Постанова

від 20.01.2021 по справі 706/1803/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 706/1803/19 Провадження № 22-ц/821/45/21 Категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Торопенко Н.М.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

відповідач : Корпорація Украгротех ; ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року (ухваленого в приміщенні Христинівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Олійника М.Ф.; повний текст судового рішення виготовлений 8 жовтня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Корпорації Украгротех , ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області із позовом до Коропорації Украгротех , ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 3,3035 га, кадастровий номер 7124688500:04:001:0161, розташована в адміністративних межах Шукайводської сільської ради Христинівського району, належала на праві власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 011247 від 18 вересня 2002 року батькові позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 , знаючи, що на час смерті батька позивачка була малолітньою, прийняв спадщину, умисно, бажаючи заволодіти чужим майном, приховав цю інформацію, не маючи фактично права на спадщину, оскільки є спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину. ОСОБА_3 отримав у Шукайводській сільській раді завідомо фіктивну довідку, що на час смерті ОСОБА_4 був членом його сім`ї, та прийняв спадщину, отримав на зазначену земельну ділянку свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 липня 2016 року, видане приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Бевзюком В.П.

Позивач зазначає, що на підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 06 жовтня 2016 року уклав договір оренди землі з корпорацією Украгротех , передавши земельну ділянку корпорації на визначений в договорі час та за визначену орендну плату.

В подальшому, вказує позивач, рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року у справі № 706/1035/18, номер провадження 2/706/53/19, свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 , виданого нотаріусом 21 липня 2016 року, визнано недійсним. На підставі зазначеного рішення суду скасована державна реєстрація права власності на цю земельну ділянку на його ім`я.

Позивач вказує, що на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Бевзюком В.П. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом 13 вересня 2019 року, реєстр № 1294, в яку включена земельна ділянка 3,3035 га, кадастровий номер 7124688500:04:001:0161 та проведена державна реєстрація права власності на ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 98294371246.

На пропозицію розірвати договір оренди землі, укладений з ОСОБА_5 , Корпорація Украгротех відповіддю від 17 жовтня 2019 року, вих. № 228 відмовилась врегулювати спір у досудовому порядку.

Посилаючись на викладене, з метою захисту майнових прав власника, представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області із даним позовом та просив суд постановити рішення, яким визнати договір оренди землі, площею 3,3035 га, кадастровий номер 7124688500:04:001:0161 в адміністративних межах Шукайводської ради Христинівського району Черкаської області, укладений ОСОБА_3 з Корпорацією Украгротех 06 жовтня 2016 року з відповідною державною реєстрацією цього договору оренди землі, власником якої є ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданий приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Бевзюком В.П. 13 вересня 2019 року, реєстр №1294, недійсним. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на сплату судових витрат 768,40 грн. та 3 000 грн. на оплату правничої допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Корпорації Украгротех , ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позов не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Так, спірний договір був укладений 06 жовтня 2016 року. В момент вчинення правочину відповідач ОСОБА_3 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, земельна ділянка перебувала у його власності і його право власності на момент укладення договору ніким не оспорювалось. В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України Про оренду землі відповідач ОСОБА_3 правомірно виступав орендодавцем землі.

Договірні відносини з приводу оренди земельної ділянки виникли у визначеному чинним законодавством порядку і жодних визначених ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним немає.

Статтею 626 ЦК України визначені поняття та види договору. Однак, договір, який оспорюється, цілком підпадає під визначення поняття договору.

Суд вважає, що норми ч. 1 ст. 236 ЦК України не розповсюджуються на правовідносини з приводу спадкування. Свідоцтво про право на спадщину за своєю правовою природою не є правочином. Воно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 10 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , вважаючи, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Хриситинівського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов та визнати недійсним договір оренди землі, площею 3,3035 га, кадастровий номер 7124688500:04:001:0161 від 06 жовтня 2016 року, укладений ОСОБА_3 з корпорацією Украгротех .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована фактично тими ж доводами, що і позовна заява, зокрема тим, що суд першої інстанції, на його думку, неправильно тлумачив ЦК України, зазначивши, що ч. 1 ст. 216 ЦК України не поширюється на правовідносини з приводу спадкування. Вважає, що поза межами дії спеціальної норми ст. 1257 ЦК України діють положення глави 16 розділу ІV ЦК України у правовідносинах з приводу спадкування. Посилається, що згідно п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України. У п. 16 абз. 2 зазначеної постанови роз`яснено, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо в книзі шостій ЦК України немає відповідного правила.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 11 грудня 2020 року, представник Корпорації Украгротех - адвокат Барська Т.М. просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кулинича О.І. на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Стягнути з позивача на користь корпорації Украгротех витрати на професійну правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу, мотивовано тим, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та Корпорацією Украгротех ОСОБА_3 мав весь необхідний обсяг передумов для досягнення всіх істотних умов цього договору.

Вказує, що, оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст.ст. 203, 215-216 ЦК України, що узгоджується з рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, яке ухвалено судом на підставі ст.ст. 1258, 1261, 1265, 1268 ч. 4, 1301 ЦК України.

Зазначає, що недійсність свідоцтва про право на спадщину не має наслідком безумовну недійсність усіх укладених у подальшому правочинів та правовстановлюючих документів щодо майна, на яке було видане недійсне свідоцтво.

Крім того, всупереч вимогам закону про обов`язок щодо сприяння всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, представник позивача - адвокат Кулинич О.І. приховав від суду відомості, що 22 червня 2020 року ОСОБА_2 успадковану після смерті ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 7124688500:04:001:0161 через свого представника ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_8 . Таким чином позов ОСОБА_2 , яка з 22 червня 2020 року власником орендованої Корпорацією Украгротех зазначеної вище земельної ділянки не являється, практичного значення не має.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року залишено без руху.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року призначено розгляд апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Згідно із договором оренди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеним між ОСОБА_3 та корпорацією Украгротех , земельна ділянка площею 3,3035 га, кадастровий номер 7124688500:04:001:0161 в межах Шукайводської сільської ради Христинівського району Черкаської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, передана в оренду корпорації Украгротех строком до 06 жовтня 2036 року (а.с.26).

Рішенням Христинівського районного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 706/1035/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Шукайводської сільської ради Христинівського району Черкаської області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним позов -задоволений повністю.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 липня 2016 року приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Бевзюком В.П. на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,3035 га, кадастровий номер 7124688500:04:001:0161, яка розташована в адміністративних межах Шукайводської сільської ради Христинівського району Черкаської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 011247 від 18 вересня 2002 року (а.с.8-9).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 вересня 2019 року приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Бевзюком В.П. посвідчено, що спадкоємцем земельної ділянки площею 3,3035 га, розташованої в адміністративних межах Шукайводської сільської ради Хриситинівського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 011247 від 18 вересня 2002 року, виданого на підставі рішення Шукайводської сільської ради від 16 квітня 2002 року за №6 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №280, кадастровий номер 7124688500:04:001:0161 є ОСОБА_2 (а.с.5). Вказане підтверджується також копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 вересня 2019 року (а.с.6-7).

Листом Корпорації Украгротех від 17 жовтня 2019 року за №228 стосовно розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7124688500:04:001:0161 повідомлено, що недійсність свідоцтва про право на спадщину не є наслідком безумовної недійсності укладеного у подальшому правочину та правовстановлюючих документів щодо майна, на яке було видане недійсне свідоцтво, а також відповідно до п. 12.5 даного договору оренди зміна власника земельної ділянки не є підставою для розірвання договору (а.с.10).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Як вбачається із матеріалів справи, як на підставу визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у позовній заяві представник позивача послався на те, що зазначений договір оренди землі не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 та ст. 626 ЦК України та вказав у позові, що на час укладення договору оренди землі 06 жовтня 2016 року ОСОБА_3 був наділений правом власності, яке було набуто ним протиправно, що встановлено рішенням суду від 27 лютого 2019 року, та правовстановлюючий документ на його ім`я - свідоцтво про право на спадщину за законом визнано недійсним, а тому ОСОБА_3 є неналежною стороною договору оренди землі від 06 жовтня 2016 року.

Проте, спірний договір був укладений 06 жовтня 2016 року і в момент вчинення правочину ОСОБА_3 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, земельна ділянка перебувала у його власності і його право власності на момент укладення договору ніким не оспорювалось, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Оцінивши наявні по справі докази в їх сукупності та прийнявши до уваги той факт, що договірні відносини з приводу оренди земельної ділянки виникли в передбаченому законом порядку, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для визнання даного договору недійсним.

Відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Тобто, видача свідоцтва є дією з оформлення права власності.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину не є правочином, воно не може визнаватися недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215-236 ЦК України.

Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не має наслідком безумовну недійсність усіх в подальшому укладених правочинів та правовстановлюючих документів щодо майна, на яке було видане недійсне свідоцтво, про що аргументовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

ЦК України передбачено віндикацію або реституцію як одні зі способів захисту порушених прав.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року провадження №61-34894св18.

Пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що відповідно до положень частини 1 статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині 1 статті 388 ЦК України. Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

За таких обставин висновок суду про відмову у задоволенні позову із зазначених у рішенні суду підстав є правильним.

Доводи апеляційної скарги загалом зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу представник Корпорації Украгротех - адвокат Барська Т.М., додала копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № інформаційної довідки 231878921 від 10 листопада 2020 року згідно якої вбачається, що із 22 червня 2020 року власником земельної ділянки кадастровий номер 7124688500:04:001:0161 площею 3,3035 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Черкаська область, Христинівський район, с/рада Шукайводська є ОСОБА_8 на підставі договору дарування (а.с.151-152).

Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, заявлених представником Корпорації Украгротех - адвокатом Барською Т.М., апеляційний суд приходить до настпного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник Корпорації Украгротех - адвокат Барська Т.М. надала апеляційному суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, квитанцію про оплату виконаних робіт на суму 3500 гривень, тому вказані витрати підлягають стягненню.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи суттєвими не являються і не спростовують висновку суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Корпорації Украгротех , ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним - залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Корпорації Украгротех (вул. Соборна, 89, м. Христинівка, Черкаська обл., ЄДРПОУ 31617778) понесені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 гривень, понесені корпорацією у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

В.Г. Бородійчук

/повний текст постанови виготовлено 22 січня 2021 року/