УХВАЛА
19 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/7811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи: згідно із протоколом судового засідання від 19.01.2021
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Спичак О. М.
від 28.09.2018 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Михальська Ю. Б., Скрипка І. М., Тищенко А. І.
від 15.09.2020
за позовом Національного історико-меморіального заповідника "Биківнявські могили"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС"
про зобов`язання вчинити дії,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнявські могили" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" про зобов`язання упродовж 100 (ста) календарних днів усунути недоліки, допущені в роботі за договором підряду, шляхом здійснення ремонту Центрального монументу, а саме: - провести гідроізоляцію основи монументу та гідроізоляції швів між плитами; - організувати злив води з лотку з вічним вогнем центрального монументу; - закріпити гранітні плити анкерами з нержавіючої сталі.
Обґрунтовуючи підстави позову позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1/06-Д3 від 26.06.2012 щодо проведення гарантійного ремонту об`єкта договору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 у справі № 910/7811/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020, позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК -БУД-СЕРВІС" упродовж 100 (ста) календарних днів, з моменту набрання рішенням законної сили, усунути недоліки, допущені в роботах за договором підряду, шляхом здійснення ремонту Центрального монументу Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" на проспекті Броварському у Дніпровському районі міста Києва, а саме: провести гідроізоляцію основи монументу та гідроізоляції швів між плитами; організувати злив води з лотку з вічним вогнем центрального монументу; закріпити гранітні плити анкерами з нержавіючої сталі.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо ліквідації дефектів, які виникли при експлуатації Центрального монументу Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" в період дії гарантійного строку, передбаченого умовами договору;
- матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині ліквідації дефектів, виявлених протягом гарантійного терміну експлуатації об`єкта - Центрального монументу Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили", які зазначені в акті загального огляду будівель (споруд) від 11.04.2017;
- наявні у матеріалах справи докази, зокрема, висновок експерта, вказують на вину підрядника у допущених при будівництві недоліках, а тому підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконати умови договору щодо гарантійного ремонту об`єкта відсутні.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 09.12.2019 у справі № 907/897/17, від 17.12.2019 у справі № 910/30335/15 та від 28.05.2020 у справі № 904/2029/19 щодо застосування статей 858, 882 та 884 Цивільного кодексу України.
Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнявські могили" подав відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС". Даний відзив підписано першим заступником генерального директора Нетребою Б.П. без надання доказів на підтвердження повноважень останнього щодо підписання відзиву на касаційну скаргу від імені Національного історико-меморіального заповідника "Биківнявські могили".
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником і підписантом позивача є Біляшівський Богдан Борисович.
Згідно із наявним у матеріалах справи Положенням про Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнявські могили" у разі відсутності генерального директора Заповідника, його функції і повноваження виконує перший заступник генерального директора (пункт 10. 3 Положення).
Доказів того, що на момент подання відзиву на касаційну скаргу (12.01.2021) був відсутній генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника "Биківнявські могили" до відзиву не надано, як і не надано доказів призначення Нетреби Б.П. на посаду першого заступника генерального директора.
Отже, відзив підписано особою, повноваження якої в установленому законом порядку не підтверджено, що виключає можливість суду касаційної інстанції надавати правову оцінку доводам, зазначеним у ньому.
4. Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15).
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 09.12.2019 у справі № 907/897/17, від 17.12.2019 у справі № 910/30335/15 та від 28.05.2020 у справі № 904/2029/19 щодо застосування статей 858, 882 та 884 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.
Так, у справі № 907/897/17, що переглядалась Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, предметом спору були вимоги щодо стягнення збитків за договором підряду.
У справі № 910/30335/15, що переглядалась Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, предметом спору були вимоги щодо стягнення за регресом суми основного боргу та витрат з проведення судової експертизи.
Натомість, у справі №910/7811/18, що переглядається зовсім інші предмет, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та предмет правового регулювання.
Водночас, у справі № 904/2029/19, що переглядалась Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, предметом спору були вимоги щодо зобов`язання відповідача усунути недоліки/дефекти у виконаних роботах за договором та стягнення пені, за порушення строків усунення недоліків у виконаних роботах. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено суду наявність недоліків у виконаних відповідачем будівельних роботах, визначених у актах, допущені недоліки відповідачем не усунуто, що є підставою для нарахування позивачем пені, за порушення строків усунення недоліків та задоволення позову. Постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції встановивши, що дефектні акти про виявлені недоліки підписано одноособово, що не відповідає положенням укладеного сторонами договору, при цьому, акти не містять повної інформації про виявлені недоліки, саме в актах не зазначено, що являють собою недоліки в чому вони виразилися, чи виконані ці роботи саме відповідачем, а також, чи порушив відповідач гарантійні зобов`язання, дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, надавши повну та всебічну оцінку доводам позивача, з урахуванням норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, навівши в своєму судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, та за наявності підстав правильно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
Таким чином, постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 904/2029/19 прийнята за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що свідчить про неподібність правовідносин.
Отже, аналіз висновків, зроблених в постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 910/7811/18, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам щодо застосування статей 858, 882 та 884 Цивільного кодексу України, викладеним в постановах Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 907/897/17, від 17.12.2019 у справі № 910/30335/15 та від 28.05.2020 у справі № 904/2029/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
Будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України , Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" не зазначило та не обґрунтувало у поданій касаційній скарзі.
Щодо решти доводів, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.
При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 910/7811/18.
6. Судові витрати
У зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 910/7811/18 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді О. А. Кролевець
В. І. Студенець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.01.2021 |
Оприлюднено | 22.01.2021 |
Номер документу | 94287958 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Губенко Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні