Постанова

від 09.12.2020 по справі 911/421/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 911/421/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Дикунської С.Я.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.12.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 (повний текст рішення складено та підписано 02.07.2020) у справі № 911/421/20 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтехсервіс про стягнення з останнього боргу у загальній сумі 454 123,32 грн, з яких: 64 308,03 грн 3% річних; 389 815,29 грн інфляційні втрати.

Позовна заява обґрунтована ст.ст. 11-16, 525-526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 193, 264-265 Господарського кодексу України (далі ГК України) та позивачем вказано на невиконання відповідачем рішення суду від 15.12.2015 у справі №911/4813/15, у зв`язку із чим нараховано 3% річних за період з 03.09.2015 по 28.12.2019 та інфляційні втрати за період з 01.08.2015 по 30.11.2019, які, у свою чергу, не були предметом розгляду у справі №911/4813/15.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/421/20 позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України №14/4-910-20 від 07.02.2020 (вх. №427/20 від 17.02.2020) задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтехсервіс на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 3% річних у розмірі 64 308,03 грн; інфляційні втрати у розмірі 250 055,05 грн; судовий збір у розмірі 4 715,44 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Зазначене рішення мотивоване тим, що у позивача наявне право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на суму основної заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу №2386/14-ТЕ-17 від 07.03.2014. При цьому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних є правильним, натомість здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, суд визначив, що наданих позивачем розрахунок є неправильним, оскільки позивач нараховує індекс інфляції на розмір основної суми боргу із врахуванням раніше стягнутих втрат від інфляції та встановив, що сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 250 055,05 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/421/20 в частині відмови в задоволені позовних вимог у розмірі 139 760,24 грн інфляційних нарахувань та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 139 760,24 грн інфляційних нарахувань.

Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апелянт вважає оскаржуване рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог у розмірі 139 760,24 грн інфляційних нарахувань прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині зазначає, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично неправильним, при цьому, на думку скаржника, у мотивувальній частині рішення суд не наводить мотивів та підстав для часткового стягнення інфляційних втрат.

04.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Разіна Т. І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі №911/421/20 поновлено Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/421/20 та відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/421/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом акту за результатами розгляду апеляційної скарги на підставі п. 5 ст.262 ГПК України.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.09.2020.

Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2955/20 від 08.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т. І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксов В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 03.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4181/20 від 03.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Куксова В. В. на лікарняному та судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А. І., Дикунська С. Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 09.12.2020.

Відповідач своїм процесуальним правом на надання відзиву не скористався.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи ухвали суду, надіслані на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, разом з конвертом повертались до суду без вручення з поміткою: "повертається - адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що з боку суду всі дії, спрямовані на повідомлення сторони про спір, були здійснені відповідно до норм чинного законодавства, а з урахуванням положень частини 6 статті 242 ГПК України відповідач вважається таким, що отримав судове рішення.

У судове засідання 09.12.2020 представники учасників справи не з`явились.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 15.12.2015 у справі №911/4813/15 стягнуто з ТОВ Комунтехсервіс на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 496 140,98 грн основного боргу, пеню у розмірі 47 357,68 грн, інфляційних втрат 277 342,81 грн, 3% річних у сумі 16 923,16 грн та 12 566,46 грн судового збору.

Так, зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу природного газу №2389/14-ТЕ-17 від 07.03.2014 (далі Договір) в частині здійснення оплати за поставлений газ у червні 2014 року на суму 496 140,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Тобто положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що вищевказане рішення суду на даний час є невиконаним, у зв`язку із чим, у відповідача наявна сума основної заборгованості перед позивачем у розмірі 496 140,98 грн.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішення звернув увагу, що зазначена обставина не спростована ТОВ Комунтехсервіс .

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 цього Кодексу встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом передбачено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Суд першої інстанції зазначив, що виходячи із положень зазначеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19).

Враховуючи сказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача наявне право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на суму основної заборгованості за Договором у розмірі 496 140,98 грн.

Так, суд, перевіривши наданий АТ НАК Нафтогаз України (т. 1 а.с. 8) розрахунок 3% річних за період з 03.09.2015 по 28.12.2019 у розмірі 64 308,03 грн, дійшов висновку, що останній є правильним та обґрунтованим, а відтак підлягає стягненню з відповідача.

Натомість, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (т. 1 а.с. 8) у розмірі 389 815,29грн за період з 01.08.2015 по 30.11.2019, суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, оскільки позивач нараховує індекс інфляції на розмір основної суми боргу із врахуванням раніше стягнутих втрат від інфляції.

Так, апелянт, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не погоджується з оскаржуваним рішенням саме в частині часткового стягнення інфляційних втрат з посиланням на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині у мотивувальній частині рішення суд не наводить мотивів та підстав для часткового стягнення інфляційних втрат.

Колегією суддів перевірено доводи апелянта та встановлено наступне.

Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу здійснюються з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 11.02.2020 у справі №927/206/19).

Так, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, за твердженням суду першої інстанції, правильним є наступний розрахунок за період з 01.08.2015 по 30.11.2019: 496 140,98*1,504 (сукупний індекс інфляції за відповідний період)-496 140,98 = 250 055,05грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що загальна сума інфляційних втрат, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача становить 250 055,05 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено доводи апелянта та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при прийнятті рішення в частині стягнення інфляційних витрат та їх перерахунку та встановлено наступне.

Перевіривши розрахунок інфляції позивача (а.с.8) колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано здійснено перерахунок інфляції, оскільки позивач, розраховуючи суму інфляції за вказаний період, нарахував інфляцію не на суму основного боргу, а на суму боргу з урахуванням індексу інфляції.

Однак положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження , що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

Таким чином, твердження апелянта про відсутність підстав для часткового стягнення інфляційних втрат спростовуються вищенаведеним.

Разом з тим, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів вважає його арифметично правильним та обґрунтованим.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/421/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/421/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду 10.08.2020 дія оскаржуваного рішення була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення .

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі № 911/421/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/421/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2021 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 17.12.2020 по 31.12.2020 та відпусткою судді Шаптали Є.Ю. з 04.01.2021 по 06.01.2021 та перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці з 11.01.2021 по 15.01.2021.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

С.Я. Дикунська