Постанова

від 14.05.2010 по справі 2-а-62/10

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 2-а- 62

2010 рік

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      14 травня 2010 року                                                                Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

                                                                                                              в складі головуючого

 судді Антонюка О.А.

при секретарі – Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання діяльності протиправною, скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення витрат та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 23 вересня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання діяльності протиправною, скасування рішення, зобов’язання провести певні дії стягнення витрат та моральної шкоди. Позивач в своєму позові та в судовому засіданні посилався на те, що він є пенсіонером і звернувся до відповідача з питанням перерахунку пенсії як працюючому пенсіонеру. Своїм рішенням відповідач відмовив йому в цьому, йому завдана моральна шкода. Вважаючи вказане протиправним, позивач просив визнати протиправною таку діяльність відповідача в вигляді винесення рішення від 03 липня 2009 року про відмову в перерахунку пенсії, зобов’язати відповідача усунути порушення його прав та зробити належний перерахунок його пенсії як працюючого пенсіонера, а також стягнути з відповідача моральну шкоду та витрати, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що вони дійсно проводять розрахунки та виплати позивачеві пенсії на загальних підставах. Позивач зверталася до них з питанням переоформлення пенсії як працюючому пенсіонеру, ними було винесене рішення про відмову в цьому з посиланням на закон. Розрахунок, нарахування та виплата пенсійних сум проводяться ними згідно вимог закону, постанов та розпоряджень уряду, профільного міністерства. Закон і права позивача не порушували, протиправних дій або бездіяльності не допускали. Вважає позовні вимоги безпідставними і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

    Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не  підлягаючими задоволенню.

    В судовому засіданні встановлено, що з 27 березня 2002 року позивачу ОСОБА_1 була призначена та виплачувалась пенсія за віком. 14 червня 2007 року позивач звернувся до управління ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська з заявою про перерахунок пенсії, відповідачем зазначений перерахунок пенсії за віком було здійснено з 01 червня 2007 року. 10 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська з заявою про перерахунок пенсії, до якої було додані відповідні документи. Відповідно до ч.  4 ст.  42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 цього Закону страховий стаж - це v період   (строк),   протягом   якого   особа   підлягає   загальнообов'язковому  державному   пенсійному страхуванню та за який  щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій,  ніж мінімальний страховий внесок. Згідно пункту 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'зкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: для застрахованих осіб, зокрема для громадян України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, зокрема, 33.7 відсотка за 2007 рік, 35.2 відсотка з 01 січня 2008 року.

Згідно отриманих даних персоніфікованого обліку управлінь ПФУ Жовтневого та Бабушкінського районів м. Дніпропетровська по підприємствах «Інфомарк Аудит» ТОВ та ТОВ Ф «Укрмет» страхові внески за період з 01 червня 2007 року по 31 травня 2009 року за ставкою 32 % взагалі не були нараховані та не сплачені, а були нараховані та сплачені лише за ставкою 1-2 %, тобто в сумі меншій, ніж мінімальний страховий внесок, тому страховий стаж ОСОБА_1 за період з 01 червня 2007 року по 31 травня 2009 року у цих підприємствах було розраховано відповідно з абзацами другим та третім частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме, у разі якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків. Так згідно розрахунку, наведеному у рішенні управління № 3743/07-29 від 03 липня 2009 року, страховий стаж ОСОБА_1 за період з 01 червня 2007 року по 31 травня 2009 року склав 7.3 місяці. Оскільки після попереднього перерахунку пенсії (з 01 червня 2007 року) ОСОБА_1 не має 24 місяці страхового стажу, право на перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у нього відсутнє, про що і було винесене відповідне рішення відповідача. Що стосується питання надання відомостей, що містяться в персональній обліковій картці ОСОБА_1, то 13 липня 2009 року відповідачем було надано позивачу розгорнуту виписку з облікової картки застрахованої особи, яка містила в собі індивідуальні відомості про застраховану особу за 2007 і 2008 роки та за 5 місяців 2009 року.

Позивач з вказаним не погодився і звернувся до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною таку діяльність відповідача в вигляді винесення рішення від 03 липня 2009 року про відмову в перерахунку пенсії, зобов’язання відповідача усунути порушення його прав та зробити належний перерахунок його пенсії як працюючого пенсіонера, а також стягнути з відповідача моральну шкоду та витрати. Суд вважає вимоги необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.

Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.

Крім того, Пенсійний фонд України діє на підставі положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261. Відповідно до п. 15 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що знаходяться в його управлінні, пункт 9 зазначеного вище Положення передбачає виключний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України, використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. До того ж органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; органів державної податкової служби; роботодавців; фізичних осіб; органів реєстрації актів громадянського стану; державної служби зайнятості; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; компанії з управління активами; зберігача; інших підприємств, установ, організацій та військових формувань. Інформація з бази даних системи персоніфікованого обліку, що ведеться в електронній формі, може надаватися за запитом страхувальників або застрахованих осіб у вигляді документа, що відповідає вимогам законодавства. Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.

Тобто Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено ведення територіальними органами пенсійного фонду ведення персональна облікова картка застрахованої особи на паперових носіях.

Крім того, в управлінні ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська перебуває на обліку як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Інфомарк-Аудит» (код ЄДРПОУ 21936964, м. Дніпропетровськ, вул. Ливарна, 15/27), у трудових відносинах з яким перебував заявник. Зазначене підприємство щомісячно подає до управління розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до даних яких ТОВ фірма «Інфомарк-Аудит» використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Проте ТОВ фірмою «Інфомарк-Аудит» в зазначених розрахунках не зазначаються страхові внески до солідарної системи, нараховані на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Тобто, мала місце недостовірність даних, заявлених ТОВ фірмою «Інфомарк-Аудит» у документах обов'язкової звітності (у розрахунках суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), а отже були підстави для проведення управлінням позапланової виїзної перевірки відповідно до п. в ст. З Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності». У зв'язку з наведеним та на виконання постанови міжвідомчої наради керівників прокуратури області, органів місцевої влади, самоврядування та контролюючих органів від 22 травня 2008 року, управлінням ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська 17 червня 2008 року було направлено ТОВ фірма «Інфомарк-Аудит» розпорядження № 3155/04-05 від 13 червня 2008 року про проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань обчислення, нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Проте підприємство відмовило управлінню в допуску до проведення зазначеної перевірки, мотивуючи це тим, що ТОВ фірма «Інфомарк-Аудит» є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 pоку, а отже не повинно нараховувати та сплачувати страхові внески до солідарної системи на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників. Управлінням ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська було роз'яснено підприємству, що відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 pоку, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що не суперечить йому. Відповідно до статті 5 наведеного Закону виключно нормами цього Закону визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Так, згідно статей 14 та 15 вищезгаданого Закону страхувальниками та, відповідно, платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Таким чином, ТОВ фірма «Інфомарк-Аудит», як юридична особа, що обрала особливий спосіб оподаткування та яка використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених   законодавством,   або за договорами цивільно-правового характеру, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і тому на нього покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року регулює ж податкові правовідносини. Суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, на підставі пункту 6 зазначеного Указу звільненні від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» належить до категорії загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно ж до статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Тому незалежно від того, яку систему оподаткування обрало підприємство як суб'єкт підприємницької діяльності, воно повинно нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. Проте 20 червня 2008 pоку TOB фірма «Інфомарк-Аудит» повторно не допустила управління ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська для проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань обчислення, нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, зарахувати 42 відсотки від єдиного податку в рахунок страхових внесків за ставкою 32 відсотків по підприємству ТОВ «Інфомарк-Аудит» немає законних підстав, оскільки згідно розрахунків сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з січня 2007 року по травень 2009 року вказане підприємство не нараховувало страхові внески за ставкою 32 відсотки. А згідно ч. 13 ст. 20 вказаного Закону суми надміру сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Стосовно питань правомірності нарахування та сплати страхових внесків ТОВ фірма «Укрмет», то зазначений платник перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська і не має відношення до відповідача.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Правовідносини, що виникли між позивачем та управлінням ПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, стосуються питань перерахунку пенсії регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і його норми не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Стосовно вимог позивача про стягнення з управління на користь позивача судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушень його прав, в тому числі і визначених Конституцією України відповідач не допустив, протиправних дій чи бездіяльності допущено відповідачем не було, моральної шкоди не завдано.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги про визнання діяльності протиправною, скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення витрат та моральної шкоди не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на законі і не  підлягають задоволенню в повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 55, 124 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання діяльності протиправною, скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення витрат та моральної шкоди відмовити.

    Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

                                Суддя -