Постанова

від 20.01.2021 по справі 487/5713/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.01.21

22-ц/812/201/21

Справа номер 487/5713/17 Головуючий суду першої інстанції - Кузьменко В. В.

Провадження номер 22-ц/812/201/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_4,

представників відповідачів:

- ТОВ Екопік - Україна - Педак С. В.,

- ПАТ Банк Морський - Лобань Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Екопік - Україна на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2019 року, ухвалене о 09 год 55 хв під головуванням судді Кузьменка В. В. в приміщенні суду в м.Миколаєві, повний текст якого складено 16 грудня 2019 року, за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Екопік - Україна , приватного підприємства ВІКІ , публічного акціонерного товариства Банк Морський в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання іпотечного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

15 березня 2012 року між ПАТ Банк Морський та ПП ВІКІ було укладено кредитний договір, за умовами якого ПП ВІКІ отримало кредит в сумі 10 000 000 грн зі сплатою відсотків за його користування.

З метою забезпечення виконання ПП ВІКІ зобов`язань за кредитним договором 15 березня 2012 року між ПАТ Банк Морський та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку Банку передавався нежитловий об`єкт, який розташований на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

18 липня 2014 року ПАТ Банк Морський відступив ТОВ Екопік - Україна право вимоги за вищезазначеним іпотечним договором.

05 липня 2016 року позивачу стало відомо, що 04 березня 2015 року ТОВ Екопік - Україна на підставі вказаного іпотечного договору зареєструвало за собою право власності на нежитловий об`єкт по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначав, що іпотечний договір, укладений між ним та ПАТ Банк Морський 15 березня 2012 року є недійсним на підставі ст.203, 229 ЦК України.

Позивач вказував, що він є громадянином Республіки Болгарія та не володіє російською мовою, а українською володіє лише на рівні знання стандартних побутових фраз, а тому під час укладання оспорюваного договору не міг розуміти текст іпотечного договору, потребував його перекладу на болгарську мову, чого не було забезпечено нотаріусом.

ОСОБА_1 зауважував, що іпотечний договір ним був підписаний під впливом помилки, оскільки він не розумів, що належне йому нерухоме майно може бути відчужено внаслідок неналежного виконання ПП ВІКІ зобов`язань за кредитним договором. Позивач помилився стосовно природи документу, який підписував, і який виявився іпотечним договором, а також стосовно прав та обов`язків сторін договору, тобто помилився щодо обставин, які мають істотне значення.

Посилаючись на викладене, позивач просив його позов задовольнити.

ТОВ Екопік - Україна проти задоволення позову заперечувало у зв`язку з його безпідставністю та пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 28 січня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ПАТ Банк Морський .

Ухвалою цього ж суду від 14 березня 2019 року вказаний банк було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

У поданому до суду відзиві на позов ПАТ Банк Морський заперечувало у його задоволенні через необґрунтованість.

Відповідач ПП ВІКІ відзив на позовну заяву не подавало. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24 жовтня 2019 року внесено запис про припинення вказаного підприємства у зв`язку з визнанням його банкрутом на підставі рішення суду від 07.10.2019.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 30 жовтня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності щодо нежитлового об`єкту по АДРЕСА_1 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №480 від 15 березня 2012 року, укладений між ПАТ Банк Морський та ОСОБА_1 , яким забезпечувалося виконання зобов`язань третьої особи приватного підприємства ВІКІ . З ТОВ Екопік -Україна , ПП ВІКІ та ПАТ Банк Морський , стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі по 960 грн з кожного.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що під час підписання оскаржуваного договору ОСОБА_1 не розумів його змісту. Нотаріусом було порушено порядок вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення іпотечного договору, оскільки не було забезпечено перекладу договору на мову, якою володіє позивач. Що ж стосується застосування наслідків спливу строку позовної давності, то судом наголошено на тому, що строк позовної давності пропущено не було.

Не погодившись з рішення суду, ТОВ Екопік - Україна подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач вказував, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені належними доказами, а укладання іпотечного договору відбувалося із дотриманням вимог законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідач ПАТ Банк Морський подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначав на невідповідності висновків суду обставинам справи та вимогам законодавства та порушенні судом норм процесуального права, у зв`язку з викладеним просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач також подав відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошував на безпідставності доводів скарги та законності й обґрунтованості рішення суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2012 року між ПАТ Банк Морський та ПП ВІКІ в особі директора ОСОБА_1 укладено кредитний договір №460312-КЮ, за умовами якого ПП ВІКІ отримувало кредит в сумі 10 000 000 грн зі сплатою відсотків за його користування строком на 36 місяців до 15 березня 2015 року за умови передачі в іпотеку нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 . Текст вказаного договору, який підписаний заступником директора банку ОСОБА_2 та директором ПП ВІКІ ОСОБА_1 , викладено російською мовою.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання ПП ВІКІ зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором між ПАТ Банк Морський та ОСОБА_1 , який є громадянином Болгарії і проживає в Україні на підставі Тимчасової посвідки на постійне проживання, що надана безстроково, укладено іпотечний договір, який зареєстровано приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О. В. за №480.

За умовами договору в іпотеку ПАТ Банк Морський передано належний ОСОБА_1 нежитловий об`єкт по АДРЕСА_1 , якій складається з цеху площею 5313,5 кв.м під літ Б-2; адміністративної будівлі площею 317,8 кв м під літ Г; адміністративної будівлі площею 135,6 кв м під літ О; магазину-прохідної площею 95,6 кв м під літ Ж; майстерні під літ Ш; сараю під літ Щ 1 ; сараю під літ Щ 2 ; сараю під літ Ш 1 ; вагової під літера Ц; навісу під літ Ц 1 ; вбиральні під літ Ч; майстерні під літ Ю; трансформаторної підстанції під літерою Щ; сараю під літера Т; гаражу-літньої кухні під літ Є; альтанки під літ Р; торгового павільйону площею 59,3 кв м під літ Я; навісу під літ Я 1 ; огорожі під №1а,1,3-7; споруд №8,10,І,ІІ.

Текст договору, який підписаний представником Банку Григоренком В. В. та ОСОБА_1 , викладено українською мовою. Сторони правочину підтвердили, що з текстом договору ознайомлені і не мають заперечень щодо кожної з умов правочину, вони однаково розуміють значення, умови та правові наслідки правочину, про що свідчать особисті підписи на цьому правочині. Після підпису сторін договору нотаріусом зазначено, що за проханням іпотекодавця договір прочитано вголос. Усний переклад тексту договору з української мови на російську мову зроблено нотаріусом.

Посилання на те, що іпотекодавець мав якісь інші прохання, в тому числі перекласти текст договору в установленому законом порядку на болгарську мову, нотаріусом не зазначено. Письмових зауважень від ОСОБА_1 на договорі не зазначено. Звернень щодо оскарження дій нотаріуса під час укладення договору позивачем не представлено.

27 квітня 2012 року та 26 лютого 2013 року між ПАТ Банк Морський та ОСОБА_1 укладалися українською мовою договори про внесення змін до іпотечного договору. Жодних зауважень щодо незнання мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, від ОСОБА_1 не надходило.

18 липня 2014 року ПАТ Банк Морський та ТОВ Екопік - Україна уклали договір відступлення права вимоги, за умовами якого до ТОВ Екопік - Україна перейшло право вимоги в обсязі та на умовах визначених вищезазначеним іпотечним договором.

04 березня 2015 року ТОВ Екопік - Україна на підставі іпотечного договору зареєструвало за собою право власності на вищезазначене майно по АДРЕСА_1 .

Згідно з ст.18 Закону України Про іпотеку , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов`язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов`язання.

У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Відповідно до ст.44, 54 Закону України Про нотаріат , в редакції на час укладання угоди, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.

Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Глава 9 Порядок викладення текстів та підписання посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів Розділу І Загальні положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, який набрав чинності 07.03.2012, в редакції на час укладання договору, передбачала, що тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі та примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.

Вчинення інших нотаріальних дій з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів допускається на прохання особи, що звернулась за вчиненям нотаріальної дії.

На примірнику документа, що залишається у справах нотаріуса, нотаріус після посвідчувального напису у правому нижньому куті аркуша зазначає серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних бланків нотаріальних документів.

Перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).

При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом їх ідентифікації з документами, визначеними статтею 43 Закону України Про нотаріат .

Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору і внаслідок цього не має змоги прочитати документ, нотаріус прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо така особа письменна, вона сама підписує документ.

Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов`язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка володіє технікою спілкування з глухою, німою або глухонімою особою і може підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту документа.

Підпис особи або її представника у разі необхідності свідка, перекладача на нотаріальному документі виконується власноручно.

Використання факсимільного підпису не допускається.

Норми ст.15 Закону України Про нотаріат , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 Закону Української РСР Про мови в Українській РСР . Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Стаття 20 Закону Української РСР Про мови в Українській РСР , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, регламентує, що нотаріальне діловодство в державних нотаріальних конторах і виконавчих комітетах міських, селищних і сільських Рад народних депутатів ведеться тією мовою, якою в даній місцевості здійснюється судочинство. Якщо особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути складені також в перекладі (переклад здійснюється в установленому законом порядку) російською чи іншою мовою.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з вимогами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Підставою для визнання іпотечного договору від 15 березня 2012 року недійсним відповідно до ст.203, 229 ЦК України позивач зазначав підписання вказаного договору під впливом помилки щодо природи документу, який підписував, прав та обов`язків сторін договору, оскільки не розумів його текст, який був викладений українською мовою. У зв`язку з тим, що позивач є громадянином Болгарії, при посвідченні іпотечного договору нотаріус зобов`язаний був забезпечити присутність перекладача із знанням болгарської мови.

Проте, досліджені судом докази не вказують на наявність підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним через помилку.

Під час укладання іпотечного договору нотаріусом було дотримано умови, які законодавство визначає необхідними при укладанні та посвідченні такої угоди.

Відповідно до вищевказаних норм законодавства нотаріус перевірила чи відповідає зміст посвідчуваної сторонами угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін, встановила дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який посвідчувала, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Нотаріус посвідчила правочин тільки після того, коли пересвідчилася, що кожна із сторін однаково розуміла значення, умови правочину та його правові наслідки. Кожна сторона засвідчила це особистими підписами на правочині.

Після підписання оскаржуваного правочину у позивача було єдине прохання прочитати договір вголос, що свідчить про те, що він розумів українську мову, якою викладений текст угоди. Прохання перекласти договір на болгарську мову чи іншу мову, якою він володіє, нотаріусу не надходило. Усний переклад договору на російську мову було зроблено нотаріусом на власний розсуд.

Після укладання іпотечного договору до нього двічі вносилися зміни. Текст договорів про внесення змін до іпотечного договору викладався українською мовою. Заперечень щодо незнання української мови ОСОБА_1 не висувалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 через його безпідставність.

Оскільки рішення суду скасоване, то відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України позивач повинен відшкодувати відповідачу ТОВ Екопік - Україна судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 960 грн.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 3360 грн, сплачений ТОВ Екопік - Україна , підлягає поверненню йому Головним управлінням Державної казначейської служби України в Миколаївській області як зайво сплачений, бо в суді першої інстанції за подання позову було сплачено 640 грн, отже за подання апеляційної скарги мало бути сплачено 960 грн (640 грн х 150%).

Згідно з ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову, викладені в ухвалі від 30 жовтня 2017 року, підлягають скасуванню.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Екопік -Україна задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання іпотечного договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Екопік - Україна судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 960 грн.

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області повернути товариству з обмеженою відповідальністю Екопік - Україна судовий збір у сумі 3360 грн, сплачений за подання апеляційної скарги, за квитанцією №29882497 від 11 грудня 2020 року.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Заводського районного суду м.Миколаєва від 30 жовтня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року.