Рішення

від 15.01.2021 по справі 911/1087/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1087/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (07401, Київська обл., м. Бровари вул. Київська 137) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м Київ, проспект Перемоги 14, код 39816845) в особі управління Укртрансбезпеки у Харківській області (61022, м Харків, Майдан Свободи 5, Держпром 6)

до

товариства з обмеженої відповідальністю Бровари-Транс-Сервіс (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів 22, код 36998052)

про стягнення 4664,24 гривень

29.04.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі по тексту - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Харківській області (далі по тексту - Служба/Управління/позивач) до товариства з обмеженої відповідальністю Бровари-Транс-Сервіс (далі по тексту - Товариство/відповідач) про стягнення 4664,24 гривень.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що 14.03.2020 посадовими особами Укртрансбезпеки у Харківській області складено акт № 0010182 та довідку № 0023182 у зв`язку з виявленням на транспортному засобі сідловий тягач Renault Magnum 440 д.н.з НОМЕР_1 , що належить відповідачу перевищення навантаження на одиночну ось напівпричепа, яке становило 750 кг, що стало підставою для нарахування плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у розмірі 4664,24 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2020 позовну заяву Прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1087/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 12.06.2020 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

31.07.2020 на адресу суду від Товариства надійшов відзив на позов із запереченнями проти пред`явлених позовних вимог.

12.08.2020 та 14.08.2020 на адресу суду від Прокурора та Служби надійшли відповіді на відзив Товариства, в якому викладено заперечення проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2018 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Харківській області під час здійснення габаритно-вагового контролю згідно Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, відносно Товариства складено акт № 0010182 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0023182 та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 145,40 євро, що еквівалентно 4664,24 гривень станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України.

Габаритно-ваговий контроль здійснювався під час рейдової перевірки згідно з щотижневим графіком проведення рейдових перевірок управління Укртрансбезпеки у Харківській області у період з 12.03.2018 по 18.03.2018, який затверджено наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.03.2018 № 234, направленням на рейдову перевірку № 021477 від 12.03.2018 та графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на березень 2018 року.

Згідно Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.03.2018 № 0010182 встановлено, що під час перевірки транспортного засобу RENAULT MAGNUM 440 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) разом з причепом (напівпричепом) KRONE SDP 27 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), що належить на праві приватної власності Товариству, яким керував водій ОСОБА_1 , виявлено порушення, зокрема, встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 33,5 тон при нормативно допустимій для даного виду транспортного засобу 40,0 тон, при цьому осьове навантаження фактично становить 6,75 тон, 11,75 тон, 5,05 тон, 4,75 тон, 5,2 тон при нормативно допустимих відповідно 11,0 тон, 11,0 тон, 7,333 тон, 7,333 тон, 7,333 тон. Тобто, навантаження на одиночну ось становить 11,75 тон при нормативно допустимих для даного виду транспортного засобу 11,0 тон.

Довідкою № 0023182 від 14.03.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю підтверджено тип транспортного засобу, результати вагового та габаритного контролю.

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю документів посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Харківській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0010182 від 14.03.2018 на суму 145,40 євро, що за офіційним курсом валют Національного банку України станом на 14.03.2018 еквівалентно 4664,24 гривень.

Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області на адресу Товариства надіслано лист від 19.03.2018 № 1563/36-18 з вимогою внести в добровільному порядку плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 145,40 євро, що еквівалентно 4664,24 гривень, в термін до 14.04.2018.

Як зазначає прокурор, вказана сума в добровільному порядку не сплачена, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку на користь держави 4664,24 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що є гривневим еквівалентом 145,40 євро.

Товариство проти пред`явлених позовних вимог заперечило посилаючись, зокрема, на несправність спеціального зважувального обладнання, оскільки за технічними характеристиками загальна вага автомобіля з вантажем становить 30232 кг, а не 33500 кг як відображено у роздруківці та Акті № 0010182. Крім того, відповідач зазначає, що надана водієві роздруківка посадовими особами позивача, не містить підпису посадових осіб Управління та печатки, що позбавляє ідентифікувати, яким апаратом, та на якій підставі здійснена така роздруківка. Стосовно відображеної у Акті № 0010182 протяжності маршруту автомобіля (727 км), відповідач зазначає, що протяжність маршруту посадовими особами позивача відображена невірно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт ).

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень є органом, наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Вказані вище норми Положення в частині надання позивачу прав на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю свідчать про те, що на час звернення до суду прокурором вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри яких перевищували нормативні.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими доводи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Частинами 1, 4 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з наступними змінами, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п.п. 1, 3, 6 Порядоку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 (чинного на момент вчинення правопорушення) зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі - транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансінспекції або її територіального органу (далі - посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла). Зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху. У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.

Відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено актом Управління від 14.03.2018 № 0010182 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою від 14.03.2018 № 0023182 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, чеком про зважування від 14.03.2018.

Доказів отримання у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищували нормативні параметри відповідачем не подано.

Відтак, відповідачем вчинено правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює порядок обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яка за своїм правовим змістом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно пп. 3 п. 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом автомобілем RENAULT MAGNUM 440 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) разом з причепом (напівпричепом) KRONE SDP 27 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , НОМЕР_5 належать Товариству.

В матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема довідка від 14.03.2018 № 0023182, акт № 0010182 від 14.03.2018, розрахунок плати за проїзд до акту № 0010182, які були складені працівниками управління Укртрансбезпеки у Харківській області, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Розмір плати за проїзд позивачем визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879).

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки, відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування (145,4 євро), позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (14.03.2018), що складає 4664,24 гривень.

Суд вважає слушними заперечення відповідача щодо невірно визначеної відстані, яку покладено в розрахунок контролюючими особами як у актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, так і у розрахунках плати за проїзд, яка враховувалась при обчисленні плати за проїзд.

Як вбачається, з наданих Прокурором доказів, контролюючими особами за відправну точку було взято м. Біла Церква Київська область, а кінцевою - м. Куп`янськ, Харківська область.

Відповідно до роздруківки з сайту della.com.ua., долученої до позовної заяви, відстань від м. Біла Церква Київська область до м. Куп`янськ, Харківська область, на момент перевірки складала 727 км.

Суд враховує, що співробітники Укртрансбезпеки не позбавлені права визначати відстань перевезень за допомогою будь-яких баз даних, в тому числі й інтернет ресурсу della.com.ua, який є найбільш розповсюдженим для використання з цією метою.

Дослідивши наявні у матералах справи докази, суд вважає необґрунтованим при визначенні відстані перевезення вантажу з м. Біла Церква, Київська область до м. Куп`янськ, Харківська область враховувати м. Миронівка Київська область та м. Канів Черкаської області, адже перевіривши на інтернет ресурсі della.com.ua розрахунок пройденої відповідачем частини маршруту від м. Біла Церква, Київська область до м. Куп`янськ, Харківська область, суд встановив, що відстань між вказаними містами становить 682 км, а відтак при розрахунку плати за проїзд підлягає до застосування саме ця відстань.

Таким чином, за розрахунком суду, здійсненого відповідно до затвердженої формули з урахуванням положень пунктів 30, 31-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 та вірно визначеної судом відстані між містами, належною платою за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування є сума у розмірі 136,4 євро, що за офіційним курсом валют Національного банку України станом на 14.03.2018 еквівалентно 4375,53 гривень.

Стосовно доводів відповідача щодо несправності спеціального зважувального обладнання під час габаритно-вагового контролю, суд зазначає, що згідно приписів пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно ст. 1 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до статті 16 вказаного Закону сертифікат затвердження типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.

Відповідно до п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження технічного регламенту у разі коли тип засобу вимірювальної техніки відповідає вимогам Технічного регламенту, призначений орган видає виробникові сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки (далі - сертифікат перевірки типу), який повинен містити найменування та адресу виробника, результати перевірки, умови (за наявності) його чинності та необхідні дані для ідентифікації затвердженого типу. Сертифікат перевірки типу може мати один або кілька додатків.

Відповідно до п. 18 ст. 1 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність повірка засобів вимірювальної техніки сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Відповідно до Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювання техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.2016, для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь міжповірочний інтервал становить 1 рік.

Так, в матеріалах справи міститься чинне до 06.04.2018 свідоцтво державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів № 34-00/1093 про повірку засобу вимірювальної техніки, а саме пересувних автомобільних ваг "Cheklode Freeweigh", зав. № 008231, згідно з яким ЗВТ пройшов повірку і відповідає необхідним вимогам.

Отже, на момент здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача ваги відповідали всім законодавчо визначеним вимогам. При, цьому, відповідачем не надано доказів, які б спростували результати габаритно-вагового контролю.

Крім того, відповідач посилаючись на договір-заявку № 1203-1 від 12.03.2018, згідно якої перевезення здійснювалось з с. Іванків Бориспільського району, вказує на те, що контролюючими особами позивача невірно визначено початкову точку для розрахунку відстанні, при цьому, як зазначає відповідач, зауваження водія в цій частині позивачем не було взято до уваги.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні письмові пояснення водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, згідно яких водій повідомив, що завантаження вантажу здійснено саме в м. Біла Церква Київської області. Водночас, відповідачем не подано доказів того, що водій відповідача під час складання посадовими особами позивача акту висловив незгоду із відображеною у акті інформацією. Також відповідачем не подано доказів ініціювання ним проведення службового розслідування з даного факту, враховуючи, що саме відповідач зацікавлений в повному з`ясуванні обставин щодо невідповідності викладених водієм відповідача обставин під час надання пояснень посадовим особам Служби та жодних обставин, які б перешкоджали його проведенню, останнім не наведено.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують викладених вище висновків суду.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Прокурора підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженої відповідальністю Бровари-Транс-Сервіс на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Харківській області 4375,53 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Харківській області задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженої відповідальністю Бровари-Транс-Сервіс (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 22, код 36998052) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код 39816845) в особі в особі управління Укртрансбезпеки у Харківській області (61022, м Харків, Майдан Свободи 5, Держпром 6) 4375,53 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами.

3. Стягнути з товариства з обмеженої відповідальністю Бровари-Транс-Сервіс (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 22, код 36998052) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) 2102,00 гривень судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2021.

Суддя Р.М. Колесник