Постанова

від 19.01.2021 по справі 826/17560/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17560/18 Суддя першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Степанюка А.Г.,

при секретарі - Василенко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Донецькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОМАКСИС до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Геомаксис звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 06.07.2018 року №830964/40951193;

- зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладной від 14.06.2018 року №9, виписаної постачальником ТОВ Геомаксис покупцю ДП ВФ Євротрейд Україна на суму 150000 грн., у тому числі податок на додану вартість 25000 грн., днем її фактичного подання - 22.06.2018 року;

- зобов`язати ДПС України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Геомаксис до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття рішення № 830964/40951193 від 06.07.2018 року, у той же час сукупність первинних документів, наданих до матеріалів справи, свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Металтрейд Виробнича фірма Євротрейд Україна .

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Геомаксис сформовано податкову накладну від 14.06.2018 року №9 на загальну суму 150 000,00 грн. та подано її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією від 22.06.2018 року №1 ДФС України поінформовано позивача про зупинення реєстрації податкової накладної від 14.06.2018 року №9, оскільки ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку , запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, повідомлено показник "D"=01035991887592248593715933922825599521023, "P"=40932,87.

Товариством з обмеженою відповідальністю Геомаксис направлено відповідачу повідомлення від 04.07.2018 року №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, де зазначено про підтвердження податкового зобов`язання на отриману передоплату від покупця за металопродукцію.

Рішенням від 06.07.2018 року №830964/40951193 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено ТОВ Геомаксис у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстави ненадання платником податку копій документів - розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивачем було подано скаргу від 13.07.2018 року на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в обґрунтування якої зазначено про: реальність операції за договором поставки №24/03-18 від 23.03.2018 р., що підтверджується належним чином складеними первинними та іншими документами, а також достатньою матеріально-технічною базою, необґрунтованість квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 14.06.2018 року №9, оскаржуване рішення не відповідає тому, що були надані документи, на підставі яких відмовлено у реєстрації податкової накладної від 14.06.2018 року №9, рішення не відповідає критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості, зокрема, не підкреслено документи, які не надані з повідомленням.

Відповідно до рішення від 23.07.2018 року №20274/40951193/2 Комісії з питань розгляду скарг скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі по тексту - Порядок №117), податкова накладна/ розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 року було затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії оцінки).

Відповідно до п. 6 Критеріїв оцінки моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема, пп. 1: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, перевищує величину залишку обсягу придбання такої послуги, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку.

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної на реєстрацію прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних № 122 від 01.11.2018 p., № 126 від 05.11.2018 p., № 128 від 08.11.2018 p., № 129 від 19.11.2018 p., № 130 від 26.11.2018 p., № 132 від 06.12.2018 р. була зупинена у зв`язку з її відповідністю пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Втім, контролюючий орган, в порушення вимог чинного законодавства, чітко не зазначив конкретний вид критерію оцінки ступеня ризиків, обмежившись лише загальним посиланням на пункт шостий без наведення відповідного підпункту.

У той же час, відповідно до пункту 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Втім, відповідачами не надано пояснень з приводу обставин, на підставі яких дійшли висновку про відповідність спірних податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не доведено правомірність зупинення їх реєстрації, до того ж, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

У свою чергу, позивачем, було подано пояснення та копії документів, вичерпний перелік яких встановлений п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117.

Так, на підтвердження здійснення господарської операції позивачем до позову додано копії документів: договору №23/2018 суборенди нежитлових приміщень від 01.01.2018, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 30.03.2018 р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №19 від 28.02.2018 р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №18 від 31.01.2018 р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №57 від 30.04.2018 р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №58 від 31.05.2018 р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №59 від 29.06.2018 р., податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку від 07.08.2018 р., штатного розпису на 2018 рік ТОВ "Геомаксис", договору №24/03-18 на поставку продукції від 23.03.2018 р., специфікації №3 до договору №24/03-18 на поставку продукції від 23.03.2018 р., рахунку-фактури №12 від 23.05.2018 р., платіжного доручення від 14.06.2018 р. №747, заявки на поставку №12 від 23.05.2018 р., видаткової накладної від 06.07.2018 р. №5, акту прийому-передачі від 06.07.2018 р. №1 до договору поставки №24/03-18 від 23.03.2018 р., відомості за червень 2018 року, договору поставки №30/4-2017 від 21.11.2017 р., специфікації від 15.05.2018 р., видаткової накладної №СЕ-0000457 від 06.07.2018 р., рахунку-фактури №СЕ-0000258 від 21.05.2018 р., довіреності від 06.07.2018 р. №29, переліку цінностей, які належить отримати, сертифікату якості №0239-18 на відливки стальні, платіжного доручення від 15.06.2018 №271, платіжного доручення від 14.06.2018 р. №267, платіжного доручення від 15.06.2018 №270, податкової накладної від 15.06.2018 р. №5,податвкової накладної від 14.06.2018 р.№4, податкової накладної від 14.06.2018 р.№6, відомості по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" за червень 2018 року.

У податковій накладній від 14.06.2018 р. №9 на загальну суму 150.000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 25 000,00 грн. зазначено, що її сформовано по номенклатурі товарів/послуг продавця: решітка велика 1342.04.05.01 (база оподаткування - 49. 834, 00 грн.), решітка мала 1342.04.07 (база оподаткування - 32. 214, 00 грн.), клин великий 1342.04.08-2 (база оподаткування - 28. 255,60 грн.), клин малий 1342.04.06 (база оподаткування - 14. 726,40 грн.).

Згідно з договором №24/03-18 від 23.03.2018 р. на поставку продукції постачальник (ТОВ "Геомаксис") зобов`язується передати у власність покупця (дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю "Металтрейд" "Виробнича фірма "Євротрейд Україна") продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики якої зазначені в специфікаціях (додатках) до договору.

У специфікації №3 (додаток 3 від 22.05.2018 р. до договору №24/03-18 від 23.03.2018 р. на поставку продукції) вказано таку продукцію: решітка велика 1342.04.05.01, решітка мала 1342.04.07, клин великий 1342.04.08-2, клин малий 1342.04.06.

Покупцем за договором №24/03-18 від 23.03.2018 р. на поставку продукції на ім`я директора ТОВ "Геомаксис" ОСОБА_1 складено заявку від 23.03.2018 р.№12 на поставку до 06.07.2018 продукції: решітка велика 1342.04.05.01, решітка мала 1342.04.07, клин великий 1342.04.08-2, клин малий 1342.04.06.

Позивачем на ім`я ДП ТОВ Металтрейд Виробнича фірма

Євротрейд Україна виписано рахунок-фактуру від 23.05.2018 р. №12 із зазначенням товару: решітка велика 1342.04.05.01, решітка мала 1342.04.07, клин великий 1342.04.08-2, клин малий 1342.04.06 на суму 204.672,00 грн., в т.ч. 34.112,00 грн. ПДВ.

Як убачається із платіжного доручення від 14.06.2018 р. №747 ДП ТОВ Металтрейд ВФ Євротрейд Україна на рахунок ТОВ Геомаксис (№ НОМЕР_1 ) перерахувало 150 000, 00 грн. за призначенням платежу "оплата за металопродукцію згідно договору №24/03-18 від 23.03.2018 р., у т.ч. ПДВ - 20% 25.000,00 грн.".

Між позивачем та ДП ТОВ Металтрейд ВФ Євротрейд Україна підписано: 1) видаткову накладну від 06.07.2018 р. №5 на загальну суму 204.672,00 грн., в т.ч. 34.112,00 грн. на підставі договору №24/03-18 від 23.03.2018 р.на поставку продукції ; 2) акт прийому-передачі від 06.07.2018 р.№1 до договору №24/03-18 від 23.03.2018 р. на поставку продукції. Разом з тим, комісією ГУ ДФС у Донецькій області, незважаючи на надання позивачем додаткових документів, відмовлено у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, рішення Комісії регіонального рівня Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області містить лише загальні твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку, які, на думку Комісії, не надані.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої Аналогічні висновки викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року справа № 822/1817/18, від 25 червня 2019 року у справі №1940/1950/18, від 21.05.2019 року у справі № 0940/1240/18, від 02.07.2019 року у справі № 140/2160/18.

Реалізація контролюючими органами своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст. 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абз.3 п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим законодавством критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Так, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії і у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, відповідно.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, варто звернути увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 р. № 1246 (Порядок № 1246), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, нормами Податкового кодексу України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати подану ТОВ Геомаксис податкову накладну № 9 від 14.06.2018 p., адже це є належний спосіб захисту порушеного права позивача.

Аналогічні висновки викладені, зокрема в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року справа № 822/1817/18.

Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

А.Г.Степанюк

Повний текст виготовлено 19 січня 2021 року.