Рішення

від 15.07.2021 по справі 911/421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/421/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 код ЄДРПОУ: 20077720)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтехсервіс (07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд 11, код ЄДРПОУ: 31835216)

про стягнення 454 123,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились;

від відповідача - не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтехсервіс (відповідач) про стягнення боргу на загальну суму 454 123,32 грн, з яких: 3 % річних у розмірі 64 308,03 грн. та інфляційні втрати у сумі 389 815,29 грн.

На обґрунтування позовних вимог АТ НАК Нафтогаз України послалося на невиконання ТОВ Комунтехсервіс рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2015 у справі № 911/4813/15, у зв`язку з чим нарахувало 3 % річних за період з 03.09.2015 по 28.12.2019 та інфляційні втрати за період з 01.08.2015 по 30.11.2019, які не були предметом розгляду у справі № 911/4813/15.

22.06.2020 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, про часткове задоволення позову, присудив до стягнення з ТОВ Комунтехсервіс на користь АТ НАК Нафтогаз України 250 055,05 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 64 308,03 грн, а в частині позовних вимог про стягнення 139 760,24 грн. інфляційних втрат відмовив.

Постановою від 15.04.2021 у справі № 911/421/20 Верховний суд у складі Касаційного господарського суду задовольнив касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України . Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/421/21 скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтехсервіс на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 139 760,24 грн. інфляційних втрат. Справу №911/421/20 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області, в іншій частині зазначене рішення та постанову залишено без змін.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 911/421/20 було передано для розгляду судді Лилаку Т.Д.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2021 прийнято справу до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання на 03.06.2021.

17.05.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення по суті справи з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі № 911/421/20

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2021 у справі № 911/421/20 відкладено підготовче засідання на 24.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/421/20 та призначено справу до розгляду по суті на 15.07.2021.

У судове засідання від 15.07.2021 представники позивача та відповідача не з`явились.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містились ухвали суду були повернуті за зворотною адресою з довідкою АТ Укрпошта з відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою .

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок , цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Київської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 15.07.2021, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 Господарський суд Київської області ухвалив рішення у справі № 911/4813/15 про стягнення з ТОВ Комунтехсервіс на користь АТ НАК Нафтогаз України 496 140,98 грн основного боргу, пені у розмірі 47 357,68 грн, інфляційних втрат у сумі 277 342,81 грн та 3 % річних у розмірі 16 923,16 грн внаслідок неналежного виконання ТОВ Комунтехсервіс умов договору купівлі-продажу природного газу від 07.03.2014 № 2389/14-ТЕ-17 щодо оплати його вартості у червні 2014 року.

Так, зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу природного газу №2389/14-ТЕ-17 від 07.03.2014 (далі - Договір) в частині здійснення оплати за поставлений газ у червні 2014 року на суму 496 140,98грн.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, враховуючи вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у даній справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтехсервіс 139 760,24 грн. інфляційних втрат на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Рішенням Господарський суд Київської області від 22.06.2020, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 встановлено обґрунтованість підстав стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтехсервіс на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 250 055,05 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 64 308,03 грн, а в частині позовних вимог про стягнення 139 760,24 грн. інфляційних втрат відмовив.

Судові рішенні мотивовані неправильним здійсненням позивачем розрахунку інфляційних втрат, оскільки він помилково їх нарахував на суму основного боргу з урахуванням раніше стягнутих втрат від інфляції.

Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 в частині відмови у стягненні 139 760,24 грн інфляційних втрат та передаючи в цій частині справу на новий розгляд, Верховним Судом у постанові від 15.04.2021 вказано на необхідність врахування правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 щодо методу їх перерахунку.

Частиною 5 статті 310 ГПК України зазначено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст. 316 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 389 815,29 грн за період з 01.08.2015 по 30.11.2019.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України Про індексацію грошових доходів населення визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України Про індексацію грошових доходів населення Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003) та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін (затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007). Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що вартість грошей з індексом інфляції за попередній період є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

При зменшенні суми боргу у конкретному місяці А на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду Х , помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу і-1 ), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: X *і-1"-100 грн = ЗБ , де X - залишок боргу на початок розрахункового періоду, і-1 - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а ЗБ - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ( ЗБ відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ( ЗБ ) перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у ньому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У пункті 6 частини 2 цієї статті передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у даній справі та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, судом під час нового розгляду справи №911/421/20 проведено перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат, за результатами проведення якого встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 139 760,24 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (пункт 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, 2096, 41 грн. судового збору за подання позову, 3153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 4540,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги про стягнення 139 760,24 грн. інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтехсервіс (07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, буд. 11, ідентифікаційний код 31835216) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 139 760 (сто тридцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 2096 (дві тисячі дев`яносто шість) грн. 41 коп. судового збору за подання позову, 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.07.2021

Суддя Т.Д. Лилак