Ухвала

від 15.01.2021 по справі 398/443/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 січня 2021 року

м. Київ

справа № 398/443/20

провадження № 61-19523ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руссу Надії Олексіївни на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Едем-777 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної каліцтвом під час виконання трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Фермерського господарства Едем-777 (далі - ФГ Едем?777 ) на свою користь 1 360 224 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ Едем-777 на користь ОСОБА_1 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної каліцтвом під час виконання трудових обов`язків. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року (повний текст якої складено 23 листопада 2020 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Руссу Н. О. задоволено частково. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року змінено в частині відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ФГ Едем?777 на користь ОСОБА_1 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної каліцтвом під час виконання трудових обов`язків.

24 грудня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Руссу Н. О. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Руссу Н. О. заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, посилаючись на те, що 16 листопада 2020 року апеляційний суд проголосив лише вступну і резолютивну частини судового рішення, однак повного тексту судового рішення апеляційний суд позивачу не направив, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до місцевого суду із заявою про отримання копій оскаржуваних судових рішень.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Враховуючи, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України докази, які підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції додаються до касаційної скарги за їх наявності, а на час вирішення питання про прийняття касаційної скарги в розпорядженні Верховного Суду немає доказів, що спростовують доводи адвоката про ненаправлення позивачу апеляційним судом копії оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року. При цьому Верховним Судом враховано, що оскаржувана постанова апеляційного суду була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 листопада 2020 року, а касаційна скарга подана в межах тридцятиденного строку після цієї дати. Також Верховний Суд взяв до уваги закріплені в частині третій статті 2 ЦПК України основні засади (принципи) цивільного судочинства, а саме верховенство права та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Разом з тим касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу ; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).

Тобто окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц); пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19) .

Враховуючи викладене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руссу Н. О. необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Руссу Надії Олексіївни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руссу Надії Олексіївни на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук