Постанова

від 19.01.2021 по справі 479/51/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.01.21

22-ц/812/146/21

Єдиний унікальний номер судової справи № 479/51/20

Провадження № 22-ц/812/146/21

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 січня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

без участі осіб, які про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2020 року, ухваленого у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Репушевською О.В., повний текст складено 09 листопада 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення,

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Агрофірма Корнацьких про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення.

В обґрунтування вимоги зазначала, що вона є власником земельної ділянки, площею 5.2498 га, кадастровий номер: 4823980400:02:000:0181, що розташована в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ще за життя 28 серпня 2006 року ОСОБА_2 уклала із ТОВ "Агрофірма Корнацьких" договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 50 років.

Після отримання спадкових прав вона (позивач) неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виплатити їй орендну плату, але останній відповіді не надав, орендну плату не виплачує.

Посилаючись на те, що до неї як до правонаступника перейшли всі права обов`язки спадкодавця ОСОБА_2 , відповідач відмовляється виплатити їй орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 2011 року по 2019 рік, позивач просила достроково розірвати договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Корнацьких та повернути земельну ділянку.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з викладених у відзиві підстав.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2020 року позов задоволено. Договір оренди землі від 01 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких", площею 5.2498 га, кадастровий номер: 4823980400:02:000:0181, що розташована в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк 50 років, який зареєстрований у Кривоозерському районному відділі МРФ 28 серпня 2006 року за №040601700139 - розірвано достроково.

Зобов`язано ТОВ "Агрофірма Корнацьких" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5.2498 га, кадастровий номер: 4823980400:02:000:0181, що розташована в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з ТОВ"Агрофірма Корнацьких" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1536.80 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо факту систематичної несплати відповідачем орендної плати, що на думку суду є істотним порушенням ТОВ "Агрофірма Корнацьких" умов договору, тому наявні передбачені законом підстави для припинення договору оренди, шляхом його розірвання та повернення вказаної земельної ділянки власнику.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав на нього апеляційну скаргу.

Мотивуючи яку вказував, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом неповно встановлено фактичні обставини справи, тому просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказував, що позивач за вказаних у позові обставин діяла недобросовісно, а саме скориставшись тим, що набула права власності на спірну земельну ділянку лише 12 лютого 2019 року, звернувся до суду з позовом щодо розірвання договору оренди землі у зв`язку із нібито систематичною несплатою їй орендної плати.

В той же час позивачем не було дотримано вимог закону щодо повідомлення про зміну власника земельної ділянки у відповідності до ч.3 ст.148-1 ЗК України, оскільки з 28 грудня 2018 року юридичною та поштовою адресою відповідача є с. Кумарі, Врадіївського району Миколаївської області, а не с.Секретарка Кривоозерського району цієї ж області. За такого надані фіскальні чеки, якими позивач намагалася підтвердити факт повідомлення апелянта про зміну власника є неналежними доказами.

Більш того, договір оренди землі може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24,25 Закону України Про оренду землі та умов договору. В той же час, апелянтом не порушеного жодного свого зобов`язання, передбаченого ст.25 Закону України Про оренду землі та п.31 Договору оренду.

Крім того, виходячи з аналізу ст.32 Закону України Про оренду землі , п. д ч.1 ст.141 ЗК України, підставою для висновку про розірвання договору оренди є систематична несплата орендної плати, а не затримка у її виплаті, що, на його думку, має місце в даному випадку.

Вищенаведеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, що вплинула на ухвалення необґрунтованого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує про безпідставність доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Представник апелянта відповідно до поданої заяви просив розглядати справу за їх відсутності.

Вищенаведене, з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду таким вимогам закону відповідає в повній мірі.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 р. № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону № 161- ХІV).

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 13 Закону № 161- ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161- ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення законодавству.

У статті 15 Закону № 161- ХІV визначено ті умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно до ст.13 Закону України Про оренду землі в редакції чинні на час підписання, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 Закону). Істотні умови договору оренди визначені у ст.15 цього Закону.

За приписами ст.18 Закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.25 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0181, що розташована в межах території Богачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 088143 від 30 вересня 2003 року( а.с.6).

01 січня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Корнацьких укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки (далі - Договір), який зареєстровано у Книзі запису державної реєстрації договорів оренди землі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28 серпня 2006 року за № 04080 1700139 (а.с. 80 -83,84).

Цього ж дня вказану земельну ділянку передано у користування відповідача згідно акту-прийому передачі підписаного сторонами договору (а.с. 85).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку кадастровий номер 4823980400:02:000:0181, що розташована в межах території Богачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Державна реєстрація права власності позивача на вказану земельну проведена 12 лютого 2019 року, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156686179 від 18 лютого 2019 року (а.с.7).

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму 975 грн.15 коп.

З метою захисту майнових інтересів Орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведений визначеною кількістю сільськогосподарської продукції.

Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком №1 до Договору, шляхом подання Орендодавцем на ім`я Орендаря письмової заяви. Така заява подається Орендодавцем Орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі.

Якщо протягом року Сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, зазначену в абзаці 1 пункту 9 цього Договору.

Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції.

Пунктом 11 встановлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Пунктом 12 договору визначено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідної продукції або послуг.

З моменту підписання договору земельна ділянка обробляється орендарем.

Підтвердження виплати щорічної орендної плати на користь орендодавця ОСОБА_2 та її правонаступників за весь період з 2001 року по 2019 рік відповідачем до суду не надано.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 4 ст. 32 Закону № 161- ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В пункті 40 Договору сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

В силу ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

За такого, набувши в порядку спадкування за законом, право власності на передану в оренду відповідачу за Договором земельну ділянку, ОСОБА_1 набула, відповідно, і усі права та обов`язки орендодавця за цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку (ч. 3 ст. 148-1 ЗК України).

Позивач, як вбачається із її заяви до ТОВ Агрофірма Корнацьких ,у травні 2019 року звернулася із заявою до відповідача та повідомляла про набуття права власності на орендовану ним земельну ділянку, надіслала документи, на підтвердження набуття цього права та просила виплатити орендну плату за 2010 - 2019 року (а.с.8-11,12 - 14).

Але, не дивлячись на пред`явлені вимоги, відповідач існуючу заборгованість по орендній платі не виплатив.

Згідно із с.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що орендна плата позивачу не була виплачена. Будь-яких відомостей на спростування викладених у позові обставин щодо не сплати орендної плати за період з 2011 по 2019 роки відповідно до договору оренди землі, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Корнацьких ,останній не надав.

Матеріали справи не містять даних про умисне ухилення позивача від отримання орендної плати та вчинення будь-яких дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати.

Згідно зі ст. 32 Закону № 161- ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону № 161- ХІV передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Разом з тим ЦК України містить окрему норму, яка регламентує саме договір найму земельної ділянки та відсилає до спеціального законодавства в даній галузі права - це ст.792 ЦК України.

Згідно із п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Суд, проаналізувавши наведені обставини, положення закону, надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи, а саме, що внаслідок порушення умов договору орендарем - систематичної невиплати орендної плати, орендодавець - ОСОБА_1 не отримує орендну плату, на яку розраховувала та має право згідно з умовами договору, що, на думку суду, є істотним порушенням договору, а тому є підставою для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не порушеного жодного свого зобов`язання за вказаним договором оренди землі та відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1220, ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини - з дня смерті особи або дня, з якого вона оголошується померлою.

Разом із тим, згідно зі ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, з 15 вересня 2011 року позивач є такою, що прийняла спадщину і спадкове майно належить їй, і з цього дня у неї виникає право на отримання орендної плати, оскільки до неї перейшли всі права та обов`язки спадкодавця за цим договором оренди.

Після оформлення спадщини у грудні 2018 року, у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Агрофірма Корнацьких з вимогою про виплату їй орендної плати за минулі роки.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивач діяла не добросовісно, а скориставшись тим, що набула право власності на спірну земельну ділянку лише 12 лютого 2019 року та звернувся до суду з позовом про розірвання спірного договору оренди землі у зв`язку із нібито систематичною несплатою їй орендної плати, є безпідставними, оскільки пов`язані з неправильним тлумачення відповідачем норм цивільного законодавства.

Посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду висловлений у справі №233/3676/19 колегія суддів апеляційного суду відхиляє, оскільки такий зроблено у іншій відмінній справі за інших правовідносин сторін.

Таким чином, в ході розгляду справи не підтверджені доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких залишити без задоволення, рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 19 січня 2021 року.