Постанова

від 13.01.2021 по справі 912/2343/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. Справа№ 912/2343/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2020

у справі № 912/2343/20 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича

до: 1. Бобринецької міської ради;

2. Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

Державний реєстратор Грузьківської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Обрежа Володимир Леонідович

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство Кімерле Олександра Івановича (далі - СФГ Кімерле Олександра Івановича , позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Бобринецької міської ради (далі - Бобринецька міськрада, відповідач-1) та Міністерства юстиції України (надалі - Міністерство, відповідач-2) про визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України №2295/5 від 03.07.2020 Про задоволення скарги та його скасування; визнання за СФГ Кімерле Олександра Івановича права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га для ведення фермерського господарства (Кіровоградська обл., Бобринецький район, Червонодолинська сільська рада) кадастровий номер (3520887900:02:000:9006).

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2020 позовну заяву Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича направлено до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича про забезпечення позову відмовлено.

08.10.2020 Селянським (фермерським) господарством Кімерле Олександра Івановича було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві-1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі, включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006; заборони державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснювати будь-які дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006; заборони Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що Бобринецька міськрада не визнає за ним права на земельну ділянку. Вказані дії ради, на думку заявника, є недобросовісними, свідчать про повне ігнорування відповідачем-1 статті 19 Конституції України та бажання в будь-який спосіб позбавити позивача права на земельну ділянку. Невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та забезпечити реальний судовий захист.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №912/2343/20 Селянському (фермерському) господарству Кімерле Олександра Івановича у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову у визначені позивачем способи ніяким чином не забезпечить ефективного судового захисту; останнім не було наведеного належного доказового обґрунтування поданої заяви, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Селянське (фермерське) господарство Кімерле Олександра Івановича звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

На спростування висновку суду стосовно недоведення належними доказами обґрунтованості вимог про забезпечення позову, позивач послався на ту обставину, що в матеріалах справи наявні: протокол № 54 від 12.09.2019 постійної депутатської комісії з питань депутатської діяльності, земельних відносин, житлово-комунального господарства та законності Бобринецької міськради; розпорядження Бобринецького міського голови від 19.11.2019 № 162 Про скликання чергової 51 сесії Бобринецької міської ради сьомого скликання ; інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2020 та від 09.09.2020; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 3520887900:02:000:9006.

Посилаючись на необмежені можливості Бобринецької міської ради щодо вчинення дій по скасуванню державної реєстрації спірної земельної ділянки та подальшого її відчуження, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, позивач вважає, що заява про забезпечення позову є належним чином обґрунтованою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 912/2343/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.12.2020, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Скориставшись правом, наданим ст. 263 ГПК України, Бобринецька міська рада надала відзив на апеляційну скаргу. Заперечуючи проти апеляційних доводів, відповідач-1 наголошував на законності прийнятої судом ухвали та недоведеності належними доказами заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Міністерство юстиції України у відзиві на апеляційну скаргу висловило свою незгоду з доводами апеляційної скарги, вказуючи, що така не підлягає задоволенню у зв`язку з її необґрунтованістю. Відповідач-2 зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не було надано належних доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наявність лише припущень щодо можливого вчинення Бобринецькою міськрадою відповідних дій, які в подальшому призведуть до неможливості захисту прав заявника не можуть слугувати підставою для забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем. Таким чином, на переконання Міністерства, судом зроблено обґрунтований висновок стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

07.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 задоволено клопотання скаржника про участь у судовому засіданні 16.12.2020 о 14:40 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

16.12.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Мальченко А.О. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 розгляд апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 912/2343/20 призначено на 13.01.2021.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 30.12.2020 від скаржника надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 клопотання скаржника про участь у судовому засіданні 13.01.2021 о 17:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON задоволено.

В судовому засіданні 13.01.2021 колегією суддів ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги без використання системи відеоконференцзв`язку EASYCON, зважаючи на те, що неодноразові спроби суду здійснити онлайнзв`язок з представником скаржника Буровим С.В. не виявились вдалими з технічних причин, що підтверджується протоколом (журналом) судового засідання у режимі відеоконференції №166612 від 13.01.2021.

У відповідності до частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

В судове засідання відповідач-1 явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників скаржника та відповідача-1, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заслухавши думку представника відповідача-2, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без їх участі.

У судовому засіданні представник відповідача-2 вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а ухвалу суду - законною, у зв`язку з чим просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

13.01.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, предметом позову у даній справі є вимоги про визнання протиправним і скасування наказу, а також визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач вказував, що після смерті засновника селянського (фермерського) господарства його члени вирішили продовжити діяльність господарства та оформили з цією метою всі необхідні документи в порядку, визначеному чинним законодавством.

Станом на 14.07.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилась інформація про те, що за СФГ Кімерле Олександра Івановича зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 50 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006, однак 09.09.2020 позивачем з вказаного Реєстру отримано іншу інформацію, про те, що за СФГ вищевказана земельна ділянка не зареєстрована.

Таким чином, позивач вказує на очевидність невизнання Бобринецькою міськрадою за ним права на спірну земельну ділянку, ігнорування радою статті 19 Конституції України та наявність намірів у відповідача-1 у будь-який спосіб позбавити позивача права на земельну ділянку, а саме, вжиття радою заходів щодо передачі спірної земельної ділянки площею 50 га третім особам способом її поділу на земельні ділянки по 2,00 га. Такі дії, на переконання позивача, мають безпосередній вплив на виконання рішення суду, щодо державної реєстрації речового права, а також на розгляд виниклого між сторонами спору.

За таких обставин, на думку позивача, заявлені ним заходи забезпечення позову, наведені у заяві, є заходами процесуального примусу, які в майбутньому зможуть забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Водночас, в силу положень частини 1 статті 74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, до заяви про забезпечення позову позивачем додано докази сплати судового збору за її подання, копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.09.2020 та копію витягу з Державного земельного кадастру від 13.07.2020.

Таким чином, твердження позивача про подання ним суду першої інстанції в якості доказів на підтвердження доводів заяви про забезпечення позову протоколу № 54 від 12.09.2019 постійної депутатської комісії з питань депутатської діяльності, земельних відносин, житлово-комунального господарства та законності, а також розпорядження Бобринецького міського голови від 19.11.2019 № 162 Про скликання чергової 51 сесії Бобринецької міської ради не відповідають дійсності, оскільки вказані документи зазначені лише в додатках до апеляційної скарги, що дає обґрунтовані підстави вважати їх новими доказами.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суду приходить до висновку, що документи, надані на підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову не були об`єктом дослідження в суді першої інстанції, а подані позивачем лише до суду апеляційної інстанції в якості додатків до неї.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Слідуючи даним приписам, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів подання разом з заявою про забезпечення позову або з позовною заявою долучених скаржником до апеляційної скарги нових доказів. Також матеріали справи не містять заяв відповідача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із заявою чи позовом (за наявності).

При цьому, приписами частини 3 статті 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник, подаючи до суду новий доказ, не вказав про обставини, винятковий випадок неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Клопотання про поновлення строку для подачі таких доказів скаржником також не заявлялося.

За приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що скаржником нові докази подано без обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, колегія суддів вважає, що протокол № 54 від 12.09.2019 постійної депутатської комісії з питань депутатської діяльності, земельних відносин, житлово-комунального господарства та законності та розпорядження Бобринецького міського голови від 19.11.2019 № 162 Про скликання чергової 51 сесії Бобринецької міської ради не можуть бути прийняті до розгляду на підставі ст. 80, 207, 269 ГПК України, у зв`язку з чим апеляційний розгляд має здійснюватись за наявними в матеріалах оскарження доказами.

Частинами 1, 3 ст.138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

На підставі правового аналізу статті 138 ГПК України судом зроблено висновок, що таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №908/1310/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі №911/2930/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

За результатами дослідження матеріалів оскарження колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не наведеного належного доказового обґрунтування поданої заяви, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів поділяє правову позицію суду першої інстанції , що у даному випадку забезпечення позову у визначені позивачем способи ніяким чином не забезпечать ефективного судового захисту.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що інститут забезпечення позову має на меті саме усунення вірогідності невиконання судового рішення і, як наслідок, відновлення прав позивача щодо предмету спору. При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, правовим наслідком визнання протиправним та скасування наказу відповідача-2 фактично є скасування відповідних реєстраційних дій, вчинених на його підставі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред`явлено дві позовні вимоги немайнового характеру (про визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України №2295/5 від 03.07.2020 Про задоволення скарги та його скасування; визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га для ведення фермерського господарства (Кіровоградська обл., Бобринецький район, Червонодолинська сільська рада) кадастровий номер 3520887900:02:000:9006 за СФГ Кімерле Олександра Івановича ).

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог немайнового характеру, то у разі їх задоволення судове рішення не вимагатиме примусового виконання, відтак у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у своїй постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).

У зв`язку з неподанням суду першої інстанції належних доказів Заявником ніяким чином доказово не обґрунтовано обставин вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, передачу у власність чи в оренду, в тому числі, включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), щодо спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006.

Крім того, розглядаючи питання про забезпечення позову, судова колегія звертає увагу на те, що додані до заяви Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка не містить даних щодо чинності запису про майнове право Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер 3520887900:02:000:9006, не вказують на наявність достатніх підстав та відповідність обраних позивачем заходів забезпечення позову наведеним вище критеріям.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Наявність лише припущень щодо можливого вчинення відповідачем-1 відповідних дій, які в подальшому призведуть до неможливості захисту прав заявника не є підставою для забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний у правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Така правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України щодо обов`язку доведення кожної сторона обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також згідно зі статтею 86 ГПК України у відповідності до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) та з урахуванням всього вищевикладеного у сукупності, суд правомірно зробив висновок стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича про забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про обґрунтованість підстав для вжиття заходів забезпечення позову та правильність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 12.10.2020 у справі №912/2343/20 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 912/2343/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 912/2343/20 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали від 12.10.2020 у справі № 912/2343/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 18.01.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова