Рішення

від 12.01.2021 по справі 520/15842/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 р. № 520/15842/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" (вул. Левченка, буд. 64,смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62340, код ЄДРПОУ 37346203) до Слобожанської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UA807000/2020/001405/2 від 27.07.2020 року про коригування митної вартості товарів; зобов`язати Слобожанську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA807200/2020/011376 від 28.07.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ судовий збір в сумі 2142,68 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ витрати на оплату за надання правничої допомоги - 10800,00 грн.; стягнути з Слобожанської митниці Державної митної служби України грошові кошти в сумі 142844,41 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вказує, що ним були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірного рішення. Позивач вважає, що висновки відповідача щодо невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, є необґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без участі позивача.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду того, що під час виконання митного оформлення стосовно задекларованого товару спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів. За результатом аналізу інформації та співставлення вказаних документів було встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим ніж заявлений, також встановлено, що наданий декларантом контракт є непрямим контрактом, укладений не з виробником. Крім того, за результатами проведеного аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме, складової, передбаченої п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Вказане стало підставою для витребування додаткових документів, за результатом співставлення яких та аналізу інформації митним органом встановлено, що подані документи є недостатніми та такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним методом). Отже, на думку відповідача, оскаржуване рішення винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для його скасування відсутні.

Позивач у відповіді на відзив, заперечував проти викладених доводів відповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В своїх запереченнях відповідач посилався на відсутність при митному оформленні документів, про які вказує позивач у своїй відповіді на відзив, та не спростування ним, викладеної позиції митного органу у відзиві на позов.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України вважає можливим розглянути дану справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27.07.2020 року до митного поста Барабашово Слобожанської митниці Держмитслужби представником декларанта ТОВ "ПОЛЕКС ЕКСПРЕС" подано до митного контролю та митного оформлення електронну митну декларацію №UA807200/2020/011315 на товари Інструменти ручні з чорного металу: трещітки для затягування стропи - механізм трещеточний натяжний; металеві гачки; металеве кільце для стропи. Країна виробництва: Китай. Виробник: NINGBO JIANGDONG TIANYE RIGGING CO., LTD , які надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу від 19.11.2019 №5 з MORE CREATION TRADING COMPANY LIMITED (Китай).

Разом з митною декларацією декларантом були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: за кодом 0271 - пакувальний лист від 11.06.2020; за кодом 0380 - рахунок - фактура (інвойс) від 11.06.2020 №JXJ20200611; за кодом 0705 - коносамент від 16.06.2020 №177XBJBJN56755A; за кодом 0730 - товарно-транспортна накладна від 24.07.2020 A №366984; за кодом 0862 - декларація про походження товару від 11.06.2020 №JХJ 20200611; за кодом 3007 - документ, що підтверджує вартість перевезення, довідка про транспортні витрати від 22.07.2020 №339662; за кодом m4100 - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.11.2019 №5; за кодом m4207 - договір про надання брокерських послуг від 12.04.2018 №545; за кодом 5509 - інформація про позитивні результати державних видів контролю від 27.07.2020.

27.07.2020 митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості товару за першим методом (за ціною угоди) та керуючись статтями 54, 55, 64 Митного кодексу України прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001405/2 за другорядним методом (резервним методом).

Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду за його оскарженням.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UA807000/2020/001405/2 від 27.07.2020 року про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001405/2 від 27.07.2020 року відповідачем здійснено коригування митної вартості автомобіля за другорядним методом - резервним у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом, які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується відповідачем, декларантом разом з декларацією №UA807200/2020/011315 від 27.07.2020 року були надані наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: за кодом 0271 - пакувальний лист від 11.06.2020; за кодом 0380 - рахунок - фактура (інвойс) від 11.06.2020 №JXJ20200611; за кодом 0705 - коносамент від 16.06.2020 №177XBJBJN56755A; за кодом 0730 - товарно-транспортна накладна від 24.07.2020 A №366984; за кодом 0862 - декларація про походження товару від 11.06.2020 №JХJ 20200611; за кодом 3007 - документ, що підтверджує вартість перевезення, довідка про транспортні витрати від 22.07.2020 №339662; за кодом m4100 - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.11.2019 №5; за кодом m4207 - договір про надання брокерських послуг від 12.04.2018 №545; за кодом 5509 - інформація про позитивні результати державних видів контролю від 27.07.2020.

14.05.2020 декларанта було повідомлено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Проте, при проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Посилання відповідача як на підставу для витребування у позивача додаткових документів про те, що поставка оцінюваного товару здійснювалася за непрямим контрактом, оскільки витребування таких додаткових документів з посиланням на наведені обставини, а саме щодо відносин із третіми особами, за наявності усіх інших наданих декларантом документів, не є обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ та Фірмою МОRЕ СRЕАТION ТRADING CОМРАNY LIМІТЕD (Китай), як продавцем, укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №5 від 19.11.2019 на поставку товару на умовах FОВ-Нінбо (Китай) або FОВ Шанхай (Китай) нитки, стрічка, обладнання, і запасні частини відповідно до пакувального листа, який містить найменування, асортимент, кількість товару.

Загальна вартість контракту 800000,00 доларів США, включаючи вартість упаковки, маркування, доставки в порт відвантаження. Ціна за товар визначається в Інвойсі. Загальна кількість товару вказується у пакувальному листі. Оплата по контракту здійснюється на умовах 100% передплати або за фактом отримання товару. Умови поставки - FОВ-Нінбо (Китай) або FОВ Шанхай (Китай), Інкотермс - 2010 . При відвантаженні товару покупцю (позивачу) надаються наступні документи: інвойс; пакувальний лист; транспортні документи.

Контракт укладено на строк до 31.12.2022 року, але у будь-якому випадку договір діє до повного його виконання.

На підставі вищевказаного контракту, відповідно до пакувального листа та Інвойсу № JXJ20200611 від 11.06.2020, продавцем ввезено на митну територію України товар всього на суму 39697,75 доларів США. Позивачем сплачено за вказаний товар у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №142 від 14.07.2020; платіжним дорученням в іноземній валюті №132 від 20.08.2020.

Доставка до порту відвантаження (до порту Одеса, Україна) згідно умов контракту покладалась на позивача, у зв`язку з чим ним було укладено договірні відносини щодо транспортного експедирування з ТОВ ЛАМАН ШИПІНГ (договір №43518 від 15.05.2015). Товар було ввезено у контейнері ТСLU2133628 до кордону України за коносаментом І77ХВJВJN56755А від 16.06.2020. Відповідно до довідки ТОВ ЛАМАН ШИПІНГ № 339662 від 22.07.2020 витрати щодо міжнародного морського перевезення товару (контейнер ТСLU2133628) за маршрутом порт Нінгбо (Китай) - порт Одеса (Україна) склали 41381,60 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рахунку на оплату №LS-4295656 від 21.07.2020 та платіжного доручення №3677 від 22.07.2020 року позивач поніс витрати, пов`язані із послугами організації міжнародного перевезення контейнера ТСLU2133628 та транспортно-експедиційне обслуговування на території України загалом на суму 82763,20 грн.

Стосовно того, що у експортній митній декларації вказана ціна у розмірі 38236,46 дол. США, та міститься посилання на №TY20067 (як вважає відповідач, посилання на інший документ відмінний від контракту №5), то слід зазначити, що вказаний Інвойс є перехідним інвойсом від виробника №TY20067 від 11.06.2020, тому експортна декларація має посилання саме на цей інвойс. Експортна декларація складена двома мовами (китайська та англійська, яка є мовою міжнародного спілкування), та має всі необхідні дані, у тому числі назва компанії, ціна, посилання на номер контейнеру ТСLU2133628, перехідного інвойсу №TY20067, країни відправлення, країни отримання, умови відправки FОВ тощо.

Тому посилання митного органу на нерозуміння змісту експортної декларації, через наявність у ній тексту китайською мовою є не необґрунтованим.

Стосовно розбіжностей ціни, вказаної у Інвойсі № JXJ20200611 від 11.06.2020 та експортній декларації країни відправника, матеріалами справи підтверджено, що постачальником позивача для виконання зовнішньоекономічного контракту №5 від 19.11.2019 було отримано від виробника (NINGBO JIANGDONG TIANYE RIGGING CO., LTD) перехідний інвойс №TY20067 на суму 38236,46 дол. США.

Тобто, за інвойсом виробника ціна товару склала 38236,46 дол. США (перехідний Інвойс). За Інвойсом постачальника № JXJ20200611 від 11.06.2020 ціна товару склала 39697,75 дол. США, з урахуванням вартості наданих послуг постачальником.

Таким чином, з правовідносин позивача та митного органу вбачається, що позивач разом з митною декларацією подав повний пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті придбаний товар.

Щодо посилань відповідача на ненадання декларантом документів на підтвердження витрат на транспортування товару, то вказане спростовано матеріалами справи та вищевказаними обставинами, встановленими судом.

З огляду на те, що декларантом позивача надані вищезазначені документи, суд приходить до висновку, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Суд також зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

27.07.2020 митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості товару за першим методом (за ціною угоди) та керуючись статтями 54, 55, 64 МКУ прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001405/2 за другорядним методом (резервним методом). При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено за ЕМД №UA500150/2020/204097 та №UA807200/2020/011013.

Підстави обрання другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, джерела зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості.

При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при її визначенні, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) тварів, умов поставки, комерційних умов тощо, як того вимагає положення пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким вік укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо посилання відповідача на оформлення вищевказаного товару у митному відношенні у вільне використання по МД № UA807200/2020/011376 від 28.07.2020 з використанням права декларанта на випуск товару у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ у відповідності до положень частини ч. 7 ст. 55 МК України, що на теперішній час має юридичну силу, суд зазначає наступне.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність визначена главою 4 Митного кодексу України.

Частиною 1 статтею 24 Митного кодексу України встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до п.1.ч. 2 ст.24 Митного кодексу України предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні .

Правила цієї глави 4 Митного кодексу України застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності (частина 3 ст. 24 Митного кодексу України).

Частиною 1 ст. 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Частиною 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців (який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав) впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення обставин щодо порушення гарантованих прав, свобод та інтересів такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач оформив нову митну декларацію № UA807200/2020/011376 від 28.07.2020 року, сплативши відповідно до платіжного доручення №3690 від 27.07.2020 року за митне оформлення на суму 480000,00 грн., з яких заблоковано та знаходяться у відповідача 142844,21 грн.

Митним органом вищевказаний товар було оформлено та випущено у вільний обіг шляхом надання фінансових гарантій.

Суд зазначає, що подання декларантом нової декларації не може бути достеменним доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припуститися, що декларант на момент подання такої нової декларації погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його на протязі шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.

Із змісту положень Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості .

Водночас, як слідує з частини 7 ст. 55 Митного кодексу України декларант має право у випадку незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

При цьому, відповідно до частини 8 ст. 55 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа може протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У такому випадку митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, положення ч.7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено лише додаткові преференції для декларанта у вигляді можливості на протязі 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку якщо про незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару буде здійснено у вільний обіг під гарантію . Митний орган в свою чергу при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості.

У випадку ж випуску товарів у вільний обіг шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості декларант названими правами щодо можливості подання на протязі 80 днів митному органу додаткових документів для перегляду митним органом свого рішення не наділений.

Відтак, єдиним негативним наслідком для декларанта у випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості є неможливість застосування положень ч.7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, якими встановлено додаткові преференції для декларанта, який про незгоду заявив під час митного оформлення та здійснив випуск товару у вільний обіг під гарантію .

У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 Митного кодексу України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Крім того, статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Вказаний принцип верховенство права проголошено, як одним із основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості .

Як наслідок такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень, як Верховного Суду України, так і новоутвореного Верховного Суду, а зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, серед яких у численних рішеннях (винесених в продовж тривалого часу) Верховний Суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг під гарантію чи за новою декларацією .

Отже, норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного автомобіля та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.

Таким чином, суд вважає, що оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає оскаржуване рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UA807000/2020/001405/2 від 27.07.2020 року про коригування митної вартості товарів необґрунтованим та приходить до висновку про його протиправність та скасування.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено правомірності рішення про коригування митної вартості товарів, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Слобожанську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA807200/2020/011376 від 28.07.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з п.4 ч. 2 ст. 544 МКУ до основних завдань митних органів, зокрема, відноситься здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 МКУ одним із принципів здійснення державної митної справи є принцип виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи.

Згідно зі ст. 318 МКУ митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю (ч. 1 ст. 320 МКУ).

Таким чином, виключно митні органи під час митного контролю визначають чи забезпечено дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та, в залежності від цього, або завершують митне оформлення, або відмовляють у здійсненні митного оформлення.

Отже, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Теорія права розуміє під адміністративним розсудом такі випадки, коли норма права не передбачає конкретного виду поведінки у той чи іншій ситуації, а суб`єкт владних повноважень у кожному випадку реалізує свою компетенцію шляхом вибору того чи іншого виду дій та рішень, які будуть ефективними для дотримання чинного законодавства (зокрема, ст. 320 МКУ передбачає обрання форм та обсягів контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, як при митному оформленні, так і після завершення митного оформлення, виключно митницями).

Враховуючи той факт, що вибір завершувати митне оформлення чи відмовити із зазначенням підстав належить до виключної компетенції митниці, в даному випадку існує адміністративний розсуд.

Положення наведених вище норм законодавства підтверджує, що рішення за результатами проведення митного контролю приймається саме на основі адміністративного розсуду та є дискреційним повноваженням.

Отже, враховуючи вищевикладене, задовольняючи вказану позовну вимогу, суд фактично підміняє митницю, що не допускається Конституцією України.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч.2 ст.2 КАСУ критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, відтак завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про можливість здійснення митного оформлення, оскільки у такому випадку відбуватиметься підміна відповідного митного органу у цій сфері.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання Слобожанську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA807200/2020/011376 від 28.07.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України, не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Слобожанської митниці Державної митної служби України грошові кошти в сумі 142844,41 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ , суд зазначає наступне.

На теперішній час порядок повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних платежів визначено Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів до бюджету, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованим в Мінюсті 09.08.2017 №76/30844 (далі - Порядок № 643).

Згідно з пунктами 1, 4 - 9 Порядку № 643 визначено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Після реєстрації в митниці, заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету), який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Митниця у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Після повернення платнику податків коштів до Журналу реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету посадовою особою Підрозділу вносяться дані електронного реєстру, що формується органом Казначейства, який повертає кошти, а також зазначається назва органу Казначейства, що здійснив повернення.

Таким чином, на теперішній час законодавством детально визначено механізм повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних платежів.

При цьому, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

У разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб`єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених чинним законодавством. При цьому, такий порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Позовних вимог про визнання протиправними будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідача стосовно вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів у сумі 142844,41 грн., позивачем не заявлено, та вказаного судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з Слобожанської митниці Державної митної служби України грошові кошти в сумі 142844,41 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ судовий збір в сумі 2102,00 грн.

У стягненні витрат на оплату за надання правничої допомоги в розмірі 10800,00 грн. за рахунок бюджетних Слобожанської митниці Державної митної служби України на користь позивача належить відмовити, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства та судової практики свідчить про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги; документи, що підтверджують їх фактичне надання (зокрема, акти наданих послуг тощо), які повинні мати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; документи, які підтверджують оплату послуг адвоката.

Відповідна правова позиція підтверджується висновками Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постановах від 18.10.2018 по справі №813/4989/17 (адміністративне провадження №К/9901/57510/18), від 26.09.2018 по справі №816/416/18 (адміністративне провадження №К/9901/56570/18), які, відповідно до положень ч.5 ст.242 КАСУ, є обов`язковими для врахування судами при виборі і застосуванні норми права.

До позовної заяви надано копії наступних документів: витяг з договору №0007 про надання правової допомоги від 20.08.2020 (далі - Договір); ордер серії ДН №099094 від 10.10.2020; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5558; рахунок № 21/08 від 21.08. 2020; платіжне доручення №3786 від 25.08.2020.

При цьому, акту про надання послуг, який би підтверджував фактичне виконання наданих послуг з відповідною калькуляцією вартості до суду не надано.

Також, враховуючи те, що позивачем було надано лише витяг з договору про надання правової допомоги №0007 від 20.08.2020, то неможливо встановити дійсний обсяг наданих послуг адвокатом позивачу, порядок їх надання, порядок розрахунків та інше.

Вищевикладене підтверджує, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу не підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин, надані до матеріалів справи документи в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу не узгоджуються із можливістю застосування в даному випадку положень ст. 134 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" (вул. Левченка, буд. 64, смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62340, код ЄДРПОУ 37346203) до Слобожанської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення суми - задовольнити частково.

Скасувати рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UA807000/2020/001405/2 від 27.07.2020 року про коригування митної вартості товарів.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" (вул. Левченка, буд. 64, смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62340, код ЄДРПОУ 37346203) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 21 січня 2021 року.

Суддя Заічко О.В.