Постанова

від 13.01.2021 по справі 903/297/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 903/297/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

прокурор: Безпалов А.В.

позивача: не з"явився

відповідача: Смик А.Є. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія-Агро") на рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.2020 року у справі №903/297/20 (суддя Гарбар І. О., м.Луцьк, повний текст складено 28.10.2020 року)

за позовом Керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Прометей» (Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Агро")

про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Керівник Ковельської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області до ТОВ «В.Прометей» про розірвання договору оренди землі.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «В.Прометей» допустило порушення використання земельної ділянки, а саме використовувало земельну ділянку не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договору.

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2020 року у справі №903/297/20 позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки (невитребуваних паїв) загальною площею 160,6981 га від 03.12.2019, укладений між Ковельською РДА та ТзОВ «В.Прометей» . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Прометей» на користь Волинської обласної прокуратури 2102,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Рішення господарського суду мотивоване тим, що зібрані матеріали свідчать про те, що орендована ТОВ «В. Прометей» земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 85,4682 га. з видом використання як сіножать та пасовище фактично використовувалася як рілля. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, відповідач використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тому позовна вимога про розірвання договору оренди землі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

5. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/297/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Зазначає, що єдиним доказом, який би підтверджував порушення умов договору оренди землі в частині використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути виключно акт компетентного органу - державного інспектора, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення. Звідси випливає, що проведення перевірки щодо використання земельної ділянки покладено на державного інспектора, а не на землевпорядника сільської ради, який до слова, навіть не має відповідної освіти та практичних навиків проведення такої перевірки, чи тим більше прокурором. На даний час жодної перевірки компетентним органом такої перевірки не було здійснено, не складено жодного адміністративного протоколу, постанови. Таким чином, суд першої інстанції, на думку скаржника помилково бере до уваги акт проведення перевірки проведеної представниками сільської ради, оскільки вони навіть не уповноважені на проведення таких дій.

7. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що акт проведення перевірки по використанню земель ТзОВ «В.Прометей» від 07.04.2020 року є недостовірним доказом в силу приписів ст.78 ГПК України, оскільки він створений (отриманий) за наявності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

8. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі, також посилається на те, суд першої інстанції, чомусь не взяв до уваги, не оцінив такий доказ, як пояснення свідка ОСОБА_1 . Такі пояснення на думку скаржника мають значення для справи, оскільки в даній заяві свідок вказав, що на полях які були обстежені, та які, як пояснили інші учасники проведення обшуку відносяться до категорії не витребуваних паїв, здебільшого зростали бур`яни, різні трави та інші рослини, подекуди траплялися рослини схожі на ріпак. Проте, на його думку як агронома, такий ріпак виріс в результаті того, що насінини на такі ділянки були занесені вітром, птахами, випали з сівалки в той час як на інші поля заїжджала техніка, можливо, що насіння залишилося з попередніх жнив, випало з автомобіля який його перевозив.

9. Скаржник звертає увагу суду на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на положення статті 12 Закону України «Про охорону земель» , та вказує, що перевірка не витребуваних земель в компетенції сільських рад, а також на положення ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» . Проте, як вказано в положеннях ст.12 Закону України «Про охорону земель» , до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності. Дана норма не підлягає застосуванню у даних відносинах тому, що не витребувані земельні ділянки, по-перше, не є землями комунальної власності, також ці земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту.

10. Відповідач в апеляційній скарзі також зазначає, що спірним договором оренди землі, зокрема передбачено, що в оренду передані земельні ділянки загальною площею 160,6981 га., всі ці землі за своїм основним цільовим призначенням є землями сільськогосподарського призначення. Відповідно до умов договору ці землі передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умовами збереження стану об`єкта оренди визначено використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Будь - яких обмежень при використанні орендованих земельних ділянок не встановлено. Відповідно до приписів ст. 37 Закону України «Про охорону земель» , на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель. Такі обмеження можуть, зокрема, встановлюватися договором оренди землі, проектною документацією із землеустрою. На даний час такої документації не розроблено, жодних обмежень не встановлено.

ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

11. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.20 року у справі №903/297/20 та розгляд апеляційної скарги призначено на 16 грудня 2020 року.

12. 11 грудня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" надійшло клопотання, в кому відповідач повідомляє суд про те, що після відкриття апеляційного провадження у справі №903/297/20 відбулася зміна найменування апелянта - ТзОВ "В.Прометей" на ТОВ "ВІЛІЯ-АГРО", а також була змінена юридична адреса. Так на даний час юридична адреса ТОВ "ВІЛІЯ-АГРО" 45606, Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці, вул. Промислова, 5 а.

13. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Олексюк Г.Є, судове засідання у справі № 903/297/20 о 10:30 год. 16 грудня 2020 року не відбулося.

14. Учасники справи, повідомлені 15.12.2020 року про неможливість проведення судового засідання по справі №903/297/20.

15. 15 грудня 2020 року на адресу суду від Керівника Ковельської місцевої прокуратури надійшов відзив в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Прометей» та рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.2020 №903/297/20 залишити без змін.

16. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 року розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.2020 року у справі №903/297/20 призначено на 13 січня 2021 року.

17. В судовому засіданні 13.01.2021 року адвокат відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та надав відповідні пояснення. Зокрема зазначив, що жодної перевірки компетентним органом не було здійснено, не складено жодного адміністративного протоколу, постанови. Суд першої інстанції, на думку адвоката відповідача помилково бере до уваги акт проведення перевірки проведеної представниками сільської ради, оскільки вони навіть не уповноважені на проведення таких дій. Також судом першої інстанції, в супереч положень ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, прийнято докази, які були одержані з порушенням закону. Так протокол огляду місця події, на який суд посилається у рішенні є таким, що одержаний з порушенням закону. Адвокат відповідача звернув увагу суду на те, суд першої інстанції, чомусь не взяв до уваги, як пояснення свідка ОСОБА_1 . Такі пояснення мають значення для справи, оскільки в даній заяві свідок вказав, що на полях які були обстежені, та які, як пояснили інші учасники проведення обшуку відносяться до категорії не витребуваних паїв, здебільшого зростали бур`яни, різні трави та інші рослини, подекуди траплялися рослини схожі на ріпак. Крім того, у рішенні суд першої інстанції посилається на положення статті 12 Закону України «Про охорону земель» , та вказує, що перевірка не витребуваних земель в компетенції сільських рад, а також на положення ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» . Проте, як вказано в положеннях ст.12 Закону України «Про охорону земель» , до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності. Дана норма не підлягає застосуванню у даних відносинах тому, що не витребувані земельні ділянки, по-перше, не є землями комунальної власності, також ці земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту. Отже, в даному випадку потрібно було застосовувати положення ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , в якій вказано, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення. Судом першої інстанції помилково застосовано норми земельного законодавства, які регулюють земельні відносини, однією зі сторін яких є фізична особа - ст. 22, 34 Земельного кодексу України, а також не враховано інші положення чинного законодавства та договору. Просив суд скасувати рішення господарського суду Волинської області у справі №903/297/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

18. Прокурор в судовому засіданні 13.01.2021 року заперечив апеляційну скаргу відповідача в повному обсязі та надав відповідні пояснення. Зокрема зазначив, щодо допустимості акту перевірки виконавчого комітету Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області з приводу правомочності встановлення підстав порушення законодавства використання земельних ділянок наголошую на положенні ст. 12 Закону України «Про охорону земель» . Вказаною нормою передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать: розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно' до закону; установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасові заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону. Прокурор звернув увагу на той факт, що згідно договору оренди земельної ділянки ці земельні ділянки станом на липень 2020 року перебували в розпорядженні сільської ради. Також зауважив, що відповідач на підтвердження таких аргументів копій договорів оренди, укладених із нібито власниками таких паїв, не надав. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Прометей» та рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.2020 №903/297/20 залишити без змін.

19. В судове засідання 13.01.2021 року Дрозднівська сільська рада Ковельського району Волинської області свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

20. Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

21. Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

22. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

23. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області.

24. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ІV. Мотивувальна частина постанови.

25. Заслухавши пояснення адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Агро") та прокурора в судовому засіданні 13.01.2021 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Агро") підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.2020 року у справі №903/297/20 без змін, виходячи з наступного.

26. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Ковельської РДА від 05.05.2018 року №139 ТзОВ «В. Прометей» надано в оренду невитребувані земельні частки (паї) за межами населених пунктів Дрозднівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 247,865 га з орендною платою в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі, з них: 38,7721 га - пасовища, 79,8624 га - сіножать, 129,2305 га - рілля (а.с.15).

27. На підставі розпорядження Ковельської РДА від 05.05.2018 №139 між Ковельською РДА та ТзОВ «В. Прометей» укладено договір оренди землі, який 05.05.2018 зареєстровано у книзі реєстрації договорів Дрозднівської сільської ради (запис №124) (а.с.20-26).

28. Згідно п.2 договору, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 247,865 га в тому числі: землі сільськогосподарського призначення (рілля) - 129,2305 га, (сіножаті) - 79,8624 га, (пасовища) - 38,7721 га.

29. Відповідно до п.5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельних ділянок на дату укладення договору становить 4 576 507,87 грн.

30. Згідно розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 2018 рік, нормативна грошова оцінка по категоріях земель складає: рілля 129,2305 га - 3636710,39 грн. (1 га = 28141,27 грн.), пасовища 38,7721 га - 276160,10 грн (1 га = 7122,65 грн.), сіножаті 79,8624 га - 663637,38 грн. (1 га = 8309,76 грн.), (а.с.25).

31. Пунктами 15-17 договору визначено умови використання земельної ділянки, зокрема останню передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення; умови збереження об`єкта - використання за цільовим призначенням та відповідно до умов чинного законодавства.

32. Рішенням Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області №39/9 від 03.12.2019 (а.с.27) внесено зміни до договору оренди шляхом укладення 04.12.2019 додаткової угоди №1 до Договору, яка зареєстрована у книзі реєстрації договорів оренди землі за №167 (а.с.28-29).

33. Згідно п.1.1. вказаної додаткової угоди №1 від 04.12.2019 року, орендодавцем за договором слід вважати Дрозднівську сільську раду.

34. Пунктом 1.2. додаткової угоди передбачено, що в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 160,6981 га в тому числі: землі сільськогосподарського призначення (рілля) - 75,2299 га, (сіножаті) - 61,0768 га, (пасовища) - 24,3914 га.

35. Отже, у зв`язку із укладенням додаткової угоди до договору, зменшено площу орендованої землі.

36. 06 квітня 2020 року на адресу Дрозднівської сільської ради Заступником керівника Ковельської місцевої прокуратури надіслано лист №35- вих 20 в якому просить надати інформацію стосовно укладених договорів оренди земельних ділянок сілськогосподарського призначення по категорії угідь пасовище та сіножать(а.с. 31).

37. Комісією з питань сільського господарства, регулювання земельних відносин та екології виконавчого комітету Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області 07.04.2020 року проведено перевірку по використанню земель ТзОВ «В.Прометей» про що складено відповідний акт та додані ксерокопії фото(а.с.32-37).

38. Як вбачається з вказаного акта проведення перевірки, частина земельної ділянки (невитребуваних паїв) площею 61,0768 га, яка надана за договором оренди як сіножать є розораною, використовується та обробляється ТзОВ «В.Прометей» як рілля, а також засіяна зерновими озимими культурами. Окрім цього, згідно цього ж акту, частина земельної ділянки (невитребуваних паїв) площею 24,3914 га, яка надана за договором оренди як пасовище, є також розораною, використовується як рілля, засіяна зерновими озимими та олійними культурами.

39. Разом з тим, в межах кримінального провадження №12019030110001218 відкритого за фактом самовільного зайняття невстановленими особами без будь-яких правовстановлюючих документів земельних ділянок в межах м.Ковеля та Ковельського району, проведено огляд земельних ділянок за участю спеціаліста-землевпорядника Дрозднівської сільської ради Спасюка П.Д., в ході якого зафіксовано факт розорювання частини земельної ділянки із числа сіножатей та пасовищ та використання останніх як ріллі. Під час огляду зафіксовано факт засіяння сільськогосподарських угідь із числа пасовищ та сіножатей озимими зерновими та олійними культурами. Про дані обставини зафіксовано в протоколі огляду місця події від 07.04.2020 року (а.с.38-40).

40. Листом від 09.04.2020 рок №116 Виконавчим комітетом Дрозднівської сільської ради повідомлено Ковельську місцеву прокуратуру про проведення обстеження земельних ділянок із числа не витребуваних паїв, розміщених за межами населених пунктів Дрозднівської сільської ради площею 160,6981 га в тому числі: рілля-75,2299 га, сіножаті - 61,0768 га. пасовища - 24,3914 га, що перебуває в оренді в ТОВ «В. Прометей» (а.с. 41).

41. Заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Дрозднівської сільської ради з проханням повідомити прокуратуру про наміри щодо пред`явлення сільською радою позовної заяви про розірвання договору оренди земельної ділянки із числа не витребуваних паїв, розміщеної за межами населених пунктів Дрозднівської сільської ради Ковельського району площею 160,6971 га. У разі неможливості самостійного звернення Дрозднівської сільської ради до суду з позовом про розірвання договору оренди, Ковельською місцевою прокуратурою буде здійснюватись представництво інтересів держави у даній справі(а.с. 43-44).

42. Листом №117 від 09.04.2020 року Виконавчий комітет Дрозднівської сільської ради повідомив Ковельську місцеву прокуратуру про те, що сільська рада не буде звертатися до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди. Проти представництва інтересів Дрозднівської сільської ради Ковельською місцевою прокуратурою не заперечує(а.с. 45).

43. Враховуючи вищевикладене, Керівник Ковельської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області 29.04.2020 року з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області до ТОВ «В.Прометей» про розірвання договору оренди землі (невитребуваних паїв) загальною площею 160,6981 га від 04.12.2019.

44. Поряд з цим, матеріали справи містять наступні документи.

45. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 03.06.2020 СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12020030110000941 за ч. 1 ст. 367 КК України, по факту неналежного виконання посадовими особами Дрозднівської сільської ради Ковельського району своїх службових обов`язків щодо контролю за цільовим використанням земель, наданих в оренду ТОВ «В. Прометей» відповідно до договору оренди землі від 05.05.2018 року, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам територіальної громади(а.с. 115).

46. Протокол обшуку від 15.07.2020 року згідно якого під час досудового розслідування кримінального провадження №12020030110000941, 15.07.2020 проведено обшук на земельній ділянці, якою відповідно до положень договору оренди від 05.05.2018 року та угоди №1 від 04.12.2019 року користується ТОВ «В.Прометей» , а саме її частин із числа пасовищ, сіножатей(а.с. 132-137).

47. Обшук проводився із залученням спеціалістів, а саме: начальника міськрайонного управління у Ковельському районі та м Ковель ГУ Держгеокадастру Олексюка Д.Ю., спеціаліста-землевпорядника Дрозднівської сільської ради Ковельського району Спасюка П.Д., головного агронома СТОВ імені Лесі Українки Лозовицького М.М., інженера- землевпорядника Чирука Т.Г., інженера-геодезиста Махнюка А.А., а також за участю представників ТзОВ «В.Прометей» .

48. Участь у проведенні обшуку головного агронома СТОВ імені Лесі Українки Лозовицького М.М. також підтверджена листом СГ ТОВ «імені Лесі Українки» (а.с. 158-159).

49. Під час проведення слідчої дії здійснювалось проведення замірів земельних ділянок (сіножатей та пасовищ), які використовуються ТзОВ «В.Прометей» відповідно до положень договору оренди від 05.05.2018 року та додаткової угоди №1 від 04.12.2019 року, за допомогою GNSS приймача LNAL М-3. За результатами обшуку та у подальшому проведення обмірів було встановлено, що у фактичному користуванні ТзОВ «В.Прометей» (ТзОВ "Вілія-Агро") з земель невитребуваних паїв знаходиться рілля та кормові угіддя (сіножаті та пасовища).

50. Лист ТОВ «Центр «Ковельгеодезія» від 25.08.2020 року згідно якого на частині земельних масивів кормових угідь на час огляду та проведення обмірів знаходились посіви сільськогосподарських культур. Орієнтовна площа посівів (включаючи зріджені) становить 32,6925 га. з них по полі №314 (пасовища), 3,7506 га, по полі №315 (пасовища)- 7,0892 га, по полі №224 (сіножаті) 21,8527 га. Решта земельних ділянок з земель невитребуваних паїв використовується за призначенням без тимчасової зміни угідь(а.с. 160).

51. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

52. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

53. Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

54. Згідно з частиною п`ятою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру": прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

55. Однією з підстав для представництва прокурором є бездіяльність компетентного органу.

56. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

57. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

58. Отже, розумність строку визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи.

59. Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

60. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

61. Як вбачається з матеріалів справи, Заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з листом №35-вих20 від 09.04.2020 року до Дрозднівської сільської ради з проханням повідомити прокуратуру про наміри щодо пред`явлення сільською радою позовної заяви про розірвання договору оренди земельної ділянки із числа не витребуваних паїв, розміщеної за межами населених пунктів Дрозднівської сільської ради Ковельського району площею 160,6971 га. У разі неможливості самостійного звернення Дрозднівської сільської ради до суду з позовом про розірвання договору оренди, Ковельською місцевою прокуратурою буде здійснюватись представництво інтересів держави у даній справі(а.с. 42-44).

62. Листом №117 від 09.04.2020 року Виконавчий комітет Дрозднівської сільської ради повідомив Ковельську місцеву прокуратуру про те, що сільська рада не буде звертатися до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди. Проти представництва інтересів Дрозднівської сільської ради Ковельською місцевою прокуратурою не заперечує(а.с. 45).

63. Вказані обставини свідчать про нездійснення Дрозднівською сільською радою захисту порушених інтересів держави та наявність підстав для представництва органом прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

64. Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди землі (невитребуваних паїв) загальною площею 160,6981 га від 03.12.2019, колегія суддів зазначає наступне.

65. Розпорядженням Ковельської РДА від 05.05.2018 №139 ТзОВ «В. Прометей» надано в оренду невитребувані земельні частки (паї) за межами населених пунктів Дрозднівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 247,865 га з орендною платою в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі, з них: 38,7721 га - пасовища, 79,8624 га - сіножать, 129,2305 га - рілля (а.с.15).

66. На підставі розпорядження Ковельської РДА від 05.05.2018 №139 між Ковельською РДА та ТзОВ «В. Прометей» укладено договір оренди землі, який 05.05.2018 року зареєстровано у книзі реєстрації договорів Дрозднівської сільської ради (запис №124) (а.с.20-26).

67. Згідно п.2 договору, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 247,865 га в тому числі: землі сільськогосподарського призначення (рілля) - 129,2305 га, (сіножаті) - 79,8624 га, (пасовища) - 38,7721 га.

68. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

69. Згідно із ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

70. Згідно з п.7 ч. 1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

71. Відповідно до статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

72. Відповідно до п. 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року №122 нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду. Тому нерозподілені земельні ділянки до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності передаються в оренду органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, як розпорядниками, на загальних засадах.

73. За приписами частини 1 статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

74. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

75. Відповідно до спірного договору Ковельської РДА надала відповідачу у строкове платне користування невитребуванні земельні частки (паї) загальною площею 247,865 га, які знаходяться за межами населених пунктів Дрозднівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

76. Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

77. Вказаною вище нормою передбачено право Ковельської РДА щодо передачі невитребуваних земельних ділянок у оренду з обмеженням терміну, зокрема до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

78. Рішенням Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області №39/9 від 03.12.2019 (а.с.27) внесено зміни до договору оренди шляхом укладення 04.12.2019 додаткової угоди №1 до Договору, яка зареєстрована у книзі реєстрації договорів оренди землі за №167 (а.с.28-29).

79. Згідно п.1.1. вказаної додаткової угоди орендодавцем за договором слід вважати Дрозднівську сільську раду.

80. Відповідно до абз. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

81. З огляду на вищевикладене, Дрозднівська сільська рада є на даний час розпорядником земельної ділянки, що передана в оренду відповідачу згідно додаткової угоди №1 від 04.12.2019 року до договору оренди земельної ділянки (невитребуваних паїв) від 05.05.2018 року, що укладений між Ковельською РДА та ТОВ «В.Прометей» .

82. Водночас, як вже встановлено судом, листом №117 від 09.04.2020 року Виконавчий комітет Дрозднівської сільської ради повідомив Ковельську місцеву прокуратуру про те, що сільська рада не буде звертатися до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди(а.с. 45).

83. В результаті чого, з даним позовом до Господарського суду Волинської області звернувся Керівник Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

84. Відповідно до статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

85. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

86. Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

87. Відповідно до статті 174 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

88. Згідно із статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

89. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

90. За приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу та статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

91. Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

92. Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

93. Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

94. Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

95. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

96. Згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

97. Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

98. Частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

99. Прокурор в якості підстави для розірвання договору в позовній заяві зазначив використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним договором.

100. За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

101. Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

102. Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів норм і правил.

103. Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

104. Таким чином законодавець визначив використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з вимогами частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою другої сторони договору орендодавця.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 924/1032/17.

105. Відповідно до пункту 35 договору оренди землі, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема , за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

106. Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, пунктом "ґ" такою підставою визначено використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

107. Відповідно до пункту 2 статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

108. Як вбачається з матеріалів справи, порушення відповідачем умов оренди земельної ділянки (невитребуваних паїв) загальною площею 160,6981 га від 03.12.2019 підтверджується актом проведення перевірки ділянки Комісією з питань сільського господарства, регулювання земельних відносин та екології виконавчого комітету Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області 07.04.2020 року, яким встановлено, що частина земельної ділянки (невитребуваних паїв) площею 61,0768 га, яка надана за договором оренди як сіножать є розораною, використовується та обробляється ТзОВ «В.Прометей» як рілля, а також засіяна зерновими озимими культурами. Окрім цього, згідно цього ж акту, частина земельної ділянки (невитребуваних паїв) площею 24,3914 га, яка надана за договором оренди як пасовище, є також розораною, використовується як рілля, засіяна зерновими озимими та олійними культурами.

109. Посилання відповідача на те, що акт перевірки виконавчого комітету Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 07.04.2020 року не може бути належним та допустимим доказом порушення відповідачем умов спірного договору колегія суддів вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

110. Відповідно до пункту "є" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

111. За приписами статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

112. Згідно статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами. Приписи вказаної статті дублюються ст. 20 Закону України "Про охорону земель".

113. Можливість здійснення самоврядного контролю у галузі земельних відносин передбачена, окрім ст. 189 ЗК України, п. "ї" ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

114. Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; ст. 48 передбачає засади діяльності тимчасових контрольних комісій ради.

115. Пунктом "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надає можливість виконавчим органам міських, сільських, селищних рад здійснювати підготовку висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; вирішувати земельні спори у порядку, встановленому законом (на підставі ст. 158 ЗК України). Окрім згаданих у цій нормі повноважень до контролюючих функцій можна віднести такі:

- припиняти право користування земельною ділянкою відповідно до ст. ст. 141, 143 ЗК України у випадку наявності порушень у діях відповідних суб`єктів;

- розглядати справи про адміністративні порушення (вирішення яких віднесене до компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад), пов`язані із земельними відносинами (ст. ст. 92, 99, 104, 141, 142, 152, 182 КУпАП);

- звертатись до органів прокуратури із заявами про перевірку фактів порушень земельного законодавства тощо.

116. Отже, з урахуванням наведених норм чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що Дрозднівська сільська рада уповноважена здійснювати контроль за використанням спірної земельної ділянки.

117. Колегія суддів вважає також звернути увагу, що обов`язкових вимог щодо складання акту обстеження земельних ділянок при здійсненні самоврядного контролю за використанням земельних ділянок чинним законодавством не передбачено.

118. За наведених обставин, колегія суддів враховує, що позивач під час складання акту обстеження земельної ділянки діяв в межах своїх повноважень. В зв`язку з чим, вказаний акт є належним та допустимим доказом порушення відповідачем умов договору щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

119. Поряд з цим, колегія суддів відхиляє посилання відповідача про необхідність врахування заяви свідка ОСОБА_2 (а.с.78) для визнання недопустимим в якості доказу вищевказаного акту перевірки, оскільки у разі заперечень з актом, ОСОБА_2 повинен був підписати його із зауваженнями, тобто в кінці акта поряд із власним підписом треба вказати зауваження до нього або причини, у відповідності з якими він не погоджується. Проте, зауваження ОСОБА_2 , які викладені в заяві свідка, в акті перевірки відсутні.

120. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12019030110001218 проведено огляд земельних ділянок за участю землевпорядника Дрозднівської сільської ради, в ході якого зафіксовано факт розорювання частини земельної ділянки із числа сіножатей та пасовищ та використання останніх як ріллі. Під час огляду зафіксовано факт засіяння сільськогосподарських угідь із числа пасовищ та сіножатей озимими зерновими та олійними культурами(а.с.38-40).

121. За результатами розгляду акту перевірки земельної ділянки та протоколу огляду місця події, СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області 03.06.2020 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12020030110000941 за ч. 1 ст. 367 КК України(а.с. 115).

122. Під час досудового розслідування кримінального провадження №12020030110000941, 15.07.2020 проведено обшук на земельній ділянці, якою відповідно до положень договору оренди від 05.05.2018 користується ТзОВ «В.Прометей» , а саме її частин із числа пасовищ, сіножатей.

123. Обшук проводився із залученням спеціалістів, а саме: начальника міськрайонного управління у Ковельському районі та м Ковель ГУ Держгеокадастру Олексюка Д.Ю., спеціаліста-землевпорядника Дрозднівської сільської ради Ковельського району Спасюка П.Д., головного агронома СТзОВ імені Лесі Українки Лозовицького М.М., інженера- землевпорядника ОСОБА_3 , інженера-геодезиста ОСОБА_4 , а також за участю представників ТзОВ «В. Прометей» (а.с.132-137).

124. Під час проведення слідчої дії здійснювалось проведення замірів земельних ділянок (сіножатей та пасовищ), які використовуються ТзОВ «В. Прометей» відповідно до положень договору оренди від 05.05.2018, за допомогою GNSS приймача LNAL М-3. За результатами обшуку та у подальшому проведення обмірів було встановлено, що у фактичному користуванні ТзОВ «В. Прометей» з земель невитребуваних паїв знаходиться рілля та кормові угіддя (сіножаті та пасовища).

125. На частині земельних масивів кормових угідь на час огляду та проведення обмірів знаходились посіви сільськогосподарських культур. Орієнтовна площа посівів (включаючи зріджені) становить 32,6925 га. з них по полі №314 (пасовища), 3,7506 га, по полі №315 (пасовища)- 7,0892 га, по полі №224 (сіножаті) 21,8527 га. Решта земельних ділянок з земель невитребуваних паїв використовується за призначенням без тимчасової зміни угідь. Наведене підтверджується листом ТОВ «Центр «Ковельгеодезія» від 25.08.2020 (а.с.138).

126. Отже, під час проведення відповідної слідчої дії підтверджено факт використання земельної ділянки, що перебуває в оренді у ТзОВ «В.Прометей» з порушенням вимог земельного законодавства.

127. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

128. Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

129. Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

130. Отже, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

131. Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

132. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

133. Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

134. Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель ), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України .

135. Згідно з Класифікацією до секції А належать землі сільськогосподарського призначення, код 01 - землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

136. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення визначено у статті 22 ЗК України, згідно з частинами 1 та 2 якої, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

137. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

138. Згідно п. б) ч.3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

139. Тобто, вказана норма права чітко визначила, що землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) надаються у користування сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

140. Як вбачається з матеріалів, цільове призначення спірної земельної ділянки визначено таким чином: Розпорядженням Ковельської РДА від 05.05.2018 №139 ТзОВ «В. Прометей» надано в оренду невитребувані земельні частки (паї) за межами населених пунктів Дрозднівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 247,865 га з орендною платою в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі, з них: 38,7721 га - пасовища, 79,8624 га - сіножать, 129,2305 га - рілля (а.с.15).

141. На підставі розпорядження Ковельської РДА від 05.05.2018 №139 між Ковельською РДА та ТзОВ «В. Прометей» укладено договір оренди землі, який 05.05.2018 року зареєстровано у книзі реєстрації договорів Дрозднівської сільської ради (запис №124) (а.с.20-26).

142. Рішенням Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області №39/9 від 03.12.2019 року (а.с.27) внесено зміни до договору оренди шляхом укладення 04.12.2019 додаткової угоди №1 до Договору, яка зареєстрована у книзі реєстрації договорів оренди землі за №167 (а.с.28-29).

143. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання , встановлених статтями 31,33-37 цього Кодексу.

144. Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником або користувачем самостійно.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №915/47/17, від 31.07.2019 у справі №806/5308/15 та від 02.06.2020 року у справі №922/2417/19.

145. Враховуючи вищевказані законодавчі норми та встановлені обставини справи, зокрема те, що актом проведення перевірки ділянки Комісією з питань сільського господарства, регулювання земельних відносин та екології виконавчого комітету Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області 07.04.2020 року, яким встановлено, що частина земельної ділянки (невитребуваних паїв) площею 61,0768 га, яка надана за договором оренди як сіножать є розораною, використовується та обробляється ТОВ «В. Прометей» як рілля, а також засіяна зерновими озимими культурами та частина земельної ділянки (невитребуваних паїв) площею 24,3914 га, яка надана за договором оренди як пасовище, є також розораною, використовується як рілля, засіяна зерновими озимими та олійними культурами, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не мав права на зміну виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в межах однієї категорії земель, а саме: використовувати сіножаття та пасовища як ріллю.

146. Однак, як вбачається з вищенаведеного, відповідач порушує істотні умови п.17 договору, а саме, використовує земельну ділянку в розмірі 85,4682 га із числа сіножатей та пасовищ, що перебувають в оренді у ТзОВ «В. Прометей» (ТзОВ "Вілія-Агро"), всупереч умовам договору оренди та чинного законодавства - як рілля.

147. Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів норм і правил.

148. Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

149. Стаття 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

150. У ст.36 Закону України «Про охорону земель» закріплено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

151. При цьому статтею 35 цього Закону передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

152. За змістом статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

153. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

154. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

155. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» , Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

156. Таким чином, діяльність відповідача щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до пасовищ та сіножатть, свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки (невитребуваних паїв) від 05.05.2018 року та додаткової угоди №1 від 04.12.2019 року та є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

Аналогічний правовий висновок мітиться у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі №904/1054/19 та який на підставі ч.4 ст.236 ГПК України враховується судом при вирішенні даного спору.

157. Посилання відповідача на недопустимість та неналежність, як доказу у даній справі протоколу огляду місця події у межах кримінального провадження №12019030110001218 від 28.06.2019, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки письмові документи, зібрані слідчим у рамках розслідування кримінального правопорушення і подані у встановленому порядку прокурором є письмовими доказами, які можуть бути оцінені господарським судом в сукупності з іншими доказами на предмет їх належності, допустимості, достовірності.

158. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

159. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

160. Крім того, зазначений доказ є належним в розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки на підставі нього можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у справі; він є допустимим в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки одержаний без порушення закону; він є достовірними в розумінні ст. 78 ГПК України, оскільки створений та отриманий за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи. Також зазначені доказ є вірогідним в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки будь-яких доказів на спростування його відповідачем ні в суді першої інстанції, ні до апеляційної скарги не подано.

161. Тобто, навіть у разі розгляду кримінальної справи і винесення обвинувального вироку будь-які письмові документи, отримані під час кримінального провадження, не будуть мати для суду заздалегідь встановленої сили, а повинні бути оцінені господарським судом відповідно до вимог ст. 86 ГПК України на предмет їх належності, допустимості та достовірності.

162. Дослідивши наданий прокурором протокол огляду місця події, суд апеляційної інстанції дійшов висновок, що в даному документі присутні всі необхідні реквізити відповідно до вимог ст. 104 КПК України, сам огляд місця події проведений згідно правил, передбачених ст. 237 КПК України. Частиною 7 ст. 223 КПК України передбачено, що поняті в обов`язковому порядку залучаються лише у вичерпному переліку слідчих (розшукових) дії, до яких не належить огляд місця події. А тому зауваження апелянта про відсутність залучених понятих під час огляду місця події земельної ділянки є безпідставним.

163. Поряд з цим, колегія суддів свідчення особи ОСОБА_1 викладенні в заяві свідка вважає недопустимими, оскільки саме ОСОБА_1 був залучений слідчим до проведення слідчої дії - обшуку, у межах кримінального провадження №12020030110000941, як спеціаліст-агроном. Крім цього, в матеріалах судової справи міститься лист СТОВ імені Лесі Українки від 28.09.2020 №76, керівник якого доручив ОСОБА_1 взяти участь у відповідній слідчій дії, у якому зазначено інформацію про результати участі указаного спеціаліста у слідчій дії. Зокрема, як підсумок у листі вказано, що за результатами огляду (обшуку) спеціалістом-агрономом Лозовицьким М.М. на відеозапис повідомлено, що частина угідь, орендованих ТОВ «В.Прометей» , використовується як рілля: поле №3 та №4 засіяне озимими культурами (пшеницею), поля №1 та №2 частково поросле рослинами візуально схожими на ріпак, а також бур`янами. Поле №5 поросле травою та чагарниками. Відтак, зафіксовано розорювання ТОВ «В.Прометей» частини орендованих площ земель.

164. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Тобто, в даному випадку рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №642/3198/19.

165. Твердження ж представника відповідача про те, що поля №3 та №4 є витребуваними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь-яка додаткова угода ТзОВ «В. Прометей» із Дрозднівською сільською радою щодо зменшення площі орендованих земель у зв`язку з витребуванням власниками, не укладалась. Відповідно письмові докази на підтвердження факту їх витребування фізичними особами до суду не надавались.

166. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач в апеляційній скарзі підтверджує, що розорювання сіножатей та пасовищ, в його випадку не є систематичним, оскільки часткове розорювання здійснено з метою покращити родючість ґрунту, який на теренах Ковельського району є піщаним, і відповідно малородючим.

167. Отже, колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

168. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

169. Таким чином, враховуючи докази наявні в матеріалах справи та посилання відповідача в апеляційній скарзі на несистематичне розорювання орендованих земель дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були та відповідно спростовує заперечення відповідача про нездійснення розорювання земельної ділянки в межах орендованих сіножать та пасовищ.

170. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач мав можливість звернутися до Дрозднівської сільської ради Ковельського району Волинської області з метою зміни умов договору стосовно цільового призначення землі та отримати дозвіл зокрема на вирощування рослинних культур. Однак, він цього не зробив та доказів таких дій суду не надав.

171. Скаржник також посилається на те, що додані прокурором до матеріалів справи копії документів належним чином не завірених та не відповідають вимогам пункту 5.27. Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55). Щодо наведеного суд зазначає таке.

172. Правильне по суті і справедливе судове рішення не може бути скасоване лише заради правового пуризму (прагнення до чистоти, переваги форми над змістом). Рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної помилки.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №910/1254/19.

173. 11 грудня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" надійшло клопотання, в кому відповідач повідомляє суд про те, що після відкриття апеляційного провадження у справі №903/297/20 відбулася зміна найменування апелянта - ТзОВ "В.Прометей" на ТОВ "ВІЛІЯ-АГРО", а також була змінена юридична адреса. Так на даний час юридична адреса ТОВ "ВІЛІЯ-АГРО" 45606, Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці, вул. Промислова, 5 а.

174. Як зазначається у п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів відповідно до ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців» . У разі, коли така зміна сталася в процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі суду, якою закінчується розгляд справи.

175. В даному випадку зміна найменування відповідача не пов`язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (реорганізацією), а тому суд у мотивувальній частині даної постанови зазначає про зміну назви Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" (код ЄДРПОУ - 30846688) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія-Агро" (код ЄДРПОУ - 30846688).

176. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

177. Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

178. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

179. За таких обставин, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.2020 року у справі №903/297/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

180. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Прометей" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Агро") залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.2020 року у справі №903/297/20 без змін.

2. Справу №903/297/20 повернути Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" січня 2021 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.