Ухвала

від 21.01.2021 по справі 640/21015/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/21015/18

адміністративне провадження № К/9901/480/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби експортного контролю України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 640/21015/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УРАРП до Державної служби експортного контролю України, Служби безпеки України, треті особи: Київська митниця ДФС, Товариство з обмеженою відповідальністю Скайавіатранс , Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю УРАРП (далі - ТОВ УРАРП ) з позовом до Державної служби експортного контролю України, Служби безпеки України, треті особи: Київська митниця ДФС, Товариство з обмеженою відповідальністю Скайавіатранс , Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 22 листопада 2018 року № 60 Про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю , якою на ТОВ УРАРП накладено штраф у розмірі 150 відсотків вартості товару (двигуна), який був об`єктом відповідної міжнародної передачі, що складає (з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на 22 листопада 2018 року та який становить 2 777,4898 грн за 100 доларів США) 2 083 117 грн;

- зобов`язати Державну службу експортного контролю України та Службу безпеки України направити до Міністерства розвитку і торгівлі України листи-повідомлення про те, що ТОВ УРАРП не допущено порушень вимог статті 24 Закону України Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання при здійсненні 17 березня 2018 року міжнародної передачі з України авіаційного двигуна Д-30КП, № 0304404601821.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державною службою експортного контролю України подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, апелянтом не додано документ про сплату судового збору у належному розмірі, та пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апелянту надано десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків скарги шляхом подання документа про сплату судового збору на суму 46 870,13 грн, та заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

23 листопада 2020 року від Державної служби експортного контролю України на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду, у якості усунення недоліків апеляційної скарги, надійшло платіжне доручення від 18 листопада 2020 року № 220 про сплату судового збору на суму 46 870,13 грн, чим було усунуто недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

26 жовтня 2020 року відповідачем також подано до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовано надмірним навантаженням, великим обсягом роботи із посиланням на те, що відповідальна особа за супроводженням даної справи перебувала на лікарняному, а також, що в період опрацювання скарги у структурі Державної служби експортного контролю України відбувались нормативно-правові, кадрові зміни.

Окремо на обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зауважив, що 16 вересня 2020 року Державною службу експортного контролю України отримано лист Державної установи Київський міський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України Оболонський міжрайонний відділ лабораторних досліджень № 2777-20 з повідомленням про випадок захворювання працівника на COVID-19. На виконання вказаного припису до всіх працівників державної установи негайно були запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи, такі обставини вплинули на звичайний режим роботи усіх працівників Державної служби експортного контролю України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби експортного контролю України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у справі № 640/21015/18.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що у клопотанні апелянтом не наводиться обставин, що об`єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до апеляційного суду із скаргою на судове рішення.

При цьому, за висновками апеляційного суду, законодавством покладено обов`язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників, а посилання апелянта стосуються виключно внутрішньої організації роботи установи. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

05 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби експортного контролю України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 640/21015/18, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року підлягає поновленню у зв`язку з його пропущенням із об`єктивних причин, які не залежали від Державної служби експортного контролю України. До таких причин скаржник, зокрема, відносить нормативно-правові та кадрові зміни, які відбувались у структурі Державної служби експортного контролю України та карантинні обмеження, пов`язані із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не можуть виступати складнощі в організації трудового процесу, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неповажною причиною, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Одночасно Верховний Суд наголошує, що факт захворювання працівника відповідача на COVID-19 та велике навантаження не може бути підставою для несвоєчасного подання апеляційної скарги, оскільки контролюючий орган є суб`єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов`язана з конкретною службовою особою.

Отже, труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби експортного контролю України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 640/21015/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов