Постанова

від 19.01.2021 по справі 757/22820/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/22820/20-ц

головуючий у суді І інстанції Підпалий В.В.

провадження № 22-ц/824/1730/2021

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталія Володимировича, третя особа: Державне підприємство Сетам про визнання права власності та зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельова В.В., третя особа: ДП Сетам про визнання права власності та зняття арешту з майна. Окрім того, у позовній заяві позивач також просив забезпечити позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме земельної ділянки, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; організатор торгів: Держане підприємство Сетам .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року у забезпеченні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Трушківська Л.В. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, представник позивача Трушківська Л.В. посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмету позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки існує ризик продажу майна, яке є предметом позову, на електронних торгах в межах виконавчого провадження №61493806, стороною якого не є позивач.

28 грудня 2020 року до Київського апеляційного суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Трушківською Л.В. були направлені додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких представник позивача вказувала, що на теперішній час є ухвалені та набрали законної сили судові рішення за участю тих самих сторін та відносно підстав зупинення продажу арештованого майна в межах одного виконавчого провадження №61493806, яким визнано законним та співмірним заходом забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна на торгах у межах виконавчого провадження №61493806, організатором яких є ДП СЕТАМ заявленим позовним вимогам ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Серт О.В., підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року та винести ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені шляхом направлення судової повістки на електронну адресу зазначену у позовній заяві та шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про наявність поважних причин, що унеможливили прибути в судове засідання не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України .

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із частиною 2 статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною 3 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржену ухвалу про відмову у забезпеченні позову у справі, суд першої інстанції керувався вимогами ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України про те, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку не вбачається співмірності та не доведено, що невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити (унеможливити) виконання рішення суду, оскільки не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Так, захід забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, згідно якого, позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст. 149 ЦПК України, а саме, що предметом спору у вказаній цивільній справі є визнання права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:312:0029, площею 0,08 га, тому невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення, а отже зупинення продажу земельної ділянки є співмірним заходом з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Таким чином, дослідивши матеріали позову, заяву про забезпечення позову та апеляційну скаргу, враховуючи предмет позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, колегія суддів вважає за можливе забезпечити позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 376 , 381 , 382 ЦПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталія Володимировича, третя особа: Державне підприємство Сетам про визнання права власності та зняття арешту з майна задовольнити.

Зупинити продаж арештованого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 січня 2021 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба