Ухвала

від 11.01.2021 по справі 910/7978/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7978/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Романчук Д. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Гамаза І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (IСТV)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Алданова С. О., Шаптала Є. Ю.) і рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 (суддя Князьков В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортмунд Кабель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (IСТV)

про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування інформації,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дортмунд Кабель" (далі - ТОВ "Дортмунд Кабель") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (IСТV) (далі - ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (IСТV)) про визнання такою, що є недостовірною, а також принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, поширену відповідачем на каналі ICTV у телевізійній програмі "Надзвичайні новини" у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_6" та на сайті телеканалу IСТV від ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", та про зобов`язання відповідача спростувати цю недостовірну інформацію у такий самий спосіб, у який вона поширювалася.

На обґрунтування позову позивач послався на те, що інформація, поширена відповідачем у відеороликах та інформаційному повідомленні (новинах), яка стосується продукції та роботи позивача, є недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоди діловій репутації товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 (суддя Мандриченко О. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 (судді: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Разіна Т. І.), позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "Дортмунд Кабель", інформацію, поширену ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) на каналі ICTV у телевізійній програмі "Надзвичайні новини" у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та на сайті телеканалу IСТV від ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", та зобов`язано ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) спростувати зазначену недостовірну інформацію у такий самий спосіб, у який поширювалася така недостовірна інформація. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Проте згідно з постановою Верховного Суду від 20.11.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 було скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "Дортмунд Кабель", інформацію, поширену ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) на каналі ICTV у телевізійній програмі "Надзвичайні новини" у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", та у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6", та зобов`язання ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) спростувати зазначену недостовірну інформацію у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 залишено без змін.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 (суддя Князьков В. В.) позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "Дортмунд Кабель", інформацію, поширену ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) на каналі ICTV у телевізійній програмі "Надзвичайні новини" у виписку від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7", а саме інформацію, подану у відеосюжеті: з 05 хв. 40 с. по 05 хв. 49 с. такого змісту (голос за кадром (ведуча)): "…небезпечний для життя шнур, за даними Служби безпеки України (далі - СБУ), під німецькою торговою маркою Dortmund, його брат Cable Hastel, а вироблялися контрафактні проводи на одному ж заводі"; з 07 хв. 16 с. по 07 хв. 29 с. такого змісту (оперативник спецпідрозділу СБУ): "Ті випробування, які ми провели по вилученому кабелю, який був вилучений, як я вже сказав, на семи об`єктах, цей кабель втрачав свої властивості протягом до 4-х хвилин"; з 08 хв. 14 с. по 08 хв. 29 с. (голос за кадром (ведуча)): "Вони розводять руками і перекладають відповідальність на усіх, крім себе. А кабель, замість подавати сигнал, сповіщувати, запускати системи порятунку, згорає за лічені хвилини, - це підтвердив тест у випробувальному центрі"; з 09 хв. 06 с. по 09 хв. 21 с. (голос за кадром (ведуча)): "Коли згорів перший кабель не минуло й трьох хвилин, піч тоді нагрілася усього лиш трохи вище двохсот градусів. Минає ще дві хвилини, згорають ще чотири кабелі з маркування Dortmunda, які мали би триматися пів години"; з 10 хв. 46 с. по 11 хв. 03 с. (голос за кадром (ведуча)): "Будинки де проживають сотні тисяч людей спалахуватимуть наче сірники, бо так званий, вогнестійкий кабель горітиме чи не першим. І хоч здається, що він цілком пожежостійкий, то у вогняній пастці він протримається не 90 хвилин, а всього вісім".

Визнано недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "Дортмунд Кабель", інформацію, поширену ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) на каналі ICTV у телевізійній програмі "Надзвичайні новини" у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6", а саме інформацію, подану у відеосюжеті: з 00 хв. 57 с. по 01 хв. 02 с. (голос за кадром (ведуча)): "Адже в протипожежній системі його будинку прокладений сумнозвісний кабель, що згорів під час тестування"; з 03 хв. 36 с. по 03 хв. 47 с. (кореспондентка ОСОБА_1 ): "У моїх руках саме той смертельно небезпечний кабель, який згорить і не врятує нас під час пожежі, адже саме у нього є державний сертифікат, який визнає і підтверджує його функціональність"; з 06 хв. 32 с. по 06 хв. 53 с. (ОСОБА_6): "Оцей провідник просто б не витримав той час, який має витримувати в вогні, і насоси не змогли б запуститися і пропрацювати ту кількість часу, яка потрібна для ліквідації пожежі в будинку. Вони просто згоріли б. І будинок би теж".

Зобов`язано ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) не пізніше семи календарних днів після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у цій справі законної сили спростувати зазначену недостовірну інформацію у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Судове рішення в частині задоволення позову аргументовано тим, що інформація, яка безпосередньо стосується позивача і викладена у резолютивній частині судового рішення, поширена відповідачем на каналі ICTV у спірних випусках телевізійної програми, є недостовірною, та з метою відновлення прав позивача підлягає спростуванню у такий самий спосіб, у який поширювалася. В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки, за висновком суду, у решті інформація за своїм характером є оціночним судженням та не стосується позивача.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Алданова С. О., Шаптала Є. Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 залишено без змін з тих же підстав.

ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV), не погоджуючись із рішенням і постановою у справі, подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Товариство у касаційній скарзі наголошує на неправильному застосуванні судами норм матеріального і процесуального права, недослідженні судами наявних у справі доказів, неврахуванні висновків, викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах, а саме у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 925/358/19 (щодо необхідності дослідження судом доказів у справі), від 22.05.2019 у справі № 910/16360/17 (щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації), від 23.05.2018 у справі № 188/1367/15-ц (щодо відтворення висловлювань інших осіб), а також неврахуванні судами під час нового розгляду цієї справи вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 22.05.2019. Зокрема, скаржник вважає, що суди визнали недостовірною інформацію, яка не стосується позивача, викладена абстрактно, у формі припущень із використанням мовно-стилістичних прийомів, які властиві оціночним судженням; така інформація не є особистим висновком скаржника, отримана з офіційних джерел і повідомлена посадовою особою органу державної влади. Також, на думку скаржника, суди вишли за межі позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дортмунд Кабель" просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, позивач наголошує на повному і всебічному встановленні судами обставин справи та ретельному дослідженні ними наявних у справі доказів, зокрема і матеріалів досудового розслідування кримінального провадження стосовного позивача, матеріалів контрольних випробувань кабелів, та акцентує на тому, що в обох телевізійних програмах, що транслювалися відповідачем, йшлося саме про кабельну продукцію, яка виготовлялася позивачем, а наголос телекомпанією робився саме на тому, що така продукція є неякісною і небезпечною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

За змістом статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

У статті 277 зазначеного Кодексу унормовано, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У розумінні положень статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, як способу захисту ділової репутації юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Саме із такого розуміння положень наведеного законодавства з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у цій справі, які є обов`язковими в силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України, виходили суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у цій справі.

Як уже зазначалося, згідно з постановою Верховного Суду від 20.11.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у цій справі було скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "Дортмунд Кабель", інформацію, поширену ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) на каналі ICTV у телевізійній програмі "Надзвичайні новини" у виписку від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", та у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6", та зобов`язання ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) спростувати зазначену недостовірну інформацію у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 залишено без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідач поширив недостовірну, негативну та не підтверджену доказами інформацію щодо позивача; ця інформація була надана у вигляді фактів, достовірність яких не була доведена під час розгляду справи представниками відповідача; будь-яких доказів, які підтверджують обставини, викладені у поширеній інформації, відповідач судові не надав. Колегія суддів суду касаційної інстанції також наголосила, що із встановлених обставин справи не вбачається, що відповідач у поширеній інформації висловлював власне суб`єктивне ставлення до продукції позивача та без звинувачень у конкретних кримінально караних діяннях. Поширена відповідачем інформація щодо позивача про його пожежонебезпечну продукцію відповідно до встановлених обставин справи відбулась чітко та являла собою констатацію факту, без посилання належним чином на документи, які, як зазначав відповідач, являли собою джерело цієї інформації, і за своєю суттю не були відповідно до закону доказом продажу позивачем небезпечної продукції. Отже, виходячи із викладеного у сукупності, колегія суддів не погодилася з доводами відповідача про те, що суди не дослідили того, чи є опублікована інформація оціночними судженнями чи твердженнями про факти.

Водночас суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій, погодившись із тим, що уся поширена відповідачем інформація є недостовірною, не дослідили і не навели у судових рішеннях іншу поширену інформацію, а тому їх висновки про те, що вся поширена у наведених випусках інформація є недостовірною, не ґрунтуються на досліджених доказах, недослідження яких у цій частині з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, позбавляє можливості суд касаційної інстанції зробити відповідний правовий висновок, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, досліджувати докази. Оскільки суди не дотрималися вимог процесуального закону щодо встановлення всіх фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення спору, та не дослідили докази щодо усієї поширеної інформації, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування прийнятих у справі рішень в частині визнання недостовірною і зобов`язання спростувати інформацію, поширену відповідачем на каналі ICTV у телевізійній програмі "Надзвичайні новини" у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_6", і в цій частині справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині, що стосується визнання недостовірною інформації, поширеної на сайті телеканалу ICTV від ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_3 "", суд касаційної інстанції залишив в силі судові рішення, оскільки вся така інформація стосується позивача та її недостовірність не спростована відповідачем.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій під час нового розгляду цієї справи з урахуванням наведених вказівок Верховного Суду, ІНФОРМАЦІЯ_5 на каналі ICTV, телевізійну діяльність на якому здійснює відповідач, у телевізійній програмі "Надзвичайні новини" вийшов випуск під назвою "

ІНФОРМАЦІЯ_4 на своєму веб-сайті відповідач розмістив інформаційне повідомлення (новини) під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Позивач є виробником технічної продукції, зокрема електрокабелів, та має зареєстрований в установленому порядку знак для товарів і послуг "Dortmund cable", під яким здійснюється, серед іншого, виробництво кабелю силового зі спеціальними характеристиками вогнестійкості, з мідними жилами, з ізоляцією у виконанні з вогнестійким бар`єром із безгалогенної кремнійорганічної (силіконової) гуми чи стрічки, що містить слюду, з оболонкою з полімерною композицією, що не містить галогенів, марок (N) HXH FE180/E30, (N)HXH FE180/E90, кабель монтажний для промислової електроніки зі спеціальними характеристиками вогнестійкості, з мідними жилами, з ізоляцією у виконанні з вогнестійким бар`єром із безгалогенної кремнійорганічної (силіконової) гуми чи стрічки, що містить слюду, з оболонкою з полімерної композиції, що не містить галогенів, марок JE-H( St) H..Bd FE180/T30, JE-H(St)H…Bd FE180/E90.

Станом на час виходу телевізійних програм та інформаційного повідомлення позивач мав сертифікат відповідності від 19.12.2017 № UA1.016.0020213-17 на кабель силовий та № UA1.016.0020214-17 на кабель монтажний.

Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суди попередніх інстанцій під час вирішення цього спору встановили, що не вся інформація, поширена відповідачем у спірних відеосюжетах, стосується позивача. Водночас, як з`ясували суди, в обох відеосюжетах зазначеної телевізійної програми, що транслювалася відповідачем, йшлося саме про кабельну продукцію, яка виготовляється відповідачем та акцент телекомпанією робився саме на тому, що продукція, яка виробляється позивачем, є неякісною та небезпечною.

Суди попередніх інстанцій установили, що у спірних відеосюжетах міститься інформація, що має стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені факти, а тому така інформація є негативною і завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки дискредитує продукцію, а саме: кабель під німецькою торговою маркою " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", виробником якого є позивач (станом на час виходу телевізійних програм та інформаційного повідомлення позивач мав сертифікат відповідності від 19.12.2017 № UA1.016.0020213-17 на кабель силовий та № UA1.016.0020214-17 на кабель монтажний).

Зокрема, у телепрограмі, виготовленій відповідачем, що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_5, пролунали відомості стосовно того, що за результатами власного розслідування, проведеного журналістами, відкрито надрезонансну гучну аферу за участю впливових бізнесменів та ще впливовіших високопосадовців, яка ставить під загрозу національну безпеку країни, що вже підтвердили у спецпідрозділі СБУ. Після трагедії в дитячому таборі, спецпідрозділ СБУ почав перевіряти інші об`єкти, як-то новобудови, торгові центри, в результаті чого було встановлено використання забудовниками цих об`єктів контрафактної кабельної продукції, яка не відповідає нормам ДСТУ та може призвести до чергової трагедії. Далі у програмі демонструвався офіційний веб-сайт позивача, що супроводжувалося словами "небезпечний для життя шнур за даними СБУ під німецькою торговою маркою "Дортмунд", та зазначалося, що контрафактний кабель виробляється позивачем та прокладається у багатьох новобудовах, торгово-розважальних центрах, а також демонструвало найменування зазначених на веб-сайті замовників ТОВ "Дортмунд Кабель". Далі у кадрі демонструвався кабель із маркуванням позивача.

У телепрограмі, виготовленій та трансльованій відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2, серед іншого демонструється візит журналіста до Державного сертифікаційного центру ДСНС України. Журналіст тримає в руках кабель та повідомляє, що у нього той самий смертоносний кабель, який згорить і не врятує під час пожежі, та запитує про те, як так сталося, що підпис про безпеку є, а самої безпеки немає; далі у програмі знову демонструється офіційний веб-сайт позивача з відсканованими сертифікатами відповідності; потім журналіст запитує начальника Державного сертифікаційного центру ДСНС України про факт видачі позивачеві сертифікатів відповідності та отримує відповідь про те, що продукція пройшла необхідні випробування, після чого отримала сертифікат відповідності вимогам пожежної безпеки; надалі у сюжеті наводиться інформація про тестування пожежної системи новобудови на прикладі однієї з таких новобудов та робиться узагальнюючий висновок про відсутність вогнестійких властивостей кабелю позивача, що озвучується головою ОСББ новобудови, встановити місцезнаходження та введення в експлуатацію якої не вдається; також далі зазначається про відсутність на вилученому в одній із новобудов маркування продукції.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли висновку, що у спірних відеосюжетах відповідач надав характеристику продукції позивача та довів до відома телеглядача власні висновки стосовно того, що продукція, яка виробляється позивачем, є неякісною та небезпечною.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що інформація, висвітлена у спірних відеосюжетах, підтверджується ухвалами Солом`янського районного суду міста Києва від 17.07.2018, від 11.04.2018, які містять посилання на те, що кабель, виготовлений позивачем, є знаряддям кримінального правопорушення, має недоліки, не відповідає сертифікатам відповідності, не може використовуватися за призначенням тощо; такі ухвали постановлювалися за клопотаннями слідчих у досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2016 №12016100090008657 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України. Відповідач також зазначав, що інформація викладена у відеосюжетах, підтверджується протоколом випробувального центру Товариства з обмеженою відповідальністю "Тест" від 03.08.2016 № 3/КЛ-16, від 23.03.2018 № 5/КЛ-18.

Господарські суди попередніх інстанцій надали оцінку доводам обох сторін, зокрема і відповідача, а також наданим ним доказам, відхиливши їх як неналежні у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, навівши аргументовані мотиви щодо відхилення таких доказів. Так, суди зазначили, що у протоколі контрольних випробувань кабелів на здатність до збереження цілісності кіл в умовах стандартного температурного режиму від 03.06.2016 зазначено, що замовником випробування є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ", випробування проводилося у 2016 році, об`єкти для випробування, у тому числі кабель із маркуванням "Dortmund cable", були надані замовником, а тому такі докази не можуть бути прийняті судом на підтвердження наведених відповідачем обставин. Тобто, контрольні випробування були проведені на замовлення певної особи за поданими нею зразками у 2016 році і підтвердження того, що зразки з маркуванням "Dortmund cable" є продукцією, що виготовляється позивачем, суду не надано, а встановлення такого факту судом самостійно є неможливим. З тих самих підстав суди відхилили як неналежний доказ протокол контрольних випробувань кабелів на здатність до збереження цілісності кіл в умовах стандартного температурного режиму за ДСТУ 4809:2007 від 23.03.2018 № 5/КЛ-18.

Враховуючи те, що у телевізійній передачі не було публічно продемонстровано широкому загалу протоколів випробувань чи іншого документального підтвердження висновку відповідача про непридатність кабельно-провідникової продукції, що виробляється позивачем, для використання за призначенням та невідповідності ДСТУ, а відповідач не звертався до позивача за його власним коментарем з приводу викладеного у телевізійній програмі сюжету, не запрошував позивача для висловлення своєї позиції, подачі документів тощо та не спростував посилань позивача про те, що ТОВ "Дортмунд Кабель" відмовлялося би від позапланового технічного нагляду Державним сертифікаційний центром ДСНС України, дану інформацію про продукцію позивача суди також визнали такою, що має недостовірний характер.

Отже, за висновками судів, відповідач у спірних сюжетах поширив та довів до відома невизначеного кола осіб інформацію (згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині судового рішення) щодо позивача, яка не підтверджена належними та допустимими доказами у цій справі, а тому, як встановили суди, є недостовірною та, у свою чергу, завдає шкоди діловій репутації позивача. Решта інформації, наведеної у спірних випусках, як установили суди, не стосується позивача, тому підстав для її дослідження на предмет достовірності у суду немає.

Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/16360/17 (висновки щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації), колегія суддів суду касаційної інстанції їх відхиляє, оскільки, як свідчить зміст судового рішення у справі № 910/7978/18, що розглядається, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, суд, задовольняючи частково позовні вимоги у справі № 910/7978/18, дослідив та встановив обставини, які входять до юридичного складу правопорушення (поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача про його пожежонебезпечну продукцію, те, що така інформація стосується позивача та порушує його особисті немайнові права), та у наведеному випадку є підставою для часткового задоволення позову про спростування недостовірної інформації; урахував необхідність надання оцінки кожному з висловлювань як окремо, так і одночасно в їх взаємозв`язку, а тому висновки судів попередніх інстанцій у справі № 910/7978/18 не суперечать висновкам Верховного Суду у справі № 910/16360/17, а узгоджуються з ними.

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 925/358/19 (за позовом Дочірнього підприємства "Черкаситорф" Державного підприємства "Київторф" до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про визнання укладеним договору споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії та зобов`язання відповідача надіслати на адресу позивача два підписаних примірники договору споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії), колегія суддів зазначає, що правовідносини у цій справі та у справі № 910/7978/18, що розглядається Верховним Судом, є різними, оскільки зазначену постанову прийнято за інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, інших фактичних обставин та наявних у справі доказів, іншого матеріально-правового регулювання відповідних правовідносин, що виникли у такому спорі, ніж у справі № 910/7978/18, а викладене Верховним Судом у постанові від 21.01.2020 у справі № 925/358/19 застереження стосовно необхідності дослідження і оцінки судом доказів у справі є загальним і безпосередньо випливає зі змісту положень Господарського процесуального кодексу України; висновки судів наведеному не суперечать.

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 188/1367/15-ц, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що предметом позову у цій цивільній справі є вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , комунального підприємства "Редакція районної громадсько-політичної газети "Степова зоря" Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області" в особі її засновника - Петропавлівської районної ради про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації, а також стягнення моральної шкоди. Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15.06.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.11.2016, позов задоволено частково; визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_2 , інформацію, опубліковану у випуску № НОМЕР_1 ) від 01.10.2015 громадсько-політичної газети "Степова зоря" Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області в статті ОСОБА_4 "Куди йдемо: у європейське майбутнє чи повертаємося в бандитські 90-ті?" про те, що ОСОБА_2 просив ОСОБА_3 скосити соняшник та перевезти насіння; зобов`язано ОСОБА_4 та Комунальне підприємство "Редакція районної громадсько-політичної газети "Степова Зоря" Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області" спростувати недостовірну інформацію, поширену у випуску № НОМЕР_1 ) від 01.10.2015 громадсько-політичної газети "Степова зоря" Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області в статті ОСОБА_4 "Куди йдемо: у європейське майбутнє чи повертаємося в бандитські 90-ті?", про те, що ОСОБА_2 просив ОСОБА_3 скосити соняшник та перевезти насіння, тим же шляхом, що вона і була розповсюджена, а саме: опублікувати у наступному номері на першій сторінці громадсько-політичної газети "Степова зоря" Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області статтю ОСОБА_4 , у якій буде зазначено, що інформація, поширена у випуску № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) від 01.10.2015 громадсько-політичної газети "Степова зоря" Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області в статті ОСОБА_4 "Куди йдемо: у європейське майбутнє чи повертаємося в бандитські 90-ті?", про те, що ОСОБА_2 просив ОСОБА_3 скосити соняшник та перевезти насіння є недостовірною та ОСОБА_2 не просив ОСОБА_3 скосити соняшник та перевезти насіння. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачі не довели суду належними та допустимими доказами наявність злочинної змови позивача з третіми особами та ОСОБА_3 на викрадення насіння соняшника з поля, орендованого ОСОБА_5 . За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що поширена про позивача інформація є недостовірною та порочить його честь та гідність, ставить під сумнів його ділову репутацію.

Верховний Суд, скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, зокрема, про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки суд не врахував, що частина 3 статті 277 Цивільного кодексу України, якою суд керувався, ухвалюючи судове рішення у справі, була виключена на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 27.03. 2014 № 1170-VII і не має зворотної дії в часі на підставі частини 1 статті 58 Конституції України, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін судове рішення. Суд касаційної інстанції також наголосив, що, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач повинен доводити факт поширення інформації, а відповідач зобов`язаний надати належні докази про те, що поширена ним інформація є достовірною. Крім того, суд першої інстанції дослідив та надав оцінку лише частині сюжету телеканалу "112 Україна", а саме інтерв`ю позивача телевізійному каналу "112 Україна", однак не досліджував увесь сюжет. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, приєднав для ознайомлення диск із сюжетом телеканалу "112 Україна" про обставини, які стосуються предмета позову, на підставі якого і готувалась спірна стаття, однак не взяв до уваги зазначений сюжет, не надав такому доказу будь-якої правової оцінки та диск повернув відповідачеві. Водночас суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача про те, що він є публічною особою і звинувачення у скошуванні посівів вважає політичним замовленням.

Аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/7978/18, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду у цивільній справі, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки предмет, підстави позовів, суб`єктний склад учасників відносин у цій справі та у названій цивільній справі, установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх матеріально-правове регулювання є різними, що виключає подібність правовідносин у таких справах.

Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами під час нового розгляду справи обов`язкових вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2019 у цій справі, оскільки вони спростовуються змістом оскаржених у справі судових рішень; як уже зазначалося, суди виконали імперативні приписи статті 236 Господарського процесуального кодексу України і статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стосовно обов`язковості висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу є підставою для закриття касаційного провадження, відкритого із зазначеної підстави.

Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки скаржник не зазначає конкретних норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо такої норми для правильного вирішення спору.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Тобто положення пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України щодо недослідження судом зібраних у справі доказів може розглядатися як підстава для скасування судового рішення лише за умови попереднього встановлення обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Проте як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі - застосування судом в оскарженому судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

Водночас Верховний Суд зазначає, що окремі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження.

Таким чином, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів та ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційної скаргою ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (IСТV) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 910/7978/18 .

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 910/7978/18 , відкрите за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (IСТV), закрити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак