Ухвала

від 18.01.2021 по справі 335/9686/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 січня 2020 року

м. Київ

справа № 335/9686/17

провадження № 61-19490ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького навчально-виховного комплексу Гармонія Донецької міської ради, Ленінської районної у м. Донецьку ради, Управління державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому просила стягнути з Донецького навчально-виховного комплексу Гармонія Донецької міської ради, Ленінської районної

у м. Донецьку ради, Управління державної казначейської служби

у м. Донецьку Донецької області на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 10 546,95 грн за період з серпня по жовтень 2014 року,середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 160 338,81 грн, а також зобов`язати Управління державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області перерахувати на її користь грошові кошти в загальній сумі 170 885,76 грн, посилаючись на те, що у зв`язку з початком активної фази антитерористичної операції, з моменту проведення якої територія м. Донецька стала тимчасово непідконтрольною органам державної влади, Донецький навчально-виховний комплекс Гармонія Донецької міської ради Донецької області не провів з нею остаточного розрахунку по заробітній платі на момент звільнення, а тому, вважала, що виплатити заборгованість перед нею має Управління державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Управління державної казначейської служби України

у м. Донецьку Донецької області вчинити дії щодо перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 10 546,93 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 160 338, 81 грн, а всього - 170 885,74 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України

у м. Донецьку Донецької області задоволено. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду

від 19 жовтня 2020 року (надійшла до суду 29 грудня 2020 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 2 102,00 грн з 01 січня 2020 року.

Ціна позову у даній справі становить 170 885,76 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки справа має для неї виняткове значення.

Водночас, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для заявника, а полягають у його незгоді

з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин,

а також з оскаржуваним судовим рішенням у цілому. Доказів, які свідчать про винятковість справи для заявника матеріали касаційної скарги не містять.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду

від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького навчально-виховного комплексу Гармонія Донецької міської ради, Ленінської районної у м. Донецьку ради, Управління державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць