Рішення

від 12.01.2021 по справі 922/3851/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3851/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Мікрохім", м. Рубіжне Луганської області, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м.Сєвєродонецьк Луганської області, - Міністерство освіти і науки України, м. Київ, про зобов`язання продовжити дію договору оренди, за участю представників:

позивача - Старикової О.О. (ордер серії ВВ № 1006022 від 09.09.2020);

відповідача - Зучека Є.Н. (довіреність № 47 від 29.12.2020);

третьої особи (Східноукраїнський національний університет ім. В.І.Даля) -

Андреєва П.Ю. (довіреність № 16 від 23.09.2020, довіреність № 17 від 23.09.2020);

третьої особи (Міністерство освіти і науки України) - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім", 22.11.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій та Луганській областях, в якій просило суд зобов`язати Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій та Луганській областях продовжити строком на 2 роки 11 місяців з 21.11.2019 по 21.10.2022, включно, дію укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 00389/09 від 20.02.2012, предметом якого є державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення (каб. №№ 202, 202 б) загальною площею 229,89 кв.м., розміщені за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська, 33, на другому поверсі чотириповерхової будівлі навчального корпусу У-2 (інв. № 10131001), що перебуває на балансі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, - шляхом укладення Договору про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 00389/09 від 20.02.2012.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 (суддя Шатерніков М.І.) вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/3851/19 за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Даною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено на стороні відповідача Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 (суддя Шатерніков М.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" були задоволені в повному обсязі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 у справі № 922/3851/19 було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.08.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 922/3851/19 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 для розгляду справи № 922/3851/19 визначено суддю Кухар Н.М.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 справу 922/3851/19 прийнято суддею Кухар Н.М. до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

В межах підготовчого провадження у справі позивачем було подано до суду заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства освіти і науки України (вх. № 22765 від 01.10.2020) та заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 23137 від 06.10.2020) шляхом доповнення прохальної частини позовної заяви змістом договору про продовження дії Договору оренди нерухомого майна №003839/09 від 20.02.2012.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Мікрохім" (вх. № 23137 від 06.10.2020) про уточнення позовних вимог було прийнято судом та продовжено розгляд справи з її урахуванням. Також було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Мікрохім" (вх. № 22765 від 01.10.2020) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства освіти і науки України.

Ухвалою господарського суду 27.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів - до 07.12.2020.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 30392 від 13.12.2019), який був наданий відповідачем під час первісного розгляду справи, а також у судових засіданнях під час нового розгляду справи, представник відповідача проти позову заперечував повністю, посилаючись на невідповідність мети використання майна, переданого в оренду, вимогам п. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", згідно якого об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

У відповіді на відзив відповідача (вх. № 23135 від 06.10.2020) позивач зазначив, що відповідачем не враховано та не доведено, чи визначена органом управління Міністерства освіти і науки України можливість користування спірним майном відповідно до законодавства. Листом від 01.11.2019 № 326-16/01 заклад освіти підтвердив, що позивач, як сучасне підприємство фармацевтичної галузі господарства, має базу для надання освітньої послуги із практики студентів та стажування педагогічного та науково-педагогічного складу деяких напрямків підготовки. Отже, на думку позивача, висновки про невідповідність мети оренди вимогам Закону є передчасними.

06.10.2020 відповідачем були надані до суду письмові пояснення на позовну заяву з урахуванням постанови Верховного Суду від 20.08.2020, в яких він, зокрема, зазначив про відсутність правових підстав для того, щоб Фонд державного майна України або його регіональне відділення, як орендодавець за договором оренди, керувався рішенням Міністерства освіти та науки України щодо надання дозволу на продовження дії договору. Напрямки діяльності позивача виключають використання орендованого майна закладу освіти за освітнім призначенням. Невикористання навчальним закладом спірних приміщень та недостатнє фінансування навчального закладу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу.

09.11.2020 до суду надійшли пояснення Міністерства освіти і науки України на підтвердженням того, що мета використання спірного орендованого майна відповідає вимогам пункту 4 статті 80 Закону України "Про освіту". При цьому, третя особа на стороні відповідача просила прийняти у справі об`єктивне та законне рішення відповідно до чинного законодавства; справу розглядати за відсутністю представника Міністерства.

09.11.2020 свої пояснення щодо предмету спору надав суду Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. У поясненнях третя особа на стороні відповідача, зокрема, зазначила, що позивач надає закладу освіти послуги з практики, стажування та консультування учасників освітнього процесу, які закладом освіти самостійно не можуть бути забезпечені, та про що укладено відповідні договори. Позивач є стейкхолдером закладу освіти та приймає участь у розробці і коригуванні освітніх програм. Використання позивачем орендованих приміщень не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти. Обов`язки за договором оренди та договорами на утримання спірних орендованих приміщень позивачем виконуються належним чином. В умовах несприятливих економічних чинників, спричинених світовою пандемією, актуальною є потреба закладу освіти в додаткових коштах від сплати орендної плати. З урахуванням викладеного, третя особа просила задовольнити позов ТОВ НВФ "Мікрохім" у повному обсязі.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду 16.11.2020, відповідач заперечував проти правової позиції позивача, посилаючись на те, що спірні приміщення використовувалися позивачем для розміщення офісних приміщень, а не для освітньої діяльності. Посилання позивача про виконання ним обов`язків за договором оренди та наявність у нього та балансоутримувача спільних видів економічної діяльності є безпідставним, оскільки договір припинив свою дію. Договір не може бути продовженим, оскільки орендодавець 20.11.2019 листом відмовив позивачу в продовженні договору оренди на новий строк та висловив заперечення стосовно продовження дії договору.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/3851/19 закрито; розгляд справи по суті призначено на 12.01.2021.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.01.2021, представниця позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю, просив відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи (Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля) підтримав позицію позивача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи на стороні відповідача, суд встановив наступне.

20.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" (позивач, орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (відповідач, орендодавець) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 00389/09.

Відповідно до умов вищевказаного Договору (з урахуванням Договору № 1 від 26.03.2012 про внесення змін до Договору оренди від 20.02.2012 № 003839/09, Договору № 2 від 19.02.2015 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна від 20.02.2012 № 003839/09, Наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області від 19.02.2015 № 33 "Про продовження терміну дії Договору оренди державного майна від 20.02.2012 №00389/09", Договору № 3 від 15.12.2017 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.02.2012 № 003839/09, Договору № 4 від 29.11.2018 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.02.2012 № 003839/09), відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення (каб. №№ 202, 202б) загальною площею 229,89 кв.м, розміщені за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул. Володимирська (до перейменування - Леніна), 33, на другому поверсі чотириповерхової будівлі навчального корпусу У-2 (інв. № 10131001), що перебуває на балансі Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (балансоутримувач).

Факт передачі 20.02.2012 позивачу орендованих приміщень підтверджується Актом приймання-передавання державного майна, що перебуває на балансі Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Рубіжне), погодженим з балансоутримувачем.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей Договір було укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 19.01.2015, включно.

На підставі Наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області від 19.02.2015 № 33 "Про продовження терміну дії договору оренди державного майна від 20.02.2012 № 00389/09" дію Договору продовжено на 2 роки 11 місяців до 19.12.2017, включно.

Договором № 3 від 15.12.2017 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.02.2012 № 003839/09 внесено зміни, зокрема, до п.10.1 Розділу 10 Договору, який викладено наступним чином: "строк дії договору продовжено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.12.2017 до 20.11.2019, включно".

Як свідчать матеріали справи, балансоутримувач листом від 01.11 2019 № 326-16/01, адресованим позивачу, підтвердив, що балансоутримувач не має намірів використовувати майно для власних потреб, пов`язаних з освітньою діяльністю.

Натомість, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, як орендодавцем, 17.10.2019 (за місяць до закінчення дії Договору) було направлено на адресу позивача лист № 06-13-02-00807 "Про припинення дії договору оренди", в якому відповідач зазначив, що мета використання Об`єкту оренди не відповідає вимогам пункту 4 статті 80 Закону України "Про освіту", у зв`язку з чим Договір не може бути продовжений, а Об`єкт оренди підлягає поверненню за Актом приймання-передачі державного майна з 21.11.2019.

В свою чергу, позивачем, на виконання приписів ч. 2 ст. 777 ЦК України, на адресу відповідача були направлені повідомлення від 06.11.2019 за № 2007 та від 14.11.2019 за № 2056 про намір продовжити дію Договору на новий строк, до якого позивачем були додані документи на підтвердження того, що позивач вже 14 років поспіль фактично співпрацює із закладом вищої освіти з питань надання освітніх послуг, які не може забезпечити сам заклад вищої освіти.

Листом від 20.11.2019 № 06-13-02-01088 відповідач відмовив позивачу в продовженні Договору оренди на новий строк.

Позивач зазначає, що такі дії відповідача щодо відмови на продовження дії договору оренди на новий термін, всупереч приписам ст.777 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.4 спірного договору оренди, порушують законні права та правомірні очікування позивача, оскільки позивачем взяті на себе зобов`язання за спірним договором виконуються належним чином; претензії з боку відповідача, власника майна та балансоутримувача протягом строку дії договору відсутні; власником об`єкту оренди, уповноваженим органом управління майном та балансоутримувачем у тримісячний строк до закінчення строку дії договору письмово не повідомлено позивача про намір використовувати майно для власних потреб, у зв`язку з чим позивач має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін. Одночасно позивач наголошує, що відповідачу позивачем надані докази того, що позивач вже 14 років поспіль фактично співпрацює із закладом вищої освіти з питань надання освітніх послуг, які не може забезпечити сам заклад вищої освіти, тобто діяльність позивача не суперечить приписам ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

З`ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також норми Закону України "Про освіту", оскільки спірний об`єкт оренди перебуває на балансі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, видами діяльності якого є професійно-технічна освіта, професійно-технічна освіта на рівні вищого професійно-технічного навчального закладу, вища освіта.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.1 Договору, з урахуванням внесених змін, встановлено, що договір є укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 21.11.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з нормою ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Проте, положеннями статті 764 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, з аналізу статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Тобто, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Істотне значення у даному випадку має зміст такого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, а також факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку післдя закінчення терміну дії договору.

Як було зазначено вище, відповідач дійсно повідомив позивача про відсутність підстав для продовження терміну дії договору оренди, з посиланням на невідповідність мети використання майна, переданого в оренду за спірним Договором № 003839/09 від 20.02.2012 вимогам ст. 80 Закону України "Про освіту", тобто єдиною підставою заперечень орендодавця щодо продовження дії договору оренди стало внесення змін до ст. 80 Закону України "Про освіту" та висновок останнього, що діяльність ТОВ Науково-виробничою фірмою "Мікрохім" не відповідає вимогам вказаної статті.

Проте, вказане повідомлення було направлено на адресу орендаря більш ніж за місяць до закінчення дії договору, а не у строк , встановлений ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Крім того, висновки орендодавця щодо невідповідності мети використання майна, переданого в оренду спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. При цьому судом враховано наступне.

Згідно ч. 1. ст. 80 Закону України "Про освіту", до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 4. ст. 80 Закону України "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4 частини 3 ст. 70 Закону України "Про вищу освіту", заклад вищої освіти відповідно до статутних завдань та у порядку, визначеному законом, має право використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.

Відповідно до Статуту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 088.06.2017р. № 810, Положення про Інститут хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, затвердженого СНУ ім. В. Даля 05.12.2017р. за № 28, основними завданнями закладу вищої освіти є: провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними спеціальностями; провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності учасників освітнього процесу, підготовки кадрів вищої кваліфікації; створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх здібностей і талантів.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, є: 85.42 Вища освіта; 85.59 Інші види освіти, н. в. і. у.; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Відповідно до Положення про Інститут хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, затвердженого СНУ ім. В. Даля 05.12.2017р. за № 28, за Інститутом хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за на праві господарського відання закріплене нерухоме майно - Будівля навчального корпусу У-2, розташована за адресою Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Володимирська, будинок 33.

Нежитлові приміщення Будівлі навчального корпусу У-2 на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003839/09 від 20.02.2012 передано в оренду ТОВ НВФ "Мікрохім" для цілей провадження господарської діяльності.

В свою чергу, ТОВ НВФ "Мікрохім" є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність, зокрема, з розробки і наукових досліджень в галузі фармацевтичних та хімічних технологій.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності ТОВ НВФ "Мікрохім" є: 21.10 Виробництво основних фармацевтичних продуктів; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Позивач та третя особа на стороні відповідача (Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля) підтверджують, що адміністрація даного навчального закладу та ТОВ НВФ "Мікрохім" тривалий час співпрацюють та мають намір продовжувати та зміцнювати ділові стосунки, з метою виконання статутних завдань закладу вищої освіти щодо забезпечення поєднання освітнього і наукового процесу.

Згідно з п. 16 ст. 1 Закону України "Про освіту", освітній процес це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Пунктом 18 ст. 1 Закону України "Про освіту" визначено, що освітня послуга це комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.

МОН в умовах сприяння інтеграції українських закладів вищої освіти до Європейського простору вищої освіти велику увагу на законодавчому рівні приділяє залученню до освітнього процесу потенційних роботодавців (стейкхолдерів).

Пунктом 3 критерію 6 критеріїв оцінювання якості освітньої програми Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 11.07.2019 № 977, визначено, що заклад вищої освіти залучає роботодавців (стейкхолдерів) до організації та реалізації освітнього процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про вищу освіту", практика є формою освітнього процесу у закладах вищої освіти.

Згідно з ч. 5 ст. 51 Закону України "Про вищу освіту", практична підготовка осіб, які навчаються в закладах вищої освіти, здійснюється шляхом проходження ними практики на підприємствах, в установах та організаціях згідно з укладеними закладами вищої освіти договорами або у його структурних підрозділах, що забезпечують практичну підготовку.

Преамбулою Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 93 від 08.04.93р. (надалі - Положення № 93), визначено, що практика студентів є невід`ємною складовою частиною процесу підготовки спеціалістів в вищих навчальних закладах і проводиться на оснащених відповідним чином базах навчальних закладів, а також на сучасних підприємствах і в організації різних галузей господарства, освіти, охорони здоров`я, культури, торгівлі і державного управління.

Метою практики є оволодіння студентами сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, формування у них на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, виконання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Практика студентів передбачає безперервність та послідовність її проведення при одержанні потрібного достатнього обсягу практичних знань і умінь відповідно до різних освітніх та кваліфікаційних рівнів.

Положенням № 93 затверджений типовий договір на проведення практики студентів вищих навчальних закладів.

Заклад освіти листом від 01.11.2019 № 326-16/01 підтвердив, що не має належної бази для надання освітньої послуги із практики студентів та стажування педагогічного та науково-педагогічного складу деяких напрямків підготовки.

У тому ж листі заклад освіти підтвердив, що позивач, як сучасне підприємство фармацевтичної галузі господарства (ліцензія на виробництво лікарських засобів серія АВ № 598070 від 03.12.2013), має таку базу, у зв`язку з чим на підставі Договору на проведення практики студентів вищих навчальних закладів № б/н від 01.10.2019, Договору на проведення практики студентів вищих навчальних закладів № 10 від 17.12.2019 надає учасникам освітнього процесу такі послуги.

Крім того, на підставі Договору № 01/09/2019 від 01.09.2019 позивач надає учасникам освітнього процесу супутні освітні інформаційно-консультаційні послуги, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 27.09.2019 та від 24.10.2019.

Таким чином, TOB НВФ "Мікрохім" є роботодавцем (стейкхолдером) закладу освіти, про що зазначено на офіційному сайті Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (https://www.iht.lg.ua/).

Заклад освіти листом від 01.11.2019 № 326-16/01 підтвердив, що співпраця у галузі освіти між ним та позивачем триває понад 14 років.

Станом на 01.11.2020 44% працівників позивача є випускниками закладу освіти.

Як зазначає позивач, на період навчального року 2020/2021 між ним та закладом освіти укладено Договір № 1 від 07.09.2020 на проведення практики студентів вищих навчальних закладів напрямів підготовки "133 - Галузеве машинобудування", "051 - Економіка", "226 - Фармація", "161 - Хімічна технологія та інженерія" строком дії до 28.02.2021.

До того ж, на виконання укладеного між позивачем та закладом освіти Договору про внесення змін від 04.05.2020 до Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/09/2019 від 01.09.2019, фаховими працівниками позивача згідно графіку в період з 09.06.2020 по 11.06.2020 здійснювалася участь у рецензуванні дипломних проектів та засідання екзаменаційної комісії по захисту дипломних проектів за спеціальністю фармація, промислова фармація.

Актом від 20.04.2020 підтверджується факт надання студентам тієї ж спеціальності освітніх інформаційно-консультаційних послуг.

Отже, з огляду на викладене, вбачається, що освітні послуги, які позивач надає закладу освіти, відповідають вимогам Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2015 № 1187, Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженого Наказом МОН від 08.04.1993 № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про вищу освіту", заклади освіти мають право у різних формах здійснювати наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

Згідно з ч. 2 ст. 68 Закону України "Про вищу освіту", до виконання наукових, науково-технічних робіт у закладі вищої освіти можуть залучатися науково-педагогічні, наукові і педагогічні працівники, інші працівники закладів вищої освіти, особи, які навчаються у закладі вищої освіти, а також працівники інших організацій.

Відповідно до пп. 1.2 Положення про підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 24.01.2013 № 48, метою підвищення кваліфікації є вдосконалення професійної підготовки особи шляхом поглиблення і розширення її професійних знань, умінь і навичок, набуття особою досвіду виконання додаткових обов`язків у межах спеціальності.

До матеріалів справи долучено докази підвищення в жовтні 2019 року кваліфікації науково-педагогічного працівника (проф. Галстяна А.Г.).

Суд також бере до уваги, що Міністерством освіти і науки України, як органом, уповноваженим управляти майном, переданим за договором оренди, хоча і з порушенням місячного строку після закінчення терміну дії договору, але було надано дозвіл на продовження терміну дії спірного договору оренди до 3-х років за умови врахування раніше погоджених істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм (лист від 04.03.2020 №1/11-1811).

Свою позицію щодо згоди на продовження терміну дії спірного договору оренди Мінстерство підтримало у письмових поясненнях, наданих до суду в лютому 2020 року.

Листами від 13.02.2019 № 55-07/01 та від 01.11.2019 № 326-16/01 заклад освіти підтвердив, що орендовані приміщення вільні та не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, використання майна не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються, або працю у закладі освіти.

При цьому, вбачається, що використання майна відповідає п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого Постановою КМУ від 27.08.2010 № 796.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що мета використання індивідуально визначеного майна - нежитлових вбудованих приміщень (каб. №№ 202, 2026) загальною площею 229,89 кв.м, розташованого за адресою: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Володимирська, 33, на другому поверсі чотириповерхової будівлі навчального корпусу У-2 (інв. № 101310011), переданого в оренду за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003839/09 від 20.02.2012, що перебуває на балансі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, відповідає вимогам п. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

Докази протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оренда - це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, за договором оренди в особи виникають права володіння та користування майном протягом певного строку, які підлягають захисту за законодавством України від неправомірного порушення, невизнання або його оспорювання.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно з ч. 2 ст. вищевказаної статті, укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Отже, шляхом підписання сторонами тексту спірного договору та договорів про внесення змін до нього сторони досягли домовленості з усіх його істотних умов.

При цьому, умова про взаємовідносини сторін договору з питань навчально-виховного процесу на надання освітніх послуг, за змістом ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не є істотною умовою договору оренди та обов`язковість її включення до умов договору не передбачена приписами ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

Відтак, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження факту того, що мета використання спірного орендованого майна відповідає вимогам п. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" в широкому розумінні забезпечення освітнього процесу, до якого, зокрема, належить й проходження практики та підвищення кваліфікації; визнання закладом освіти внеску позивача у здійснення освітніх програм та забезпечення високого рівня проходження практики, яка відповідає Положенню про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим Наказом Міністерства освіти України від 08.04.1993 № 93 та Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженим Постановою КМУ від 21.08.2019 № 800, а також приймаючи до уваги належне виконання відповідачем протягом дії договору оренди взятих на себе зобов`язань, у позивача наявні правомірні сподівання на продовження дії оренду на новий строк.

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що після подання відповідної заяви відповідачу на продовження дії договору та документів на підтвердження фактів здійснення дій із забезпечення освітнього процесу, у позивача виникли правомірні очікування мирно володіти спірним майном (право оренди).

При цьому слід зазначити, що правомірні очікування позивача, є об`єктом правового захисту згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного законодавства України.

В той же час, суд зауважує, що відповідачем не спростовано фактів викладених, як позивачем, так і самим балансоутримувачем та доведених доказами.

При цьому, з огляду на вищевказане, зазначаючи про відмову у продовженні дії договору оренди позивачу, Фонд державного майна України не врахував правову позицію Європейського суду з прав людина щодо принципу "належного орендування", яке, відповідно до рішення "Москаль проти Польщі", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Лелас проти Хорватії", "Гаші проти Хорватії" є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, принцип "належного орендування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"; пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"; пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії"; пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (пункт 58 рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"; пункт 40 рішення у справі "Гаші проти Хорватії"; пункт 67 рішення у справі "Трго проти Хорватії").

З наведеного слідує висновок про те, що позивач набув право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди, а тому дії Фонду державного майна України щодо відмови у продовженні дії договору оренди у даному випадку, за умови недоведення Фондом державного майна України наявності в діях орендаря та балансоутримувача порушень приписів ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" та невідповідності використання орендованого майна освітнім цілям, можна розцінювати як порушення права позивача на мирне володіння майном у формі "правомірних очікувань" після проходження усіх встановлених законом процедур.

Частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Позивач листами 06.11.2019 № 2007, від 14.11.2019 № 2056 повідомив відповідача про своє переважне право, додавши до повідомлення підписаний проект договору про внесення змін та докази надання освітніх послуг.

При цьому, у своїх листах позивачем було викладено перелік послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, які товариство надає закладу освіти, та наголошено на відповідності мети використання орендованого майна вимогам ст. 80 Закону України "Про освіту".

Позивач належним чином виконував свої обов`язки за договором, що не спростовано відповідачем.

Власником майна (уповноваженим органом) не було повідомлено про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відсутні інші рівні умови, оскільки відповідач не надав доказів щодо намірів передачі орендованого майна іншій особі.

Згідно з правовим висновком колегії суддів касаційної інстанції, викладеним в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/713/16 (абзац 64), неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Перелік способів захисту, зазначений в частині 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним та суду надано право захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України).

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту направлений на припинення порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а також відповідає матеріально-правовим способам захисту права.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач здійснює наукову розробку противірусних лікарських засобів для лікування COVID-19, на підтвердження чого позивачем надано оригінал газети "Урядовий кур`єр" (№ 73 від 16.04.2020), оригінал газети "Рубіжанські новини" (№ 27 від 03.07.2020), електронний носій (диск) з актуальним інтерв`ю генерального директора ТОВ НВФ "Мікрохім".

Стабільність господарської діяльності компанії позивача є запорукою найшвидшого результату щодо впровадження у виробництво та обіг вітчизняних лікарських засобів для лікування коронавірусної інфекції.

Міста Рубіжне та Сєвєродонецьк Луганської області, на території яких суб`єкт господарювання українська фармацевтична компанія ТОВ НВФ "Мікрохім" провадить господарську діяльність, відносяться до населених пунктів, на території яких відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 28-р від 23.01.2019), здійснювалась антитерористична операція (АТО). Розвиток цих територій потребує з боку держави особливої підтримки.

Враховуючи усе вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Мікрохім" є законними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (місцезнаходження: 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1; ідентифікаційний номер юридичної особи: 43023403) продовжити строком на 2 роки 11 місяців з 21 листопада 2019 року по 21 жовтня 2022 року, включно, дію укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" (місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33; ідентифікаційний номер юридичної особи: 13385409) Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №00389/09 від 20 лютого 2012 року, предметом якого є державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення (каб. №№ 202, 202 б) загальною площею 229,89 кв.м, розміщені за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська, 33, на другому поверсі чотириповерхової будівлі навчального корпусу У-2 (інв. № 101310011), що перебуває на балансі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, - шляхом укладення Договору про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №00389/09 від 20 лютого 2012 року, наступного змісту:

Договір № 5

про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить

до державної власності від 20.02.2012 № 003839/09

м. Сєвєродонецьк "21" листопада 2019 року

Ми, що нижче підписались, РЕГІОНАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ХАРКІВСЬКІЙ, ДОНЕЦЬКІЙ ТА ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (далі - регіональне відділення), ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 43023403, місцезнаходження якого: Україна, 61057, Харківська область, місто Харків. Театральний, будинок 1 (далі - Орендодавець), в особі першого заступника начальника регіонального відділення - начальника управління забезпечення реалізації повноважень у Луганській області ВОЛКОВА Олександра Кузьмича, що діє на підставі Положення про регіональне відділення та Наказу регіонального відділення від 18.07.2019 № 138-к "Про тимчасове підпорядкування підрозділів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та розподіл функціональних обов`язків між керівництвом регіонального відділення", з одного боку,

та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "МІКРОХІМ", ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13385409, місцезнаходження якого: Україна, 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Леніна, будинок 33 (далі - Орендар), в особі генерального директора Погромського Ігоря Борисовича, що діє на підставі Статуту, з другого боку, уклали цей договір про викладене нижче:

1. На підставі листів Орендаря № 2007 від 06.11.2019р., № 2056 від 14.11.2019р. пункт 10.1 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 лютого 2012 року № 003839/09 викласти в наступній редакції:

"Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21 листопада 2019 року по 21 жовтня 2022 року включно".

2. Решту умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 лютого 2012 року № 003839/09 залишити без змін.

3. Цей Договір складений в 3-х примирниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику Орендодавцю, Орендареві та балансоутримувачу.

4. Цей договір є невід`ємною частиною Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 лютого 2012 року № 003839/09.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

Регіональне відділення Фонду державного Товариство з обмеженою

майна України по Харківській, Донецькій та відповідальністю Науково-

Луганській областях виробнича фірма "Мікрохім"

Перший заступник начальника Генеральний директор

регіонального відділення -

начальник Управління забезпечення

реалізації повноважень у Луганській

області

---

О.К. Волков

---

І.

ОСОБА_1 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, майдан театральний, буд. 1; ідентифікаційний код: 43023403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Мікрохім" (93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33; ідентифікаційний код: 13385409) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "19" січня 2021 р.

Суддя Н.М. Кухар