Постанова

від 12.01.2021 по справі 826/2361/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/2361/16

касаційне провадження № К/9901/19190/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2016 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІА-ОЙЛ (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0007742207 та № 0007752207.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: Інспекцією були порушені вимоги підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, оскільки під час проведення саме виїзної документальної перевірки службові особи Інспекції не виїжджали за адресою місцезнаходження Товариства; висновки акту перевірки № 417/26-59-22-07/37728925 від 08.09.2015, на підставі якого Інспекцією були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на те, що Інспекція при проведенні невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства керувалася лише висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, тоді як реальність господарських операцій, здійснених між Товариством та ТОВ Реалторг-Плюс , підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, з урахуванням того, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ненадання цих документів на запит податкового органу, Інспекцією надан6о не було.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0007742207 та № 0007752207.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: Інспекцією в ході проведення перевірки первинні бухгалтерські та інші документи, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини Товариства з ТОВ Реалторг-Плюс не досліджувались, а використовувались лише дані з БД Податковий блок , декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість, тоді як Товариством до суду були надані копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, довіреностей. Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Інспекцією не було надано доказів надіслання Товариству запиту від 25.06.2015, про який зазначено у акті про ненадання документів від 28.08.2015, а також ні акт про ненадання документів, ні акт перевірки не містять відомостей про те, хто саме (ПІБ, посада) і за яких обставин відмовив перевіряючим у наданні копій документів, з урахуванням того, що податковим органом не доведено, що посадові особи Інспекції взагалі виїжджали для проведення перевірки за місцезнаходженням Товариства.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: суди не надали належної правової оцінки тому, що згідно акту ДПІ у Шевченківському районі від 14.07.2014 № 1406/26-59-22-03/38688475 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Реалторг-Плюс щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ Альянс-Експерт за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій, у зв`язку з чим наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на придбання Товариством у ТОВ Реалторг-Плюс товару не підтверджує факту здійснення операцій; слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014100000000150 від 05.08.2014 за фактом ухилення службовими особами ТОВ КІК від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва ТОВ Реалторг-Плюс за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на порушення Інспекцією порядку проведення перевірки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 12.01.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах з ТОВ Реалторг-Плюс за період з 01.01.2013 по 30.06.2015, результати якої оформлені актом № 417/26-59-22-07/37728925 від 08.09.2015, за висновками якого Товариством були порушені: вимоги пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 246032,00 грн., у тому числі: за червень 2013 року - 9980,00 грн., за липень 2013 року - 49800,00 грн.; за вересень 2013 року - 9960,00 грн., за жовтень 2013 року - 129480,00 грн., за листопад 2013 року - 46812,00 грн.; статті 134, підпункту 138.1.1 пункту138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2013 рік на 233730,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 24.09.2015: № 0007752207, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 233730,00 грн. - за основним платежем, 58433,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000052203, яким застосувала до Товариства штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510,00 грн.; № 0007742207, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 246032,00 грн. - за основним платежем, 61508,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Положеннями абзаців 1, 4, 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 2.9 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити такі дані, зокрема, інформацію про наявність журналу реєстрації перевірок платника податків та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.

Пунктом 10 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки або неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

В свою чергу, положеннями пункту 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що: акт перевірки не містить інформації щодо її проведення за місцезнаходженням Товариства, як і інформації про наявність журналу реєстрації перевірок платника податків та вчинення в ньому запису про проведення перевірки; акт про ненадання документів та акт перевірки не містять відомостей про те, хто саме (ПІБ, посада) і за яких обставин відмовив перевіряючим у наданні копій документів; будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виїзду службових осіб Інспекції для проведення перевірки за місцезнаходженням Товариства Інспекцією в процесі розгляду справи надано не було.

Оскільки будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виїзду службових осіб Інспекції для проведення виїзної документальної перевірки за місцезнаходженням Товариства Інспекцією в процесі розгляду справи надано не було, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про незаконність такої перевірки, та, як наслідок, про відсутність правових наслідків такої і наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова