Рішення

від 25.06.2020 по справі 910/14402/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2020Справа № 910/14402/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі помічника судді Карлюк М. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик"

про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та заборону здійснення дій,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 25.06.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" (далі - відповідач, Управління) про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та заборону здійснення дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/14402/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2019 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

Ухвалами від 04.12.2019 та 18.12.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 18.12.2019 та 09.01.2020. Строк підготовчого провадження продовжено до 07.02.2020.

08.01.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

09.01.2020 до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

За судового засідання 09.01.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 22.01.2020.

17.01.2020 до канцелярії суду представником позивача подано відповідь на відзив.

22.01.2020 до канцелярії суду представником відповідача подано заяву про розгляд клопотання про залучення третьої особи, подовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 22.01.2020 прибув представник позивача, підтримав подане клопотання про витребування доказів та заперечив проти задоволення заяви позивача про залучення третьої особи та продовження підготовчого провадження.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи з огляду на його необґрунтованість.

У задоволенні клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів відмовлено оскільки ухвалою від 18.12.2019 вже було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а повторне продовження строку підготовчого провадження на 30 днів чинним процесуальним законодавством не передбачено.

За наслідками судового засідання 22.01.2020 судом була постановлена ухвала, якою було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відкладене підготовче засідання на 06.02.2020.

30.01.2020 через канцелярію суду від Товариства надійшло клопотання про забезпечення позову.

Беручи до уваги той факт, що суддя Джарти В. В. з 30.01.2020 по 05.02.2020 перебувала у відпустці, а судове засідання з розгляду справи № 910/14402/19 було призначене на 06.02.2020, суд дійшов висновку про здійснення розгляду клопотання про забезпечення позову в призначеному судовому засіданні.

Під час судового засідання 06.02.2020 представник позивача надав свої пояснення щодо обставин та фактів, викладених у клопотанні про забезпечення позову.

У свою чергу представник відповідача у призначеному судовому засіданні надав свої пояснення, відповідно до яких зазначив, що роботи за адресою місто Київ, вулиця Резервна, будинок 29 проводяться щодо оснащення асфальтного покриття. При цьому із наданої позивачем фотокартки не вбачається, що роботи проводяться саме на території майнового комплексу Управління.

За наслідками підготовчого засідання 06.02.2020 суд ухвалив у межах розгляду клопотання про забезпечення позову призначити огляд доказів за їх місцезнаходженням 10.02.2020 о 10:00 год. за адресою: місто Київ, вулиця Резервна, будинок 29. Явку представників учасників справи в засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою від 10.02.2020 підготовче засідання у справі призначено на 12.02.2020. Копія ухвали вручена представникам сторін під розписку після закінчення огляду доказів за їх місцезнаходженням.

11.02.2020 до канцелярії суду представником відповідача подано пояснення в яких заперечується проти задоволення клопотання про забезпечення позову та заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 12.02.2020 прибули представники сторін та надали пояснення.

За результатами розгляду у підготовчому засіданні 12.02.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, про що винесено відповідну ухвалу.

За наслідками підготовчого засідання 12.02.2020 суд ухвалив проводити підготовче провадження у справі № 910/14402/19 в розумні строки, витребувати у ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та у ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" документи, які подати до суду у строк до 27.02.2020 та відкласти підготовче засідання у справі на 04.03.2020.

28.02.2020 до канцелярії суду надійшов лист ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" в якому повідомлено щодо необхідності продовження строку для підготовки та надання документів на вимогу ухвали суду.

02.03.2020 до канцелярії суду надійшли пояснення ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на виконання ухвали суду, а також додаткові пояснення від відповідача.

04.03.2020 представник відповідача подав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача 04.03.2020 подав до канцелярії суду заяву про зміну позовних вимог, розгляд якої був відкладений на наступне судове засідання,

За наслідками судового засідання 04.03.2020 судом була постановлена ухвала, якою був продовжений ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" строк для подання витребуваних ухвалою від 12.02.2020 документів до 23.03.2020 та оголошено перерву до 25.03.2020.

10.03.2020 до канцелярії суду надійшли пояснення ПрАТ "ДТЕК Київськаі електромережі" на виконання ухвали від 12.02.2020.

18.03.2020 та 24.03.2020 до канцелярії суду надійшли пояснення відповідача

У зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. на лікарняному призначене судове засідання не відбулося.

30.03.2020 до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення від ПрАТ "АК "Київводоканал".

Ухвалою від 14.04.2020 підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2020.

У підготовче засідання 20.05.2020 прибув представник позивача та надав пояснення.

Відповідач представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, що підтверджено наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 71419717, згідно якого ухвала суду від 14.04.2020 отримана уповноваженим представником відповідача 23.04.2020.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану 04.03.2020 заяву про зміну позовних вимог згідно якої просить суд розглядати позовні вимоги в наступній редакції:

" 1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик", яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" усунути перешкоди в користуванні об`єктом нерухомого майна (приміщеннями), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" на праві власності, і розташованого за адресою м. Київ, вул. Резервна буд. 29 (літери Г, Л, М, Н) шляхом відновлення підключення зазначеного об`єкту до водопостачання та водовідведення та заборони Відповідачу, здійснення дій, що полягають у відключенні інженерних мереж - внутрішніх та зовнішніх мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання, гарячого водопостачання, електропостачання (повітряного та кабельного), здійснення інших дій, що призводять до зупинення функціонування цих мереж та/або інших інженерних комунікацій, до яких підключений об`єкт нерухомого майна розташований за адресою м. Київ, вул. Резервна, буд. 29 (літери Г, Л, М, Н).

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик", яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" на підключення до відомчої водопровідної мережі та системи каналізування, балансоутримувачем яких є Товариство з обмеженою відповідальні "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик".

3. Судові витрати покласти на Відповідача."

Представник позивача у судовому засіданні підтримав зазначену заяву та просив

За наслідками підготовчого зсідання 20.05.2020 судом була постановлена ухвала, якою заява Товариства про зміну позовних вимог була відхилена, закрите підготовче провадження та призначена справа до розгляду по суті в судовому засіданні 25.06.2020.

У призначеному судовому засіданні 25.06.2020 представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

У свою чергу представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись із даним позовом до суду , Товариство зазначає, що є власником об`єкту нерухомого майна, а саме приміщень в будівлях, що складають майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Резервна, буд. 29 (літери Г, Л, М, Н).

На підставі Договору купівлі-продажу 17/100 (сімнадцяти сотих) частин від майнового комплексу з відкладальною умовою від 15.06.2012 реєстраційний номер 2076 (далі - Договір купівлі-продажу), укладеного між Приватним акціонерним товариством Мобільне спеціалізоване БМУ №87 Антисептик , правонаступником якого є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Мобільне спеціалізоване БМУ №87 Антисептик .

Позивач набув 17/100 (сімнадцять сотих) частин у майновому комплексі разом з усіма інженерними комунікаціями в робочому стані та функціонуючими за призначенням (п.1.7. Договору), розташованому за адресою: м. Київ, вул. Резервна, буд. 29 загальною площею 2022,2 м2. Вказаним Договором купівлі-продажу визначались окремі приміщення, що передавались Позивачу і відповідали його частці у праві власності на майновий комплекс.

Оскільки з грудня 2015 року по 19 червня 2019 року Приватне акціонерне товариство Мобільне спеціалізоване БМУ №87 Антисептик знаходилося в стані припинення юридичної особи в результаті реорганізації, жодних нотаріальних дій щодо підписання з Відповідачем договору поділу єдиного майнового комплексу, в якому можна було б зазначити розмежування та поділ інженерних комунікацій, провести було неможливо. При неодноразових зверненнях Позивача Відповідач не міг відповісти, коли буде закінчена реорганізація.

За ініціативою Позивача, оскільки кожного місяця з моменту відключення електроенергії та водопостачання Позивач ніс значні додаткові витрати (в середньому 118 тис. грн. на місяць),частка в майновому комплексі, що належала Позивачу на праві спільної часткової власності, була виділена в натурі (технічна можливість поділу майнового комплексу була перевірена відповідною організацією). На даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Позивачем зареєстроване право власності на нежитлові будівлі (літери Г, Л, М, Н), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Резервна, буд. 29, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1831725980000. Дані дії Позивача мали на меті досягнення повної самостійності в користуванні і розпорядженні майном, що належало Позивачу на праві спільної часткової власності спільно з Відповідачем.

У той же час, протягом досить тривалого часу, починаючи з 1 серпня 2018 року, Відповідач чинив та чинить значні перешкоди у користуванні нерухомим майном, що належить Позивачу.

Листом від 01.08.2018 року № 3 Відповідач повідомив Позивача про те, що у зв`язку з проведенням електромонтажних робіт, буде вимкнена подача електроенергії . При цьому він посилався на необхідність дотримання правил в електроенергетиці, не наводячи відомостей, замовником яких саме робіт він є, і які правила прописують відключення електропостачання при проведенні певних робіт. Припинення постачання електроенергії було зафіксоване Позивачем шляхом складення акту від 01.08.2018 року.

Крім того, Відповідач без всякого попередження і надання будь-яких пояснень тієї ж дати - 01.08.2018 року, - припинив водопостачання нерухомого майна (приміщень), що належать Позивачеві. Позивач зафіксував цей факт шляхом складення акту від 01.08.2018 року.

Актами від 15.01.2019 року, 15.05.2019 року та від 10.09.2019 року Позивач зафіксував той факт, що після спливу тривалого часу з моменту припинення водо- і електропостачання нерухомого майна (приміщень) Позивача постачання електроенергії і водопостачання не відновлене.

Такий стан речей став можливим, оскільки підключення до мереж із водо- і електропостачання Позивача технічно здійснене через мережі, що знаходяться у приміщеннях, які належать на праві власності Відповідачу. Тому у відповідача була технічна можливість фактичного контролю за інженерними мережами, які обслуговують Позивача.

Самі інженерні комунікації досі знаходяться на балансі Відповідача, що дає йому змогу звертатись до третіх осіб, зокрема, до департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПрАТ АК Київводоканал з вимогами про обстеження каналізаційних мереж на території Позивача з аргументацією про необхідність такого обстеження через нібито незаконне підключення до каналізаційних мереж Відповідача (Заява Відповідача до ПрАТ АК Київводоканал за вх. № 1170/0/6/01-19 від 19.09.2019 року, фотокопія з заяви зроблена під час візиту представників ПрАТ АК Київводоканал ) та про відключення від каналізаційних мереж Позивача.

За твердженнями Товариства вказані обставини свідчать про навмисний характер дій Відповідача, які спрямовані на перешкоджання Позивачу у користуванні ним своїм нерухомим майном.

У результаті вказаних дій Позивач тривалий час не має змоги повноцінно користуватися належним йому на праві власності нерухомим майном (приміщеннями). Так, Позивач протягом більше, ніж тринадцяти місяців (з 1 серпня 2018 по 13 вересня 2019 року) був змушений нести додаткові витрати для освітлення приміщень: встановлення дизель-генератора та закупівлю паливно-мастильних матеріалів.

З огляду на вказане, Товариство звернулось до суду із позовом про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні об`єктом нерухомого майна (приміщеннями) шляхом відновлення водопостачання та електропостачання та заборони здійснення дій по відключенню інженерних мереж - внутрішніх та зовнішніх мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання гарячого водопостачання, електропостачання, що призводить до зупинення функціонування цих мереж.

Заперечення Управління проти позову фактично зводяться до того, що мережі водопостачання та електропостачання перебувають виключно у нього на балансі та він обмежений в праві відпускати електричну енергію та водопостачання. При цьому зазначив, що витрати на обслуговування вказаних мереж несе саме відповідач.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов`язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.

Негаторний позов - це позов власника , який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 653/1096/16-ц.

Судом встановлено, учасниками справи не заперечується та матеріалами справи підтверджено, що станом на момент подачі позову право власності на 17/100 частин приміщення зареєстровано за Товариством .

Згідно з частиною 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Спір у даній справі виник безпосередньо через використання інженерних комунікаційних мереж (водопостачання та енергопостачання), оскільки, за твердженням позивача, Управління чинить перешкоди в користуванні.

Суд відзначає, що вказівка у договорі купівлі-продажу 17/100 приміщення від 15.06.2012 про те, що всі інженерні комунікації знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням (пункт 1.7) не свідчить про набуття права власності Товариством на вказані інженерні комунікації.

Наведене виключає можливість застосування такого способу захисту права власності, як усунення перешкод у користуванні майном, що застосовується у випадках наявності порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням власника права володіння майном.

За наведених фактичних обставин правові підстави для задоволення негаторного позову в даній справі відсутні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 1.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила), межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами. За стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі (п. 1.6 Правил). Згідно з п. 2.1 Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання".

Крім того, суд відзначає, що Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (абзац перший пункту 1.6 Правил).

Одночасно слід зазначити, що відповідно до пункту 1.8 Правил договір про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії та субспоживачем або споживачем, електроустановки якого приєднані до мереж електропередавальної організації, має укладатись після укладення між субспоживачем та основним споживачем (електропередавальною організацією) договору про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або договору про технічне забезпечення електропостачання субспоживача (споживача). При цьому перед укладенням відповідного договору між субспоживачем та основним споживачем (електропередавальною організацією) субспоживач має узгодити з постачальником електричної енергії точку продажу для нього електричної енергії. Узгодження відбувається шляхом обміну листами.

Звертаємо увагу, що згідно з абзацом четвертим пункту 1.7 Правил основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, субспоживачам або постачальникам електричної енергії у разі дотримання ними вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача або про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Вищевикладене свідчить про те, що саме по собі перебування мереж на балансі у відповідача покладає на нього додаткові обов`язки щодо їх належного використання та обслуговування. Однак такі обов`язки жодним чином не можуть нівелювати можливості використання мереж цілісного майнового комплексу іншими власниками на їх вимоги, оформлені відповідно до вимог законодавства.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи той факт, що позивач не є власником та балансоутримувачем спірних мереж, суд дійшов висновку, що обраний спосіб захисту в будь-якому випадку не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Беручи до уваги зазначене, суд наголошує на тому, що рішення не може ґрунтуватись на припущенням, а також наявність чи відсутність у будь-якої особи, пов`язаною прямо, чи опосередковано з тим чи іншим учасником справи статусу "публічний діяч" не може бути покладено в основу рішення про відмову в задоволенні позовних вимог чи їх задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Товариства не підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та заборону здійснення дій - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом позову, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.01.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ