Рішення

від 17.08.2020 по справі 206/3374/19

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/3374/19

Провадження 2/206/56/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс №122 Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад Дніпровської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої малолітньою особою,

за участі представника

позивача, адвоката ОСОБА_7,

відповідача НВК-122,

адвоката Сірооченко А.В.,

в с т а н о в и в:

18 червня 2019 року представник позивача звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з зазначеним позовом. 04 липня 2019 року представником позивача було подано уточнену позовну заяву.

В прохальній частині уточненого позову представник позивача просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та з Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс №122 Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ:26509770, на користь ОСОБА_1 , завдану матеріальну шкоду у розмірі 1422,90 грн. 90 копійок. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс №122 Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ:26509770, на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , компенсацію моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс №122 Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн. Судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 2700,00 грн. покласти на відповідачів.

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21.01.2019 р. о 12 год. 00 хв. під час знаходження на навчанні у Комунальному закладі освіти Навчально-виховний комплекс №122 Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад Дніпровської міської ради малолітній син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдарив кулаком в обличчя, а саме щоку та лоб, а також коліном у живіт малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочку ОСОБА_1 . Вказана подія сталася на уроці фізичного виховання у спортивному залі, у присутності учнів 4-Б класу та вчителя фізкультури ОСОБА_5 . Після цього дочка позивача увечері стала погано себе почувати. Скаржилась на біль у голові та запаморочення, нудоту, біль у лівій стороні скроневої частини голови, де була нанесена травма. На наступний день, 22.01.2019р. позивач як мама дитини, звернулась за місцем реєстрації до КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 ДМР, за результатами звернення педіатр надав направлення до більш вузьких фахівців Обласної дитячої клінічної лікарні у м.Дніпро. 22.01.2019р. за результатами огляду у приймальному відділенні ОДКЛ у м. Дніпро - дитині поставлено діагноз забій передньої черевної порожнини . Цього ж дня, за результатами огляду нейрохірургом ОДКЛ у м. Днпро дитині поставлено діагноз: струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, гострий період , направлено до невролога на подальше дослідження стану здоров`я постраждалої. 25.02.2019р. за результатами огляду у невролога ОДКЛ у м. Дніпро поставлено діагноз: закрита ЧМТ, струс головного мозку з вегето-судинною дисфункцією . Проведені відповідні медичні дослідження (реоенцефалографічне дослідження головного мозку дитини). З 26.02.2019р. по 12.03.2019р. дитина позивача перебувала на лікарняному, їй призначено коштовне лікування та неврологом ОДКЛ у м. Дніпро визначено, що до кінця учбового року обмежити фізичні навантаження у розвитку постраждалої. На наступний день після події, 22.02.2019р. позивач звернулась до директора НВК №122 із заявою щодо прийняття заходів та звернулась на гарячу лінію поліції із заявою про реєстрацію даного вчинку учня із нанесення побоїв дитині позивача як злочину та вжиття відповідних заходів щодо притягнення його та його батьків до відповідальності. Листом директора НВК №122 позивача було повідомлено, що за наслідками вказаної події у навчальному закладі відбулась Рада профілактики від 24.01.2019р., у якій взяли участь представники Національної поліції, шкільний психолог, ОСОБА_4 та його мати - ОСОБА_3 , та останню попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Листом-відповіддю Самарського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 30.01.2019р. позивачу повідомлено, що з малолітнім ОСОБА_4 проведена профілактична бесіда щодо недопущення адміністративних чи кримінальних правопорушень, а на його мати - гр. ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 184 КУпАП, який направлено до Самарського районного суду м. Дніпропетровська для подальшого розгляду.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2019 у справі № 206/857/19 (суддя Поштаренко О.В.) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Завдана позивачу матеріальна шкода полягає в витратах позивача на лікування дитини. Згідно виписок з медичної карти стаціонарного хворого, дочці позивача призначались медикаменти, які вона купувала за власний рахунок. В цілому понесені позивачем майнові витрати на лікування дочки становлять 1422 грн. 90 коп. (одна тисяча чотириста двадцять дві гривні 90 коп.). Внаслідок протиправних дій малолітнього ОСОБА_4 дочка позивача малолітня ОСОБА_2 перенесла сильні душевні хвилювання, біль та приниження, отримала глибоку психологічну травму. На теперішній час дитина страждає на порушення нічного режиму, прокидається вночі та плаче, боїться ходити до школи, щоб в її адресу не чути погрози з вживання нецензурної лайки зі сторони ОСОБА_4 . Нанесена травма може і в подальшому впливати на стан здоров`я дитини, привести до подальших ускладнень. Позивач оцінює моральну шкоду, завдану її дитині, в розмірі 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок). Крім того , протиправними діями малолітнього ОСОБА_4 матері дитини ОСОБА_1 також була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона перенесла моральні страждання через ушкодження здоров`я її дочки. Наслідки події, що сталась, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Відповідачі не вибачились та не відшкодували шкоду, не запропонували будь-якої допомоги. Враховуючи наведене, позивач завдану їй моральну шкоду оцінює в 15000,00 грн.(п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) (а.с.53-60).

06.08.2019 року до канцелярії суду відповідачем ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву, яка обґрунтована тим, що 27 липня 2019 року нею, ОСОБА_3 , законним представником малолітнього ОСОБА_4 , одержано позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди солідарно з Комунальним закладом освіти Навчально-виховний комплекс №122 Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад Дніпровської міської ради на загальну суму 41422,90 грн. Вважає, що позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне: Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року по справі №206/857/19, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, яке набрало сили негайно є остаточним та оскарженню не підлягає, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно неї за ч. 1 ст. 184 КпАП України стосовно події, що мала місце 21 січня 2019 року на уроці фізичної культури між малолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на яку посилається позивач, як на підставу для стягнення матеріальної і моральної шкоди; було закрито провадження за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Таким чином твердження представника позивача, що підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї є неправильність та недоліки оформлення протоколу, є безпідставними припущеннями і такими, що не відповідають резолютивній частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року по справі №206/857/19, і тому не повинні братись до уваги. Оскільки відсутність несумлінного здійснення або ухилення батьків від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою є підставою для звільнення від відшкодування шкоди завданої малолітньою особою відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України, з огляду на те, що обставина встановлена рішенням суду, що набрала законної сили, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, така обставина не підлягає доказуванню під час розгляду цивільної справи №206/3374/19, а отже вимоги позивача щодо відшкодування нею, як законним представником малолітнього ОСОБА_4 , матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими і безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню. Представником позивача в якості підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди зазначено подію, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_4 на уроці фізичної культури, а саме: в результаті начебто неправомірних дій малолітнього ОСОБА_4 малолітня ОСОБА_2 начебто одержала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, що призвело до коштовного лікування в період з 25.02.2019 по 12.03.2019 та душевних хвилювань, болі, приниження, глибокої психологічної травми. Таке твердження представника позивачі є хибним і таким, що суперечить матеріалам справи.

Її син дійсно вдарив не цілячись в лоб малолітньої ОСОБА_2 у відповідь на агресивну поведінку останньої, оскільки малолітня ОСОБА_2 разом із подругою ОСОБА_6 били її сина ногами по спині і ногах, коли підійшли до нього попри заборону вчителя фізичної культури ОСОБА_5 виходити із шеренги. Отже дії її сина у заподіянні шкоди (удар в лоб) малолітній ОСОБА_2 задля захисту свого здоров`я від фізичного насилля, що вчинилось малолітньою ОСОБА_2 спільно із подругою (биття ногами по спині і ногах), для негайного відвернення чи припинення посягання не є злочинним діянням, передбаченим ч. 1 ст. 125 КК України, а отже не є протиправними.

З наданих представником позивачів письмових доказів, а саме: копії виписки з картки хворого за 22.01.2019, здійсненої педіатром та результату огляду нейрохірургом КЗ Дніпропетровсьа обласна дитяча клінічна лікарня вбачається, що на момент звернення малолітньої ОСОБА_2 до педіатра, останній встановив наявність в дитини (мовою оригіналу) - крупноразмашистый горизонтального ністагм, болезненность левой лобно-височной области та поставив під питання наявність струсу головного мозку, для чого направив ОСОБА_2 до невропатолога. Нейрохірург Дніпропетровської обласної дитячої клінічної лікарні, до якого було направлено дитину, ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що на момент огляду даних за ЧМТ (черепно-мозкова травма) немає та діагностував забій м`яких тканей голови. Забій м`яких тканей за класифікацією ушкоджень відноситься до травм обличчя, а не до черепно-мозкових травм. Отже міркування представника позивачів щодо наявності черепно-мозкової травми внаслідок події, що мала місце 21.01.2019, безпідставними, такими, що суперечать висновкам медичних фахівців, викладених в письмових доказах, наданих представником позивачів.

Варто зазначити, що малолітня ОСОБА_2 не знаходилась на лікарняному після події, що мала місце 21.01.2019, таким чином, мало місце легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Отже діагностована 25.02.2019 черепно-мозкова травма є результатом зовсім іншої події, яка напевно мала місце напередодні її діагностування і жодним чином не пов`язана із діями малолітнього ОСОБА_4 , які мали місце 21.01.2019.

Беручи до уваги, що у малолітньої ОСОБА_2 після події, що мала місце 21.01.2019, був відсутній навіть короткочасний розлад здоров`я, то фізичний біль і страждання, про які зазначено в позовній заяві, не відповідають ознакам моральної шкоди, а отже вимога щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою, безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що відповідно до показів самої малолітньої ОСОБА_2 , що викладені в рішенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі №206/857/19 від 17.04.2019, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, остання разом із подругою після події, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_4 , вкотре побила її сина. З огляду на таке вважає вартим вкрай критично сприймати міркування представника позивачів щодо перенесення малолітньою ОСОБА_2 душевних хвилювань, приниження та одержання глибокої психологічної травми. Щодо моральної шкоди, начебто завданої ОСОБА_1 варто зазначити, що оскільки відсутня протиправна поведінка щодо неї самої, членів її сім`ї то хвилювання, викладені турботою про власну дитину на виконання свого батьківського обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо піклування про здоров`я дитини не є моральною шкодою, не є порушенням нормальних життєвих зв`язків, а тим більше нераціональним витрачанням життєвого часу . Також варто зазначити, що всі хвилювання ОСОБА_1 , які супроводжувались почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху тощо під час виконання свого батьківського обов`язку у зв`язку із лікуванням власної дитини від черепно-мозкової травми, яка була діагностована 25.02.2019, жодним чином не пов`язані з подією, що мала місце 21.01.2019.

Також вважає, що додані до матеріалів справи копії чеків на загальну суму 1422,90 грн. не відповідають вимогам ст. 77 ЦПК України, а отже відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України не мають братись до уваги. Отже витрати на придбання ліків 01.03.2019 та 01.04.2019 на загальну суму 1422,90грн. не є збитками, які виникли внаслідок неправомірних дій, то й відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі (а.с. 64-67).

21.08.2019 року представником позивача адвокатом ОСОБА_7 до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська було подано відповідь на відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що ОСОБА_3 , посилаючись на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2019 у справі № 206/857/19 , якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Вважають, що рішення судів у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковими для суду при розгляді даної справи, оскільки судами не надавалась оцінка неправомірності дій малолітнього ОСОБА_4 та безпосередньо не встановлювалась обставина належного здійснення виховання та нагляду за малолітнім з боку матері ОСОБА_3 під час події, що сталось 21.01.2019р. На підставі викладено просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 73-78).

28.08.2019 року до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому містяться обставини зазначені в раніше поданому запереченні. На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі (а.с. 80-82).

09.10.2019 року представником позивача ОСОБА_7 подано відповідь на відзив на позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неповнолітньою особою, який містить обставини зазначені представником позивача ОСОБА_7 , зазначені в раніше поданій відповіді на відзив, на підставі яких просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 120-123).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарського районного суд м. Дніпропетровська від 01.07.2019 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 46).

Ухвалою Самарського районного суд м. Дніпропетровська від 05.07.2019 року по даній справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи до підготовчого судового засідання (а.с. 61).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2019 року по даній справі було призначено судово-медичну експертизу (а.с. 134,134а).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2020 року по даній справі було поновлено провадження (а.с. 143).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2020 року по даній справі було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 147).

17.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позовні вимоги, також пояснила, що 21.01.2019 року на уроці фізкультури її доньку побили на уроці, були наслідки щодо здоров`я. За медичною допомогою вона звернулася 22.01.2019 року, у доньки було почервоніння в області скроні, лікарем було поставлено діагноз струс головного мозку через місяць.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, також пояснила, що 21.01.2019 року стався інцидент між її сином та донькою позивача. Обставини цієї події: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на уроці фізкультури підійшли до її сина, попри заборону вчителя фізкультури, та почали бити його ногами. Це не заперечувалося показами ОСОБА_2 в рамках справи про адміністративне правопорушення №206/857/19. Вважає, що її син відповів на агресію двох дівчат та захищався, це була самооборона.

Представник відповідача - закладу освіти, Сірооченко А.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Також пояснив, що вчитель на уроці не може застосовувати ніяких заходів впливу на дітей, фізично втручатися не має права.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про народження 10 лютого 2009 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

22.01.2019 року за результатами огляду у приймальному відділені ОДКЛ у м. Дніпро - дитині поставлено діагноз забій передньої черевної порожнини (а.с. 17).

25.02.2019 року за результатами огляду у невролога ОДКЛ у м. Дніпро поставлено діагноз: закрита ЧМТ, струс головного мозку з вегето-судинною дисфункцією . Проведені відповідні медичні дослідження (реоенцефалографічне дослідження головного мозку дитини) (а.с. 18).

22.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до директора КЗО НВК №122 ЗНЗ-ДНЗ ДМР. 28.01.2019 директором НВК №122 ОСОБА_9 було надано відповідь, з якої вбачається, що у 4-Б класі була проведена профілактична бесіда з участю шкільного офіцера поліції, інспектора управління патрульної поліції Дніпропетровської області Демченко М.О. (а.с. 25, 26).

Відповідно до довідки, наданої директором НВК №122 ОСОБА_9 , з 25.02.2019 року ОСОБА_2 надала довідку щодо рекомендованого звільнення з фізкультури до кінця 2019 року (а.с. 104).

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 28-30).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін (а.с. 31-33).

Відповідно до висновку експерта КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради від 26.12.2019 року №3878е Пушкової О.В. , на основі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації та у відповідності з поставленими перед експертизою питаннями, прийшла до висновку: відповідно до наданої медичної документації гр. ОСОБА_2 22.01.2019 року була оглянута в КЗ ДЦПМСД №10 АЗПСМ №3, де під запитанням їй був клінічно встановлений діагноз: струс головного мозку та рекомендована консультація невропатолога. 22.01.2019 року ОСОБА_2 була обстежена в приймальному відділенні встановлений клінічний діагноз: забій передньої черевної стінки , того ж дня вона була оглянута лікарем нейрохірургом, який зазначив, що на момент огляду даних за черепно-мозкову травму немає, має місце забій м`яких тканин голови . Тобто враховуючи вищевикладене на 22.01.2019 року гр. ОСОБА_2 були клінічно встановлені діагнози: Забій передньої черевної стінки та забій м`яких тканин голови , вищевказані діагнози об`єктивно (наявність тілесних ушкоджень - синців, саден, крововиливів, ран, тощо в медичній документації) не підтверджені, тому у відповідності до пункту 4.6. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень , затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 - судово-медичній оцінці по ступеню тяжкості не підлягають.

В період часу з 22.01.2019 року по 23.02.2019 року записів про стан здоров`я дитини немає. При огляді 23.02.2019 року лікарем терапевтом під запитанням встановлений діагноз: невроз та рекомендована консультація невролога і психіатра. 25.02.2019 року неврологом ДМКЛ №2 був встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з цервікальним синдромом і цереброастенічним синдромом, гострий період . Будь-яких об`єктивних судово-медичних даних про зв`язок між подіями, що мали місце 21.01.2019 року та вищевказаними клінічними діагнозами, встановленими вперше 25.02.2019 року - при дослідженні медичної документації не виявлено (а.с. 137-141).

Також судом оглянуті інші письмові матеріали справи, а саме: квитанції про придбання ліків на суму 226,90 грн. та 1196,00грн. (а.с. 34); витяг з класного журналу 4-Б класу (а.с. 101-103); справа про адміністративне правопорушення за №206/857/19 відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З вивчених письмових матеріалів справи, а саме матеріалів справи про адміністративне правопорушення за № 206/857/19 відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, в постанові суду було встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на уроці фізкультури вдарив в обличчя, а саме щоку та лоб малолітню ОСОБА_2 .

Однак з показів свідків, допитаних при розгляді справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_2 після того як остання била його ногами, тобто ініціатором бійки була саме ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Згідно з ч. 2 вказаної статті якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров`я чи іншого закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Відповідно до ч. 4 ст. 1178 ЦК України якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) роз`яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади. При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.

Судом не береться до уваги твердження позивача ОСОБА_1 , що їй доньці ОСОБА_2 в результаті удару ОСОБА_4 були причинені тілесні ушкодження, а саме: закрита ЧМТ, струс головного мозку з вегето-судинною дисфункцією дослідження проведене 25.02.2019 року за результатами огляду у невролого ОДКЛ у м. Дніпро. Так, з моменту конфлікту 21.01.2019 року та датою проведення огляду та встановлення діагнозу, у зв`язку з яким призначено лікування та витрачені кошти, пройшло більше місяця, призначеною судом експертизою жодного взаємозв`язку між подією конфлікту неповнолітніх та лікуванням не встановлено, більш того, зазначено про відсутність у медичній документації об`єктивних ознак наявності тілесних ушкоджень. Тобто немає підстав вважати, що дані наслідки є підставою події, яка трапилася 21.01.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно з Протоколом Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод та роз`ясненнями, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових витрат.

Як роз`яснено пленумом Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у Постанові № 4 від 31 березня 1995 року - при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом необхідно притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування (компенсації) - шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень та інше. Для забезпечення безспірного списання коштів Державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку у Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Відповідно до Закону України Про загальну середню освіту , який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, серед завдань загальної середньої освіти передбачено виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов`язків людини і громадянина.

Статтею 17 цього Закону визначено, що виховання учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними, а стаття 38 серед повноважень закладу загальної середньої освіти визначає охорону життя і здоров`я учнів.

Разом із тим, у силу ч. ч. 1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний моральний розвиток.

Виходячи з вказаної норм перш за все дитина має виховуватись в дусі поваги до прав і свобод інших людей і цей обов`язок покладається саме на батьків.

Право людини на особисту недоторканість, на охорону здоров`я, повагу честі гідності є основоположними і мають закладатися батьками при здійсненні свого обов`язку щодо належного виховання. При цьому ці права належать кожній людині і мають поважатися і додержуватися кожною людиною, з урахуванням того, що інша особа має такі ж самі права. Навіть право на самооборону не є необмеженим. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням (ч. 2 ст. 19 ЦК України).

Термін духовний , використаний в ст. 150 СК України, в широкому значенні пов`язаний з внутрішнім станом людини. У цьому контексті духовне відображає не тільки ті переживання, які традиційно вважаються релігійними, а те, що торкається сприйняття та пізнання, всю людську активність та всі функції, у яких загальний підсумок - володіння цінностями, більш високими, ніж загальноприйняті - такі, як: етичні, естетичні, героїчні, гуманістичні та інші. Моральний розвиток - це рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки. У процесі морального розвитку протягом дитинства під впливом дорослих формується спрямованість особистості. Механізмом перетворення моральних норм на суб`єктивну моральність є моральні почуття - стійкі переживання у свідомості людини, її суб`єктивне ставлення до себе, явищ суспільного буття, до інших людей. Певний тип поведінки набуває для індивіда значення й усвідомленості через почуття. Завдяки моральним почуттям моральна свідомість і вчинки набувають реального смислу. Становлення уявлень особистості про світ, стосунки людей, про себе починається у дошкільному дитинстві одночасно з розвитком почуттів і моральних якостей, які дитина зможе застосовувати у школі.

В порядку ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В силу ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті. А в порядку ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України,учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положення ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема,ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача

Ст. 64 Конституції України передбачено право на судовий захист, згідно якого особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України,достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі ,під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При поданні позовної заяви та протягом розгляду цивільної справи позивачі не скористалися своїм процесуальним правом та не надали до суду жодного доказу, який би підтверджував причинний зв`язок малолітнього ОСОБА_4 та настання негативних наслідків ушкодження здоров`я ОСОБА_2 , так само протиправності дій або бездіяльності відповідача ОСОБА_3 та її малолітнього сина, навчального закладу.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач, якій суд відмовляє в позові, звільнена від сплати судового збору, такі судові витрати слід компенсувати за рахунок держави. Інші витрати позивача, зокрема на правничу допомогу, в силу відмови в позові стягненню не підлягають.

Відповідачі не заявляли до відшкодування жодних судових витрат.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 227-229, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 січня 2021 року.

Суддя А.О. Сухоруков