Ухвала

від 19.01.2021 по справі 360/2201/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 січня 2021 року справа №360/2201/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги адвоката Кладка Олександра Вікторовича, як представника ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 р. у справі № 360/2201/20 (головуючий І інстанції Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Першого апеляційного адміністративного суду перебувала апеляційна скарга адвоката Кладка Олександра Вікторовича, як представника ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 р. у справі № 360/2201/20.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року задоволено частково апеляційну скаргу адвоката Кладка Олександра Вікторовича, як представника ОСОБА_1 , скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 р. у справі № 360/2201/20, прийнято нову постанову, якою задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 05 березня 2020 року № 2936/03-18 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV; зобов`язав Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 172 від 27 лютого 2020 року про призначення пенсії, та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV з урахуванням висновків суду; стягнув з Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2102 гривні 30 копійок.

11 листопада 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Першого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Справу було витребувано з суду першої інстанції.

25 листопада 2020 року справа надійшла на адресу суду.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002 року, Ромашов проти України від 27.07.2004 року, Шаренок проти України від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначене кореспондується з положенням підпункту ґ пункту 4 частини 1 статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, зокрема, зобов`язано Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 172 від 27 лютого 2020 року про призначення пенсії, та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV з урахуванням висновків суду.

Матеріали справи свідчать, станом на дату звернення позивача з клопотанням про встановлення судового контролю за судовим рішенням, та розгляду клопотання, рішення суду не було виконано.

Зі змісту наданого заявником рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відому в призначені пенсії від 09.10.2020 не вбачається, що воно прийнято на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 360/2201/20 та з урахуванням висновків суду викладених у вказаному рішенні.

Отже, матеріали справи не містять доказів які б підтверджували виконання відповідачем зазначеного судового рішення.

Враховуючи викладене, суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватися правовою позицією Великої Палати Верховного Суду та задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

Таким чином, оскільки рішення суду станом на дату звернення позивача з клопотанням про встановлення судового контролю та його розгляду, не було виконано в повному обсязі, суд дійшов до висновку про задоволення заяви з встановлення судового контрою.

Керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 360/2201/20 - задовольнити.

Застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 360/2201/20 шляхом зобов`язання Біловодського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 360/2201/20 у місячний строк з дня отримання копії цієї постанови.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати підписання та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 19 січня 2021 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді: А.В.Гайдар

Г.М. Міронова