Ухвала

від 20.01.2021 по справі 904/2203/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2203/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. (доповідач), Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 8 грудня 2020 року (головуючий суддя - Іванов О. Г., судді Антонік С. Г., Дармін М. О.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року (суддя Васильєв О. Ю.)

у справі № 904/2203/20

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до 1. Виконавчого комітету Криворізької міської ради, 2. Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради,

про стягнення 11796,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КПТМ "Криворіжтепломережа") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Виконавчого комітету Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про солідарне стягнення 11796,51 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачами своїх обов`язків з оплати поставленої позивачем теплової енергії за період з 1 червня 2015 року по 1 січня 2020 року у квартиру № 207 по вулиці Недєліна, будинок № 53 у місті Кривому Розі.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 10 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 8 грудня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

31 грудня 2020 року КПТМ "Криворіжтепломережа" звернулось безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 8 грудня 2020 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року у справі № 904/2203/20 та направити цю справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги КПТМ "Криворіжтепломережа", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 11796,51 грн. Отже, ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року (210200,00 грн), а тому відповідно до положень ГПК України ця справа є малозначною.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

КПТМ "Криворіжтепломережа" зазначає, що: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; ця справа становить значний суспільний інтерес на місцевому рівні та має виняткове значення для скаржника як для виробника та постачальника комунальних послуг у вигляді з постачання теплової енергії, оскільки в місті Кривий Ріг органи місцевого самоврядування володіють нерухомим майном з неоформленими правовстановлюючими документами, та в масштабах міста при несплаті грошових коштів за послуги з постачання теплової енергії підприємство позивача отримує збитки.

При цьому скаржник обґрунтовує скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та наводить власну оцінку встановлених судами обставин справи.

Однак, скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає, з якого питання права, не сформовано єдину правозастосовну практику, та у чому полягає фундаментальність його значення для формування такої практики.

Наведені скаржником обставини не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження скаржника про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Використання оціночних чинників, зокрема таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одного з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

З огляду на відсутність обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КПТМ "Криворіжтепломережа" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 8 грудня 2020 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року у справі № 904/2203/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання про відстрочення сплати судового збору за розгляд касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 15, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 8 грудня 2020 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року у справі № 904/2203/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. В. Бакуліна

Судді Н. М. Губенко

О. А. Кролевець