Постанова

від 13.01.2021 по справі 535/44/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа №535/44/16-ц

провадження №61-13254св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасла Миколи Миколайовича про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в передбаченому законом порядку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 напостанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Обідіної О. І., Хіль Л. М.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасло М. М.

стягувач у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 ,

боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст подання

1. У вересні 2019 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасло М. М. звернувся до суду з поданням, у якому просив надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника , шляхом звернення стягнення на земельну ділянку площею 1,1959 га, кадастровий номер: 5322255100:30:002:2197 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що рахується за боржником - ОСОБА_1 , але право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Подання мотивоване тим, що на виконанні відділу перебуває виконавче провадження відкрите 07 червня 2016 року по виконавчому листу №535/44/16, виданому Котелевським районним судом Полтавської області, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувача ОСОБА_2 в сумі 586 111,97 грн. Для виконання рішення суду просив надати дозвіл звернути стягнення на зазначену вище земельну ділянку.

3. Також зазначав, що ОСОБА_3 був майновим поручителем за кредитним договором від 04 вересня 2007 року, укладеним ОСОБА_4 . В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитом укладені договори іпотеки № 631 та 631/1, предметом яких були земельні ділянки площею 1,0235 га - кадастровий номер 5322255100:30:002:0883 та площею 0,1724 га - кадастровий номер 5322255100:30:002:0882, які при їх об`єднанні утворили спірну земельну ділянку площею 1,1959 га - кадастровий номер 5322255100:30:002:2197. Кредит ОСОБА_4 погашений у повному обсязі 23 липня 2014 року, а тому підстав повідомляти іпотекодержателя про звернення державного виконавця з даним поданням не було.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

4. Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області

від 16 червня 2020 року у складі судді Загнійко А. В., у задоволенні подання відмовлено.

5. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем не надано суду докази про те, чи зверталось стягнення за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса (по договорам іпотеки) на 2 земельні ділянки площею 0,1724 га та 1,0235 га, які при їх об`єднанні утворили земельну ділянку площею 1,1959 га кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, а також не надано доказів, чи повідомлявся іпотекодержатель на день звернення до суду з клопотанням від 29 серпня 2019 року про те, що державний виконавець, в межах виконавчого провадження ВП №51338006, подав клопотання про звернення стягнення на належне боржнику майно, що в передбаченому законом порядку

за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Суми) задоволено. Ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову про задоволення подання. Надано дозвіл на звернення стягнення на земельну ділянку, що рахується за боржником ОСОБА_1 , але право власності на яку не зареєстровано в законному порядку, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передача спірної земельної ділянки у власність боржника здійснена з дотриманням вимог статей 12, 20 ЗК України (в редакції на час прийняття рішення), що доводить її належність боржнику ОСОБА_1 , хоча право власності залишилось не зареєстрованим.

8. Апеляційний суд також указав на тривалість виконавчого провадження

(4 роки).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Доводи касаційної скарги зводяться до відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини десятої статті 440 ЦПК України щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), яке вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця, в тому числі щодо законності та можливості звернення стягнення на нерухоме майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку, якщо: майно, на яке надано судом згоду на звернення стягнення, створене шляхом об`єднання земельних ділянок, які перебувають під іпотекою; іпотекодержатель не повідомлений про звернення стягнення на іпотечне майно для примусового виконання інших рішень судів; іпотекодержатель не є стягувачем по матеріалах зведеного виконавчого провадження; іпотекодержатель не залучений до розгляду подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; підставою відсутності у боржника реєстрації права власності на нерухоме майно стала відмова державного реєстратора у реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки земельні ділянки, які об`єднуються, перебувають під іпотекою.

Доводи інших учасників справи

11. У відзиві відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Суми)заперечив проти доводів касаційної скарги, посилаючись на те, що вони є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

12. ОСОБА_2 відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

Литвиненко І. В., Фаловської І. М. від 08 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду

від 05 серпня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.

14. У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав заяви про відвід колегії суддів: Висоцької В. С., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

15. У зв`язку з перебуванням 02 листопада 2020 року у відпустці судді Литвиненко І. В., яка входить до складу постійно діючої колегії, в порядку, встановленому законом, здійснено заміну судді.

16. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями до складу суду включено суддю Грушицького А. І.

17. За викладених обставин питання щодо відводу судді Литвиненко І. В. не вирішувалось.

18. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року заяви

ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Фаловської І. М. визнано необґрунтованими. Заяви ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Фаловської І. М. передано для вирішення іншому судді.

19. Ухвалою судді Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у задоволенні заяв ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: Висоцької В. С. та Фаловської І. М. відмовлено.

20. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

21. Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України автоматизованою системою розподілу справ визначено колегію суддів у складі: головуючого

Висоцької В. С. (суддя-доповідач) та суддів: Грушицького А. І.,

Литвиненко І. В., Петрова Є. В. і Фаловської І. М.

22. У грудні 2020 року від імені ОСОБА_2 надійшла заява, у якій заявник повідомив про те, що ним жодних заяв про відвід колегії суддів не подавалось.

23. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (часини перша та третя статті 40 ЦПК України).

24. Відповідно до частини третьої статті 8 ЦПК України інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) чи будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Інформація про місце, дату, час розгляду справи №535/44/16-ц та склад суду своєчасно була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначному Законом. Дана інформація була у вільному доступі.

25. У визначені законом строки від ОСОБА_2 не було заявлено відводу судді Литвиненко І. М.

26. Колегія суддів враховує наведену вище заяву ОСОБА_2 , у зв`язку з чим не вбачає підстав для вирішення питання відводу судді

Литвиненко І. В., яка входить до складу колегії суддів для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у даній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області

від 29 липня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом примусового стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 586 111,97 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

28. У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про спонукання до виконання умов мирової угоди.

29. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області

від 12 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено спонукати ОСОБА_1 виконати умови мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнаної ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 29 липня 2011 року.

30. Постановою державного виконавця Котелевського РДВС Чорнорук О.М. від 07 червня 2016 року відкрито виконавче провадження по виконанню рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 березня 2016 року щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 586 111,97 грн.

31. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з такими кадастровими номерами: 5322255100:30:002:0748 (площа 0,0491га); 5322255100:30:002:0737 (площа 0,5185га); 5322255100:30:004:0742 (площа 0,1047 га); №5322255100:30:004:0743 (площа 0,1001 га); №5322255100:30:002:0883 (площа 1,0235 га); №5322255100:30:002:0882 (площа 0,1724 га); №5322255100:30:002:0644 (площа 0,1233 га); 5322255100:30:002:0645 (площа 0,5050 га).

32. Рішенням Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 10 липня 2012 року об`єднано земельні ділянки площами 0,1724 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 1,0235 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . З наведених вище земельних ділянок створено одну нову площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, але право власності на неї за ОСОБА_1 не зареєстровано.

33. Назва вулиці Радянська на підставі рішення восьмої позачергової сесії Котелевської селищної ради сьомого скликання від 17 лютого 2016 року перейменована на Об`їзну.

34. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно

Кисличенка О. В. від 19 червня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, оскільки земельні ділянки, які об`єднуються, перебувають під іпотекою та забороною.

35. Постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 11 липня 2018 року описано та накладено арешт на майно боржника.

36. Згідно звіту про оцінку майна майнового комплексу бази обслуговування автотранспорту в АДРЕСА_1 ринковою вартістю 11 425 074 грн вбачається, що власником об`єкту оцінки є ОСОБА_1 .

37. Вказаний майновий комплекс розміщений за адресою, що відповідає створеній земельній ділянці площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, але право власності на неї за ОСОБА_1 не зареєстровано.

38. Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області

від 21 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в передбаченому законом порядку, - на будівлі модулів, металоконструкцій у кількості три об`єкти (право власності на яке не зареєстроване в законному порядку), що знаходяться на земельній ділянці площею 1,1959 га, кадастровий номер: 5322255100:30:002:2197 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що рахується за боржником - ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвала суду набрала законної сили 06 вересня 2019 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

39. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

40. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

41. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

42. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

44. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

45. Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

46. Згідно частини першої статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

47. Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

48. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

49. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України Про виконавче провадження ; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

50. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

51. Згідно з частиною першою статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

52. Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України Про виконавче провадження у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

53. Згідно із Законом України Про виконавче провадження державний виконавець передає на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.

54. Відповідно до статті 54 Закону України Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

55. Частиною четвертою статті 50 Закону України Про виконавче провадження визначено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

56. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

57. Отже, у разі накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які заставлені третім особам, Закон покладає на виконавця обов`язок повідомляти таким особам про накладення арешту.

58. Новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна , без використання його складових структурних елементів . Тобто, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (постанова Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі

№ 6-1213цс16).

59. Частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

60. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

61. Нормами статей 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

62. Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

63. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (частина одинадцята статті 440 ЦПК України).

64. Задовольняючи подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасла М. М. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в передбаченому законом порядку, апеляційний суд виходив із доведеності факту належності боржнику ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, хоча право власності залишилось не зареєстрованим. Дана земельна ділянка була створена шляхом об`єднання земельних ділянок, на які накладено обтяження згідно договорів іпотеки від 05 вересня 2007 року, з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_4 грошового зобов`язання за кредитним договором від 04 вересня 2007 року. За повідомленням

АТ Імексбанк кредит, наданий ОСОБА_4 та забезпечений договорами іпотеки земельних ділянок, погашений у повному обсязі 23 липня 2014 року.

65. Накладення арешту на майно має наслідком заборони відчуження арештованого майна, а відтак ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

66. У разі, коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі

№ 910/4772/17).

67. У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій, поки таке обтяження не буде зняте.

68. Апеляційний суд обмежився посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності обтяжень у вигляді іпеотеки (заборони відчуження), встановив, в інтересах кого було накладено відповідне обтяження, проте не з`ясував, чи впливає вирішення даного спору на права й інтереси іпотекодержателя.

69. Повідомлення АТ Імексбанк про погашення кредиту у повному обсязі

23 липня 2014 року, на яке зіслався апеляційний суд, у повній мірі не доводить про своєчасну обізнаність іпотекодержателя про накладення виконавцем арешту на майно, яке перебуває в іпотеці та не свідчить про те, що на таке майно не зверталось стягнення за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса за договорами іпотеки.

70. Апеляційний суд констатував, що на спірній земельній ділянці площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій розміщено майновий комплекс бази обслуговування автотранспорту, ринковою вартістю 11 425 070 грн,але право власності на неї за ОСОБА_1 не зареєстровано.

71. У 2013 році ОСОБА_1 вчиняв дії щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, проте йому було відмовлено через перебування в іпотеці та під забороною земельних ділянок, які об`єднуються у спірну земельну ділянку. Неправомірність дій державного реєстратора в установленому законом порядку не визнавалась.

72. Апеляційний суд наведені конкретні обставини справи залишив поза увагою та не зробив правовий висновок, чи можливо вважати у даному конкретному випадку вважати, що спірна земельна ділянка є майном, що рахується за боржником, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

73. Крім того, ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2020 року, яка набрала законної сили 06 вересня 2019 року, відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в передбаченому законом порядку, а саме: будівлі модулів, металоконструкцій у кількості три об`єкти, що знаходяться на земельній ділянці площею 1,1959 га, кадастровий номер: 5322255100:30:002:2197, що рахується за боржником - ОСОБА_1 .

74. Положеннями частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

75. Відповідно до приписів частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

76. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

77. Частиною першою статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав. Зокрема, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

78. Апеляційний суд залишив поза увагою принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів, споруд та не перевірив, чи не потягне надання згоди на звернення стягнення на спірну земельну ділянку порушення встановленого законом порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у тому числі об`єкти нерухомості та, чи не стане судове рішення підставою для звернення стягнення на будівлі і споруди додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій майнового комплексу бази обслуговування автотранспорту, які не зареєстровані в установленому законом порядку та розміщені на спірній земельній ділянці.

79. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

80. Пунктом першим частини першої статті 365 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу.

81. Отже, на суд апеляційної інстанції покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.

82. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про виконавче провадження виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

83. Апеляційний суд не дав жодної правової оцінки тій обставині, що виконавче провадження № 51338006 з виконання виконавчого листа №535/44/16 від 29 квітня 2016 року, виданого Котелевським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 586 111,97 грн, входить до зведеного виконавчого провадження № 57489912 та не з`ясував, чи не буде порушено права та інтереси інших осіб, які є стягувачами у наведеному зведеному виконавчому провадженні № 57489912.

84. Посилання на тривалість виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не може бути підставою для надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в передбаченому законом порядку при неповному встановленні фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

85. Усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

86. Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

87. За таких обставин Верховний Суд зробив висновок, що постанова апеляційного суду прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська