Постанова

від 13.01.2021 по справі 902/71/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 902/71/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Середа Ю.С.

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 30.09.2020, повний текст складено 16.10.2020, у справі № 902/71/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс", м.Ромни Сумської області

до фермерського господарства "Прометей", с.Кидрасівка Бершадського району Вінницької області

про стягнення 143 755,83 грн

В січні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фермерського господарства Прометей (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 236 від 19.05.2020) про стягнення заборгованості у розмірі 157 498,97 грн, з яких: 81 727,50 грн - сума основного боргу, 30 683,55 грн - штрафу, 21 415,32 грн - 28% річних, 21 384,23 грн - пені, 2 288,37 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки на умовах відстрочки платежу № 00020-ВІ від 12.03.2019 в частині оплати за поставлений товар у відповідності до видаткових накладних.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.09.2020 у справі № 902/71/20, позов задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства Прометей на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс 14 338,05 грн - штрафу; 944,33 грн - пені; 753,84 грн - 28% річних; 240,54 грн - відшкодування судового збору.

В задоволенні позову в частині стягнення 81 727,50 грн боргу; 16 345,50 грн штрафу; 2 288,37 інфляційних втрат; 20 661,48 грн 28% річних та 20 439,90 грн пені - відмовлено.

Місцевий господарський суд встановивши, що в матеріалах справи відсутні передбачені умовами Договору поставки № 00020-ВІ від 12.03.2019 та нормами чинного законодавства первинні документи (обопільно підписані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні) дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 81725,50 грн, яка нарахована позивачем на підставі видаткових накладних: № 252 від 27.05.2019 та № 549 від 05.07.2019 слід відмовити за недоведеністю, адже суд позбавлений можливості встановлення факту реальності господарських операцій між сторонами на означену суму. Зважаючи на викладене, суд також відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань, які обраховані позивачем з посиланням на порушення відповідачем строків виконання зобов`язань згідно Додатку № КІ000000258 від 22.05.2019 в частині оплати вартості товару на суму основного боргу 81 725,50 грн за спірними видатковими накладними.

В свою чергу, приймаючи вказане рішення в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача пені, 28% річних та штрафу за прострочення ним зобов`язання з вчасної оплати поставленого товару за Додатками підписаними до Договору, зокрема № КІ000000076 від 11.04.2019, № КІ000000077 від 11.04.2019, суд першої інстанції встановивши, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання з оплати поставленого йому позивачем товару починаючи з 24.04.2019, визнав обґрунтованими і нарахування відповідачу штрафу в розмірі 14 338,05 грн на підставі п.7.2 Договору та пені в розмірі 944,33 грн і 28% річних в розмірі 753,84 грн, нарахованих у тому числі на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області про виправлення описки (за ініціативою суду) від 16.10.2020 у справі № 902/71/20, виправлено допущену у повному тексті рішення Господарського суду Вінницької області від 29.09.2020 у справі № 902/71/20 описку змінивши у вступній частині дату його ухвалення з 29 вересня 2020 на 30 вересня 2020 .

Товариство з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 11.04.2018 у справі № 924/6/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 81 727,50 грн боргу; 16 345,50 грн штрафу; 2 288,37 інфляційних втрат; 20 661,48 грн 28% річних та 20 439,90 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:

- суд першої інстанції порушив норми матеріального права та безпідставно не взяв до уваги надані ТОВ Кроп-Інкріс докази, які підтверджують факт поставки та отримання товару на спірну суму за видатковими накладними № 252 від 27.05.2019, № 549 від 05.07.2019;

- 27.05.2019 згідно з видатковою накладною № 252 від 27.05.2019 та товарно-транспортною накладною № Р252 від 27.05.2019 було поставлено товар на суму 59 914,60 грн., 05.07.2019 згідно з видатковою накладною № 549 від 05.07.2019 та товарно-транспортною накладною № Р549 від 05.07.2019 поставлено відповідачу товар на суму 21 812,90 грн;

- при поставці 27.05.2019 разом з товаром представникам ФГ Прометей був наданий повний комплект супровідних документів на товар (2 екземпляри Додатку № КІ000000258 від 22.05.2019 до Договору, 2 екземпляри видаткових накладних № 252 від 27.05.2019 та товарно-транспортних накладних № Р252 від 27.05.2019). Екземпляри додатків та видаткових накладних були підписані представником ТОВ Кроп-Інкріс Безбахом Сергієм Ігоревичем, який діє на підставі довіреності. В товарно-транспортній накладній підпис ставив представник перевізника - ОСОБА_1 ;

- 05.07.2019 з поставленим товаром також був наданий покупцю повний комплект супровідних документів на товар, що підтверджують господарську операцію - 2 екземпляри видаткових накладних № 549 від 05.07.2019 (підписані представником ТОВ Кроп-Інкріс Безбахом С.І.) та товарно-транспортних накладних № Р549 від 05.07.2019 (підписані представником перевізника Барабашом Б.В.). Представники ФГ Прометей даний комплект документів знову не підписали. При цьому, представнику перевізника комплект документів за поставку товару 27.05.2019 не було повернуто. Як було з`ясовано в подальшому, ФГ Прометей не мало наміру повертати документи та оплачувати поставлений товар 27.05.2019, 05.07.2019, останні взагалі заперечували отримання товару за спірними видатковими накладними;

- у відзиві на позовну заяву ФГ Прометей зазначає про невідповідність якості поставленого товару, тим самим не заперечує той факт, що ТОВ Кроп-Інкріс здійснило поставку товару 27.05.2019 та 05.07.2019, але як на думку ФГ Прометей лише не відповідної якості;

- ФГ Прометей про виявлені недоліки ТОВ Кроп-Інкріс не інформував в порядку п.4.2 Договору та Акт про недоліки товару не складався. Тому твердження ФГ Прометей щодо поставки Товару не відповідної якості не відповідають дійсності та не підтверджені належними документами;

- на підтвердження факту перевезення та поставки товару ФГ Прометей , суду першої інстанції була надана нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_1 , який на автомобілі VOLKSWAGEN CADDY д.н. НОМЕР_1 перевозив товар з пункту навантаження (склад) за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 43 до пункту розвантаження: с. Кидрасівка, Бершадський р-н Вінницької області. У викладеній заяві ОСОБА_1 підтверджує відомі йому обставини щодо перевезення та поставки Товару, а також передачу супровідних документів, які не були повернуті по поставкам 27.05.2019 та 05.07.2019 ФГ Прометей . Дана заява свідка ОСОБА_1 підтверджує факт перевезення та передачі Товару із супровідними документами ФГ Прометей ;

- за результатами господарських операцій між контрагентами ТОВ Кроп-Інкріс були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкові накладні. По господарській операції від 27.05.2019 - податкова накладна № 125 від 27.05.2019, по господарській операції від 05.07.2019 - податкова накладна № 16 від 05.07.2019;

- ФГ Прометей по спірним видатковим накладним на обсяг постачання товару ТОВ Кроп-Інкріс задекларувало суму ПДВ у своєму бухгалтерському та податковому обліку, тим самим підтверджуючи факт постачання товару ТОВ Кроп-Інкріс ;

- Верховний Суд у постанові від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару;

- у сукупності наданих ТОВ Кроп-Інкріс доказів, а саме Договору поставки № 00020-ВІ на умовах відстрочки платежу від 12.03.2019, Додатку № КІ000000258 від 22.05.2019 видаткових накладних № 252 від 27.05.2019 та № 549 від 05.07.2019, товарно-транспортних накладні № Р252 від 27.05.2019 та № Р549 від 05.07.2019, зареєстрованих у встановленому законом порядку податкових накладних № 125 від 27.05.2019 та № 16 від 05.07.2019, додатки № 5 за травень та липень місяця 2019 до Декларації з ПДВ, заява свідка ОСОБА_1 , підтверджують факт постачання товару покупцю (відповідачу) та його прийняття ним.

Таким чином, на думку скаржника, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду від 30.09.2020 у справі № 902/71/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції не враховані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також були порушені норми матеріального права /т.2 а.с. 162-164/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.09.2020 у справі № 902/71/20 та призначено розгляд справи на 13.01.2021 об 12:00 год /т.2 а.с. 170-171/.

14.12.2020 ФГ Прометей подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8271/20), в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення суду в силі /т.2 а.с. 175-177/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.12.2020 розгляд справи № 902/71/20 призначено в режимі відеоконференції із Господарським судом Сумської області, де братиме участь представник ТОВ Кроп-Інкріс .

В судовому засіданні 13.01.2020 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати, а в позов ТОВ Кроп-Інкріс задоволити повністю.

Відповідач ФГ Прометей явку повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечило, про причини неявки суд не повідомило, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлено належним чином /а.с. 172/.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 24.11.2020 явка представників сторін в судове засідання 13.01.2021 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс (постачальник) та Фермерським господарством Прометей (покупець) укладений Договір поставки № 00020-ВІ на умовах відстрочки платежу (надалі - Договір), за умовами п.1.1 якого в строки, визначені Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену Договором грошову суму.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю та базис поставки, строк оплати, а також інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є невід`ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних (п.1.2 Договору).

За змістом п.2.1 Договору, загальна вартість Договору складається з загальної вартості товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.5 цього Договору, що передається за цим Договором. Вартість (ціна) товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору.

Пунктом 2.8 Договору сторони узгодили, що покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах відстрочки оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог пункту 2.5-2.7 у вигляді авансової частини та відстроченого платежу в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті та банківський рахунок постачальника.

Поставка товару від постачальника в адресу покупця здійснюється протягом 10 робочих днів від дати одержання постачальником письмової заявки від покупця щодо кількості, найменування та асортименту товару на умовах, визначених п. 1 Договору. Приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від постачальника (п.4.1 Договору).

Згідно з п 5.1 Договору, господарські зобов`язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, крім зобов`язань покупця по оплаті вартості товару та відповідальності, які припиняються лише належним виконанням (крім випадку, передбаченого п.9.1 Договору), а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного виконання.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.12 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками /т.1 а.с.10-11 /.

На виконання п.1.2 Договору 11.04.2019 сторонами підписано та скріплено печатками Додатки до Договору, а саме: № КІ000000076 на суму поставки товару в розмірі 20 419,44 грн /т.1 а.с.136 /; - № КІ000000077 на суму поставки товару в розмірі 51 270,82 грн /т.1 а.с.140 /.

ТОВ Кроп-Інкріс на підставі вказаних Додатків до Договору поставило на адресу ФГ Прометей товар на загальну суму 71 690,26 грн, що підтверджується видатковою накладною № 67 від 12.04.2019 на суму 20 419,44 грн та видатковою накладною № 68 від 12.04.2019 на суму 51 270,82 грн, копії яких містяться в матеріалах справи /т.1 а.с.137, 141 /.

Зазначений товар оплачений ФГ Прометей згідно з платіжними дорученнями: № 14 від 13.05.2019 на суму 20 419,44 грн /т.1 а.с.88 /, № 13 від 07.05.2019 на суму 51 270,82 грн /т.1 а.с.87 /.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні також Додатки до Договору підписані лише зі сторони ТОВ Кроп-Інкріс , а саме: № КІ00000026 від 28.03.2019 на суму 81 785,04 грн /т.1 а.с.119 / та № КІ000000258 від 22.05.2019 на суму 81 727,50 грн /т.1 а.с.127 /.

Як свідчить обопільно підписана видаткова накладна № 44 від 03.04.2019 /т.1 а.с.120/ ТОВ Кроп-Інкріс , на виконання зобов`язань згідно з Додатком № КІ00000026 від 28.03.2019, поставило ФГ Прометей товар на суму 81 785,04 грн, який в свою чергу оплачений останнім у повному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 467 від 01.04.2019 та № 469 від 01.04.2019 /т.1 а.с. 121-122 /.

В матеріалах справи також наявні видаткові накладні, підписані лише ТОВ Кроп-Інкріс , на суму 81 727,50 грн, а саме: № 549 від 05.07.2019 на суму 21 812,90 грн /т.1 а.с.16 /, та № 252 від 27.05.2019 на суму 59 914,60 грн /т.1 а.с.13 /, в яких міститься посилання на Додаток № КІ000000258 від 22.05.2019.

28.10.2019 ТОВ Кроп-Інкріс на адресу ФГ Прометей направило вимогу № 660 про погашення дебіторської заборгованості в розмірі 81 727,50 грн, в якій повідомило, що у випадку не сплати даної заборгованості товариство змушене буде звернутися до господарського суду із позовом про стягнення додаткових витрат, таких як штраф, пеня та 28 % річних в порядку п. 7.2 укладеного Договору поставки № 00020-ВІ від 12.03.2019.

Поскільки вартість товару за видатковими накладними № 549 від 05.07.2019, № 252 від 27.05.2019 ФГ Прометей не була оплачена, позивач ТОВ Кроп-Інкріс звернувся до Господарського суду Вінницької області із відповідним позовом про стягнення основного боргу в сумі 81 727,50 грн. З огляду на допущення ФГ Прометей порушення строків оплати товару, позивачем також нараховані до стягнення штрафні та компенсаційні нарахування.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно з яким в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було поставлено, а відповідачем не оплачено товар (мікродобриво квантум) на загальну суму 81 727,50 грн, що підтверджується видатковими накладними № 252 від 27.05.2019 та № 549 від 05.07.2019, у зв`язку із чим і виник даний спір.

В той же час, заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що означений товар позивача відповідно до спірних видаткових накладних ним не отримувався, зазначені видаткові накладні зі сторони ФГ Прометей не підписувались. Відповідачем у повній мірі заперечується факт отримання від позивача товару за вказаними накладними.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується із доводами місцевого господарського суду щодо необхідності надання правової оцінки факту вчинення сторонами у справі господарських операцій за спірними видатковими накладними № 549 від 05.07.2019 на суму 21 812,90 грн та № 252 від 27.05.2019 на суму 59 914,60 грн, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості по поставці товару за Договором.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт надання послуг, тощо. Для надання документу юридичної сили й доказовості він повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені законодавством.

Надані ТОВ Кроп-Інкріс видаткові накладні № 549 від 05.07.2019 на суму 21 812,90 грн та № 252 від 27.05.2019 на суму 59 914,60 грн, на які посилається позивачем, як на доказ виконання умов Договору в частині поставки товару відповідачу, не містять необхідних (обов`язкових) реквізитів для визнання таких доказів первинними документами, адже останні не підписувались з боку ФГ Прометей .

Отже дані видаткові накладні не є тими доказами, що підтверджують отримання відповідачем товару від позивача, а тому не можуть свідчити про достеменне виконання договірних зобов`язань позивача з поставки товару, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по проведенню розрахунків за спірними видатковими накладними.

При цьому, відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару від постачальника в адресу покупця здійснюється протягом 10 робочих днів від дати одержання постачальником письмової заявки від покупця щодо кількості, найменування та асортименту товару на умовах, визначених п. 1 Договору. Приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від постачальника.

У пункті 1.2 Договору сторони узгодили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю та базис поставки, строк оплати, а також інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є невід`ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних.

Поряд з тим, колегією суддів досліджено та встановлено, що наявний в матеріалах справи Додаток № КІ000000258 від 22.05.2019 до Договору, відповідно до якого оформлені в односторонньому порядку видаткові накладні, також не містить підпису та відтиску печатки відповідача.

При цьому позивачем не надано до суду письмової заявки, отриманої від відповідача в порядку п. 4.1 Договору, за якою здійснювалося постачання товару за видатковими накладними № 549 від 05.07.2019 у сумі 21 812,90 грн та № 252 від 27.05.2019 у сумі 59 914,60 грн, як і не надано виставлених рахунків на оплату замовленого товару, що у сукупності могли підтверджувати поставку товару саме за згаданими видатковими накладними.

З огляду на вказане, видаткові накладні № 549 від 05.07.2019 у сумі 21 812,90 грн та № 252 від 27.05.2019 у сумі 59 914,60 грн не підтверджують здійснення відповідачем господарської операції щодо отримання товару для виконання зобов`язань по його оплаті перед позивачем.

При цьому, судом враховується, що товарно-транспортні накладні: № Р252 від 27.05.2019 на суму 59 914,60 грн (супровідний документ на вантаж - видаткова накладна № 252 від 27.05.2019) /т.1 а.с.14 /, № Р549 від 05.07.2019 на суму 21 820,90 грн /т.1 а.с. 17 / (супровідний документ на вантаж - видаткова накладна № 549 від 05.07.2019), на які посилається позивач, як на доказ поставки товару відповідачу, в графі Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) не містять підпису відповідальної особи, що з урахуванням п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, виключає можливість встановлення факту доставки зазначеного в товарно-транспортних накладних товару вантажоодержувачу, а саме відповідачу.

Щодо відображення господарських операцій у податковій звітності сторін господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару), об`єктом оподаткування є, зокрема постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до частин 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому як зазначалось вище, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

З викладеного слідує, що в податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Верховний Суд неодноразово наголошував (постанови від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19), що як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Враховучи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із доводами місцевого господарського суду, що в податковій звітності фермерського господарства Прометей були відображені господарські операції з ТОВ Кроп-Інкріс , однак така звітність в повній мірі не дає змогу пересвідчитись за якими саме операціями було задекларовано податковий кредит відповідачем. Окрім того, сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та взагалі правовідносин між сторонами.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19.

З приводу тверджень ТОВ Кроп-Інкріс , викладених позивачем як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі щодо розгляду заяви свідка ОСОБА_1 /т.1 а.с. 25/, який 27.05.2019 та 05.07.2019 працючи в ФОП Теслюк А.В. на посаді логіста, на автомобілі із держ. номером НОМЕР_1 здійснював автоперевезення мікродобрив м. Вінниця до с. Кидрасівка, Бершадського району, Вінницької області, де розташовується ФГ Прометей , судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1, 2 ст.87 ГПК України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Зміст наведених норм свідчить про те, що участь у господарському процесі свідків обумовлена наявністю певних обмежень та умов. Так, процесуальний закон встановлює, що обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах не можуть встановлюватись на показаннях свідків. В той час, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків, якщо одна із сторін заперечує щодо вчинення відповідного правочину.

Поскільки відповідач ФГ Прометей заперечує щодо виникнення між ним та позивачем будь-яких договірних відносин за спірними видатковими накладними № 252 від 27.05.2019, № 549 від 05.07.2019, а судом встановлено, що ТОВ Кроп-Інкріс не надало належних доказів поставки товару за вказаними накладними і не обґрунтувало з яких підстав можливо встановити факт вчинення господарських операцій за даними документами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що заява громадянина ОСОБА_1 може слугувати доказом поставки відповідачу товару згідно з видатковими накладними: № 549 від 05.07.20109 на суму 21812,90 грн та № 252 від 27.05.2019 на суму 59914,60 грн.

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на підставі видаткових накладних № 252 від 27.05.2019, № 549 від 05.07.2019 в розмірі 81 725,50 грн у зв`язку із їх недоведеністю та через неможливість встановлення реальності факту здійснення господарських операцій за даними документами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань, які обраховані позивачем з посилання на порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за видатковими накладними № 549 від 05.07.20109 та № 252 від 27.05.2019 згідно Додатку № КІ000000258 від 22.05.2019 в частині оплати вартості товару.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 28% річних та штрафу за прострочення виконання зобов`язання визначеного Договором, зокрема Додатками: № КІ000000076 від 11.04.2019, № КІ000000077 від 11.04.2019, які задоволені місцевим господарським судом у повному обсязі та не оскаржуються жодною стороною у справі, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, не переглядає оскаржуване рішення суду від 30.09.2020 у вказаній частині.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні основного боргу та нарахованих компенсаційних і штрафних санкцій на нього, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 30.09.2020 у справі № 902/71/20 відсутні.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кроп-Інкріс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.09.2020 у справі № 902/71/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 30.09.2020 у справі № 902/71/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 902/71/20 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "14" січня 2021 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.