Постанова

від 18.01.2021 по справі 442/7051/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 442/7051/16-ц

провадження № 61-18106св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Стебницька міська рада, товариство з обмеженою відповідальністю Галстиль ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2018 року у складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2019 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Стебницької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Галстиль , з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу нежитлової будівлі.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Стебницької міської ради, ТОВ Галстиль , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконним та скасування рішення Стебницької міської ради від 25 січня 2005 року № 456 в частині пункту 29 додатку 1, рішення Стебницької міської ради від 07 серпня 2006 року № 37 в частині пункту 1 додатку 1; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі шляхом викупу від 19 вересня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори Зайченко Н. В., реєстр. № 152, укладеного між ТОВ Галстиль і Стебницькою міською радою; скасування державної реєстрації права власності ТОВ Галстиль на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером № 16019417 на нежиле приміщення третього, четвертого, п`ятого поверхів у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову покликається на те, що він та його сім`я - мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_3 , брати: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , сестра ОСОБА_6 до 2016 року проживали та зареєстровані у кімнаті № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 , у яку вселилися на підставі ордера від 27 липня 1994 року № НОМЕР_6. Враховуючи те, що сім`я багатодітна, адміністрація долучила їм ще кімнату № НОМЕР_2 , проте ордер на вселення у цю кімнату був викрадений разом з іншими документами. Згідно ордеру в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку вселилась його мати ОСОБА_2 і четверо дітей. Після цього, гуртожиток був переданий у комунальну власність територіальній громаді м. Стебника.

На підставі рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 14 лютого 2002 року № 35 на сім`ю у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 було видано ще один ордер № НОМЕР_5 на вселення в кімнату № НОМЕР_3 у іншому під`їзді п`ятиповерхового багатокімнатного гуртожитку площею 17,1 кв. м. Його у такий ордер не вписали. З яких міркувань його видали, їм не пояснювали. Ордер № НОМЕР_6 не припиняв своєї дії, оскільки є безстроковим.

16 березня 2016 року у справі № 442/2280/16-ц Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було відкрито провадження за їхнім позовом до ТОВ Галстиль про визнання права користування жилим приміщенням. ТОВ Галстиль подало зустрічний позов про позбавлення його та третіх осіб у вказаній справі права користування жилим приміщенням. До матеріалів зустрічного позову було долучено копію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі шляхом викупу від 19 вересня 2006 року. У тексті договору були зазначені рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради та Стебницької міської ради, які були підставою для укладення даного договору.

Рішенням від 25 січня 2005 року № 456 Стебницька міська рада затвердила програму приватизації об`єктів комунальної власності на 2005 - 2006 роки, додатком до якої (пункт 29) в перелік включено об`єкт під назвою під реконструкцію житла АДРЕСА_1 (3, 4, 5 поверхи). У графі орендар - прочерк, у графі Спосіб приватизації - викуп (конкурс).

ТОВ Галстиль було зареєстровано 12 серпня 2005 року.

01 грудня 2005 року Стебницька міська рада ухвалила рішення № 593, яким внесла зміни у пункт 29 додатку до рішення міської ради від 25 січня 2005 року № 456, доповнюючи незаповнені графи орендар - ТОВ Галстиль , площа 1 956 кв. м .

07 серпня 2006 року Стебницька міська рада прийняла рішення № 37, згідно якого вирішила продати об`єкти комунальної власності згідно додатку 1, зокрема вбудовані житлові приміщення, розташовані на третьому - п`ятому поверхах цегляної житлової будівлі площею 1 956,0 кв. м, що на АДРЕСА_1 за ціною 920 000,00 грн без ПДВ.

06 вересня 2006 року Стебницька міська рада звернулась до КП ЛОР Дрогобицьке МБТІ та ЕО з заявою про видачу свідоцтва про право власності за територіальною громадою на нежитлові приміщення і отримала свідоцтво про право власності від 12 вересня 2006 року.

Також позивач наголошує, що оцінювач - експерт О. Філіпов оцінював приміщення на третьому - п`ятому поверхах цегляної житлової будівлі площею 1 956 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , також як житлові - у точній відповідності до рішення від 05 грудня 2005 № 292. Проте Стебницька міська рада всупереч своїм ж рішенням оформила право власності на них як житлові і продала ТОВ Галстиль як нежитлові.

Жодних рішень про переведення спірних приміщень з житлових у нежитлові не приймалось, не проводилась реконструкція, яка б супроводжувалась низкою дозвільних документів.

Наскільки він володіє інформацією, ТОВ Галстиль не було орендарем цих приміщень, але якщо і було, то порядок набуття ним у власність таких приміщень у гуртожитку, у яких проживали та до цього часу зареєстровані мешканці, є безпідставним та незаконним. З цього приводу подана заява у правоохоронні органи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване недоведеністю позивачем порушення його прав та законних інтересів, які підлягають захисту в судовому порядку. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кімната № НОМЕР_1 у гуртожитку була надана ОСОБА_2 ЖКО тресту Дрогобичпромстрой , на балансі якого знаходився такий гуртожиток, який в 2000 році був переданий на баланс Стебницької міської ради, і оскільки частини приміщень гуртожитку вивільнили, і з цієї частини всіх мешканців переселили в іншу частину цієї ж будівлі, що було підставою прийняття рішення виконавчого комітету від 14 лютого 2002 № 35 Про впорядкування проживання на користування житловим приміщенням в будинку гостинного типу АДРЕСА_1 , яким сім`ї ОСОБА_2 надана кімната № НОМЕР_3 . Оскільки кімната № НОМЕР_3 (в даний час кімната № НОМЕР_4 ) була закріплена за сім`єю ОСОБА_2 , членом якої був і позивач, то він також набув права на користування цією кімнатою. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження надання сім`ї ОСОБА_2 , членом якої був позивач, кімнати № НОМЕР_3 (на даний час № НОМЕР_4), як додаткової житлової площі, а позивач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надав таких доказів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

11 грудня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій помилково не було враховано, що незадовільний стан будівлі гуртожитка та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення та переселення до кімнати в іншому корпусі гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК УРСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення, у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК УРСР.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_2 , яка працювала кухарем в санаторії Рубін у м. Трускавці, була надана житлова площа в гуртожитку ЖКВ ВАТ Прикарпатбуд , а саме, кімната № НОМЕР_1 на період її роботи, що підтверджується ордером № НОМЕР_6, виданим 27 липня 1994 року ЖКО треста Дрогобичпромстрой , на звороті якого зазначено членів її сім`ї: сини ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 .

На підставі рішення виконкому Стебницької міської ради народних депутатів від 14 лютого 2002 року № 35 виконавчим комітетом Стебницької міської ради Лаврик Н. І. видано ордер № НОМЕР_5 на сім`ю у складі чотирьох осіб, на зайняття однієї кімнати в„– НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 , членами сім`ї зазначено: ОСОБА_5 - син, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_4 - син.

Рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради від 19 червня 2013 року № 39 термін дії ордера № НОМЕР_5 на вселення сім`ї ОСОБА_2 в кімнату в„– НОМЕР_3 в житловому будинку АДРЕСА_1 продовжено до 01 вересня 2013 року, внесено поправку в нумерацію квартири - квартира в„– НОМЕР_4 (старий в„– НОМЕР_3 ) .

Судами з`ясовано стан житлового приміщення, а саме, кімнати № НОМЕР_1 , зазначена кімната не пристосована до проживання, що підтверджується даними оцінки спірного будинку, об`єктом такої оцінки є вбудовані житлові приміщення, розміщені на третьому - п`ятому поверхах п`ятиповерхової цегляної житлової будівлі, що в минулому використовувалась як гуртожиток. На дату оцінки такий не використовується. Проводяться ремонтні роботи, пов`язані з реконструкцією об`єкта оцінки під житлові квартири, електропостачання, інші комунікації запроектовано та не підключено.

Згідно акту від 12 лютого 2016 року, затвердженого міським головою Стебницької міської ради, проведено візуальне обстеження частини будинку АДРЕСА_1 , яка є приватною власністю ТОВ Галстиль . В результаті обстеження було встановлено, що приміщення на 3, 4, 5 поверхах засмічені будівельним та побутовим сміттям; відсутні системи водопостачання каналізації, енергопостачання, теплопостачання, газопостачання, відсутні дверні полотна в кімнатах.

Про те, що кімната № НОМЕР_1 не пристосована для проживання і що у ній ні позивач, ні колишні члени його сім`ї (матір, батько, брати та сестра) не проживають, не заперечували в суді позивач ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_4 .

Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради від 15 грудня 2005 року № 292 Про продаж частини будівель гуртожитку на АДРЕСА_1 рекомендовано Стебницькій міській раді продати ТОВ Галстиль частину приміщення будівлі гуртожитку на АДРЕСА_1 (3, 4 , 5 поверхи незаселеної частини) з метою реконструкції цих приміщень під житлові.

Рішенням Стебницької міської ради від 25 січня 2005 року № 456 Про затвердження програми приватизації об`єктів комунальної власності на 2005 -2006 роки затверджено програму приватизації на 2005 - 2006 роки згідно з додатком 1 до рішення, зокрема за № 26 - під реконструкцію житла на АДРЕСА_1 (3, 4, 5 поверхи) - викуп (конкурс).

Згідно з додатком до рішення Стебницької міської ради від 07 серпня 2006 року № 37 встановлено перелік об`єктів комунальної власності Стебницької міської ради для продажу - вбудовані житлові приміщення, розміщенні на третьому - п`ятому поверхах п`ятиповерхової цегляної житлової будівлі площею 1 956 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за 920 000,00 грн без ПДВ на домовленістю з покупцем згідно поданого листа.

Оспорюваним позивачем договором підтверджується, що 12 вересня 2006 року між територіальною громадою м. Стебника, в особі Стебницької міської ради, та ТОВ Галстиль було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що на АДРЕСА_1 - вбудовані нежитлові приміщення, розташовані на третьому - п`ятому поверхах п`ятиповерхової цегляної житлової будівлі колишнього гуртожитку, позначено на плані земельної ділянки літерами А-5 , загальною площею 1 956 кв. м.

Спірна кімната № НОМЕР_1 колишнього гуртожитку знаходилася у викупленій ТОВ Галстиль частині приміщення, на сьогодні такої кімнати під № НОМЕР_1 в цій частині викуплених ТОВ Галстиль приміщень не існує.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР.

Згідно зі статтею 127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів як гуртожиток жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв`язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.

Відповідно до статті 129 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Аналогічні норми передбачені пунктами 9 та 10 Примірного положення про гуртожитки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УPCP від 03 червня 1986 року № 208 (діяло на момент видачі обох ордерів).

У пункті 19 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що переселення в разі необхідності, громадян з одного приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету і комітету комсомолу з видачею нового ордеру. Також даний пункт визначає, що мешканцям гуртожитку забороняється самовільно переселятися з одного приміщення в інше.

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 130 ЖК УРСР). Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення (частина третя статті 132 ЖК УРСР), що має місце в даному випадку, - ОСОБА_2 припинила роботу за угодою сторін. Враховуючи, що ордер на кімнату № НОМЕР_1 , їй був наданий у зв`язку з роботою, ОСОБА_2 і членів її сім`ї було переселено 14 лютого 2002 року в інше житлове приміщення у гуртожитку, а саме у кімнату № НОМЕР_3 .

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що після переселення сім`ї ОСОБА_2 в кімнату № НОМЕР_3 , він продовжує мати право користування кімнатою № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 , або має переважне право на придбання такої кімнати, вказуючи, що таке право було порушено.

Позивачем заявлено позов з підстав порушення статті 228 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що скаржник у касаційній скарзі посилається на незаконність виселення та переселення до кімнати в іншому корпусі гуртожитку, проте у вказаній справі вирішується спір про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, тобто законність переселення скаржника у вказаній не переглядається.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко