Постанова

від 20.01.2021 по справі 260/1163/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1163/18 пров. № А/857/14509/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства - 072801 Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі за його позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя у І інстанції Микуляк П.П.,

час ухвалення рішення 09 год 01 хв,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 19 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтня 2018 року Комунальне автотранспортне підприємство - 072801 Ужгородської міської ради (далі - КАТП) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС) від 26 липня 2018 року № 0167461312, яким йому було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41324,26 грн та нараховано пеню у розмірі 650,05 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року вказаний позов було задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року скасовано та у задоволенні позову КАТП відмовлено. Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу КАТП задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у задоволенні позову КАТП відмовлено. При цьому суд першої інстанції суд погодився із висновками контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168, п. 176.2а ст.176 Податкового кодексу України (далі - ПК) КАТП протягом періоду, що підлягав перевірці, оскільки встановив несвоєчасну сплату ПДФО із заробітної плати за конкретні періоди.

КАТП не погодилося із наведеним судовим рішенням та у поданій апеляційній скарзі просило його скасувати, задовольнивши позов у повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що суд першої інстанції проігнорував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року.

Наполягає на тому, що наявні у матеріалах справи платіжні доручення та довідка про сплату ПДФО КАТП свідчать про своєчасну сплату позивачем податку при виплаті заробітної плати працівникам за період, що перевірявся, а висновки суду першої інстанції про несвоєчасну сплату ПДФО при виплаті заробітної плати суперечать наявним у справі письмовим доказам.

Доводи відповідача про наявність у КАТП податкового боргу з ПДФО, враховуючи існування ППР форми Ш № 0014191703 не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДФС в Закарпатській області - правонаступника ГУ ДПС - підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники КАТП у режимі відеоконференції підтримав вимоги, викладені у поданій апеляційній скарзі. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги КАТП повністю.

Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка КАТП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2017 року, за результатами якої складено акт від 09 липня 2018 року №768/07-16-14-01/03344680.

У ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2а ст.176 ПК через здійснення КАТП впродовж періоду, що підлягав перевірці, виплати заробітної плати найманим працівникам на картковий рахунок (згідно банківського договору зарплатного проекту) без одночасної повної сплати ПДФО із таких доходів, у тому числі:

- за квітень 2015 року в сумі 4782,51 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати картковий рахунок найманих осіб) 05 травня 2015 року ПДФО сплачений 18 травня 2015 року та 02 червня 2015 року;

- за травень 2015 року в сумі 3782,33 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 02 червня 2015 року ПДФО сплачений 17 червня 2015 року, 26 червня 2015 року та 02 липня 2015 року;

- за червень 2015 року в сумі 2982,33 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 03 липня 2015 року ПДФО сплачений 04 серпня 2015 року;

- за липень 2015 року в сумі 5482,33 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 05 серпня 2015 року ПДФО сплачений 17 серпня 2015 року та 03 вересня 2015 року;

- за серпень 2015 року в сумі 5107,72 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 03 вересня 2015 року (згідно банківського договору зарплатного проекту) ПДФО сплачений 10 вересня 2015 року, 16 вересня 2015 року, 28 вересня 2015 року та 02 жовтня 2015 року;

- за вересень 2015 року в сумі 4482,33 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 02 жовтня 2015 року ПДФО сплачений 15 жовтня 2015 року та 04 листопада 2015 року;

- за жовтень 2015 року в сумі 4482,32 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 04 листопада 2015 року ПДФО сплачений 13 листопада 2015 року, 30 листопада 2015 року;

- за листопад 2015 року в сумі 4482,32 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 03 грудня 2015 року ПДФО сплачений 15 грудня 2015 року та 28 грудня 2015 року;

- за грудень 2015 року в сумі 3641,41 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 28 грудня 2015 року ПДФО сплачений 14 січня 2016 року та 03 лютого 2016 року;

- за січень 2016 року в сумі 3403,74 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 03 лютого 2016 року ПДФО сплачений 15 лютого 2016 року, 18 лютого 2016 року та 02 березня 2016 року;

- за лютий 2016 року в сумі 3524,31 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 02 березня 2016 року ПДФО сплачений 14 березня 2016 року та 15 березня 2016 року;

- за березень 2016 року в сумі 3673,24 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 04 квітня 2016 року ПДФО сплачений 15 квітня 2016 року та 21 квітня 2016 року;

- за квітень 2016 року в сумі 3386,16 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 05 травня 2016 року ПДФО сплачений 16 травня 2016 року;

- за травень 2016 року в сумі 3837,01 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 03 червня 2016 року ПДФО сплачений 15 червня 2016 року;

- за червень 2016 року в сумі 3417,00 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 04 липня 2016 року ПДФО сплачений 13 липня 2016 року та 18 липня 2016 року;

- за липень 2016 року в сумі 1519,50 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 29 липня 2016 року ПДФО сплачений 05 серпня 2016 року та 15 серпня 2016 року;

- за серпень 2016 року в сумі 1925,96 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 01 вересня 2016 року ПДФО сплачений 07 вересня 2016 року та 14 вересня 2016 року;

- за вересень 2016 року в сумі 1519,50 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 03 жовтня 2016 року ПДФО сплачений 17 жовтня 2016 року;

- за жовтень 2016 року в сумі 1519,50 грн при її виплаті(дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 31 жовтня 2016 року ПДФО сплачений 15 листопада 2016 року;

- за листопад 2016 року в сумі 1819,60 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 02 грудня 2016 року ПДФО сплачений 15 грудня 2016 року;

- за грудень 2016 року в сумі 1819,33 грн при її виплаті (дата зарахування заробітної плати на картковий рахунок найманих осіб) 04 січня 2017 року ПДФО сплачений 16 січня 2017 року.

Таким чином, на думку відповідача, перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2а ст. 176 ПК з огляду на несвоєчасну сплату ПДФО одночасно із виплатою заробітної плати, а також п.57.3 ст.57 ПК через несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з ПДФО у сумі 3146,64грн.

За наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС було прийняте ППР від 26 липня 2018 року №0167461312. КАТП оскаржив оскаржував його у адміністративному порядку, однак його скарга була залишена без задоволенні.

Не погоджуючись із зазначеним ППР від 26 липня 2018 року № 0167461312, КАТП за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами п.15.1 ст.15 ПК платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 ст.38 ПК визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пп.168.1, 168.2 ст.168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, що передбачено п.168.5 ст.168 ПК України.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується самим позивачем, КАТП визнає те, що стосовно своїх найманих працівників підприємство виступає податковим агентом, а отже зобов`язане нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО при виплаті таким особам доходу у виді заробітної плати відповідно до встановлених законодавчих вимог.

При цьому представником контролюючого органу у ході апеляційного розгляду не заперечувалося того, що у період, що підлягав перевірці, КАТП було сплачено ПДФО, однак із затримкою на кілька днів у кожному випадку.

Виходячи із встановлених фактичних обставин та позицій сторін, що викладені в усних поясненнях представників та заявах по суті справи, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суть зазначеного публічного спору зводиться до перевірки обґрунтованості висновків контролюючого органу про можливість застосування до спірних правовідносин приписів ст. 127 ПК при прийнятті оспорюваного ППР від 26 липня 2018 року № 0167461312.

Згідно з п. 127.1. ст. 127 ПК ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Разом із тим, відповідно до пп.126.1 ст.126 ПК у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції при вирішення спору в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховує правову позицію, висловлену Колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 820/11382/15, відповідно до податковим правопорушенням відповідно до ст. 126 ПК є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але із затримкою (несвоєчасно).

Відповідно до ст. 127 ПК таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Положення ст. 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК.

Одночасно апеляційний суд з урахуванням ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у цій справі, відповідно до яких подальші дії контролюючого органу щодо спрямування коштів, сплачених платником податків з метою виконання свого податкового обов`язку (зарахування таких платежів до інших податкових періодів), не можуть бути розцінені як фактична несплата податку на доходи фізичних осіб станом на певний день у розумінні приписів ст. 127 ПК.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

З урахуванням наведеного та встановлених у ході апеляційного розгляду фактичних обставин справи апеляційний суд дійшов переконання про відсутність у податкового органу належних підстав для притягнення позивача до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, передбаченого приписами ст. 127 ПК, оспорюваним ППР від 26 липня 2018 року № 0167461312.

Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позову КАТП.

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь КАТП сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1762 + 3842 + 3153 = 8757 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства - 072801 Ужгородської міської ради задовольнити.

Скасувати рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 260/1163/18 та позов Комунального автотранспортного підприємства - 072801 Ужгородської міської ради задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2018 року № 0167461312 Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Стягнути на користь Комунального автотранспортного підприємства - 072801 Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 03344680, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Погорелова, 3) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 8757 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Августина Волошина, 52).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 21 січня 2021 року.