Постанова

від 12.01.2021 по справі 922/1222/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. Справа № 922/1222/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. ,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача, не з`явились,

від відповідача, Настенко М.О., адвокат, ордер,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за вх. №3049 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.20 (повний текст складено 16.10.20, суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/1222/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж", с.Рай-Оленівка, Харківський район, Харківська область,

до Приватного акціонерного товариства "Харківський котельно-механічний завод", м.Харків,

про стягнення 120 366, 04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство Харківенергомонтаж звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Харківський котельно-механічний завод , в якій просило стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 98 159, 00 грн, пеню у розмірі 9 717, 74 грн, 3% річних у розмірі 3 630, 54 грн та 3631,88 грн інфляційних втрат, а також збитки у розмірі 5 226, 88 грн, завдані відповідачем унаслідок проведення відповідачем оплати за договором, який укладений між позивачем та відповідачем у розмірі 58 195, 65 грн після зміни платіжних реквізитів, у зв`язку із неплатоспроможністю ПАТ "ВТБ Банк".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №47 від 25.07.2018, який укладений між позивачем та відповідачем щодо оплати вартості виготовленого та поставленого обладнання, а саме прострочення строків оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2020 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство Харківенергомонтаж без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1222/20. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.05.2020 до господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання (вх. №11281), в якому він просив суд здійснювати розгляд справи №922/1222/20 в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №922/1222/20 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2020 року перейдено до розгляду справи № 922/1222/20 за правилами загального позовного провадження.

Господарським судом Харківської області 06.10.2020 р. по справі №922/1222/20 прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог. Позовні вимоги позивача задоволено частково в сумі 119794,94 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ КОТЕЛЬНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (61036, м. Харків, вул. Енергетична, буд. 11, ідентифікаційний код 24330995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХАРКІВЕНЕРГОМОНТАЖ" (62402, Харківська область, Харківський район, селище Рай-Оленівка, пров. Підлісний, буд. 12, ідентифікаційний код 36875536) суму основного боргу у розмірі 98 159,00 грн, пеню у розмірі 9148,96 грн, 3% річних у розмірі 3 628,22 грн, 3631,88 грн інфляційних втрат та збитки у розмірі 5 226,88 грн.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2092,03 грн. покладено на відповідача.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ КОТЕЛЬНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (61036, м. Харків, вул. Енергетична, буд. 11, ідентифікаційний код 24330995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХАРКІВЕНЕРГОМОНТАЖ" (62402, Харківська область, Харківський район, селище Рай-Оленівка, пров. Підлісний, буд. 12, ідентифікаційний код 36875536) судовий збір у розмірі 2092,03 грн.

Врешті частині позову в сумі 571,10 грн відмовлено.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог, в частині їх задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Харківський котельно-механічний завод звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. Зокрема посилається, що у відповідності до п.3.2.2. Договору Замовник був зобов`язаний сплатити постачальнику остаточну суму за передання обладнання, яке мало бути супроводжене товаросупровідними документами, оформленими належним чином у відповідності до п.4.5. Договору, а саме - акт прийом-передачі виконаних робіт, акт використання давальницьких матеріалів, товарно-транспортна накладна на Продукцію. Позивач не надав до суду разом із заявою по суті справи зазначені докази, а саме Акт використання давальницьких матеріалів та товарно-транспортну накладну на продукцію, з моменту підписання яких разом із прийняттям Продукції виникав обов`язок з оплати частини вартості поставленої Продукції. Копії зазначених документів, було надано позивачем 02.09.2020, в порушення приписів ст.80 ГПК України.

Вважає, що суд першої інстанції мав застосувати ст. 613 ЦК України , згідно з якою кредитор вважається таким, що прострочив якщо відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або не вчинив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Наполягає, що в силу приписів ст.538 ЦК України, він мав право зупинити виконання свого обов`язку за договором в частині повної оплати.

Вважає, що збитки виникли у позивача не внаслідок протиправних дій відповідача, а на підставі його договірних відносин з банком.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Харківський котельно-механічний завод на рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1222/20 від 06.10.2020 р.

03.12.2020 р. від Позивача по справі на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що заявник апеляційної скарги, посилаючись на не повне встановлення судом обставин справи та не надання належної оцінки доказам, фактично не погоджується з висновками суду першої інстанції та дублює обставини, які було викладено ним у відзиві на позовну заяву та були з`ясовані судом першої інстанції. Наполягає, що заявником апеляційної скарги не надано доказів відсутності заборгованості відповідача перед позивачем. Вважає, що висновки суду першої інстанції, що позивач зазнав збитки саме внаслідок порушенням зобов`язання саме відповідачем, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 р. розгляд справи призначено на 17.12.2020 р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.01.2021 р.

У судових засіданнях представник відповідача підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі (суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

25 липня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Харківський котельно-механічний завод (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство Харківенергомонтаж (надалі - Постачальник) було укладено договір №47 (надалі - договір), відповідно до умов якого "Постачальник" зобов`язується виготовити і поставити, а "Замовник" зобов`язується прийняти і оплатити обладнання, згідно Специфікацій (Додатків), що є невід`ємними частинами даного Договору (надалі "Продукція") (п.1.1. договору).

Термін поставки вказується в Специфікаціях. "Постачальник" має право дострокової поставки (п.1.4. договору).

Відповідно до п.2.1. договору розрахунки за "Продукцію" проводяться за договірними цінами, погодженим "Сторонами", і зазначеними в Специфікаціях.

Авансовий платіж, сума якого вказана в Специфікаціях, Замовник сплачує Постачальнику протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання відповідної Специфікації, якщо інше не зазначено в цій Специфікації (п.п.3.2.1. п.3.2. договору).

Остаточний розрахунок "Замовник" здійснює протягом 30 календарних днів після отримання виготовленої Продукції, та оформлення відповідного Акту прийому-передачі виконаних робіт якщо інше не зазначено в Специфікації. (п.п.3.2.2. п. 3.2. договору).

Згідно з п.4.5. договору за фактом передачі "Продукції" "Постачальник" передає "Замовникові":

- акт прийому - передачі виконаних робіт;

- акт використання давальницьких матеріалів;

- товарно - транспортну накладну на Продукцію.

Договір набуває чинності від дня його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання (п.8.1. договору).

У п.5.2. договору сторони визначили, що приймання "Продукції" проводиться згідно з Інструкціями від 15.06.65 г. № П-6 (по кількості) і від 25.04.66 г. № П-7 ( по якості).

Судом також було встановлено, що на виконання умов Договору позивач протягом строку Договору виготовив та поставив обладнання згідно підписаних Специфікацій загалом на 1 246 305,94 грн, що підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №7 від 03.09.2018 на суму 148404,52 грн, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №11 від 10.09.2018 на суму 170850,40 грн, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №12 від 10.09.2018 на суму 119109,97 грн, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №14 від 22.10.2018 на суму 207471,60 грн, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №21 від 14.12.2018 на суму 300756,00 грн, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №19 від 25.11.2018 на суму 83136,65 грн, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №23 від 21.12.2018 на суму 216576,80 грн, які були підписані уповноваженим представником відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1148146,94 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті поставленого обладнання складає 98159,00 грн., що також підтверджується актом звірки за період з 25.07.2018 по 23.12.2019, який підписано сторонами та який містить їх печатки.

У зв`язку з не належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги позивача задоволено частково. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. (ст.14 ЦК України)

За своєю правовою природою Договір № 47 від 25.07.2018 р., який було укладено між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ч.1 ст.712 ЦК України)

Частинами 2 та 3 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Стаття 692 Цивільного кодексу України встановлює, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного провадження, на виконання умов Договору позивач протягом строку Договору виготовив та поставив обладнання згідно підписаних Специфікацій загалом на 1 246 305,94 грн, що підтверджується актами здачі - приймання робіт, копії яких знаходяться у справі. Зазначені акти були підписані представником відповідача без жодних заперечень.

Як зазначалося вище, п.5.2. Договору сторони встановили, що приймання "Продукції" проводиться згідно з Інструкціями від 15.06.65 г. № П-6 (по кількості) і від 25.04.66 г. № П-7 ( по якості).

Відповідно до приписів п.14 Інструкції № П-7 зазначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок - фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто вимоги щодо відсутності документів, що підтверджують якість поставленого товару та складання акту, в якому вказується, які документи відсутні, здійснюється в момент прийняття товару.

В матеріалах справи відсутні докази, що переданий відповідачу товар за вище вказаними накладними був не належної якості або під час отримання цього товару у відповідача були наявні заперечення щодо якості цього товару.

Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що свідчать про те, що в момент прийняття відповідачем товару позивачем не було передано відповідачу товаросупроводжувальних документів, оформлених належним чином, що передбачено, зокрема Специфікацією № 7 від 22.10.2018 та п.4.5. договору.

Вимога відповідача до позивача щодо передачі йому відповідних товаросупроводжувальних документів у матеріалах справи також відсутня.

Судова колегія бере до уваги, що п.п.3.2.2. п. 3.2. Договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок "Замовник" здійснює протягом 30 календарних днів після отримання виготовленої Продукції, та оформлення відповідного Акту прийому-передачі виконаних робіт якщо інше не зазначено в Специфікації.

За таких обставин, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов`язок по оплаті жодним чином не пов`язаний з фактом передачі вказаних у п.4.5. договору документів., а тому доводи відповідача щодо ненастання строку виконання зобов`язання з оплати виготовленої та поставленої продукції, є безпідставними

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1148146,94 грн. Заборгованість складає 98 159, 00 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 98 159,00 грн є такими що, підлягали задоволенню.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повинен був застосувати приписи ст. 613 ЦК України, згідно з якими кредитор вважається таким, що прострочив, якщо відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або не вчинив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Як зазначалося вище, п.п.3.2.2. п. 3.2. Договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок "Замовник" здійснює протягом 30 календарних днів після отримання виготовленої Продукції, та оформлення відповідного Акту прийому-передачі виконаних робіт якщо інше не зазначено в Специфікації.

Таким чином, обов`язок по оплаті за отриманий товар жодним чином не пов`язаний з фактом передачі відповідачу позивачем, документів, зазначених у п.4.5. Договору.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно не застосував при вирішенні цього спору, приписи ст.613 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідачем взагалі не доведено, що не здійснення позивачем передачі зазначених у п.4.5. Договору документів, унеможливлювало виконання зобов`язання відповідача по оплаті отриманої продукції.

З огляду на доведеність матеріалами справи порушення відповідачем свого обов`язку по оплаті отриманого товару, з огляду на приписи ст.625 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України та п.6.3 Договору, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат також підлягали задоволенню.

З тексту рішення вбачається, що суд першої інстанції перевірив розрахунки, які було виконано позивачем та задовольнив позовні вимоги з врахуванням, зокрема, строку за який може бути стягнута пеня.

Що стосується стягнення збитків.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 623 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічні положення містяться і у Господарському кодексі України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частина 2 ст.224 Господарського кодексу України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад та розмір відшкодування збитків визначено у ст.225 Господарського кодексу України.

Так, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Заявник апеляційної скарги заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 5 226,88 грн, оскільки, на його думку, позивачем не доведено чотирьох елементів для настання відповідальності відповідача у вигляді збитків. Наполягає, про відсутність вини у його діях по перерахуванню позивачу грошових коштів на банківський рахунок ПАТ ВТБ Банк , який був визнаний неплатоспроможним. Вважає, що зміна та доповнення до договору вносяться шляхом укладання додаткової угоди згідно п.8.2. Договору. Позивачем не було надано додаткових угод якими вносилися відповідні зміни до реквізитів позивача, а тому відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позивача, погоджений сторонами саме у Договорі.

Судова колегія з огляду на приписи ч.ч.1-2 ст.638 Цивільного кодексу України, як і суд першої інстанції, приходить до висновку, що реквізити сторін у договорі, зокрема, банківські реквізити, не є умовою договору, щодо якої сторони повинні досягти згоди.

За таких обставин, у разі зміни реквізитів сторін, зазначених у договорі, достатньо належним чином повідомити про це іншу сторону про зміну таких даних.

Матеріалами справи підтверджено належним чином повідомлення позивачем відповідача про зміну банківських реквізитів позивача, що підтверджується, зокрема, листом позивача на адресу відповідача вих.№ 09/11-04ИК від 09.11.2018 р. Стосовно зміни банківських реквізитів (а.с.35 т.с.10), а також здійснення відповідачем 13.11.2018 р. та 23.11.2018 р. оплати за Договором № 47 на нові реквізити ТОВ НТП Харківенергомонтаж (п/р НОМЕР_1 Філія =ХОУ АТ Ощадбанк м.Харків, МФО 351823)

З матеріалів справи вбачається. що відповідач перерахував позивачу в якості оплати 58195,65 грн на старі реквізити, будучи обізнаний про новий рахунок позивача, відкритий у Філія - ХОУ АТ ОЩАДБАНК , у зв`язку з чим позивач вимушений був понести додаткові витрати у вигляді сплати комісії за РКО 10 % від перерахованих 581905,65 грн з одного рахунку на інший, оскільки іншої можливості скористатися зазначеними коштами (сума коштів за вирахуванням комісії 52 968,77 грн. замість 58195,65 грн) в силу неплатоспроможності ПАТ ВТБ Банк Позивач не мав.

З огляду на наведені вище обставини, посилання заявника апеляційної скарги, щодо відсутності вини у збитках, які поніс позивач у зв`язку з перерахуванням відповідачем коштів на рахунок, який було зазначено у Договорі, є безпідставним.

Стаття 275 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст.276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі судом першої інстанції було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення по справі залишається без змін.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269,270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський котельно-механічний завод", м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.20 у справі № 922/1222/20 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.20 у справі №922/1222/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.01.2021

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман