Постанова

від 15.04.2021 по справі 912/2343/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. Справа№ 912/2343/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурова С.В. орд. від 08.02.21р;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Немирівської А.Г. самопредставництво;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 (повний текст складено 14.12.2020)

у справі №912/2343/20 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича

до 1. Бобринецької міської ради

2. Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державний реєстратор Грузької сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Обрежа Володимир Леонідович

про визнання протиправними, скасування наказу та визнання права постійного користування,

УСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Селянське (фермерське) господарство Кімерле Олександра Івановича (далі - позивач, СФГ Кімерле О.І.) звернулось у господарський суд із позовом до Бобринецької міської ради (далі - відповідач1) та Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2, Мін`юст), у якому просило суд:

- визнати протиправним Наказ Міністерства Юстиції України №2295/5 від 03.07.2020 "Про задоволення скарги" та скасувати його;

- визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га для ведення фермерського господарства (Кіровоградська область, Бобринецький район, Червонодолинська сільська рада), кадастровий номер 3520887900:02:000:9006, за позивачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є належним землекористувачем земельної ділянки, наданій його засновнику (Кімерле О.І.) у 1996 році в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, і після смерті засновника це право не припинилось і зберігається за фермерським господарством, у зв`язку із чим державним реєстратором Обрежею Володимиром Леонідовичем (далі - третя особа) було внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Бобринецька міська рада, заперечуючи право позивача на користування цією земельною ділянкою, подала скаргу до Міністерства юстиції України, яким ця скарга розглянута і задоволена з чисельними порушеннями (не повідомлено позивача про розгляд скарги, не наданої її копії, позбавлено його можливості подати пояснення, закінчився встановлений строк подання скарги).

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що у грудні 2019 року стало відомо про реєстрацію за позивачем права постійного користування земельної ділянки, яка йому не надавалась, а була у 1996 надана в постійне користування ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відповідачем 1 була подана скарга на вказані реєстраційні дії; право постійного користування землею не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право; позивачу спірна ділянка не передавалась, тому вона залишається у комунальній власності і реєстрація за позивачем права користування проведено незаконно.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідачем 1 була подана скарга щодо незаконної здійснення реєстрації за позивачем права постійного користування на спірну земельну ділянку; при розгляді скарги було встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею було видано ОСОБА_1 , однак державним реєстратором право постійного користування зареєстровано за СФГ Кімерле О.І., тому було прийнято спірний наказ про задоволення скарги; про розгляд скарги було повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, також копію висновку і наказу було направлено скаржнику (відповідачу 1) та заінтересованим особам (третій особі та позивачу).

Третя особа у відзиві на позовну заяву підтримала правову позицію позивача та просила задовольнити позов.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства Юстиції України №2295/5 від 03.07.2020 "Про задоволення скарги".

Визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства кадастровий номер 3520887900:02:000:9006 за адресою: Кіровогардська обл., Бобринецький р-н, Червонодолинська сільська рада за Селянським (фермерським) господарством Кімерле Олександра Івановича.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Мін`юст наділений повноваженнями розглядати скарги на дії державних реєстраторів, поданих особою, яка вважає, що ї права порушені; рішення державного реєстратора, яке оскаржувалось відповідачем 1, було прийнято за відсутності документа, що посвідчує право постійного користування землею СФГ Кімерле О.І., тому це рішення є незаконним і було скасоване; порядок та процедура розгляду скарги Мін`юстом не була порушена; Мін`юст не погоджується із висновком суду про те, що у разі смерті засновника фермерського господарства - право постійного користування земельною ділянкою не припиняється і переходить до господарства; чинним законодавством не передбачено надання земельних ділянок у постійне користування фермерським господарствам.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що після заснування і створення фермерського господарства, як юридичної особи, саме останнє є належним землекористувачем земельної ділянки, наданої засновнику для ведення селянського (фермерського) господарства (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18); державну реєстрацію позивача було проведено на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 09.09.1996 і чинним на той час законодавством було передбачено, що одержання земельної ділянки громадянином для ведення СФГ є обов`язковою умовою для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи; після смерті засновника господарство продовжувало використовувати земельну ділянку, оскільки відсутні підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник відповідача 2 (апелянта) у судовому за засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, громадянину Україну ОСОБА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Червонодолинської сільської ради від 18.01.1994 та рішення сесії Бобринецької районної ради народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області від 31.03.1994 №165, було надано у постійне користування земельна ділянка площею 50,0 га, яка розташована на території Червонодолинської сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування на землю КР№000113 від 09.09.1996, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №86. Державна реєстрація вказаної земельної ділянки відбулась 26.12.2018, кадастровий номер земельної ділянки 3520887900:02:000:9006, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3511483552020 від 13.07.2020.

11 березня 1997 року була проведена державна реєстрація Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича , а з листа Бобринецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 17.12.2019 вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Статуту Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича (нова редакція, затверджена рішенням зборів від 16.01.2019) у користуванні фермерського господарства перебуває, зокрема, земельна ділянка, надана на підставі рішення сесії Бобриінецької районної ради народних депутатів від 31.03.1994 №165 громадянину України ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства (державний акт на право постійного користування землею серії КР№000113), кадастровий номер 3520887900:02:000:9006, площею 50,0 га, яка розташована на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області; право володіння та користування земельними ділянками,які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (п.п. 4.2, 4.3 Статуту).

Засновником і головою господарства, на даний час, є ОСОБА_2 (син ОСОБА_1 ), іншими членами господарства є його мати, рідна сестра, чоловік рідної сестри, дружина та племінник (п.п.1,2, 1.5 Статуту).

31.01.2019 державним реєстратором Грузьківської сільської ради Кіровоградської області Обрежею В.Л., за заявою позивача та на підставі вказаного Державного акту серії КР№000113 від 09.09.1996, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45305713, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,0 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Бобринецький р-н, сільська рада Червонодолинська, за Селянським (фермерським) господарством Кімерле Олександра Івановича .

У подальшому, Бобринецькою міською радою було подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора Грузьківської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Обрежи Володимира Леонідовича №45305713 від 31.01.2019 (№03-40/5/1 від 15.01.2020).

Скарга обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка надавалась громадянину України ОСОБА_1 , а не Селянському (фермерському) господарству Кімерле Олександра Івановича . Крім того, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про вказані обставини скаржнику стало відомо 03.12.2019 під час розгляду питання, пов`язаного з припиненням права постійного користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Згідно Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.06.2020 за результатами розгляду скарги Бобринецької міської ради від 15.01.2020 №03-40/5/1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2020 за №1885-26-20, було рекомендовано задовольнити скаргу повністю, скасувати рішення від 31.01.2019 №45305713, прийняте державним реєстратором Обрежею В.Л. та тимчасово блокувати йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці.

Як вбачається з Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 10.06.2020, воно мотивоване наступними обставинами:

1) згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Обрежею В.Л. на підставі оскаржуваного рішення від 31.01.2019 №45305713 внесено запис про право постійного користування №30089119 за Селянським (фермерським) господарством Кімерле Олександра Івановича. До заяви будо додано відомості ДЗК від 26.01.2020 №7386011, державний акт на право постійного користування землею від 09.09.1996 серії КР №000113;

2) однак, державний акт на право постійного користування землею від 09.09.1996 серії КР №000113 видано ОСОБА_1 , тоді як право постійного користування спірною земельною ділянкою зареєстровано за Селянським (фермерським) господарством Кімерле Олександра Івановича;

3) таким чином, оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором за відсутності документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою СФГ Кімерле Олександра Івановича.

Оголошення про дату та час вказаного засідання Колегії було розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України №2295/5 від 03.07.2020, прийнятим на підставі висновку Колегії та відповідно до ч. 3 ст. 26, підпунктів а, г пункту 2 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", було задоволено скаргу, скасовано рішення від 31.01.2019 №45305713, прийняте державним реєстратором Грузьківської сільської ради Кіровоградської області Обрежею Володимиром Леонідовичем, тимчасово блоковано державному реєстратору доступ до Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Листом від 12.08.2020 копії висновку Колегії та наказу були направлені Бобринецькій міській раді, державному реєстратору Обрежі В.Л. та СФГ Кімерле О.І.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач оскаржував його в порядку адміністративного судочинства, однак ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 відмовлено у відкриті провадження і роз`яснено позивачу що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду із даним позовом, просив визнати протиправним і скасувати наказ відповідача 2 та визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідачем 2 було порушено порядок розгляду скарги відповідача 1, а позивач є належним користувачем земельної ділянки, наданої засновнику для ведення селянського (фермерського) господарства, так як після смерті громадянина - засновника фермерського господарства право користування земельною ділянкою не припиняється, а зберігається за фермерським господарством.

Заперечуючи проти позову, відповідачі вказували на те, що ОСОБА_1 , якому надавалась спірна земельна ділянка у постійне користування, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим припинилось право користування вказаною земельною ділянкою, тому Мінюст України правомірно скасував рішення державного реєстратора від 31.01.2019 про реєстрацію права постійного користування спірною земельною ділянкою за Селянським (фермерським) господарством Кімерле Олександра Івановича, а процедура розгляду скарги не була порушена.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки після створення селянського (фермерського) господарства саме воно набуло правомочностей постійного землекористувача на підставі Державного акту, а тому державним реєстратором правомірно було прийняте рішення щодо внесення запису про право постійного користування.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

На час надання ОСОБА_1 землі для ведення селянського (фермерського) господарства (у вересні 1996 року) відносини, пов`язані із створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулювались Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, Земельним кодексом України від 18.12.1990 №561-XII, а також Законами "Про власність", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України", "Про підприємства в Україні" тощо.

Частиною 1 ст. 51 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на вересень 1996 року) було встановлено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (враховуючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній на вересень 1996 року) земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 виявив бажання вести селянське (фермерське) господарство разом із членами своєї родини, у зв`язку із чим звернувся до Бобринецької районної ради народних депутатів Кіровоградської області, якою було прийняте рішення №165 від 31 березня 1994 року про надання йому у постійне користування земельної ділянки площею 50,0 га, розташованої на території Червонодолинської сільської ради народних депутатів.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у вказаній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 ЗК України (у вказаній редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Головою Бобринецької районної державної адміністрації, на підставі вказаного рішення, був виданий ОСОБА_1 Державний акт на право постійного користування на землю КР№000113 від 09.09.1996, для ведення селянського (фермерського) господарства на земельній ділянці площею 50 га.

Отже, на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 вказана земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась йому не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній на вересень 1996 року), після одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріалами справи, зокрема, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується, що 11.03.1997 була проведена державна реєстрації Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича.

Отже, законодавством, чинним на момент створення СФГ Кімерле О.І., було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України №937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон №937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону №937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 26.08.2020 у справі №925/302/18 тощо).

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності вказаним Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Таким чином, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 ЗК України (в редакції, чинній на ІНФОРМАЦІЯ_1 - дату смерті ОСОБА_1 , засновника господарства) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 ЗК України (у редакції чинній станом на вересень 1996 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві (як чинному на момент створення позивача, так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства. Зазначений висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц.

За обставинами даної справи після отримання громадянином ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею та його державної реєстрації, останнім, разом зі своїми родичами, засновано юридичну особу - СФГ Кімерле Олександра Івановича.

Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації позивача (11 березня 1997 року) саме він набув права та обов`язки землекористувача і відповідне право землекористування позивача не є таким, що припинилось.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач користується спірною земельною ділянкою на законних підставах.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Бобринецька міська рада (на території якої наразі знаходиться надана позивачу земельна ділянка) та Міністерство юстиції України (яке контролює проведення реєстраційних дій щодо земельних ділянок) заперечують наявність у позивача права постійного користування спірною земельною площею 50,00 га з кадастровим номером 3520887900:02:000:9006.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч. 2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Згідно приписів ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Отже, враховуючи наявність спору щодо належності права постійного користування земельною ділянкою та відсутності правових підстав для невизнання такого права за позивачем, суд першої інстанції дійшов юридично правильно висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 державним реєстратором Грузьківської сільської ради Кіровоградської області Обрежею В.Л., за заявою позивача було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45305713, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за Селянським (фермерським) господарством Кімерле Олександра Івановича.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Бобринецька міська рада подала скаргу на вказане рішення державного реєстратора 15.01.2020 (зареєстрована Мін`юстом 27.01.2020) та вказала, що про порушення своїх прав дізналась 03.12.2019 під час розгляд питання, пов`язаного з припиненням права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , на пленарному засіданні сесії Бобринецької міської ради.

Відповідно до п. 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1)телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на офіційному сайті Мін`юсту за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-10-chervnya-2020-roku було розміщено оголошення про проведення 10.06.2020 о 14 год. 30 хв. засідання Колегії з розгляду скарги на реєстраційну дію щодо об`єкта нерухомого майна: земельна ділянка, адреса 3520887900:02:000:9006, суб`єкт оскарження: державний реєстратор Глузівської сільської ради Кіровоградської області Обережа В.Л., заінтересована сторона: Селянське (фермерське) господарство Кімерле Олександра Івановича (06687794).

Таким чином, повідомлення було здійснено відповідачем 2 відповідно до п.10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Видаючи спірний наказ, Мін`юст України виходив з того, що рішення прийняте державним реєстратором за відсутності документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою у Селянського (фермерського) господарства Кімерле Олександра Івановича .

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною 7 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, у тому числі, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державним реєстратором Обрежею В.Л., на підставі наданого позивачем Державного акту, правомірно було прийнято 31.01.2019 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45305713, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,0 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Бобринецький р-н, сільська рада Червонодолинська, за Селянським (фермерським) господарством Кімерле Олександра Івановича .

Однак, Міністерство юстиції України своїм наказом №2295/5 від 03.07.2020 скасувало вказане рішення державного реєстратора з тих підстав, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування не фермерському господарству, а громадянину ОСОБА_1 .

Зважаючи на встановлені судом обставини щодо наявності у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що спірний наказ Мін`юсту України є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.04.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко