Ухвала

від 20.01.2021 по справі 910/17084/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/17084/20

За заявоюДержавного підприємства Гарантований покупець провідстрочення виконання судового рішення у справі№910/17084/20 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Укрекоенергосистем доДержавного підприємства Гарантований покупець

простягнення 955 613,01 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:не з`явився від відповідача:Онищенко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрекоенергосистем звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Гарантований покупець про стягнення 955 613,01 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2020 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства Гарантований покупець на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрекоенергосистем 833724 (вісімсот тридцять три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 29 коп. основного боргу, 50205 (п`ятдесят тисяч двісті п`ять) грн. 69 коп. пені, 11685 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн. 81 коп. 3% річних, 58360 (п`ятдесят вісім тисяч триста шістдесят) грн. 70 коп. - 7% штрафу, 1636 (одну тисячу шістсот тридцять шість) грн. 52 коп. збитків від інфляції, 14334 (чотирнадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 20 коп. судового збору.

04.01.2021 до суду надійшла заява Державного підприємства Гарантований покупець про відстрочення виконання судового рішення від 17.12.2020 у даній справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 справу №910/17084/20 для розгляду вказаної заяви було передано на розгляд судді Босого В.П. у зв`язку з перебуванням судді Пінчука В.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 справу було прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду заяву на 20.01.2021.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, подану заяву підтримав та просив задовольнити її задовольнити повністю.

Розглянувши заяву, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що фінансування його діяльності здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого регулятором, а ПАТ НЕК Укренерго неналежним чином виконуються обов`язки з перерахування коштів відповідачу з метою оплати вартості електричної енергії виробників за зеленим тарифом.

При цьому, на думку відповідача, утворення значної заборгованості ДП Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, пов`язане саме з неналежним виконанням ПАТ НЕК Укренерго своїх грошових зобов`язань, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні власних зобов`язань.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд відзначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд відзначає, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

Також твердження заявника про наявність боргу зі сторони ПАТ НЕ Укренерго не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Більш того, існування спору у справі Господарського суду міста Києва №910/16664/20 за позовом ДП Гарантований покупець до ПАТ НЕК Укренерго про стягнення боргу у розмірі 25 724 290 343,04 грн. не є гарантованим підтвердженням надходження грошових коштів на рахунки ДП Гарантований покупець з метою належного виконання рішення суду саме у даній справі по закінченню терміну відстрочки (тобто, протягом року з моменту винесення рішення).

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

В той же час, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП Гарантований покупець перед позивачем, ніж передбачено договором.

Суд відзначає, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників зеленої електроенергії , саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство Гарантований покупець , тому воно зобов`язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява Державного підприємства Гарантований покупець про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Державного підприємства Гарантований покупець про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/17084/20 відмовити.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена 22.01.2021.

Суддя В.П. Босий