Постанова

від 23.02.2021 по справі 535/44/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/44/16-ц Номер провадження 22-ц/814/579/21Головуючий у 1-й інстанції Загнійко А.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року (прийняту суддею Загнійко А.В., повний текст ухвали складено суддею 19 червня 2020 року) у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасла М.М. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в передбаченому законом порядку, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасло М. М. звернувся до суду з поданням, у якому просив надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, шляхом звернення стягнення на земельну ділянку площею 1,1959 га, кадастровий номер: 5322255100:30:002:2197 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що рахується за боржником - ОСОБА_1 , але право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні відділу перебуває виконавче провадження відкрите 07 червня 2016 року по виконавчому листу №535/44/16, виданому Котелевським районним судом Полтавської області, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувача ОСОБА_2 в сумі 586 111,97 грн. Для виконання рішення суду просив надати дозвіл звернути стягнення на зазначену вище земельну ділянку. Також зазначав, що ОСОБА_3 був майновим поручителем за кредитним договором від 04 вересня 2007 року, укладеним ОСОБА_4 . В забезпечення виконання зобов?язань за цим кредитом укладені договори іпотеки № 631 та 631/1, предметом яких були земельні ділянки площею 1,0235 га - кадастровий номер 5322255100:30:002:0883 та площею 0,1724га - кадастровий номер 5322255100:30:002:0882, які при їх об?єднанні утворили спірну земельну ділянку площею 1,1959 га - кадастровий номер 5322255100:30:002:2197.

Кредит ОСОБА_4 погашений у повному обсязі 23 липня 2014 року, а тому підстав повідомляти іпотекодержателя про звернення державного виконавця з даним поданням не було.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року у задоволенні подання відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем не надано суду докази про те, чи зверталось стягнення за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса (по договорам іпотеки) на 2 земельні ділянки площею 0,1724 га та 1,0235 га, які при їх об?єднанні утворили земельну ділянку площею 1,1959 га кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, а також не надано доказів, чи повідомлявся іпотекодержатель на день звернення до суду з клопотанням від 29 серпня 2019 року про те, що державний виконавець, в межах виконавчого провадження ВП №51338006, подав клопотання про звернення стягнення на належне боржнику майно, що в передбаченому законом порядку за ОСОБА_1 не зареєстровано.

З вказаною ухвалою суду не погодився відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, прохав ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким подання державного виконавця задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 12.04.2019 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника. За боржником ОСОБА_1 рахується нерухоме майно, а саме: будівлі модулів, металоконструкцій в кількості (три) об`єкти та земельна ділянка площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197 для розміщення та експлуатації будівель і споруд, додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, однак право власності на вказане майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 не зареєстровано. Вказує, що звернення стягнення на об`єкти здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Відкриті рахунки в банківських установах за боржником відсутні. Рухоме майно, яке було зареєстровано за боржником, а саме: колісний транспортний засіб легковий седан - В, марки HONDA, модель LEGEND, ДНЗ НОМЕР_1 , 1999 року випуску реалізовано ДП Сетам по номеру лота 335875 від 25.03.2019. Грошові кошти в розмірі 71 463,75 грн, які надійшли на рахунок відділу перераховано на користь стягувача, чим частково погашено заборгованість по виконавчому провадженню. При цьому зазначає, що в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. Посилається на те, що згідно відповіді з реєструючих установ за боржником відсутнє ліквідне майно на яке можливо звернути стягнення, окрім того майна, що рахується за боржником але не зареєстровано за ним в законному порядку.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пістряк М.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечуючи доводи викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохав, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

На обґрунтування своїх доводів сторонами подано письмові пояснення.

Оскаржуване судове рішення вже переглядалося судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Так, постановою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - задоволено. Ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову про задоволення подання. Надано дозвіл на звернення стягнення на земельну ділянку, що рахується за боржником ОСОБА_1 , але право власності на яку не зареєстровано в законному порядку, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи були присутні представники апелянта та боржника, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 29 липня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом примусового стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 586 111,97 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 12 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено спонукати ОСОБА_1 виконати умови мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнаної ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 29 липня 2011 року.

З моменту звернення до суду з поданням і до даного часу на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №57489912 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь 6 фізичних осіб боргу в загальному розмірі 23404097,94 грн., до якого входить і виконавче провадження по виконанню рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 березня 2016 року щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 586 111,97 грн.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з такими кадастровими номерами: 5322255100:30:002:0748 (площа 0,0491га); 5322255100:30:002:0737 (площа 0,5185га); 5322255100:30:004:0742 (площа 0,1047 га); №5322255100:30:004:0743 (площа 0,1001 га); №5322255100:30:002:0883 (площа 1,0235 га); №5322255100:30:002:0882 (площа 0,1724 га); №5322255100:30:002:0644 (площа 0,1233 га); 5322255100:30:002:0645 (площа 0,5050 га).

Рішенням Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 10 липня 2012 року об?єднано земельні ділянки площами 0,1724 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 1,0235 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . З наведених вище земельних ділянок створено одну нову площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яку передано у власність ОСОБА_5 . Право власності на неї за ОСОБА_1 не зареєстровано. Назва вулиці Радянська на підставі рішення восьмої позачергової сесії Котелевської селищної ради сьомого скликання від 17 лютого 2016 року перейменована на Об?їзну.

Земельні ділянки площею 0,1724 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 5322255100:30:002:0882 та площею 1,0235 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5322255100:30:002:0883, за адресою: АДРЕСА_1 , з яких було сформано земельну ділянку площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно перебувають у іпотеці АКБ Імексбанк з 05.09.2007 року.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Кисличенка О. В. від 19 червня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, оскільки земельні ділянки, які об?єднуються, перебувають під іпотекою та забороною.

Вказані земельні ділянки передано ОСОБА_1 в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №631 від 04.09.2007 року. Згідно повідомлення АТ Імексбанк вказаний кредит, погашений у повному обсязі 23.07.2014р.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 11 липня 2018 року описано та накладено арешт на майно боржника.

Згідно звіту про оцінку майна майнового комплексу бази обслуговування автотранспорту в АДРЕСА_1 ринковою вартістю 11 425 074 грн вбачається, що власником об`єкту оцінки є ОСОБА_1 .

Вказаний майновий комплекс розміщений за адресою, що відповідає створеній земельній ділянці площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, але право власності на неї за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Згідно акту державного виконавця про реалізацію рухомого майна боржника від 01.09.2020 року будівлі модулів, металоконструкцій в кількості 3 об`єктів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали божнику відчужені через аукціон ДП Сетам відповідно до протоколу №468078. Згідно акту державного виконавця про реалізацію рухомого майна боржника від 11.01.2021 року рухоме майно, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: огорожа цегляна №1,2,3 і 5 довжиною 227 м. та металева огорожа довжиною 69,6 м.; ворота №4 в`їздні двостворчасті площею 20.4 кв.м.; замощення №6 площею 2845.5 кв.м., бордюри довжиною 649 м.п.; комунікації: 47 ліхтарів внутрішнього освітлення та 8 ліхтарів зовнішнього освітлення; мережі кабельні: кабель силовий броньований 230 м., розвідний - 970 м., що належали божнику відчужені через аукціон ДП Сетам відповідно до протоколу №521174.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, державним виконавцем не надано суду докази про те, чи зверталось стягнення за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса (по договорам іпотеки) на 2 земельні ділянки площею 0,1724 га та 1,0235 га, які при їх об`єднанні утворили земельну ділянку площею 1,1959 га кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, а також не надано доказів, чи повідомлявся іпотекодержатель на день звернення до суду з клопотанням від 29 серпня 2019 року про те, що державний виконавець, в межах виконавчого провадження ВП №51338006, подав клопотання про звернення стягнення на належне боржнику майно, що в передбаченому законом порядку за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України Про виконавче провадження ; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України Про виконавче провадження у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Згідно із Законом України Про виконавче провадження державний виконавець передає на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.

Відповідно до статті 54 Закону України Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Частиною четвертою статті 50 Закону України Про виконавче провадження визначено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об?єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об?єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Отже, у разі накладення арешту на об?єкти нерухомого майна, які заставлені третім особам, Закон покладає на виконавця обов?язок повідомляти таким особам про накладення арешту.

Частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов?язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов?язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону .

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Нормами статей 37 , 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (частина одинадцята статті 440 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час судового розгляду вказаної справиголовним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмаслом М.М. не надано суду докази про те, чи зверталось стягнення за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса (по договорам іпотеки) на земельні ділянки площею 1,0235 га - кадастровий номер 5322255100:30:002:0883 та площею 0,1724 га - кадастровий номер 5322255100:30:002:0882, які при їх об?єднанні утворили спірну земельну ділянку площею 1,1959 га - кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, а також не надано доказів чи повідомлявся іпотекодержатель на день звернення до суду з клопотанням від 29.08.2019 року про те, що державний виконавець, в межах виконавчого провадження ВП №51338006, подав клопотання про звернення стягнення на належне боржнику майно, що в передбаченому законом порядку за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Так, повідомлення АТ Імексбанк про погашення кредиту у повному обсязі 23 липня 2014 року, у повній мірі не доводить про своєчасну обізнаність іпотекодержателя про накладення виконавцем арешту на майно, яке перебуває в іпотеці та не свідчить про те, що на таке майно не зверталось стягнення за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса за договорами іпотеки.

Відсутність вказаних вище доказів вказує на не дотримання державним виконавцем порядку звернення стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці та позбавляє суд можливості перевірити наявність впливу від вказаних дій на права та інтереси іпотекодержателля.

За таких обставин подання державного виконавця задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій розміщено майновий комплекс бази обслуговування автотранспорту, ринковою вартістю 11 425 070 грн, але право власності на неї за ОСОБА_1 не зареєстровано.

У 2013 році ОСОБА_1 вчиняв дії щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,1959 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, проте йому було відмовлено через перебування в іпотеці та під забороною земельних ділянок, які об?єднуються у спірну земельну ділянку. Неправомірність дій державного реєстратора в установленому законом порядку не визнавалась.

Положеннями частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до приписів частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав. Зокрема, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Новоствореним об?єктом нерухомості вважається виключно об?єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна , без використання його складових структурних елементів . Тобто, не є новоствореним об?єктом нерухомого майна вже існуючий об?єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Такий висновок суду викладений у постанові Верховного Суду від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16 , який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, доводи апелянта, що земельна ділянка, кадастровий номер 5322255100:30:002:2197, є новим об`єктом, який не перебуває під іпотекою, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Крім того, враховуючи той факт, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скаржнику було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги, а також за результатами розгляду скарги останню залишено без задоволення, отже з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь держави підлягають стягненню судові витрати пов?язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі - 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - залишити без задоволення.

Ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року - залишити без змін.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь держави судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційного суду в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24 лютого 2021 року.

Головуючий суддя:

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

О.Ю. Кузнєцова