Постанова

від 07.06.2021 по справі 520/15842/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 р.Справа № 520/15842/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представник позивача - Білоконь О.Ю.

представник відповідача - Моїсеєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.01.21 по справі № 520/15842/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Крафт ( далі - ТОВ Спільне підприємство Крафт , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Державної митної служби України ( далі - Слобожанська митниця ДМС України, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці ДМС України №UA807000/2020/001405/25/2 від 27.07.2020 про коригування митної вартості товарів;

- зобов`язати Слобожанську митницю ДМС України здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA807200/2020/011376 від 28.07.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 Митного кодексу України ( далі - МК України)

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці ДМС України на користь ТОВ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ судовий збір в сумі 2142,68 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці ДМС України на користь ТОВ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ витрати на оплату за надання правничої допомоги 10800,00 грн.;

- стягнути з Слобожанської митниці ДМС України грошові кошти в сумі 142844,41 грн. на користь ТОВ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано рішення Слобожанської митниці ДМС України №UA807000/2020/001405/2 від 27.07.2020 про коригування митної вартості товарів.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці ДМС України на користь ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Слобожанська митниця ДМС України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Слобожанська митниця ДМС України зазначила, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення на підставі неналежних доказів, оскільки платіжне доручення від 20.08.2020 №132, рахунок на транспортні витрати від 21.07.2020 №LS-4295656, договір щодо транспортного експедирування від 15.05.2018 №43518, платіжне доручення від 22.07.2020 №3677, перехідний інвойс від 11.06.2020 №TY20067 не були подані до митного органу, а були надані позивачем лише до суду. Вказала, що суд першої інстанції безпідставно не врахував правові висновку Верховного Суду, викладені к постанові від 15.08.019 у справі № 826/19400/15, у постанові від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, у постанові від 02.04.2019 у справі №826/12458/15, у постанові від 02.04.2019 у справі №815/4150/14. Зауважила, що спрацювання ризиків АСАУР, які мали місце в даному випадку ( ризики за кодами №103-1, №105-2, №106-20) свідчить про наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності обраного позивачем методу обчислення митної вартості товару та є підставою для витребування додаткових документів. Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби свідчить про те, що рівень митної вартості подібних (аналогічних товарів) за фактами митних оформлень митницями України значно вище заявленого позивачем. Контракт від 19.11.2020 №5, в рамках якого здійснено поставку товару, укладено не з виробником товару, тобто є непрямим, тоді як п.1 ч.3 ст.53 МК України встановлює обов`язок подання договору із третіми особами, пов`язаного з договором про поставу товарів, митна вартість яких визначається. Надана ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" довідка про вартість транспортного перевезення від 22.07.2020 № 339662 не є належним документом на підтвердження вартості транспортного перевезення оцінюваних товарів, оскільки є похідним від Договору транспортного експедирування від 15.05.2018 №4351, який не було подано до митного оформлення разом з ЕМД від 27.07.2020 № UA807200/2020/011315. Крім того, до митного оформлення декларантом також не подано заяву (разовий договір) та розрахунковий документ (рахунок). Зауважила, що митний орган не може обмежувати право позивача на подачу документів, які підтверджується заявлену ним митну вартість товару, конкретно зазначивши про необхідність подання тих чи інших документів, оскільки обов`язок доведення митної вартості товару лежить на декларанті.

17.03.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у справі № 520/15842/2020.

26.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

07.05.2021 на адресу суду від ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

27.07.2020 до митного поста Барабашово Слобожанської митниці Держмитслужби представником декларанта ТОВ "ПОЛЕКС ЕКСПРЕС" подано до митного контролю та митного оформлення електронну митну декларацію №UA807200/2020/011315 на товари Інструменти ручні з чорного металу: трещітки для затягування стропи - механізм трещеточний натяжний; металеві гачки; металеве кільце для стропи. Країна виробництва: Китай. Виробник: NINGBO JIANGDONG TIANYE RIGGING CO., LTD , які надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КРАФТ за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу від 19.11.2019 №5 з MORE CREATION TRADING COMPANY LIMITED (Китай).

Разом з митною декларацією декларантом були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: за кодом 0271 - пакувальний лист від 11.06.2020; за кодом 0380 - рахунок - фактура (інвойс) від 11.06.2020 №JXJ20200611; за кодом 0705 - коносамент від 16.06.2020 №177XBJBJN56755A; за кодом 0730 - товарно-транспортна накладна від 24.07.2020 A №366984; за кодом 0862 - декларація про походження товару від 11.06.2020 №JХJ 20200611; за кодом 3007 - документ, що підтверджує вартість перевезення, довідка про транспортні витрати від 22.07.2020 №339662; за кодом m4100 - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.11.2019 №5; за кодом m4207 - договір про надання брокерських послуг від 12.04.2018 №545; за кодом 5509 - інформація про позитивні результати державних видів контролю від 27.07.2020.

27.07.2020 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним методом) №UA807000/2020/001405/2.

28.07.2020 Слобожанською митницею Держмитслужби винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2020/00391 .

Вважаючи такі дії рішення Слобожанської митниці Держмитслужби протиправними позивач звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Слобожанської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів від 27.07.2020 №UA807000/2020/001405/25/2 та необґрунтованості іншої частини позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Колегія суддів зауважує, що Слобожанська митниця ДМС України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржує, а відповідач фактично оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Отже, в межах апеляційного перегляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості рішення суду в частині визнання протиправним та скасування рішення Слобожанської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів від 27.07.2020 №UA807000/2020/001405/25/2.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються МК України.

Положеннями ст. 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень ч.ч. 1-2 статті 53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, установлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями ст.ст. 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі № 826/4434/16, від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16, які суд, з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Як становлено судовим органом декларантом разом з декларацією від 27.07.2020 №UA807200/2020/011315 були надані документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: за кодом 0271 - пакувальний лист від 11.06.2020; за кодом 0380 - рахунок - фактура (інвойс) від 11.06.2020 №JXJ20200611; за кодом 0705 - коносамент від 16.06.2020 №177XBJBJN56755A; за кодом 0730 - товарно-транспортна накладна від 24.07.2020 A №366984; за кодом 0862 - декларація про походження товару від 11.06.2020 №JХJ 20200611; за кодом 3007 - документ, що підтверджує вартість перевезення, довідка про транспортні витрати від 22.07.2020 №339662; за кодом m4100 - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.11.2019 №5; за кодом m4207 - договір про надання брокерських послуг від 12.04.2018 №545; за кодом 5509 - інформація про позитивні результати державних видів контролю від 27.07.2020.

Слобожанською митницею ДМС України направлено декларанту лист від 27.07.2020, яким запропоновано за власним бажанням подати наявні у нього додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, у відповідь на який ТОВ ПОЛЕКС ЕКСПРЕС повідомлено про неможливість їх надання, внаслідок чого відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 27.07.2020 №UA807000/2020/001405/25/2 2020, в якому зазначено, що вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України, за умови надання яких митна вартість можу бути визнана митним органом, наведено в електронному повідомленні декларанту.

Колегія суддів зауважує, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, передбачені ст. 53 МК України.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 у справі № 821/1244/17, які суд, з урахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.

Між тим, зі змісту оскаржуваного рішення від 27.07.2020 №UA807000/2020/001405/25/2 2020 вбачається, що відповідачем не визначено вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а лише вказано про їх наведення в електронному повідомленні декларанту.

Колегія суддів зазначає, що надіслане декларанту електронне повідомлення не містить обґрунтованих відомостей про причини, за яких заявлена декларантом позивача митна вартість не може бути визнана, в повідомленні не зазначено, які саме документи, визначені ч.2 ст. 53 МК України, подані декларантом під час митного оформлення товару в підтвердження митної вартості товару, містили неповні відомості щодо митної вартості товару та яких документів не вистачало для визнання заявленої митної вартості товару.

Беручи до уваги викладені вище правові норми та враховуючи, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано вимоги ст. 55 МК України, колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення від 27.07.2020 №UA807000/2020/001405/25/2 2020 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Твердження митного органу про те, що він не може обмежувати право позивача на подачу документів, якими підтверджується заявлена ним митна вартість товару, конкретно зазначивши про необхідність подання тих чи інших документів, колегія суддів визнає необґрунтованим з підстав наведених вище.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.08.019 у справі № 826/19400/15, у постанові від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, у постанові від 02.04.2019 у справі №826/12458/15, у постанові від 02.04.2019 у справі №815/4150/14 колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують правильності його висновків

Доводи митного органу про те, що спрацювання ризиків АСАУР, які мали місце в даному випадку (ризики за кодами №103-1, №105-2, №106-20) свідчить про наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності обраного позивачем методу обчислення митної вартості товару колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказані правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04.03.2021 у справі № 810/2623/17, які враховуючи вимоги ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при розгляді даної справи.

Твердження відповідача про те, що аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби свідчить про те, що рівень митної вартості подібних (аналогічних товарів) за фактами митних оформлень митницями України значно вище заявленого позивачем колегія суддів вважає помилковим, оскільки застосування цінової інформації щодо імпортних операцій з ЄАІС не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованим у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.

Крім того, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Посилання Держмитслужби у Сумській обл. на неподання декларантом платіжного доручення від 20.08.2020 №132, рахунку на транспортні витрати від 21.07.2020 №LS-4295656, договору щодо транспортного експедирування від 15.05.2018 №43518, платіжного доручення від 22.07.2020 №3677, перехідного інвойсу від 11.06.2020 №TY20067 колегія суддів визнає необґрунтованим, оскільки в електронному повідомлені, надісланому позивачу, митним органом не було вказано конкретного переліку необхідних документів.

Твердження апелянта про те, що контракт від 19.11.2020 №5, в рамках якого здійснено поставку товару, укладено не з виробником товару, тобто є непрямим, тоді як п.1 ч.3 ст.53 МК України встановлює обов`язок подання договору із третіми особами, пов`язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, колегія суддів відхиляє, оскільки МК України, Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 № 959-XII ( далі - Закон № 959) та інші нормативні акти України, не містять такого визначення, як непрямий контракт. Також чинне законодавство не містить будь-якого розмежування підходів щодо визначення митної вартості за прямими чи непрямими контрактами, у зв`язку із чим, витребування таких додаткових документів з посиланням на наведені обставини, а саме щодо відносин із третіми особами, за наявності усіх інших наданих декларантом документів, є безпідставним.

Колегія суддів зауважує, що надане відповідачем визначення непрямого контракту не може впливати на визначення методу, за яким декларується митна вартість товару, та на законність підстав щодо витребування від декларанта додаткових документів.

Посилання апелянта на те, що надана ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" довідка про вартість транспортного перевезення від 22.07.2020 № 339662 не є належним документом на підтвердження вартості транспортного перевезення оцінюваних товарів колегія суддів визнає необґрунтованим, оскільки відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, також є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Посилання апелянта на ненадання до митниці документу на підтвердження оплати за поставлений товар колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, оскільки п.п.4.1 п.4 Контракту від 19.11.2019 №5 передбачене можливість проведення 100% передоплати так і оплати за фактом отримання товару. Поняття факт отримання товару його положеннями не визначено. Застереження щодо конкретного часу чи події, з моменту настання якої товар вважається отриманим, також відсутні.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року по справі № 520/15842/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 11.06.2021