Постанова

від 12.01.2021 по справі 823/2531/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/2531/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАВШЛЯХБУД" до Головного управління ДПС у Черкаській області, третя особа - Державна податкова служба України про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області: №0002841408 від 29.03.2018, №0002851408 від 29.03.2018, №0002861408 від 29.03.2018, №0003381408 від 16.04.2018.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2019 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції вказував на те, що суди попередніх інстанцій надали оцінку лише діям та рішенням Державної фіскальної служби України, яка не була залучена до участі у розгляді справі, щодо зупинення реєстрації податкових накладних контрагентів-постачальників позивача. При цьому, окремих судових рішень, якими б був встановлений факт протиправного або правомірного зупинення реєстрації податкових накладних Державної фіскальної служби України судами не встановлено, а предметом доказування у цій справі такі правовідносини не охоплюються.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ ГЛАВШЛЯХБУД зареєстроване як юридична особа 18.03.2015 (код ЄДРПОУ 39699671) та є платником податку на додану вартість.

У період з 14.02.2018 до 22.02.2018 службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2017 до 31.12.2017.

За наслідками перевірки складено акт від 01.03.2018 №101/23-00-14-0107/39699671, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 185.1 ст. 185, п 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 595 468 грн., у т.ч. липень 2017 на суму 1731610 грн., серпень 2017 на суму 311002 грн., вересень 2017 на суму 873771 грн., жовтень 2017 на суму 160334 грн., грудень 2017 на суму 518752 грн.

- п. 201.10 ст. 201 ПК, в результаті чого не зареєстровано податкові накладні та порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів, в зв`язку з чим застосовано штрафні санкції.

На підставі висновків акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002841408 від 29.03.2018 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4 494 335 грн., в т.ч. 3 595 468 грн. основного платежу та 89 8867 грн. штрафних санкцій;

- №0002851408 від 29.03.2018 про застосування штрафу в сумі 1 022 710 грн. 50 коп. за відсутність реєстрації податкової накладної;

- №0002861408 від 29.03.2018 про застосування штрафу в сумі 1 077 577 грн. 79 коп. за затримку реєстрації податкових накладних;

- №0003381408 від 16.04.2018 про застосування штрафу в сумі 1 022 710 грн. 50 коп. за відсутність реєстрації податкової накладної.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що оскільки податкові накладні контрагентів позивача зареєстровані у встановленому законом порядку, з огляду на відсутність доказів безтоварності господарських операцій, враховуючи, що платник податків не має нести відповідальності за окремі порушення вимог законодавства контрагентами, то податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №0002841408 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Також суд вказав, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних позивача у не може розглядатися як протиправне діяння платника податку, оскільки несвоєчасна реєстрація податкових накладних контрагентів здійснена з незалежних від позивача причин, що вплинило на значення показника SНаклОтр та як наслідок позивач не мав можливості зареєструвати власні податкові накладні.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом липня - грудня 2017 року контрагенти-постачальники позивача: ТОВ ЦЕНТРДОРРЕСУPC , ТОВ ГЕНБУД XXI , ТОВ БАЛАСТ 2012 , ТОВ ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННИХ РОЗРОБОК , ПП ВІВАНТ , ПП ТАУРУС ЛТД , ТОВ ТІТАН БУД склали, проте не змогли зареєструвати видані ними на користь позивача податкові накладні на суму ПДВ 6 193 241,42 грн, у зв`язку із зупиненням їх реєстрації (відмовою в реєстрації).

Наведене спричинило ситуацію, за якої позивача фактично з незалежних від нього причин позбавлено права на формування податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами у спірний період.

У свою чергу, як вірно встановив суд першої інстанції станом на 25.06.2020 податкові накладні від вищевказаних контрагентів-постачальників позивача зареєстровані в ЄРПН податковим органом, на підтвердження чого відповідачем надано табличну форму витягу з електронних баз даних ЄРПН ДПС України щодо реєстрації податкових накладних.

Тому, оскільки податкові накладні згаданих контрагентів позивача зареєстровані в ЄРПН, то згідно викладених вище норм, вони є підставою для формування податкового кредиту позивачем.

Не надаючи оцінку правомірності зупинень у реєстрації виписаних контрагентами на користь позивача податкових накладених, які у подальшому все ж були зареєстровані у встановленому порядку, колегія суддів наголошує, що внаслідок дій третіх осіб (контрагентів позивача, податкових органів), позивача станом на на час проведення спірної перевірки було позбавлено права на формування податкового кредиту, визначено податкові зобов`язання та штраф, хоч у подальшому внаслідок дій цих же третіх осіб за позивачем фактично визнано право на формування цього податкового кредиту за відповідними операціями.

Суд першої інстанції вірно вказав про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права, а отже, як майно (див. mutatismutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatismutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (SukhanovandIlchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

Таким чином, здійснюючи спірні господарські операції з контрагентами, позивач мав законні сподівання на зменшення податкових зобов`язань за рахунок формування податкового кредиту.

Не зважаючи на це, відповідачем допущено надто суворе тлумачення податкових норм, що фактично призвело до збільшення податкового навантаження на позивача внаслідок порушень, що не пов`язані із діями чи бездіяльністю позивача, оскільки вони здійснені іншими особами, на діяльність яких позивач не має будь-якого впливу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначене позивачу зобов`язання щодо сплати податку на додану вартість за спірний у сумі 3 595 468 грн було передчасним та безпідставним. Тому, оскільки податкові накладні вказаних вище контрагентів позивача наразі зареєстровані у встановленому законом порядку, то з огляду на відсутність доказів безтоварності господарських операцій та враховуючи, що позивач як платник податків не має нести відповідальності за окремі порушення вимог законодавства своїми контрагентами та/або іншими особами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №0002841408 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу, що згадані обставини безпідставного позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, зумовили для позивача і виникнення інших негативних для нього наслідків - неможливість зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки власних податкових накладних з огляду на заниження у системі відповідного ліміту.

Так, відповідно до пункту 200-1.1 статті 201-1 ПК система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК передбачено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (БНакл), обчислену за такою формулою: еНакл = еНаклОтр + еМитн + еПопРах + еОвердрафт - еНаклВид - еВідшкод - еПеревищ, де: SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; еПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті.

Наведене свідчить, що право платника податку на реєстрацію податкової накладної залежить від суми податку, яка визначається за наведеною формуло та на яку безпосередньо впливає показник SНаклОтр - розмір податку за отриманими податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що факт зупинення реєстрації (відмови в реєстрації) податкової накладної безпосередньо впливає на значення визначеного пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК показника "SНаклОтр" та як наслідок на право платника податку на реєстрацію податкових накладних без внесення платником коштів із поточного рахунку на його рахунок електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 120-1.1 ст. 120-1 ПК порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Згідно положень пункту 120-1.2 статті 120 ПК відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Отже, чинним податковим законодавством визначені санкції за порушення визначених ПК строків реєстрації податкових накладних або за відсутність такої реєстрації. У свою чергу, накладення на платників податків таких санкцій, тобто притягнення їх до відповідальності, має відбуватися з обов`язковим з`ясуванням їх ступеня вини у допущеному податковому правопорушенні.

Тому, в контексті викладених вище наведених положень ПК, зупинення реєстрації (відмова у реєстрації) податкових накладних контрагентів позивача з причин, що не залежали від останнього, призвело до штучного зменшення визначеного пунктом 200-5.3 статті 200-1 ПК значення показника SНаклОтр (загальна сума податку за отриманими податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних), що, у свою чергу, до ТОВ ГЛАВШЛЯХБУД можливості своєчасної реєстрації податкових накладних, визначених в акті перевірки, оскільки фактично позивач не мав достатнього розміру податкового кредиту для реєстрації власних податкових накладних.

Наведене потягло за собою унеможливило реєстрацію податкових накладних позивача та їх реєстрацію із затримкою з незалежних від нього причин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у діях (бездіяльності) позивача, що виразились у порушенні встановлених ПК строків реєстрації спірних податкових накладних відсутня вина, позаяк ліміт податку для реєстрації податкових накладних позивача був занижений з причин, які не залежали від нього та на які він не мав впливу. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що ці причини, як зазначалося, станом на час судового розгляду були усунуті.

Пунктом 109.1 статті 109 ПК встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v.UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи викладене колегія суддів підтримує висновок суду першої інсанції про те, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних позивача у даному випадку не може розглядатися як протиправне діяння платника податку в розумінні пункту 109.1 статті 109 ПК, оскільки здійснена з незалежних від позивача причин, а тому неправомірними є податкові повідомлення-рішення №0002851408 від 29.03.2018, №0003381408 від 16.04.2018, №0002861408 від 29.03.2018.

Доводи апеляційної скарги про неврахування підстав проведення податкової перевірки відхиляються, оскільки ці обставини не впливають на суть виявлених відповідачем податкових правопорушень, які і є предметом доказування у даній справі. Відхиляються також і доводи про неподання позивачем податкових декларацій, оскільки рішення про притягнення позивача до відповідальності у зв`язку із цим порушенням не є предметом спору у даній справі та не впливає на його вирішення.

Доводи про заниження позивачем податкових зобов`язань у спірний період також не заслуговують на увагу суду, оскільки ці обставини не є спірними. Натомість предметом спору є протиправність визначення позивачу податкових зобов`язань внаслідок заниження у ході здійсненої відповідачем перевірки податкового кредиту позивача, чому було надано оцінку вище.

Не заперечуючи правильності посилання скаржника на положення пункту 198.6 статті 198 КАС та його висновок про не віднесення до сум податкового кредиту сум податку за незареєстрованими податковими накладними станом на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів наголошує, що у межах даної справи судом були застосовані принципи верховенства права, у тому числі з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, оскільки фактично за відсутності у діях позивача будь-яких ознак протиправності та за наявності у нього законного очікування на формування податкового кредиту, такого права його було позбавлено з причин, що від нього не залежали.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та замість позивача самостійно визначив розмір його податкового кредиту, колегія суддів відхиляє, оскільки розмір такого податкового кредиту був визначений відповідачем під час податкової перевірки, правомірність чого і було предметом судового розгляду.

Посилання відповідача на висновок експерта колегія суддів також відхиляє, оскільки він здійснений виключно з підстав документального підтвердження певної інформації та припущень певних фактів. Водночас, при розгляді даної справи ключовим є вирішення правових питань, пов`язаних із позбавленням права формування податкового кредиту з незалежних від платника податку причин, а відповідно до частини другої статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивач не зміг зареєструвати податкові накладні, оскільки не декларував податкового кредиту. Суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно наведених вище положень ПК, ліміт податку визначається не з урахуванням задекларованого у податкових деклараціях податкового кредиту, а з урахуванням податкового кредиту, визначеного у відповідних податкових накладних контрагентів, виписаних на користь платника.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 16.01.2021.