Постанова

від 18.01.2021 по справі 729/408/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 січня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/408/20

Головуючий у першій інстанції - Булига Н. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/14/21

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Бобровицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Бобровицької міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Бобровицької міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою,

місце ухвалення рішення суду - м. Бобровиця,

дата складання повного тексту рішення суду - 11 вересня 2020 року.

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділу освіти Бобровицької РДА, в якому, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь 23 698,8 грн у відшкодування матеріальних збитків та 20 000 грн заподіяної моральної шкоди.

У мотивування заявлених вимог зазначав, що 06 листопада 2018 року близько 12 год малолітній ОСОБА_3 , 2006 року народження, перебуваючи в Бобровицькій ЗОШ № 1, під час уроку трудового навчання поцілив стержнем від кулькової ручки в ліве око своєму однокласнику ОСОБА_4 , 2005 року народження, який є його сином. В результаті події син отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості.

Указував, що після отриманої травми сину неодноразово, у період з 06 листопада 2018 року по 24 квітня 2019 року, надавалась медична допомога для лікування ока, на що були витрачені грошові кошти на загальну суму 23 698,8 грн, які, відповідно до ч. 2 ст. 1178 ЦК України, підлягають відшкодуванню. Крім того, у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями його син та він, як батько, зазнали глибоких моральних страждань, які оцінює у 20 000 грн.

Ухвалою Бобровицького районного суду від 22 липня 2020 року неналежний відповідач відділ освіти Бобровицької РДА був замінений на належних відповідачів - Бобровицький заклад ЗСО І-ІІІ ступенів № 1 Бобровицької міської ради та ОСОБА_5 (а.с. 64-65).

Рішенням від 02 вересня 2020 року Бобровицький районний суд позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув на користь позивача: з ОСОБА_2 - 15 562,2 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 3 500 грн моральної шкоди; з Бобровицького закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 1 Бобровицької міської ради - 6 669,51 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 грн моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди у будь-яких розмірах.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою недотримання керівництвом навчального закладу строків розслідування нещасного випадку, який стався 06 листопада 2018 року. Так, скаржник зазначає, що акт № 1 за формою Н-Н про нещасний випадок складений 02 квітня 2019 року, у той час як, відповідно до п. 2 розділу ІІ Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, комісія з розслідування нещасного випадку мала була створена протягом 24 годин після одержання повідомлення про нещасний випадок, отже указаний акт не може бути допустимим доказом у даній справі.

Стверджує, що районним судом при вирішенні спору не було враховано встановлених слідчим Бобровицького ВП Кузьменком В.П. обставин, зокрема, того, що у ході проведених заходів не вдалося встановити очевидців та свідків, які б указували на те, що ОСОБА_3 влучив саме в око малолітньому ОСОБА_6 . До цього ж, згідно з висновком експерта від 09 жовтня 2019 року, який є належним доказом у розумінні ст. 77 ЦПК України, поранення рогівки лівого ока ОСОБА_7 є наслідком дії його власної руки.

Наголошує на безпідставності заявлених до нього позовних вимог, оскільки постановою від 06 листопада 2019 року кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діях його сина кримінального правопорушення. Ураховуючи те, що його син під час гри з однокласником влучив останньому у перенісся, здобуваючи навчання та перебуваючи у цей час під наглядом Бобровицької ЗОШ № 1, саме остання, враховуючи приписи ст. 22 ЗУ Про загальну середню освіту та ч. 2 ст. 1178 ЦК України, зобов`язана відшкодовувати заподіяну шкоду.

Звертає увагу на ту обставину, що саме працівниками Бобровицького закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 1 не було забезпечено належного нагляду за дітьми та не вжито необхідних заходів для уникнення ситуацій щодо заподіяння шкоди під час перебування дитини в навчальному закладі, зокрема, вчителем трудового навчання ОСОБА_8 та директором ОСОБА_9 , що підтверджується актом № 1 від 02 квітня 2019 року. На думку заявника, недотримання указаними особами п.п. 2.5, 2.8 Посадової інструкції вчителя закладу ЗСО І-ІІІ ступенів та п.п. 2.1.29, 2.1.34 Контракту з директором Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів і неналежне виконання ними посадових обов`язків щодо охорони дитинства призвело до виникнення нещасного випадку з учнем під час освітнього процесу.

Також вважає хибним висновок районного суду про те, що навчальний заклад не може нести відповідальності за низький рівень виховної роботи батьками, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження його неналежного ставлення до виховання сина, ураховуючи те, що він не викликався до школи з приводу нехтування своїми батьківськими обов`язками, жодних нарікань до його сина з боку закладу не було, до будь-якої відповідальності за неналежне виховання дитини він не притягувався.

У наданому відзиві Бобровицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 просить залишити без розгляду рішення суду першої інстанції у даній справі. Доводи відзиву зводяться до відсутності вини в діях працівників навчального закладу з огляду на те, що вчитель трудового навчання ОСОБА_8 , у присутності якої стався випадок, відразу повідомила керівництво, учню ОСОБА_4 була надана невідкладна медична допомога, після чого були повідомлені батьки учня, які відвезли дитину до лікарні.

Представник відповідача зазначає, що 06 листопада 2018 року батьки ОСОБА_7 звернулися із заявою до поліції, що, на її думку, свідчить про те, що подію, яка сталася на уроці трудового навчання між учнями, позивач не вважав нещасним випадком, у зв`язку з чим не створювалась комісія з розслідування нещасного випадку протягом доби та не здійснювався запит до лікувальної установи для отримання висновку про характер і тяжкість ушкоджень потерпілого.

Указує, що оскільки 07 листопада 2018 року після отриманих від вчителя, класного керівника та медичної сестри пояснень було відкрито кримінальне провадження, були відсутні підстави проводити службове розслідування стосовно обставин події.

Відповідач не погоджується з тим, що подія на уроці трудового навчання є нещасним випадком, посилаючись на визначення поняття нещасний випадок , що міститься у ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування . Зазначає, що причиною отримання ОСОБА_10 тілесних ушкоджень був не несподіваний збіг обставин, а причинно-наслідковий зв`язок в діях ОСОБА_11 , який мав би передбачити негативні наслідки своїх необдуманих дій (використання кулькової ручки не за її прямим призначенням). Пояснення самих учнів свідчать про те, що ними були порушені основні вимоги безпеки життєдіяльності під час освітнього процесу в навчальному закладі.

Наголошує на тому, що вчителем ОСОБА_8 було вжито всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання обов`язків у відповідності до посадової інструкції, зокрема, проведені бесіди та інструктажі з питань охорони праці, але доказів того, що учень ОСОБА_12 дослухався і сприйняв бесіди належним чином, матеріали справи не містять.

Погоджується з висновком суду про неможливість несення навчальним закладом відповідальності за низький рівень виховної роботи батьками, оскільки незначні порушення, продиктовані певним ставленням до оточуючих чи властивостями характеру, характеризують ОСОБА_11 як учня з низьким рівнем виховання.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності факту нанесення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 під час перебування на уроці трудового навчання у Бобровицькому ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1, що підтверджується актом про нещасний випадок № 1 від 02 квітня 2019 року і виписками з медичної карти хворого. Районний суд констатував, що керівництвом навчального закладу було несвоєчасно проведено передбачене законом службове розслідування, після якого директору школи ОСОБА_9 за неналежне виконання посадових обов`язків щодо охорони дитинства наказом від 08 квітня 2019 року було оголошено догану.

Ураховуючи приписи ст.ст. 1167, 1178, 1199 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між винними і протиправними діями малолітньої особи ОСОБА_11 та заподіянням ним шкоди - ушкодження здоров`я ОСОБА_4 , оскільки малолітня особа завдала шкоди, як з вини батьків, яка полягає у недостатньому здійсненні виховання щодо поваги прав інших осіб, духовного та морального розвитку, так і з вини навчального закладу, який не забезпечив необхідного догляду за дитиною. Також суд першої інстанції визнав доведеним факт спричинення моральної шкоди малолітньому ОСОБА_4 , який зазнав душевних страждань внаслідок отриманої травми.

Визначаючи необхідний до стягнення розмір матеріальної шкоди та частку відповідальності відповідачів, районний суд указав, що доданими до матеріалів письмовими доказами підтверджується сума 22 231,71 грн, витрачених позивачем на лікування сина. Пославшись на те, що основний обов`язок по вихованню дитини покладається саме на батьків, суд визначив розмір часток до відшкодування наведеної суми наступним чином: з ОСОБА_2 - 70 %, з Бобровицької ЗОШ І-ІІІ ступенів - 30 %. Зазначаючи про необхідність відшкодування моральної шкоди у загальному розмірі 5 000 грн, суд керувався засадами розумності, виваженості та справедливості, та врахував глибину та ступінь моральних і фізичних страждань дитини ОСОБА_7 , а також істотність вимушених змін у його житті внаслідок отримання тілесних ушкоджень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється батьком малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7). Батьком малолітнього ОСОБА_14 , 2006 року народження, є ОСОБА_2 , що не заперечується самим відповідачем.

Обидві дитини у 2018-2019 роках навчалися у 7-В класі Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1, про що свідчать матеріали справи та покази учасників справи.

Постановою заступника начальника СВ Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області від 06 листопада 2019 року кримінальне провадження № 12018270080000554, внесене до ЄРДР 07 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях малолітнього ОСОБА_15 (а.с. 21). З мотивувальної частини постанови вбачається, що суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Ураховуючи, те, що відсутній суб`єкт вчинення злочину, оскільки особа, яка спричинила легкі тілесні ушкодження, не досягла віку кримінальної відповідальності та тілесні ушкодження були спричинені з необережності, слідчий вважав, що кримінальне провадження належить закрити.

З акту № 1 про нещасний випадок форми Н-Н від 02 квітня 2019 року вбачається, що 06 листопада 2018 року о 12 год. учень Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 Бобровицької міської ради ОСОБА_12 під час уроку трудового навчання у 7-В класі, неправильно поводячи себе на уроці, кинув ручку у бік ОСОБА_7 та влучив останньому в око. Вчитель трудового навчання ОСОБА_8 у цей момент перевіряла виконану роботу іншого учня (а.с. 20). Причиною нещасного випадку комісією у складі: головного спеціаліста відділу освіти ОСОБА_16 , голови профкому відділу освіти ОСОБА_17 , методисту відділу освіти ОСОБА_18 , заступника директора з виховної роботи Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 ОСОБА_19 зазначено: недотримання норм і правил безпеки, а особами, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів щодо охорони праці - учитель трудового навчання ОСОБА_8 та директор Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 ОСОБА_9 (п.п. 13, 17 акту).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 9299/145 від 12 листопада 2018 року ОСОБА_20 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні № 1 Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні Центр мікрохірургії ока з 06 по 12 листопада 2018 року з діагнозом Проникаюче поранення рогівки. Набухаюча травматична катаракта OS (а.с. 8).

Інші виписки з медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_20 № 2639 та № НОМЕР_1 свідчать про те, що він ще двічі перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні № 1 Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні Центр мікрохірургії ока : з 19 по 20 березня 2019 року з діагнозом Рубець рогівки лівого ока. Афакія лівого ока та з 22 по 24 квітня 2019 року з діагнозом Афакія, рубець рогівки, наслідок проникаючого поранення лівого ока (а.с. 12,15).

21 серпня 2018 року між відділом освіти Бобровицької міської ради в особі його начальника та громадянкою ОСОБА_9 був укладений контракт, згідно з яким остання була призначена на посаду директора Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 на строк з 22 серпня 2018 року по 22 серпня 2020 року (а.с. 79-84). Відповідно до п.п. 2.1.11, 2.1.29 до обов`язків директора входить, зокрема: формування контингенту учнів відповідно до ЗУ Про освіту , положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою КМУ від 27 серпня 2010 року № 778, забезпечення соціального захисту прав дітей; негайне повідомлення батьків травмованої особи про нещасний випадок, вжиття всіх можливих заходів щодо усунення причин, які викликали нещасний випадок, забезпечення необхідних умов для проведення своєчасного і об`єктивного розслідування відповідно до чинного законодавства.

Завдання та посадові (службові) обов`язки вчителя Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 визначені посадовою інструкцією № 3 (додаток № 3 до наказу по закладу від 31 серпня 2018 року № 23), згідно з якою вчитель проводить інструктаж учнів з правил безпеки праці під час навчальних занять та несе відповідальність за життя і здоров`я учнів під час освітнього процесу (а.с. 85-89). З вимогами посадової інструкції вчитель ОСОБА_8 була ознайомлена під розпис.

Наказом директора Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 від 03 вересня 2018 року № 40 затверджена Інструкція з охорони праці у навчальних майстернях (первинний інструктаж), зі змістом якої ОСОБА_8 була ознайомлена та отримала її примірник, про що свідчить її підпис (а.с. 100).

Листом начальника відділу освіти Бобровицької міської ради від 08 квітня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у зв`язку з тим, що після отримання медичного висновку офтальмологічної клініки Бобровицьким ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 не було належним чином організоване розслідування нещасного випадку, який стався з учнем під час навчально-виховного процесу, директору навчального закладу ОСОБА_9 за неналежне виконання посадових обов`язків щодо охорони дитинства на підставі наказу від 08 квітня 2019 року оголошено догану (а.с. 19).

Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що матеріальна та моральна шкода була заподіяна йому внаслідок нанесення його малолітньому сину ОСОБА_4 тілесних ушкоджень (травми лівого ока) однокласником ОСОБА_21 під час уроку трудового навчання. Оскільки ОСОБА_12 завдав шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, і він не досяг 14-річного віку, саме Бобровицька школа та батько дитини, у відповідності до вимог ст. 1178 ЦК України, повинні відшкодувати понесені матеріальні витрати на лікування його сина та завдану моральну шкоду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 1178 ЦК шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується, зокрема, її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків, так і з вини закладів, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки, такі заклади зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Частина 1 ст. 22 ЗУ Про загальну середню освіту указує на те, що заклад загальної середньої освіти забезпечує безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров`я, формує гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів (вихованців).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Для виконання цих завдань батьки наділяються низкою прав, і перш за все переважним правом перед іншими особами на особисте виховання своєї дитини (ч. 1 ст. 151 СК України).

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз`ясненнями, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму ВСУ).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неповнолітньою особою, пославшись на наявність причинно-наслідкового зв`язку між винними і протиправними діями малолітньої особи ОСОБА_11 та заподіянням ним шкоди - ушкодження здоров`я ОСОБА_4 , та указавши, що малолітня особа завдала шкоди, як з вини батьків, яка полягає у недостатньому здійсненні виховання щодо поваги прав інших осіб, духовного та морального розвитку, так і з вини навчального закладу, який не забезпечив необхідного догляду за дитиною.

Так, учасниками справи не заперечується, що 06 листопада 2018 року у 7-В класі Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 проходив урок трудового навчання, в ході якого малолітній ОСОБА_20 отримав травму лівого ока. На підтвердження заподіяння його синові тілесних ушкоджень іншим учнем у період навчального процесу позивач надав копію акту № 1 про нещасний випадок від 02 квітня 2019 року, складеного комісією, до якої входили посадові особи відділу освіти, та копії виписок з медичних карток, відповідно до яких його син у 2018 та 2019 роках тричі проходив лікування у Київській офтальмологічній лікарні з приводу травми лівого ока.

Матеріали справи свідчать про те, що лише після отримання класним керівником ОСОБА_22 виписки з протоколу ЛКК комунального лікувально-профілактичного закладу Бобровицька центральна районна лікарня від 18 лютого 2019 року № 214 про необхідність переведення ОСОБА_7 на уроках фізичної культури до спеціальної групи, у навчальному закладі був виданий наказ Про створення комісії з розслідування нещасного випадку зі здобувачем освіти ОСОБА_20 від 13 березня 2019 року № 45, яким передбачалося з`ясування обставин травмування дитини (а.с. 19).

У вищезазначеному акті про нещасний випадок від 02 квітня 2019 року причиною нещасного випадку указано недотримання норм і правил безпеки, а особами, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, зазначені учитель трудового навчання ОСОБА_8 та директор Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 ОСОБА_9 . Даний акт указаними працівниками навчального закладу у встановленому законом порядку не оскаржувався.

У подальшому винуватість керівництва Бобровицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 у неналежному виконанні своїх обов`язків було встановлено перевіркою відділу освіти Бобровицької міської ради, за результатами якої наказом відділу освіти від 08 квітня 2019 року № 12 директору даного навчального закладу ОСОБА_9 за неналежне виконання посадових обов`язків щодо охорони дитинства було оголошено догану (а.с. 19).

Наведене дає колегії суддів підстави для переконання, що Бобровицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 в особі своїх уповноважених працівників не виконав обов`язків щодо дотримання правил безпеки під час навчальних занять, не організував належний навчальний процес і нагляд за учнями під час здобуття освіти, що призвело до порушення малолітнім учнем ОСОБА_21 дисципліни на уроці та закінчилося заподіянням сину позивача тілесних ушкоджень.

За змістом ст. 1178 ЦК України умовою відповідальності навчальних закладів є перебування малолітньої особи під час завдання шкоди під їхнім наглядом, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на Бобровицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 відповідальності по відшкодуванню завданої матеріальної та моральної шкоди, оскільки малолітній ОСОБА_15 заподіяв тілесні ушкодження під час його перебування під наглядом навчального закладу.

Також є правильною вказівка районного суду про наявність причинно-наслідкового зв`язку між винними та протиправними діями малолітньої особи ОСОБА_15 та заподіянням ним шкоди - ушкодження здоров`я ОСОБА_20 .

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про недоведеність вини його сина у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_20 , підтвердженням чого, на його думку, є постанова про закриття кримінального провадження від 06 листопада 2019 року з огляду на таке.

Зі змісту постанови вбачається, що 07 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області з приводу того, що 06 листопада 2018 року під час навчання однокласник з необережності наніс його малолітньому сину ОСОБА_23 тілесне ушкодження, в результаті чого відбулася руйнація кришталика лівого ока. Відомості по даному факту 07 листопада 2018 року було внесено до ЄРДР та зареєстровано за № 12018270080000554. В ході досудового розслідування були допитані потерпілий ОСОБА_20 , свідок малолітній ОСОБА_15 та проведена судово-медична експертиза.

Слідчим у постанові указано, що згідно з висновком експерта за результатами судово-медичної експертизи від 09 жовтня 2019 року № 42 у дитини ОСОБА_20 мали місце тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення рогівки лівого ока, які могли виникнути 06 листопада 2018 року внаслідок дії гострого, колючого предмета по механізму удару внаслідок одного удару стержнем кулькової ручки. Локалізація тілесного ушкодження у вигляді проникаючого поранення рогівки лівого ока легко доступна для дії власної руки, що може вказувати на можливість спричинення ушкодження власною рукою (а.с. 21 зворот). Отже у висновку експертом чітко не зазначено, що поранення рогівки лівого ока ОСОБА_7 є наслідком дії його власної руки, як про це стверджує ОСОБА_2 в апеляційній скарзі.

Постановою від 06 листопада 2019 року кримінальне провадження № 12018270080000554 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях малолітнього ОСОБА_15 , яку скаржник вважає належним доказом невинуватості його сина у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_20 .

У той же час, у мотивувальній частині постанови указано, що у даному випадку відсутній суб`єкт вчинення злочину, оскільки особа, яка спричинила тілесні ушкодження, не досягла віку кримінальної відповідальності, а тілесні ушкодження були спричинені з необережності. Таким чином, мотиви постанови свідчать не про невинуватість ОСОБА_11 у скоєнні правопорушення, як на цьому наголошує відповідач, а про відсутність складової частини злочину - суб`єкту правопорушення через недосягнення особою, яка його скоїла, віку кримінальної відповідальності. Отже постанову про закриття кримінального провадження було винесено не через невинуватість малолітнього ОСОБА_24 .

На думку колегії суддів, є безпідставними твердження ОСОБА_2 про помилковість висновку районного суду про те, що навчальний заклад не може нести відповідальності за низький рівень виховної роботи батьками та недоведеність матеріалами справи його неналежного ставлення до виховання сина.

Так, СК України закріплює за дитиною право на належне батьківське виховання (ст. 152 Кодексу). Здійснення цього права покладається насамперед на батьків та на осіб, які їх замінюють. У батьків обов`язок виховувати своїх дітей обумовлений безпосередньо законом. Отже, головним у характеристиці батьківських прав щодо виховання своїх дітей є прямий зв`язок цих прав із батьківськими обов`язками. Виконуючи свої обов`язки, батьки здійснюють своє право на особисте виховання дітей (переважне право), тим самим забезпечуючи реалізацію права дитини на отримання належного сімейного виховання. Батьківські права є правами абсолютними, які випливають безпосередньо із закону.

Під неналежним виконанням батьківських обов`язків мається на увазі виконання таких обов`язків безсистемно, коли батьки не контролюють поведінку дитини, не проводять систематичної виховної роботи. Крім обов`язків щодо виховання та розвитку малолітніх, на батьків покладений обов`язок здійснювати нагляд за дитиною, тобто контролювати її поведінку. Нагляд батьків за дитиною має на меті запобігання можливих негативних наслідків неправомірної поведінки дітей. За допомогою батьківського нагляду відвертається шкода самій дитині та заподіяння шкоди малолітньою особою третім особам.

Невиконання батьківських обов`язків, яке потягнуло за собою завдання шкоди неповнолітнім, є протиправною винною поведінкою. Вона й обумовлює цивільно-правову відповідальність батьків.

Посилання скаржника на те, що він не викликався до школи з приводу нехтування своїми батьківськими обов`язками, жодних нарікань до його сина з боку закладу не було, до будь-якої відповідальності за неналежне виховання дитини він не притягувався, на думку апеляційного суду не можуть свідчити про належне та відповідальне ставлення відповідача до виховання сина, яким є своєчасний контроль за поведінкою дитини, систематичне проведення виховної роботи та бесід, роз`яснення можливих негативних наслідків її неправомірної поведінки.

Ні у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 не заявлялось клопотання про виклик та допит у якості свідків осіб (класного керівника, вчителів, сусідів), покази яких, за наявності інших належних та допустимих доказів, могли б свідчити про те, що завдана малолітнім шкода не є наслідком несумлінного здійснення відповідачем виховання. Отже, встановити достеменно те, що викладені у апеляційній скарзі доводи щодо відповідального ставлення ОСОБА_2 до виконання обов`язку з належного виховання свого сина відповідають дійсності, суд позбавлений можливості.

Апеляційний суд не надає правової оцінки доводам апеляційної скарги стосовно недотримання Бобровицьким ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 строків проведення розслідування обставин нещасного випадку, оскільки вони правового значення для правильного вирішення спору не мають і не спростовують вищевикладені висновки суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визначений розмір якої ОСОБА_2 не оскаржується. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і не дають підстави для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 січня 2021 року.

Головуюча: Судді: