Рішення

від 11.01.2021 по справі 544/794/19

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/794/19

№ 2/544/5/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 січня 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої - судді Сайко О.О.,

за участі секретаря - Костенко Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборній, 41, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Каплинцівське про визнання додаткової угоди від 07.04.2015 до договору оренди землі від 12.06.2008 недійсною,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у червні 2019 року звернувся до суду з позовом, який обґрунтував тим, що навесні 2019 року, при обговоренні питання щодо укладення договору оренди землі, яка належить його матері, він випадково натрапив на додаткову угоду до договору орен ди землі від 12.06.2008 року, зареєстрований 13.06.2008 року за № 040856000277 від 07.04.2015. При ознайомленні з текстом угоди йому стало відомо, що начебто між ним, власником земельної ділянки загальною площею 3,4321 га з кадастровим номером 5323883200:00:029:0003, та ПАТ Каплинцівське було укладено додаткову угоду від 07.04.2015 до договору оренди землі від 12.06.2008 року.

Вищезазначені додаткова угода, акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду згідно цієї угоди не підписані однією із сторін - Орендодавцем, а тому слід вважати, що волевиявлення на укладення даної угоди у останнього відсутнє. Підписи в додатковій угоді до договору оренди землі від 07.04.2015 року, акті приймання-передачі земель ної ділянки в оренду від 15.12.2015 виконані не позивачем.

Просив визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 07.04.2015 року, акт приймання-передачі земель ної ділянки в оренду від 15.12.2015 недійсними; повернути земельну ділянку площею 3,4321 га (кадастровий номер 5323883200:00:029:0003), яка належать йому на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровано в реєстрі за № 2-1279 від 13.06.2014 року із незаконного володіння ПАТ Каплинцівське ; скасувати державну реєстрацію вищевказаної угоди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та стягнути на свою користь судові витрати.

У подальшому позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 3,4321 га (кадастровий номер 5323883200:00:029:0003), яка належать йому на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, шляхом її повернення з незаконного користування ПАТ КАплинцівське , скасувати державну реєстрацію вищевказаної додаткової угоди.

У поданому ПАТ Каплинцівське відзиві відповідач заперечує проти позову в повному обсязі та вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та недоведеними. Представником відповідача зазначено, що право оренди за даною додатковою угодою від 07.04.2015 до Договору оренди від 12.06.2008 року, яку було укладено у письмовій формі, було зареєстроване державним реєстратором Михайліченко Т.М. 14.12.2015 року. Даний договір діє до 31.12.2025 року. Таким чином, спірний договір оренди є вчиненим, чинним, не припиненим, не визнаним недійсним, і його правомірність презюмується згідно приписів ст.204 ЦК України. Твердження позивача про те, що оспорюваний Договір оренди землі ним не підписувався, а отже його укладення не відповідає вільному волевиявленню, є помилковим і не відповідає дійсності. З моменту укладення та реєстрації спірного Договору оренди і фактично до моменту подання позову, позивач отримував оренду плату від відповідача. Таким чином, позивач протягом 4 років приймав від відповідача виконання його обов`язків за договором оренди щодо сплати орендної плати, що свідчить про стійкий характер правовідносин, що склались між сторонами саме по оренді земельної ділянки по спірному договору оренди, а також про дійсні наміри та волевиявлення позивача на укладення такого договору оренди та досягнення сторонами відповідного юридичного наслідку. Отже, регулярне отримання позивачем орендної плати з 2015 року спростовує відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору оренди землі. Фактичне виконання умов договору протягом тривало періоду, протягом якого позивач був обізнаний з фактом існування і умовами договору оренди землі, суперечить принципу добросовісної поведінки . Очевидно, що поведінка позивача, який з 2015 року погоджувався з умовами договору оренди земельної ділянки, отримував орендну плату, ніяких дій щодо ініціювання розірвання договору не вчиняв, а згодом подав позов про визнання недійсним договору оренди землі на підставі відсутності його підпису на договорі, суперечить його попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісною. Крім того, відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору оренди землі спростовує також факт переданням позивачем відповідачу копій правоустановлюючих документів на вищезазначену земельну ділянку, паспорту та РНОКПП саме для укладення договору землі.

Крім того, твердження позивача про те, що він дізнався про існування даного договору лише навесні 2019 року є необґрунтованим і нічим не підтвердженим.

Враховуючи викладені вище обставини щодо отримання позивачем орендної плати протягом 2015-2018 років, відповідач вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, за таких обставин просив суд застосувати строки спливу позовної давності.

Пропущення позивачем строку позовної давності підтверджується фактом отримання ним орендної плати з 2015 року, адже факт виплати орендної плати, яка виплачується виключно на підставі діючого договору оренди землі, і яка сплачувалася відповідачем на користь позивача та факт її прийняття протягом тривалого періоду свідчить про обізнаність позивача з умовами договору оренди землі, з його існуванням, а відтак і про його підписання.

Відповідач не погоджується з вимогами про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача документально не доведено понесені витрати на правову допомогу, а саме: надана копія квитанції є просто документом, який самостійно оформлений адвокатом з порушенням вимог, передбачених чинним законодавством, а не квитанцією до прибуткового касового ордера, яка по своїй суті є номерним документом суворої звітності і тому не може підтверджувати факт здійснення оплати. Вважає, що розмір витрат, зазначений адвокатом в орієнтовному попередньому розрахунку є абсолютно не співмірний зі складністю справи, вказані адвокатом 14 годин, які він начебто витратив на написання позовної заяви на неповних 5 аркушів взагалі є нічим не доведеним, крім того, адвокатом підготовлено два аналогічні позови, тому опрацьовувати два рази одну і ту саму законодавчу базу по 10 годин не було необхідності, до того ж обидві позовні заяви є майже ідентичними по формі та змісту, відтак, необґрунтованими вимоги про стягнення судових витрат.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що до моменту ознайомлення з додатковою угодою від 07.04.2015до договору оренди землі від 12.06.2008, позивач був впевнений, що орендна плата виплачується по договору оренди землі від 12.06.2008, укладеного ще з його батьком, попереднім власником даної земельної ділянки. Отримання орендної плати в даному випадку не встановлює вільного волевиявлення та наміру на укладання додаткової угоди від 07.04.2015 для позивача.

Наявність у орендаря (ПАТ Каплинцівське ) копій документів: паспорту, РНОКПП, правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може свідчити про волевиявлення на укладання додаткової угоди від 07.04.2015. Копії даних документів є у сторони і їх можливо використати для підготовки проекту договору, на будь що інше. Підписи в додатковій угоді від 07.04.2015 року, акті приймання-передачі земель ної ділянки в оренду від 15.12.2015, виконані не позивачем. Ким виконано дані підписи не відомо.

Твердження представника адвоката Литвиненко Д.Г. в листі від 22.08.2019 року про відсутність підстави для стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованим у відповідності до норм чинного законодавства України.

Оплата послуг адвоката може бути здійснена як в безготівковій формі так і готівкою. Певних вимог до оформлення розрахункового документа адвокатами при оплаті послуг готівкою законодавство не містить. На практиці для таких цілей використовують квитанції про сплату грошових коштів, що підтверджують проведення готівкових розрахунків. В даному випадку квитанція № 07-06/11 від 11.06.2019 року про сплату грошових коштів (копія додана до позовної заяви позивача) відповідає в повному об`ємі вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Всі витрати на правничу допомогу зазначені у поданому позивачем розрахунку відповідають дійсності та є обґрунтованими.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав, викладених у письмових заявах по суті. Позивач додатково пояснив, що спірну угоду та додатки до неї він не підписував, про її існування дізнався навесні 2019 року та ознайомившись з його текстом з`ясував, що хтось від його імені підписав угоду, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав до суду. До цього він отримував оренду плату від ПАТ Каплинцівське , оскільки вважав, що підприємство сплачує платежі за договором, що уклав його батько, який був власником земельної ділянки, яку позивач успадкував у 2014 році після смерті батька.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Пирятинської державної нотаріальної контори, у судове засідання не з`явилася, направила до суду листа про слухання справи у її відсутність, заперечень щодо розгляду справи по суті не має.

Суд, заслухавши позивача та його представника, оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,4321 га з кадастровим номером 5323883200:00:029:0003 на території Каплинцівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №2-1279 від 13.06.2014 (а.с.9,11).

Відповідно до наданого позивачем та дослідженого в судовому засіданні примірника додаткової угоди до договору орен ди землі від 12.06.2008 року, зареєстрованого 13.06.2008 року за № 040856000277, від 07.04.2015, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Каплинцівське було укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір оренди землі від 12.06.2008 викладено у новій редакції. Згідно угоди позивач передав в оренду належну йому на праві власності земельну ділянку строком до 31.12.2015. До угоди долучений також акт приймання - передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі від 15.12.2015 (а.с.8).

Право оренди земельної ділянки за даною угодою від 07.04.2015 року було зареєстроване державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Михайліченко Т.М. 14.12.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер запису 12510876) (а.с.10).

При цьому, відповідно до змісту висновку судово-почеркознавчої експертизи №4333/4334/20-32, виконаної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.10.2020 року, підпис від імені ОСОБА_1 у розділі ПІДПИСИ СТОРІН в графі Від орендодавця: на лицевій стороні третього аркушу додаткової угоди від 07.04.2015 до договору оренди землі № від 12.06.2008, зареєстрованого 13.06.2008 за № 040856000277 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323883200:00:029:0003) ; у розділі ПІДПИСИ СТОРІН в графі Від Орендодавця на зворотній стороні третього аркуша додаткової угоди від 07.04.2015 до договору оренди землі № від 12.06.2008, зареєстрованого 13.06.2008 за № 040856000277 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323883200:00:029:0003) ; у розділі ПІДПИСИ СТОРІН в графі Від орендодавця в акті приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 15.12.2015 згідно договору оренди землі (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323883200:00:029:0003) , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 167-179).

Аналогічний висновок містить висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи (призначену за клопотанням відповідача) у цивільній справі №544/794/19 від 27.10.2020 №1768/1768/20-32, щодо оригіналу примірника додаткової угоди від 07.04.2015 до договору оренди землі від 12.06.2008, зареєстрованого 13.06.2008 за № 040856000277 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323883200:00:029:0003), який надано стороною відповідача (а.с.182-165).

Відповідно до змісту вимог ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При вирішенні вказаного спору судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду України в справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, де зазначено, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Позивач ОСОБА_1 звернувся з вимогою про усунення перешкод у користуванні належної йому земельної ділянки шляхом її повернення із незаконного користування ПАТ Каплинцівське , посилаюсь на те, що спірну угоду він не підписував, її умови не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї ділянки, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Та обставина, що позивач спірний договір не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Доводи відповідача про те, що волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору оренди землі підтверджується фактом передання позивачем відповідачу копій правоустановлюючих документів на вищезазначену земельну ділянку, паспорту та РНОКПП саме для укладення договору оренди землі, є неспроможними та вказані обставини не можуть слугувати доказом укладення сторонами письмового договору, так як саме підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину . Не є доказом укладення сторонами спірного договору також отримання позивачем орендної плати протягом 2014-2018 років, оскільки згідно наданих відповідачем відомостей про виплату коштів та видачі орендної плати продукцією/послугами підставою їх виплати зазначено договір оренди землі від 13.06.2008 (а.с.49-68).

Таким чином, порушене відповідачем право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом задоволення вимоги позивача про повернення йому земельної ділянки.

Вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди є похідною до вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, і в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації буде також ефективним. Задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Стосовно заявленого стороною відповідача клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача, то суд зазначає, що вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, визначена ст. 391 ЦК України як негаторний позов. При цьому до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Таким чином, поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати пов`язані із проведення експертизи та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги позивача у повному обсязі, то понесені ним судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню в сумі 2305,20 грн. Крім того, підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати за проведення експертизи, вартість якої склала 7354,80 грн.

Судом встановлено, що правничу допомогу позивачу на підставі укладеного письмового договору №04-06 від 04.06.2019 (а.с.205-207) надавав адвокат Кобзій Б.І., якому позивач оплатив його послуги в розмірі 27 000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 27 000 грн полягав у наданні адвокатом послуг щодо попереднього опрацювання матеріалів, опрацюванні законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, підготовці адвокатом до суду позовної заяви, інших процесуальних документів по справі, участь у судових засіданнях.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката, суд виходить із встановленого у договорі про надання правничої допомоги розміру таких витрат. Згідно умов договору розмір гонорару складається із суми вартості послуг, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, передбачену п.1.1 даного договору, яка полягає в попередньому опрацюванні законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини; підготовці процесуальних документів і становить 600 грн за одну годину робочого часу на стадії досудової підготовки справи і 1200 грн за одну годину представництва інтересів клієнта у суді цивільної юрисдикції (а.с.205-207).

Представник позивача виконав взяті на себе зобов`язання та надав позивачу визначену договором правничу допомогу, що підтверджується копіями договорів про надання правничої допомоги №04-06 від 04.06.2019, квитанціями №04-06/4 від 11.06.2019 та №04-06/23 від 30.11.2020 про сплату адвокату гонорару та актами прийому робіт від 11.06.2019 та 30.11.2020, які оформлені в установленому законом порядку (а.с.18,19, 202,203).

Разом з тим, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд має також враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги заяву сторони відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу, які, на думку представника відповідача, є неспівмірними, оскільки представником позивача необґрунтовано завищено час, витрачений ним у даній справі. Так суд враховує, що адвокатом Кобзій Б.І. підготовлено два аналогічні позови до відповідача стосовно подібного предмета спору, що є майже ідентичними по формі та змісту, тому опрацьовувати двічі одну і ту саму законодавчу базу по 10 годин не було необхідності. Понесені позивачем витрати на надання правничої допомоги в аналогічній справі № 544/795/19 судом присуджені до стягнення з відповідача у повному розмірі. Крім того, згідно даних журналів судових засідань від 28.08.2019, 16.09.2019, 15.05.2020, 17.06.2020, 13.11.2020, 16.12.2020 та 11.01.2021 загальна тривалість часу участі представника позивача у судових засіданнях склала 4 год 13 хв, а не 6 год, як зазначено у розрахунку суми судових витрат, які надав позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення таких витрат у розмірі 17 000 грн, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва його інтересів на стадії досудової підготовки та в суді під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 13, 81,89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Каплинцівське про визнання додаткової угоди від 07.04.2015 до договору оренди землі від 12.06.2008 недійсною - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,4321 га (кадастровий номер 5323883200:00:029:0003), яка належить на праві власності ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №2-1279 від 13.06.2014, шляхом повернення її із незаконного користування Публічного акціонерного товариства Каплинцівське .

Скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 07.04.2015 до договору оренди землі від 12.06.2008, зареєстрованої державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Михайліченко Т.М. 14.12.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер запису 12510876).

Стягнути із Публічного акціонерного товариства Каплинцівське (код ЄДРПОУ 05529308, юридична адреса 37030, с. Каплинці Пирятинського району Полтавської області) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: с. Каплинці Пирятинського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2305 (дві тисячі триста п`ять грн.) 20 коп в повернення сплаченого судового збору, 7354 ( сім тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 80 коп. витрат на проведення судової експертизи та 17 000 (сімнадцять тисяч) грн судових витрат за надання професійної правничої допомоги, а всього стягнути 26 660 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 18.01.2021.

Головуюча - О. О. Сайко