Рішення

від 21.01.2021 по справі 300/2926/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2021 р. справа № 300/2926/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00051 від 21.04.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (надалі також - позивач, ТзОВ "Карпатнафтохім"), 26.10.2020 звернулось до суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00051 від 21.04.2020 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями та вказує, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, оскільки були відсутні розбіжності у поданих митному органу документах. Вважає, що митним органом безпідставно визначено митну вартість товару за другорядним методом. З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків (а.с. 65-68).

20.11.2020 року позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який 17.12.2020 надійшов на адресу суду. У даному відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши, що рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.82-86).

28.12.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що зауважень щодо розбіжностей у поданих документах на момент винесення оскаржуваного рішення і картки відмови не було і вони не покладені в основу таких рішень як підстава їх винесення (а.с.114-117).

Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

05.03.2019 між ООО Торговый дом "Башкирская химия" та ТОВ "Карпатнафтохім" укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19 (а.с.22-29).

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту та доповнення до контракту (специфікація) №18 від 03.04.2020 на митну територію України відповідно до інвойсу №ТД/ВЭС 0677 від 10.04.2020 ввезено товар - бікарбонат натрію в картонних пачках по 500 грн. на загальну суму 21 010,08 USD.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача відповідачу подано декларацію митної вартості UA807020/2020/003359 від 21.04.2020, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 21 010,80 USD (а.с.33, 87).

Разом із декларацією митної вартості позивачем подано: сертифікати якості №№448380 448381, 448382, 448383 448384, 448385 від 10.04.2020, рахунок-фактуру (інвойс) №0018 від 06.04.2020, рахунок-фактуру (інвойс) №ТД/ВЭС-0677 від 12.04.2020, накладну УМВС №28847207 від 10.04.2020, декларацію про походження товару №ТД/ВЭС-0677 від 10.04.2020, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19 від 05.03.2019, доповнення до контракту (специфікація) №16 від 25.03.2020, доповнення до контракту (специфікація) №17 від 03.04.2020, доповнення до контракту (специфікація) №18 від 03.04.2020, лист ТОВ "Карпатнафтохім" №8/1-115 від 15.07.2019, копію митної декларації країни відправлення №10418010/130420/0097930 від 10.04.2020.

Під час вивчення поданих документів митним органом встановлено, що до ЕМД №UA807020/2020/003359 від 21.04.2020 декларантом подано два різні інвойси №0018 від 06.04.2020 та №ТД/ВЭС-0677 від 10.04.2020, на яких відсутні штампи митних органів про перетин митного кордону України разом з товаром. Вказані інвойси містять різну інформацію про вартість товару - в інвойсі №0018 від 06.04.2020 вказано, що вартість товару становить 84040,32 USD (сума сплачена, згідно поданого до митного оформлення платіжного документу, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020); в інвойсі №ТД/ВЭС-0677 10.04.2020 вказано вартість товару - 21010,08 USD (сума визначена в митній декларації у графі 42), однак документів на підтвердження оплати за цим інвойсом до митниці не надано.

Банківським платіжним документом, наданим до митниці разом з ЕМД, є платіжний документ Б/Н від 07.04.2020.

За результатом аналізу та співставлення платіжного документу з документами, які надані декларантом до митниці разом з ЕМД та стосуються оцінюваного товару встановлено, що у графі "Призначення платежу" зазначено реквізити інвойсу №0018 від 06.04.2020, що на думку митного орану вказує на те, що платіжний документ Б/Н від 07.04.2020 підтверджує оплату позивачем іншої партії товару, який надійшов за інвойсом №0018 від 06.04.2020, а тому не може бути прийнятий як документ, що належним чином підтверджує заявлену декларантом митну вартість товарів.

При цьому інших банківських платіжних документів щодо оплати вартості товару за інвойсом №ТД/ВЭС-0677 10.04.2020 до митниці надано не було.

Як наслідок посадовою особою відповідача аналізуючи подані документи до митного оформлення встановлено, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість товару.

Відтак, митним органом виставлена декларанту вимога про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. А також, відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України надати: виписку з бухгалтерських документів та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам (а.с.98).

У відповідь на вказану вимогу декларантом позивача повідомлено про те, що ним до митного оформлення подано всі документи, які підтверджують митну вартість товару. Додаткові документи для підтвердження митної вартості товару надаватися не будуть та викладено вимогу щодо негайного прийняття рішення (а.с.101-102).

Як наслідок, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020 року (а.с.37-38, 88).

Також відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00051 від 21.04.2020 року (а.с.35-36, 89).

Як встановлено судом, при визначенні митної вартості товару перший метод не застосований з таких причин: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч.2 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці, а також у зв`язку неподанням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару. Джерело інформації - наявна в митному органі цінова інформація щодо вартості ідентичних товарів за даними ЄАІС Держмитслужби України: МД №UA110130/2020/010135 від 06.04.2020.

Крім того, у вказаній графі рішення про коригування митної вартості товарів № UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020 року, відповідачем детально описано невідповідність поданих декларантом позивача документів (а.с.37-38, 88).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно вимог статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Судом встановлено, що декларантом позивача відповідачу подано декларацію митної вартості UA807020/2020/003359 від 21.04.2020, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 21010,80 USD (а.с.30, 87).

Разом із декларацією митної вартості позивачем подано: сертифікати якості №№448380 448381, 448382, 448383 448384, 448385 від 10.04.2020, рахунок-фактуру (інвойс) №0018 від 06.04.2020, рахунок-фактуру (інвойс) №ТД/ВЭС-0677 від 12.04.2020, накладну УМВС №28847207 від 10.04.2020, декларацію про походження товару №ТД/ВЭС-0677 від 10.04.2020, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19 від 05.03.2019, доповнення до контракту (специфікація) №16 від 25.03.2020, доповнення до контракту (специфікація) №17 від 03.04.2020, доповнення до контракту (специфікація) №18 від 03.04.2020, лист ТОВ "Карпатнафтохім" №8/1-115 від 15.07.2019, копію митної декларації країни відправлення №10418010/130420/0097930 від 10.04.2020.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

В даному випадку, при митному оформленні вищевказаного товару відповідачем встановлено, що ЕМД №UA807020/2020/003359 від 21.04.2020 декларантом подано два різні інвойси №0018 від 06.04.2020 та №ТД/ВЭС-0677 від 10.04.2020, на яких відсутні штампи митних органів про перетин митного кордону України разом з товаром. Вказані інвойси містять різну інформацію про вартість товару - в інвойсі №0018 від 06.04.2020 вказано, що вартість товару становить 84040,32 USD (сума сплачена, згідно поданого до митного оформлення платіжного документу, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020; в інвойсі №ТД/ВЭС-0677 10.04.2020 вказано вартість товару - 21010,08 USD (сума визначена в митній декларації у графі 42), однак документів на підтвердження оплати за цим інвойсом до митниці не надано. Банківським платіжним документом, наданим до митниці декларантом разом з ЕМД, є платіжний документ Б/Н від 07.04.2020. За результатом аналізу та співставлення платіжного документу з документами, які надані декларантом до митниці разом з ЕМД та стосуються оцінюваного товару встановлено, що у графі "Призначення платежу" зазначено реквізити інвойсу №0018 від 06.04.2020, що на думку митного орану вказує на те, що платіжний документ Б/Н від 07.04.2020 підтверджує оплату позивачем іншої партії товару, який надійшов за інвойсом №0018 від 06.04.2020, а тому не може бути прийнятий як документ, що належним чином підтверджує заявлену декларантом митну вартість товарів. При цьому інших банківських платіжних документів щодо оплати вартості товару за інвойсом №ТД/ВЭС-0677 10.04.2020 до митниці надано не було.

Відтак, митним органом виставлена декларанту вимога про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. А також, відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України надати: виписку з бухгалтерських документів та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам (а.с.98).

У відповідь на вказану вимогу декларантом позивача повідомлено про те, що ним до митного оформлення подано всі документи, які підтверджують митну вартість товару. Інші документи для підтвердження митної вартості товару надаватися не будуть та викладено вимогу щодо негайного прийняття рішення по митній вартості (а.с.101-102).

Згідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020 року (а.с.37-38, 88).

Також відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00051 від 21.04.2020 року (а.с.35-36, 89).

Судом встановлено, що при визначенні митної вартості товару перший метод не застосований з таких причин: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч.2 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці, а також у зв`язку неподанням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару. Джерело інформації - наявна в митному органі цінова інформація щодо вартості ідентичних товарів за даними ЄАІС Держмитслужби України: МД №UA110130/2020/010135 від 06.04.2020.

Як зазначалось судом вище при визначенні митної вартості товару перший метод не застосований з таких причин: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч.2 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці, а також у зв`язку неподанням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару. Джерело інформації - наявна в митному органі цінова інформація щодо вартості ідентичних товарів за даними ЄАІС Держмитслужби України: МД №UA110130/2020/010135 від 06.04.2020.

Крім того, у вказаній графі рішення про коригування митної вартості товарів № UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020 року, відповідачем детально описано невідповідність поданих декларантом позивача документів (а.с.37-38, 88).

В ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, перший метод визначення митної вартості товару не був застосований, у зв`язку з суттєвими розбіжностями в поданих документах щодо ціни товару.

Частиною 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, передбачено такі другорядні методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

При цьому, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В даному випадку митний орган правомірно застосував саме другорядний метод - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідно до оскаржуваних рішень відповідачем за основу розрахунку митної вартості товару взято наявну в митному органі цінову інформацію щодо вартості ідентичних товарів та даними ЄАІС Держмитслужби України: МД №UA110130/2020/010135 від 06.04.2020.

Згідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у межах наданих йому повноважень, прав позивача не порушив, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (код ЄДРПОУ 33129683, вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306) до Слобожанської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958, вул. Короленка, 16Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00051 від 21.04.2020 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.