Рішення

від 11.01.2021 по справі 916/3235/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3235/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача - Лисогор А.Б,

від відповідача - Лунгул Л.А., адвокат

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; код ЄДРПОУ 14291113)

До відповідача : Акціонерного товариства „Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200)

Про стягнення 28196,44 грн.

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" про стягнення 28196,44 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" направлено на стягнення з Акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" 28196,44 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Ухвалою суду від 13.11.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спроценого позовного провадження.

26.11.2020р. до господарського суду Одеської області представником Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця", в особі регіональної філії „Одеська залізниця" надано заперечення на позов, відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що вантаж, завантажений відправником у спірні вагони, прибув на станцію призначення у справних вагонах, із непошкодженими пломбами відправника, у зв`язку з чим позов щодо стягнення нестачі не підлягає задоволенню.

23.12.2020р. до господарського суду Одеської області представником Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" подано відповідь на відзив та вважає, що доводи наведені Відповідачем у відзиві на позовну заяву у даній справі не спростовують факту нестачі вантажу під час його перевезення та не доводять відсутність вини перевізника при перевезенні вантажу.

31.12.2020р. до господарського суду Одеської області представником Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця", в особі регіональної філії „Одеська залізниця" надані заперечення на відповідь на відзив.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відзив.

У судовому засіданні 11.01.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

Відповідно до залізничної накладної № 50108315 від 12.08.2020, вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН . був відвантажений насипом вантаж (пшениця), у вагонах №№95364535, 95368585.

Під час переважування вказаних вагонах по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме: виявлено ознаки нестачі вантажу у вагоні №95364535 у розмірі 2 150 кг, та у вагоні №95368585 - 3 250 кг, що підтверджується актами про виявлення нестачі вантажу від 15.08.2020 і від 16.08.2020 відповідно, складеними працівниками ТОВ СП НІБУЛОН

У зв`язку з цим, ТОВ СП НІБУЛОН у той самий день виявлення ознак нестачі - 15.08.2020, телефонограмою від 15.08.2020 №15/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вагону №95364535 та скласти комерційний акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України.

ТОВ СП НІБУЛОН 16.08.2020 телефонограмою від 16.08.2020 №16/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вагону №95368585 та скласти комерційний акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України.

Проте, станцією Миколаїв-Вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаних вагонах (листи №466/М від 16.08.2020, №467/М від 16.08.2020, копії додаються). У зв`язку з цим, ТОВ СП НІБУЛОН в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подало скарги на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 16.08.2020 №16/35 та від №16-1/35 .

Листами від 18.08.2020 №ДН5-07/529 та від 18.08.2020 №ДН-5-07/528 (копії додаються) Виробничий підрозділ Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій повідомила наше товариство про нібито відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу зі вищевказаних вагонах та задоволення зазначених скарг

У зв`язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" телефонограмою від 18.08.2020р. №18-1/35 запропонувало керівництву Миколаїв - вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагонів №№95364535, 95368585 за участю експертів регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Ґрунтуючи позовні вимоги, позивачем було зазначено, що відповідно до п. 3.4. Роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601, у разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні актів, вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

18.08.2020р. щодо вагонів №№ 95364535, 95368585 було розпочато приймання вантажу за участю експертів РТПП Миколаївської області, за результатами якої 18.08.2020р. було складено акт експертизи № 120-0748 копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до п. 6 цього акту завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів.

Акт експертизи №120-0748 від 18.08.2020р. був складений тільки за участю представників позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН", оскільки залізницею не було направлено свого представника для участі у складанні відповідного акту.

Крім того, 18.08.2020 комісією у складі працівників ТОВ СП НІБУЛОН були складені акти приймання продукції за кількістю №2 і №3 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 N ГІ-6 щодо вагонів №№ 95364535, 95368585.

Зазначені акти були складені лише за участю представників ТОВ СП НІБУЛОН .

Так, вищевказаними актами експертизи та актом приймання продукції за кількістю було встановлено наступне:

у вагоні № 95368585 у середньому розвантажувальному бункері, з протилежної сторони від штурвалів, в місці з`єднання кришки люку до корпусу бункера є зазор (щілина) з затиснутими зернами пшениці. Поруч з місцем зазору, на корпусі бункера виявлений здир металевого шару від механічної взаємодії;

у вагоні №95364535 у середньому розвантажувальному бункері, зі сторони штурвалів в місці з`єднання кришки люку до корпусу бункера є зазор (щілина) з затиснутими зернами пшениці. Поруч з місцем зазору, на корпусі бункера виявлений здир металевого шару від механічної взаємодії.

Крім того, після зняття пломб було виявлено наступне:

- у вагоні № 95368585 між другим та третім (від сходів) завантажувальними люками є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) по всій ширині вагону, довжиною до трьох метрів та завглибшки до 1,0 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік розвантажувального бункеру, на корпусі якого виявлений здир металевого шару з наявністю затиснутих зерен пшениці;

- у вагоні №95364535 між другим та третім (від сходів) завантажувальними люками є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) по всій ширині вагону, довжиною до двох с половиною метрів та завглибшки до 0,8 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік розвантажувального бункеру, на корпусі якого виявлений здир металевого шару з наявністю затиснутих зерен пшениці.

При цьому, усі вище перелічені докази містять однаковий висновок про те, що візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститись недоліку вантажу.

Наявність зазорів (щілин), поглиблень у вигляді воронки (порожнини), а також здири металевого шару з наявністю затиснутих зерен пшениці, не передбачених технічною конструкцією вагонів свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаних вагонів та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення.

Так само, наявність поглиблень у вигляді воронки (порожнини) вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення.

Як зазначає позивач, вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагонів, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця).

Актом експертизи та іншими доказами у даній справі було встановлено наявність поглиблень у вигляді воронки (порожнини) довжиною близько 3 м та завглибшки візуально до 1,0 м та довжиною близько до 2,5 м та завглибшки до 0,8 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вниз вантажу у бік розвантажувальних бункерів,на корпусах яких виявлені здири металевого шару з наявністю затиснутих зерен пшениці.

Після переважування вантажу (нетто) у вищевказаних вагонах №№95364535, 95368585 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 2 100 та 3 200 кг відповідно, що підтверджується актами переважування вагонів від 18.08.2020

Розмір нестачі вантажу у вагонах підтверджується актом експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0748 від 18.08.2020, актами приймання продукції за кількістю №2 і №3 від 18.08.2020, актами виявлення нестачі вантажу від 15.08.2020 та від 16.08.2020.

Позивач вважає, що акт експертизи №120-0748 від 18.08.2020може вважатись належним доказом нестачі вантажу, оскільки відповідно до п. 3.13. Роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/604, якщо станція призначення ухиляється від пред`явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмові вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред`явити вантаж до експертизи, повідомити про час її проведення станцію призначення.

Позивачем до матеріалів справи було залучено від 04.11.2020 № 14339/3-20/27 (копія додається), виданою вантажовідправником ТОВ СП НІБУЛОН (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 50108315 від 12.08.2020), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95364535 складає 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів, а у вагоні №95368585 - 6 150 (шість тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів.

Відповідно до п. 7. Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, та п. 27. Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, позивачем було здійснено розрахунок вартості втрати вантажу.

Вагон №95364535, загальна маса вантажу переданого до перевезення - 69750 кг, розмір нестачі - 2100 кг, вартість за 1 тону вантажу - 6000 грн., норма природної втрати вантажу у розмірі 0,5% - 348,75 кг, вартість нестачі вантажу за даний вагоном становить грошову суму у розмірі 10507,50 грн.

Вагон №95368585, загальна маса вантажу переданого до перевезення - 64750 кг, розмір нестачі - 3200 кг, вартість за 1 тону вантажу - 6150 грн., норма природної втрати вантажу у розмірі 0,5% - 323,75 кг, вартість нестачі вантажу за даний вагоном становить грошову суму у розмірі 17688,94 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення загальну вартість нестачі згідно з наведеним розрахунком у вагоні №95364535 та у вагоні №95368585 в розмірі 28196,44 грн.

Враховуючи вищевикладене Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" про стягнення з відповідача 28196,44 грн. відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 2 Статут залізниць України, статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст. 6 Статуту залізниць України).

Як встановлено судом, відповідно до залізничної накладної № 50108315 від 12.08.2020, вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН . був відвантажений насипом вантаж (пшениця), у вагонах №№95364535, 95368585.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. (ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Положеннями ст. 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Під час переважування вагонів: №95364535 та №95368585, позивачем було виявлено недостачу вантажу, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" телефонограмою від 15.08.2020 №15/35 звернулось до начальника станції Миколаїв - вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вагонів та скласти комерційний акт.

Однак, станцією Миколаїв - вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаних вагонів.

Відповідно до п. 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 28.05.2002р. № 334, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Позивачем було подано скаргу про відмову від участі представника залізниці у видачі вантажу від 16.08.2020р. №16/35.

Листами від 18.08.2020р. №№ДН-5-07/528, ДН-5-07/529 було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу та задоволення зазначеної скарги.

У зв`язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" телефонограмою від 18.08.2020р. №18-1/35 запропонувало керівництву Миколаїв - вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу за участю експертів регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Відповідно до п. 3.1. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею „(із змінами та доповненнями), відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

Відповідно до пунктів 18, 23 та 24 Правил видачі вантажів одержувач не може вимагати від залізниці проведення перевірки та складання комерційного акта: після початку вивантаження, яке здійснюється на місцях загального користування; коли одержувач розпочав вивантаження без представника станції; у випадку видачі швидкопсувних вантажів, що прибули у справних рефрижераторних вагонах без порушення граничного терміну перевезення і режиму обслуговування. (п. 3.3. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею„(із змінами та доповненнями).

Положеннями п. 3.4. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею"(із змінами та доповненнями) визначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому пунктом 16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 N П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 N П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98 № 81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Як встановлено судом, 18.08.2020р. було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої 18.08.2020р. було складено акт експертизи №120-0748, копія якого міститься в матеріалах справи, за участю представників позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН", оскільки відповідач не забезпечив участь свого представника.

Актом експертизи №120-0748 від 18.08.2020р. Регіонального торгово-промислової палати Миколаївської області було встановлено, що в результаті переваження двох залізничних вагонів за № 95364535 та за №95368585, виявилено нестачу вантажу у розмірі 2 100 та 3 200 кг відповідно, що підтверджується актами переважування вагонів від 18.08.2020.

Згідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до Довідки від 04.11.2020 № 14339/3-20/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП НІБУЛОН (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 50108315 від 12.08.2020), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95364535 складає 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів, а у вагоні №95368585 - 6 150 (шість тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів.

Загальна маса нетто вантажу, відправленого вагоні №95364535 - 69750 кг., у вагоні - 95368585 - 64750 кг.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно до ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для даного вантажу, та граничного розходження у визначенні маси.

Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644.

Позивачем було здійснено розрахунок вартості втрати вантажу: Вагон №95364535, загальна маса вантажу переданого до перевезення - 69750 кг, розмір нестачі - 2100 кг, вартість за 1 тону вантажу - 6000 грн., норма природної втрати вантажу у розмірі 0,5% - 348,75 кг, вартість нестачі вантажу за даний вагоном становить грошову суму у розмірі 10507,50 грн. Вагон №95368585, загальна маса вантажу переданого до перевезення - 64750 кг, розмір нестачі - 3200 кг, вартість за 1 тону вантажу - 6150 грн., норма природної втрати вантажу у розмірі 0,5% - 323,75 кг, вартість нестачі вантажу за даний вагоном становить грошову суму у розмірі 17688,94 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку позивача до стягнення з відповідача підлягає загальна вартість нестачі згідно з наведеним розрахунком у вагоні №95364535 та у вагоні №95368585 в розмірі 28196,44 грн

Суд, перевіривши такий розрахунок позивача, вважає його вірним.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством „Українська залізниця", в особі Регіональної філії „Одеська залізниця" прийнятих на себе зобов`язань з перевезення вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 152607 грн. у якості відшкодування збитків завданих нестачею вантажу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Судом не приймаються твердження відповідача щодо того факту, що на станцію призначення - Миколаїв - Вантажний вагони №95364535 та у вагоні №95368585 з вантажем пшениці прибули у технічно справному стані, не пошкоджені та без комерційних несправностей, оскільки такі факти спростовує Акт №120-0748 від 18.08.2020р., який складено регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результантами проведення експертизи, яким встановлено, що в результаті переваження двох залізничних вагонів за №95364535 та за №95368585 завантажених пщеницею, виявилось: маса нетто становить 129200 кг, що на 5300 кг менше проти даних, вказаних в залізничній накладній №50108315.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ „Українська Залізниця" (65012, м.Одеса, вул..Пантелеймонівська, 198, код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) 28196,44 грн. збитків, завданих нестачею вантажу та 2102грн. (дві тисячі сто дві грн.) судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 16 січня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов