А.2.2-6-2008. Відповідно до Правил приймання робіт і оцінки їх якості (ДБН В.3.2-1- 2004) всі види робіт на пам`ятках після їх закінчення приймаються комісією з учасників реставраційного процесу відповідно до існуючих норм. Після закінчення всіх видів робіт на основі результатів роботи комісії і її позитивного висновку складається акт здавання-приймання виконаних робіт. Після завершення робіт організація, яка здійснювала наукове керівництво, повинна представити в тримісячний термін у державні органи охорони пам`яток науково-реставраційний звіт про проведені роботи (після їх приймання). Науково-реставраційний звіт є невід`ємною частиною проекту і включається в проектний кошторис. На жодному з етапів проведення реставраційних робіт позивачем не було ознайомлено Вінницьку районну раду з науково-реставраційним звітом, який би мав складатись після завершення кожного з етапів реставрації;

- у висновку експерта Кацаги Н.Є. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи МОС-392, зазначено, що враховуючи вимоги нормативних документів, діючих в галузі будівництва на території України, враховуючи те, що експерт не мав можливості досліджувати роботи з фарбування фасадів, колон, пілястр, ліпних виробів та монтажу віконних блоків станом на час їх фактичного виконання та відсутність у Вінницькій торгово-промисловій палаті можливості проводити лабораторні дослідження (відсутність лабораторних приладів), надати відповідь на питання, щодо відповідності виконання будівельних робіт згідно переліку, зазначено в акті виконаних будівельних робіт №15 за жовтень 2017 року, з Реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки архітектури національного значення - палац XVIII століття Грохольських-Можайських. що розташовується за адресою: Вінницька область, Вінницький район, смт.Вороновиця, вул.Козацький шлях, 26, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва не вбачається можливим. Тобто, висновок експерта не містить інформації, щодо дотримання позивачем в ході реставраційних робіт згідно з ДБН А.2.2-6-2008 та ДБН В.3.2-1-2004 та вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини;

- вказує, що листом №01-08/708 від 30.06.2017р. Вінницька районна рада звернулась до ТОВ "МУР" стосовно неякісного виконання робіт, або їх не завершення, а саме: неякісно побілені колони, відсутні зливні жолоби фасадної частини маєтку, доріжка до туалету частково зруйнована під час проведення ремонтних робіт, зруйновано асфальтне покриття фасадної частини маєтку, не завершено реставраційні роботи одноповерхової прибудови, біля панської криниці. Також листом від 20.06.2018р. №01- 03/742 Вінницька районна рада повторно повідомила позивача про усунення недоліків. Натомість позивач у відповідь повідомив відповідача, що частина робіт буде усунуто після оплати раніше проведених робіт. Хоча тими ж Державними будівельними нормами України передбачено, що виявлені при огляді дутики, відшарування, тріщини, раковини та інші дефекти потрібно очищати, а потім нанести нову ізоляцію, що позивачем зроблено не було;

- покликається на те, що позивач стверджує, що відповідачем не оплачено вартість виконаних ТОВ "МУР" будівельних робіт згідно Акту №15 за жовтень 2017 на суму 513460,95грн. в рамках додаткової угоди №2 від 19.04.2017р.. Але листом №82 від 05.04.2018р., позивач вказує на заборгованість в рамках додаткової угоди №2 від 19.04.2017р. до договору підряду в сумі 441460,95грн., а вже в претензії №249 від 05.06.2019р. позивач вказує заборгованість в сумі 513460,95грн..

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/848/19/6903/20 від 17.12.2020р. матеріали справи №902/848/19 витребувано з Господарського суду Вінницької області.

28.12.2020р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/848/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2020р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Вінницької районної ради Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020р. у справі №902/848/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької районної ради Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020р. у справі №902/848/19 та призначено справу №902/848/19 до розгляду на 12.01.2021р. об 15:00год., тощо.

05.01.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" - адвоката Давиденко Ю.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/848/19 поза приміщенням суду. В даній заяві заявник просить забезпечити представнику ТОВ "МУР" можливість проведення судового засідання по справі №902/848/19, призначеного 12.01.2021р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.2021р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" - адвоката Давиденко Ю.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/848/19 поза приміщенням суду задоволено та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" - адвокату Давиденко Ю.В. участь в судовому засіданні у справі №918/868/20, призначеному на 12.01.2021р. об 15:00год. в режимі в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

11.01.2021р. на електронну адресу та 12.01.2021р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 12.01.2021р. не з`явився, своїх повноважних представників не направив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності відповідача.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 12.01.2021р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020р. у справі №902/848/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 05.04.2016р. між Вінницькою районною радою Вінницької області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУР" (генпірядник) укладено договір підряду №25/04 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, генпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик, в межах договірної ціни, власними та залученими силами і засобами, виконати та здати замовнику в установлений договором підряду строк закінченні роботи по реставрації фасаду та реабілітація парку пам`ятки національного значення палацу XVIII століття Грохольських-Можайських за адресою: Вінницький район, селище Вороновиця, вул.Леніна, 26, а замовник зобов`язується надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від генпідрядника закінченні роботи та оплатити їх.

Об`єкт будівництва - "Реставрація фасаду та реабілітація парку пам`ятки національного значення палацу XVIII століття Грохольських-Можайських, за адресою: Вінницький район, селище Вороновиця, вул.Леніна, 26" (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Генпідряднику, визначені проектною документацією і можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п.53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 1 серпня 2005 р. №668 з подальшими змінами та доповненнями (далі по тексту також - Загальні умови).

Пунктом 2.1 договору узгоджено, що договірна ціна робіт складає 4 295 050,00грн. без ПДВ, здійснюється за рахунок коштів проекту міжнародної технічної допомоги (МТД) - грант ЄС та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі.

Договірна ціна динамічна і може бути змінена у випадках:

- виникнення обставин непереборної сили;

- введення нових законодавчих і нормативних актів, зміни законодавчих актів з питань оподаткування, якщо вони впливають на вартість робіт;

- виявлення значних відхилень фактичних умов виконання робіт від проектних, встановити які на стадії погодження Генпідрядник не мав можливості;

- внесення змін до проектної документації;

- у разі необхідності виконання додаткових робіт згідно додаткової технічної документації (п.2.2 договору).

У відповідності до п.2.3 договору у разі необхідності виконання додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, генпідрядник зобов`язаний повідомити замовника про обставини, що призвели до виконання таких робіт, та подати замовнику пропозиції з відповідними розрахунками. Замовник протягом 5 днів розглядає зазначені пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє про нього генпідрядника.

Розрахунки за виконані роботи, які виконуються в два етапи, здійснюються на підставі Акту виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, згідно календарного графіку та плану фінансування (п.3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору, оплата робіт здійснюється поетапно згідно додатку №1 до договору. Об`єм та вартість робіт по етапам можуть коригуватися за домовленістю сторін.

Перед виконанням робіт кожного з етапів замовник сплачує генпідряднику аванс на придбання і доставку необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання у розмірі 30% від вартості етапу виконання робіт.

Оплата виконаних робіт здійснюється не пізніше 10-ти календарних днів після закінчення відповідного етапу виконання робіт (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику. Замовник зобов`язаний підписати подані генпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 10 календарних днів з дня підписання документів замовником. Якщо протягом трьох днів акт не підписаний або не надійшли зауваження до нього, акт вважається прийнятим та підписаним замовником і є підставою для оплати в такому ж самому порядку як і підписаний акт виконаних робіт.

В 10 розділі договору сторони узгодили порядок приймання-передачі виконаних робіт.

У п.п.10.1, 10.2 договору передбачено, що приймання-передача закінчених робіт (об`єкта) здійснюється відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Якщо замовник не розрахувався за виконані роботи або не сплатив інші суми, належні Генпідряднику, згідно з договором підряду генпідрядник, попередньо повідомивши Замовника, має право притримати передачу замовнику закінчених робіт (об`єкта будівництва), невикористаних матеріальних ресурсів та іншого майна. Порушення строків передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) у цьому разі вважається таким, що спричинено з вини замовника і передбачає відшкодування витрат генпідрядника, зумовлених цим порушенням (п.10.3 договору).

Згідно п.14.2 договору, доповнення та зміни до договору оформляються тільки за згодою сторін додатковими угодами. Сторона, що отримала додаткову угоду, повинна її оформити або дати зауваження на протязі 5-ти днів з дня її одержання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р.. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме припинення або перегляду, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.14.1 договору).

Надалі, 28.12.2016р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, в якій сторони узгодили викласти п.2.1 договору в наступній редакції:

"2.1. Договірна ціна робіт складає 4 645 050,00грн. без ПДВ, здійснюється за рахунок коштів проекту міжнародної технічної допомоги (МТД) - грант ЄС та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі.".

Також, сторони виклали І етап розділу "Вартість виконання робіт" додатку №1 до договору в наступній редакції: "2 541 000,00грн.".

Інші умови договору сторони залишили незмінними і обов`язковими до виконання.

Крім того, додатковою угодою №2 до договору сторони дійшли згоди про внесення наступних змін до договору:

"1. Викласти пункт 2.1 договору в наступній редакції:

"2.1. Договірна ціна робіт складає 5 580 510,95грн. без ПДВ, здійснюється за рахунок коштів проекту міжнародної технічної допомога (МТД)-грант ЄС та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі."

2. Доповнити календарний графік та план фінансування виконання робіт додатку №1 до договору III етапом в наступній редакції:

"III етап, найменування робіт: фарбування ліпного декору, встановлення віконних та дверних блоків, покрівельні роботи, відновлення балюстради балкону, реставрація штукатурки цегляних карнизів, зовнішнє освітлення фасаду: термін виконання робіт з 19 квітня 2017 року по 20 травня 2017 року, вартість виконання робіт 935 460,95грн.".

3. Викласти п.3.3 договору в наступній редакції:

Генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику. Замовник зобов`язаний підписати подані генпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 10 календарних днів з дня підписання документів замовником. У разі затримки фінансування грантодавцем розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 днів з дати отримання замовником коштів. Якщо протягом трьох днів акт не підписаний або не надійшли зауваження до нього, акт вважається прийнятим та підписаним замовником і є підставою для оплати в такому ж самому порядку як і підписаний акт виконаних робіт.

4. Інші умови договору залишаються незмінними і є обов`язковими до виконання.".

Згідно наявного у матеріалах справи гарантійного листа Вінницької районної ради Вінницької області адресований генеральному директору ТОВ "МУР" Козловському І.О. в якому зазначено, що: "В рамках співпраці за договором підряду №25/04 від 25.04.2016р. вашим підприємством були виконанні роботи, склад та обсяг яки визначені проектною документацією. Водночас для повної реставрації об`єкта будівництва виникла необхідність проведення додаткових робіт, які відображенні в наданих ТОВ "МУР" пропозиціях з відповідними розрахунками.

Вінницька районна рада прийняла рішення про продовження поглибленої реалізації проекту "Туризм - запорука динамічного соціально - економічного розвитку сільських громад", з метою створення сприятливих умов для розвитку економічного потенціалу Вінницького району шляхом відрядження туристичної зони, що стимулюватиме розвиток малого і середнього бізнесу, включаючи екотуризм.

В зв`язку із цим, просимо вас завершити розпочаті роботи по об`єкту будівництва - "Реставрація фасаду та реабілітація парку пам`ятки національного значення палацу XVII століття Грохольських-Можайських" в рамках додаткової угоди №2 від 19.04.2017р. до договору підряду №25/04 від 25.04.2017р.. Зі свого боку гарантуємо проведення розрахунків на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, згідно календарного графіку та плану фінансування".

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "МУР" на виконання умов договору, протягом 2016 - 2017 років проведено роботи, склад та обсяг яких визначені проектною документацією, загальною вартістю 5 067 050,00грн. зазначені роботи прийняті та оплачені Вінницькою районною радою Вінницької області в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (а.с.244-251, т.1; а.с.1-21, т.2).

Однак, як вказує ТОВ "МУР" Вінницькою районною радою Вінницької області не оплачено вартість виконаних ТОВ "МУР" будівельних робіт згідно Акту №15 за жовтень 2017 на суму 513460,95грн..

Враховуючи наявність вказаної заборгованості ТОВ "МУР" звернувся до Вінницькою районною радою Вінницької області з претензією №249 від 05.06.2019р. про негайне здійснення повного розрахунку.

Також, в додаток до претензії ТОВ "МУР", з-поміж іншого, направлено на адресу Вінницької районної ради Вінницької області Акт №15 за жовтень 2017 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.25, т.1).

Проте, у відповідь на претензію Вінницька районна рада Вінницької області відреагувала листом №01-03/544 від 12.06.2019р. в якому просить надати належним чином завірені копії документів, а саме договір підряду №25/04 від 25.04.2016р. та додаткові угоди до договору підряду №1 від 28.12.2016р., №2 від 19.04.2017р., для з`ясування обставин щодо повноти виконання Вінницькою районною радою договірних зобов`язань перед ТОВ "МУР".

Надалі, листом №294 від 04.07.2019р. ТОВ "МУР" направило на адресу Вінницької районної ради Вінницької області запитувані документи.

Однак, Вінницька районна рада Вінницької області на вказану претензію не відреагувала, заборгованість не сплатила.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької районної ради Вінницької області про стягнення 513460,95грн., що нараховані з посиланням на неналежне виконання останньою умов договору підряду №25/04 від 25.04.2016р..

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "МУР" посилається на те, що у жовтні 2017 року ТОВ "Мур" виконало обумовлені з відповідачем роботи за ІІІ етапом виконання, які передано останньому двома актами: актом виконаних робіт від 10.10.2017р. на суму 422000,00грн. та актом виконаних робіт, оформлені, за твердженням позивача, належним чином. Однак, з боку відповідача не всі документи були підписані, але і не було зауважень щодо виконаних робіт. Разом з тим, на переконання позивача, відповідачем розрахунок був проведений не у повному обсязі, борг останнього становить 513460,95грн..

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.10.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/848/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

31.10.2019р. до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01-03/957 від 31.10.2019р., в якому останній вказує, що заперечує проти позову. Мотивуючи свою процесуальну позицію відповідач вказує, що він у листах, адресованих позивачу, повідомляв про неякісно виконані роботи або їх незавершення, а також про відсутність у нього актів виконаних робіт на суму можливої заборгованості у розмірі 441460,95грн.. Таким чином, відповідач вказує про виконанням ним усіх зобов`язань відповідно до договору №25/4 від 25.04.2016р. в повному обсязі, в тому числі оплату робіт за 2016 та 2017 роки. Додатково відповідач вказує, що в матеріалах Вінницької районної ради відсутня додаткова угода №2 від 19.04.2017р. про збільшення вартості робіт до 5580510,95грн.. Натомість наявна додаткова угода №2 від 10.10.2017р. на суму 4717050,00грн..

13.11.2019р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла відповідь на відзив №524 від 12.11.2019р., у якій останній зазначає, що надана відповідачем додаткова угода №2 від 10.10.2017р. суперечить як іншим умовам договору підряду, власному тексту, а також дійсним обставинам справи. З іншого боку, додаткова угода №2 від 19.04.2017р., за твердженням позивача, повністю узгоджується із іншими домовленостями сторін договору, підтверджується гарантійним листом Вінницької районної ради з вказівкою саме на 19.04.2017р. як дату укладення даної угоди, а також тим, що відповідач надав та завірив копію даної угоди до власного відзиву. Крім того, позивач вказує, що відповідач також підтверджує той факт, що ним було отримано акти виконаних робіт на суму 513 460,95грн. разом з претензією 07.06.2019р. і зауважень чи заперечень до нього надано не було.

26.11.2019р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про призначення у даній справі комплексної судової експертизи (судової будівельно-технічної експертизи та економічно-бухгалтерської експертизи) проведення якої, згідно ухвали від 03.03.2020р., доручено Вінницькій торгово-промисловій палаті. Провадження у справі №902/848/19 зупинено.

Супровідним листом №23-06-4/65 від 12.08.2020р. Вінницька торгово-промислова палата повернула матеріали справи №902/848/19 разом із висновком експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 30.07.2020р. до Господарського суду Вінницької області.

21.09.2020р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання.

Під час судового засідання, 03.11.2020р., Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суд Вінницької області від 06.11.2020р. у справі №902/848/19 позов задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2016р. між Вінницькою районною радою Вінницької області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУР" (генпірядник) укладено договір підряду №25/04, згідно п.1.1 якого, генпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик, в межах договірної ціни, власними та залученими силами і засобами, виконати та здати замовнику в установлений договором підряду строк закінченні роботи по реставрації фасаду та реабілітація парку пам`ятки національного значення палацу XVIII століття Грохольських-Можайських за адресою: Вінницький район, селище Вороновиця, вул.Леніна, 26, а замовник зобов`язується надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від генпідрядника закінченні роботи та оплатити їх.

Також, до вказаного договору між сторонами було укладено додаткові угоди №1 та №2.

Згідно ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МУР" на виконання умов договору, протягом 2016 - 2017 років проведено роботи, склад та обсяг яких визначені проектною документацією, загальною вартістю 5 067 050,00грн. зазначені роботи прийняті та оплачені Вінницькою районною радою Вінницької області в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку.

Однак, як вказує ТОВ "МУР" Вінницькою районною радою Вінницької області не оплачено вартість виконаних ТОВ "МУР" будівельних робіт згідно Акту №15 за жовтень 2017 на суму 513460,95грн..

З огляду на зібрані по справі докази, позицію сторін та положення діючого законодавства слід звернути увагу на те, що до предмету доказування у даній справі входять обставини стосовно об`єму (обсягу) виконаних робіт за договором підряду, зокрема відносно робіт, перелік яких наведено в Акті виконаних робіт №15 за жовтень 2017р. на суму 513 460,95грн..

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказаний Акт підписаний лише зі сторони позивача.

Зокрема, за приписами ч.ч.1, 2 ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Статтею 882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, аналізуючи зазначену норму слід дійти висновку, що підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акта.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботи, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.10.2019р. у справі №921/262/18, від 05.05.2020р. у справі №904/2082/19.

Водночас відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2019р. у справі №910/6491/18, від 21.08.2019р. у справі №917/1489/18.

Матеріали справи свідчать, що у ній відсутні листи відповідача із зауваженнями щодо обсягу та якості проведених робіт та мотивованою відмовою від підписання Акту №15 від 13.10.2017р. на суму 513460,95грн..

Водночас, лист Вінницької районної ради від 30.06.2017р. №01-08/708 щодо виявлених недоліків не стосується робіт проведених позивачем згідно Акту №15 від 13.10.2017р., оскільки його направлення передувало оформленню вказаного Акту.

Отже, за вказаних обставин слід дійти висновку, що замовник в порушення вимог ст.ст.853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких).

При цьому, при розглядів даної справи, з метою встановлення обставин щодо реального виконання позивачем будівельних робіт, перелік яких наведено в Акті №15 від 13.10.2017р., Господарським судом Вінницької області, ухвалою від 26.11.2019р. призначено у справі комплексну судову експертизу: судову будівельно-технічну експертизу та економічно-бухгалтерську експертизу, проведення якої згідно ухвали від 03.03.2020р. доручено Вінницькій торгово-промисловій палаті.

Відповідно до п.3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Вінницької області від 26.11.2019р. на розгляд будівельно-технічної експертизу поставлено наступні питання:

3.1. Чи були фактично виконані товариством з обмеженою відповідальністю "МУР" будівельні роботи, перелік яких зазначений у акті приймання виконаних будівельних робіт № 15 за жовтень 2017 (том1, а.с.232-240), з реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки національного значення палацу XVIII століття Грохольських-Можайських за адресою: Вінницький район, селище Вороновиця, вул.Леніна, 26?

3.2 У разі встановлення факту виконання будівельних робіт, перелік яких зазначений у акті приймання виконаних будівельних робіт №15 за жовтень 2017 (том1, а.с.232-240), з реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки національного значення палацу XVIII століття Грохольських-Можайських за адресою: Вінницький район, селище Вороновиця, вул.Леніна, 26 визначити, чи відповідають вони вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

3.3 Вирішити також інші питання, які виникнуть в процесі проведення будівельно-технічної експертизи.

При цьому згідно пункту 4 резолютивної частини ухвали від 26.11.2019 на розгляд економічно-бухгалтерської експертизу поставлено наступні питання:

4.1. Яка вартість фактично виконаних робіт, перелік яких зазначений у акті приймання виконаних будівельних робіт №15 за жовтень 2017 (том1, а.с.232-240), з реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки національного значення палацу XVIII століття Грохольських-Можайських за адресою: Вінницький район, селище Вороновиця, вул.Леніна, 26?

4.2. Вирішити також інші питання, які виникнуть в процесі проведення судової економічно-бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ст.98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно ст.73 ГПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися, зокрема, висновками експертів.

У відповідності до ст.104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В подальшу, за результатами проведення вказаних експертиз, судовим експертом Кацагаю Наталією Євгенівною, надано Висновок №ОС-392 від 30.07.2020р. наступного змісту:

"1. На підставі проведеного дослідження з урахуванням наданих на дослідження матеріалів, було встановлено, що обсяги фактично виконаних будівельних робіт згідно переліку, зазначеного у Акті приймання виконаних будівельних робіт №15 за жовтень 2017 року (том 1, а.с.232-240), з реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки національного значення - палацу XVIII століття Грохольських-Можайських, що розташовується за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця, вул. Козацький шлях (колишня вул.Леніна), 26, перевищують обсяги будівельних робіт, зазначених в даному Акті.

2. Враховуючи вимоги нормативних документів, діючих в галузі будівництва на території України, враховуючи те, що експерт не мав можливості досліджувати роботи з фарбування фасадів, колон, пілястр, ліпних виробів та монтажу віконних і дверних блоків станом на час їх фактичного виконання та відсутність у Вінницькій торгово-промисловій палаті можливості проводити лабораторні дослідження (відсутність лабораторних приладів), надати відповідь на питання щодо відповідності виконання будівельних робіт згідно переліку, зазначеного у Акті приймання виконаних будівельних робіт №15 за жовтень 2017 а.с.232-240), з реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки національного значення - палацу XVIII століття Грохольських-Можайських, що розташовується за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця, вул. Козацький шлях (колишня вул. Леніна), 26, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, не вбачається можливим.

3. Вартість фактично виконаних робіт згідно переліку, зазначеного у акті приймання виконаних будівельних робіт №15 за жовтень 2017 року (том 1, а.с. 232-240), з реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки національного значення - палацу XVIII століття Грохольських-Можайських, що розташовується за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця, вул. Козацький шлях (колишня вул. Леніна), 26, визначена станом на жовтень 2017 року, складає: 707 747,64грн.".

Досліджуючи вказаний вище висновок експерта №ОС -392 від 30.07.2020р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суд першої інстанції та вказує, що останній не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей, узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Зокрема, як свідчить висновок експерта №ОС-392 від 30.07.2020р. судовий експерт повідомлений про відповідальність за статтями 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Також, матеріали справ не містять будь-які заперечення чи зауваження сторін відносно змісту наданого експертом висновку.

Отже, колегія суддів вважає, що мало місце виконання позивачем будівельних робіт зазначених в Акті №15 від 13.10.2017р. та їх вартість не перевищує суму визначену експертом.

Однак, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вартості проведених позивачем будівельних робіт згідно Акту №15 від 13.10.2017р. на суму 513460,95грн..

Стосовно доводів відповідача про відсутність в матеріалах Вінницької районної ради додаткової угоди №2 від 19.04.2017р. про внесення змін до п.2.1 договору в частині договірної ціни, а саме її збільшення до 5580510,95грн., на яку позивач посилається як на підставу позовних вимог, слід зазначити наступне.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання додаткової угоди № 2 від 19.04.2017р. до договору підряду №25/04 від 25.04.2016р. недійсною. Також, як встановлено судом першої інстанції, в ході судового розгляду даної справи відповідач не ставив під сумнів її дійсність та зміст.

Враховуючи, що дійсність додаткової угоди №2 від 19.04.2017р. ніким не оспорена, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вона є чинною та підлягає виконанню.

Також, зазначені вище твердження відповідача спростовуються наявним в матеріалах справи гарантійним листом Вінницької районної ради Вінницької області адресованим генеральному директору "ТОВ "МУР" (а.с.22, т.2), в якому відповідач просить позивача завершити розпочаті роботи в рамках додаткової угоди №2 від 19.04.2017р. до договору підряду №25/04 від 25.04.2017р..

Крім того, слід дослідити умови додаткової угоди № 2 від 10.10.2017р. до договору підряду №25/04 від 25.04.2016р., на умови якої, в частині визначення договірної ціни, посилається відповідач.

Зокрема, у відповідності до п.1 додаткової угоди №2 від 10.10.2017р. сторони узгодили викласти пункт 2.1 договору в наступній редакції:

"2.1. Договірна ціна робіт складає 4 717 050,00грн. без ПДВ, здійснюється за рахунок коштів проекту міжнародної технічної допомоги (МТД) - грант ЄС та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі.".

Доповнити календарний графік та план фінансування виконання робіт додатку №1 до Договору III етапом в наступній редакції:

"III етап, найменування робіт: фарбування ліпного декору, встановлення віконних та дверних блоків, покрівельні роботи, відновлення балюстради балкону, реставрація штукатурки цегляних карнизів; термін виконання робіт з 19 квітня 2017 року по 20 травня 2017 рок у, вартість виконання робіт 422 000,00грн.".

Інші умови договору залишаються незмінними і є обов`язковими до виконання.

Ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами та діє до 31.12.2017р. року та є невід`ємною частиною до договору".

Таким чином, як вбачається із змісту вказаної додаткової угоди від 10.10.2017р. її умови змінюють вартість виконання робіт ІІІ етапу, термін виконання яких визначено в період з 19.04.2017р. по 20.05.2017р..

Вказане свідчить, що на дату підписання додаткової угоди від 10.10.2017р. ІІІ етап робіт позивачем вже було виконано.

Водночас, за змістом частин 2, 3 ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Отже, відповідачем не доведено, що сторонами узгоджено вартість виконання ІІІ етапу будівельних робіт в іншій сумі, ніж визначено позивачем згідно додаткової угоди №2 від 19.04.2017р..

При цьому, у матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження виконання відповідачем договірного зобов`язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт згідно Акту №15 від 13.10.2017р. на суму 513460,95грн..

Слід також зазначити наступне, що у своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на доводи, які підтверджуються доказами, що не були подані до звернення із апеляційною скаргою. Зокрема, відповідач вказує про лист Міністерства культури України від 09.06.2016р. №477/10/61/16 та лист ТОВ "МУР" №82 від 05.04.2018р., які додає до апеляційної скарги.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, зазначені вище листи не були ним додані до відзиву на позовну заяву. Також вказані листи не були предметом розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, як свідчать матеріали справи, в даному випадку відповідач подав до суду докази без обгрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції, тобто з порушенням процесуального порядку подання доказів. Тому, на підставі положень ч.3 ст.269 ГПК України, такі докази не можуть прийматись до уваги.

Стосовно доводів апеляційної скарги про виконання позивачем робіт на суму 513 460,95грн. слід зазначити, що умовами договору було встановлено етапність виконання робіт. Матеріали позовної заяви свідчать, що в даному випадку, заявлені позивачем вимоги гуртуються на роботах, що були виконані за умовами додаткової угоди №2 та виконання яких підтверджуються Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017р. (за формою КБ-3) та Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015р. №15 (за формою КБ-2в). Вказана довідка та акт були підписані виконавцем робіт в односторонньому порядку.

При цьому, слід звернути увагу на те, що відповідачем у апеляційній скарзі також не ставиться під сумнів факт виконання робіт позивачем, які вказані у Акті №15. У апеляційній скарзі відповідач вважає недоведеним лише 2 обставини щодо зазначених робіт, зокрема, їх якість та вартість.

Зокрема, свої претензії щодо якості виконаних робіт відповідач обґрунтовує тим, що у листом № 01-08/708 від 30.06.2017р. Вінницька районна рада звернулась до ТОВ "МУР" щодо неякісного виконання робіт. Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, лист Вінницької районної ради від 30.06.2017р. №01-08/708 щодо виявлених недоліків не стосується робіт проведених позивачем згідно Акту №15 від 13.10.2017р., оскільки його направлення передувало оформленню вказаного Акту.

Після надання Акту №15 на суму 513460,95грн. відповідачем не було виконано свого обов`язку щодо негайного заявления про виявлені недоліки в проведених роботах.

Крім того, у матеріалах справи міститься претензія ТОВ "МУР" від 05.06.2019р. щодо проведення розрахунку відповідно до зазначеного Акту №15 з доданням до неї даного акту. Така претензія була отримана відповідачем 07.06.2019р., що підтверджується матеріалами справи. Однак, після їх отримання відповідач також жодного разу не звернувся до позивача із вимогами щодо неякісного виконання робіт за ним. Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач безпідставно відмовився від підписання наданого йому Акту №15.

Також, як вже зазначалось вище, з метою встановлення вартості виконаних робіт судом першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну та економічну експертизу.

Відповідно до наданого висновку експерта №ОС-392 від 30.07.2020р. вартість фактично виконаних робіт згідно переліку, зазначеного у акті приймання виконаних будівельних робіт №15 за жовтень 2017 року, з реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки національного значення - палацу XVIII століття Грохольських-Можайських, що розташовується за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця, вул. Козацький шлях (колишня вул.Леніна), 26, визначена станом на жовтень 2017 року, складає: 707 747,64грн., тобто перевищує заявлену позивачем.

За таким умов, позивачем належним чином доведено вартість виконаних будівельних робіт.

Також, у апеляційній скарзі відповідач вказує, що при виконанні робіт позивачем не було дотримано вимог ДБН А.2.2-6-2008, ДБН В.3.2-1-2004 та вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У свою чергу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України).

Відповідно до ст.80 ГПК України визначає порядок подання доказів. Зокрема, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4).

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок доказування факту недотримання позивачем вказаних вище вимог при виконанні будівельних робіт.

Зокрема, скаржник покликається на висновок експерта №ОС-392, у якому зазначено, що враховуючи вимоги нормативних документів, діючих в галузі будівництва на території України, враховуючи те, що експерт не мав можливості досліджувати роботи з фарбування фасадів, колон, пілястр, ліпних виробів та монтажу віконних і дверних блоків станом на час їх фактичного виконання та відсутність у Вінницькій торгово-промисловій палаті можливості проводити лабораторні дослідження (відсутність лабораторних приладів), надати відповідь на питання щодо відповідності виконання будівельних робіт згідно переліку, зазначеного у Акті приймання виконаних будівельних робіт №15 за жовтень 2017р., з реставрації фасаду та реабілітації парку пам`ятки національного значення - палацу XVIII століття Грохольських-Можайських, що розташовується за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт.Вороновиця, вул.Козацький шлях (колишня вул.Леніна), 26, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, не вбачається можливим.

Водночас, слід зазначити, що в даному випадку експертом не встановлювалось дотримання позивачем вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, що не підтверджує факт недотримання таких вимог зі сторони ТОВ "МУР".

Відповідач не надавав своїх заперечень щодо наданих експертом висновків.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.107 ГПК України передбачена можливість для відповідача заявляти додаткову та повторну експертизу. Зокрема, якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам) (ч.1); за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам (ч.2).

Відповідачем не було використано зазначені процесуальні можливості та не було доведено своїх заперечень щодо дотримання виконавцем вимог нормативних актів у сфері будівництва.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими ті обставини, що підтверджуються належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, з відповідністю висновків суду обставинами справи, а також із повним дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020р. у справі №902/848/19 слід залишити без змін, а апеляційну Вінницької районної ради Вінницької області - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вінницької районної ради Вінницької області, м.Вінниця залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020р. у справі №902/848/19 - без змін.

2. Справу №902/848/19 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "14" січня 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.