Ухвала

від 14.01.2021 по справі 21/09-07-212

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

14 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 21/09-07-212 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007, прийняте суддею Зеленовим Г.М., м. Одеса,

у справі №21/09-07-212

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства - Фірми "Корсар"

до відповідача: Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" м. Кілія

про визнання права власності та зобов`язання вчините певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 (суддя Зеленов Г.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства - фірми "Корсар" задоволено; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Малим підприємством - фірмою "Корсар" право власності на базу відпочинку "Лідія" (колишня назва - "Діана"), розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна, і яка складається з наступних об`єктів згідно з технічним паспортом Комунального підприємства "РБТІ та РОН м. Кілія" від 05.06.2006, а саме: літера "А" - адміністративна будівля 40 кв.м, літера "Б" - будинок для відпочинку 32 кв.м, літера "В" - будинок для відпочинку 31,7 кв.м, літера "Г" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Д" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Е" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Ж" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "З" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "И" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "К" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Л" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "М" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Н" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "О" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "П" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Р" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "С" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Т" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "У" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Ф" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "X" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Ч" будинок для відпочинку 43,5 кв.м, літера "Ш" - столова 156,2 кв.м, літера "Ш" - корпус для відпочинку 107,6 кв.м, літера "Ш" - веранда 102,5 кв.м, літера "Щ" - погріб 8,4 кв.м, літера "Э" - душ 30,5 кв.м, літера "Ю" - убиральня 20,1 кв.м, літера "Я" - будинок для відпочинку 16,2 кв.м, літера "А1" - будинок для відпочинку 16,2 кв.м, літера "Б1" - вагончик 27 кв.м, літера "В1" - вагончик 27 кв.м, літера "Г1" - кіоск 6,4 кв.м, літера "Д1" - кіоск 7,6 кв.м, "№1" - огорожа 106,4 кв.м, "№2" - огорожа 212,3 кв.м, "№3" - огорожа 42 кв.м, "№4" - тротуар 57,7 кв.м, "№5" - тротуар 20,9 кв.м, "№6" - тротуар 1 кв.м, "№7" - басейн 1 кв.м, "№8" - каналізація, "№9" - цистерна 15 куб.м, "№10" - водопровід, "№11" - трансформатор, "№12" - щит; зобов`язано Комунальне підприємство районного бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості м. Кілії здійснити державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства - фірми "Корсар" на базу відпочинку "Лідія" (колишня назва - "Діана"), розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна, і яка складається з наступних об`єктів згідно технічного паспорту Комунального підприємства "РБТІ та РОН м. Кілія" від 05.06.2006, а саме: літера "А" - адміністративна будівля 40 кв.м, літера "Б" - будинок для відпочинку 32 кв.м, літера "В" - будинок для відпочинку 31,7 кв.м, літера "Г" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Д" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Е" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Ж" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "З" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "И" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "К" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Л" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "М" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Н" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "О" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "П" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Р" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "С" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Т" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "У" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Ф" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "X" - будинок для відпочинку 31,4 кв.м, літера "Ч" - будинок для відпочинку 43,5 кв.м, літера "Ш" - столова 156,2 кв.м, літера "Ш" - корпус для відпочинку - 107,6 кв.м, літера "Ш" - веранда 102,5 кв.м, літера "Щ" - погріб 8,4 кв.м, літера "Э" - душ 30,5 кв.м, літера "Ю" - убиральня 20,1 кв.м, літера "Я" - будинок для відпочинку 16,2 кв.м, літера "А1" - будинок для відпочинку 16,2 кв.м, літера "Б1" - вагончик 27 кв.м, літера "В1" - вагончик - 27 кв.м, літера "Г1" - кіоск 6,4 кв.м, літера "Д1" - кіоск 7,6 кв.м, "№1" - огорожа 106,4 кв.м, "№2" - огорожа 212,3 кв.м, "№3" - огорожа 42 кв.м, "№4" - тротуар 57,7 кв.м, "№5" - тротуар 20,9 кв.м, "№6" - тротуар 1 кв.м, "№7" - басейн 1 кв.м, "№8" - каналізація, "№9" - цистерна 15 куб.м, "№10" - водопровід, "№11" - трансформатор, "№12" - щит; стягнуто з Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства - фірми "Корсар" витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, 01.01.2021 Українська державна корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Одночасно з поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.

В обґрунтування поданого клопотання скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду було ухвалене 27.02.2007, між тим в подальшому, а саме: 18.06.2013, щодо Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" була введена ліквідаційна процедура, у зв`язку з чим ліквідатор банкрута, реалізуючи свої повноваження, об`єктивно не міг подати апеляційну скаргу на вказане рішення в межах встановлених процесуальних строків, при цьому копію оскаржуваного рішення ліквідатор отримав лише 12.12.2020.

Ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення було ухвалене 27.02.2007.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 13 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Саме така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №54/329, а також у постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №904/9428/13 та від 11.09.2019 у справі №910/15481/17.

Відповідно до частини першої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Отже, враховуючи, що рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 ухвалено та підписано 27.02.2007, останнім днем оскарження є 09.03.2007 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2008 відмовлено Українській державній корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" у поновленні пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 та повернуто вказану апеляційну скаргу скаржнику.

В подальшому ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2009 касаційну скаргу Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 також було повернуто скаржнику.

Вищезазначені ухвали апеляційного господарського суду та суду касаційної інстанції набрали законної сили.

Між тим 01.01.2021 , тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження майже на 14 років, Українською державною корпорацією "Укрзакордоннафтогазбуд" повторно подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення .

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Звертаючись 01.01.2021 до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212, Українська державна корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд" просила поновити строк на апеляційне оскарження з посиланням на те, що ліквідатор банкрута, реалізуючи свої повноваження, не був обізнаний про наявність вказаного судового рішення, та лише 12.12.2020 отримав копію останнього, що, на думку скаржника, свідчить про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Крім того, у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

За практикою Європейського суду з прав людини гарантії держави, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись усіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справах "Делкурт проти Бельгії", "Пелевін проти України"). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справах "Мельник проти України", "Мушта проти України").

Згідно з частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення , крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у даній нормі процесуального закону річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постанові від 19.09.2019 у справі №922/1775/16.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 Українською державною корпорацією "Укрзакордоннафтогазбуд" подано з пропуском встановленого процесуальним законом однорічного строку, який відраховується з дня складення повного тексту судового рішення та є присічним, тобто не підлягає поновленню, з огляду на те, що скаржник був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, був залучений до участі в ній, а пропуск строку на апеляційне оскарження не пов`язується ним з виникненням обставин непереборної сили, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційної скаргою.

Посилання апелянта на те, що зазначена апеляційна скарга подається Українською державною корпорацією "Укрзакордоннафтогазбуд" в особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Голінного А.М., який має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження як особа, яка не брала участі у даній справі, проте питання про її права, інтереси та/або обов`язки було вирішено судом, Південно-західним апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржником є саме відповідач - Українська державна корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд", у той час як арбітражний керуючий Голінний А.М. у розумінні процесуального закону діє як представник апелянта, а не особа, питання про права, інтереси та/або обов`язки було вирішено оскаржуваним рішенням.

Доводи скаржника про те, що у справі про банкрутство боржник (банкрут) та арбітражний керуючий (розпорядник майном, ліквідатор) є самостійними учасниками справи, колегією суддів розцінюються як безпідставні, адже справа №21/09-07-212 не є справою про банкрутство.

За умовами частини четвертої статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 232-235, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" б/н від 30.12.2020 (вх.№139/21 від 12.01.2021) на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212.

Справу №21/09-07-212 повернути Господарському суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук