Ухвала

від 19.01.2021 по справі 826/20310/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/20310/16

адміністративне провадження № К/9901/36703/20

Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутін І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 826/20310/16 за адміністративним позовом Приватного підприємства Р.В.Ц. до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Р.В.Ц. звернулось до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якій просило:

- визнати протиправною відмову відповідача в задоволенні заяви ПП Р.В.Ц. про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , зокрема, від сплати єдиного внеску за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року включно в розмірі 282757,49 грн.;

- зобов`язати відповідача звільнити приватне підприємство Р.В.Ц. від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , зокрема, від сплати єдиного внеску за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року включно в розмірі 282757,49 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без руху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року повернуто апелянту.

04 грудня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (як правонаступником відповідача) повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року. Разом із апеляційною скаргу, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Проте, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 826/20310/16 відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач є суб`єктом владних повноважень, відповідачем у справі (його правонаступником), який повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції та отримав повний текст рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року, що підтверджено первинним апеляційним оскарженням даного рішенням 13 вересня 2018 року. Разом з тим, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 12 березня 2018 року скаржник звернувся 04 грудня 2020 року, тобто зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, яке ним оскаржується, що є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження та, відповідно, унеможливлює поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Отже, за умови подання суб`єктом владних повноважень апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки) доводи щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не мають правового значення.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач є суб`єктом владних повноважень, відповідачем у справі (його правонаступником), який повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції та отримав повний текст рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року, що підтверджено первинним апеляційним оскарженням даного рішенням 13 вересня 2018 року. Разом з тим, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 12 березня 2018 року скаржник звернувся 04 грудня 2020 року, тобто зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, яке ним оскаржується, що є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження та, відповідно, унеможливлює поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Верховний Суд констатує, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд вірно застосував положення частини другої статті 299 КАС України .

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 826/20310/16.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов