Вирок

від 06.04.2010 по справі 1-380/2010

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-380\2010 года

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2010 року Солом”янький районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді: ЗАХАРОВОЇ А.С.

з участю секретаря: СОЛОВІЦЬКОЇ І.М.

прокурора: РИБАЛКА І.А.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища технічна, працюючого директором ТОВ «Ардіс Україна», розлученого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, раніше судимого: 22.05.2007 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 грн., який сплачено у 2009 році,- в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2 відповідно до протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Ардіс Україна» (код ЄДРПОУ 34617057, зареєстрованого 12.09.2006 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією за номером запису про державну реєстрацію «1 073 102 0000 010833» за адресою: м. Київ. вул. М. Василенка, 7-А) від 25.09.2006 року та наказом учасників «АрдІс Україна» № 3-к від 10.10.2006 року призначений на посаду директора ТОВ «АрдІс Україна» з 10.10.2006 року і як зазначено у статуті вказаного ТОВ, затвердженого рішенням зборів учасників товариства (протокол № 4 від 29.01.2009 року), здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, вирішує всі питання діяльності Товариства, в т.ч. затверджує штатний розклад, посадові оклади співробітників, встановлює показники, строки та розмір їх преміювання: приймає на роботу та звільняє з роботи співробітників Товариства і застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення.

Як передбачено ст. 43 Конституції України кожний громадянин має право на працю,а також на своєчасне одержання винагороди за працю і це право захищається законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року та ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Статтею 22 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Будучи керівником ТОВ «Ардіс Україна», підсудний ОСОБА_2, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», безпідставно не виплатив нараховану до сплати за жовтень 2008 року заробітну плату працівникам підприємства ОСОБА_3 в сумі 784,33 грн., ОСОБА_4 в сумі 820,25 грн., ОСОБА_5 в сумі 574,17 грн., ОСОБА_6 в сумі 574,17 грн., ОСОБА_7 в сумі 719,59 грн., ОСОБА_8 в сумі 924,66 грн., ОСОБА_9 в сумі 738,22 грн., а наявні грошові кошти на розрахунковому рахунку № 26005092060, відкритому в АБ «Експрес-Банк» (МФО 322959), витратив на інші потреби господарської діяльності підприємства: на оплату комунальних послуг, інтернату, зв'язку, придбання будівельних матеріалів, тощо.

Крім того, підсудний ОСОБА_2, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», безпідставно не виплатив нараховану до сплати за листопад 2008 року заробітну плату працівникам підприємства ОСОБА_3 в сумі 607,44 грн., ОСОБА_4 в сумі 615,19 грн., ОСОБА_5 в сумі 432,85 грн., ОСОБА_6 в сумі 437,63 грн., ОСОБА_7 в сумі 551,64 грн., ОСОБА_8 в сумі 738,63 грн., ОСОБА_9 в сумі 553,66 грн., а наявні грошові кошти на розрахунковому рахунку № 26005092060, відкритому в АБ «Експрес-Банк» (МФО 322959), витратив на інші потреби господарської діяльності підприємства: на оплату комунальних послуг, інтернету, зв'язку, лізингових платежів, купівлю товарів, тощо.

Крім того, підсудний ОСОБА_2, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці, безпідставно не виплатив нараховану до сплати за грудень 2008 року заробітну плату працівникам підприємства ОСОБА_3 в сумі 617,86 грн., ОСОБА_4 в сумі 630,00 грн., ОСОБА_5 в сумі 444,55 грн., ОСОБА_6 в сумі 444,98 грн., ОСОБА_7 в сумі 561,12 грн., ОСОБА_8 в сумі 750,70 грн., ОСОБА_9 в сумі 563,00 грн., а наявні грошові кошти на розрахунковому рахунку № 26005092060, відкритому в АБ «Експрес-Банк» (МФО 322959), витратив на інші потреби господарської діяльності підприємства: на оплату комунальних послуг, інтернету, зв'язку, лізингових платежів, купівлю товарів, тощо.

Крім того, підсудний ОСОБА_2, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», безпідставно не виплатив нараховану до сплати за січень 2009 року заробітну плату працівникам підприємства ОСОБА_3 в сумі 420,46 грн., ОСОБА_4 в сумі 429,27 грн., ОСОБА_8 в сумі 517,40 грн., ОСОБА_7 в сумі 381,25 грн., ОСОБА_9 в сумі 382,64 грн., ОСОБА_6 в сумі 171,88 грн., ОСОБА_5 в сумі 208,82 грн., а наявні грошові кошти на розрахунковому рахунку № 26005092060, відкритому в АБ «Експрес-Банк» (МФО 322959), не направив на оплату праці працівникам підприємства.

Крім того, підсудний ОСОБА_2, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», безпідставно не виплатив нараховану до сплати за лютий 2009 року заробітну плату працівникам підприємства ОСОБА_3 в сумі 536,04 грн., ОСОБА_4 в сумі 547,72 грн., ОСОБА_7 в сумі 486,48 грн, ОСОБА_8 в сумі 656,79 грн., ОСОБА_9 в сумі 488,32 грн., а наявні грошові кошти на розрахунковому рахунку № 26005092060, відкритому в АБ «Експрес-Банк» (МФО 322959), витратив на інші потреби господарської діяльності підприємства: на оплату комунальних послуг, інтернету, зв'язку, лізингових платежів, купівлю товарів, тощо.

Крім того, підсудний ОСОБА_2, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», безпідставно не виплатив нараховану до сплати за березень 2009 року заробітну плату працівникам підприємства ОСОБА_3 в сумі 548,95 грн., ОСОБА_4 в сумі 560,78 грн., ОСОБА_7 в сумі 500,52 грн., ОСОБА_8 в сумі 675,78 грн., ОСОБА_9 в сумі 502,21 грн., а наявні грошові кошти на розрахунковому рахунку № 26005092060, відкритому в АБ «Експрес-Банк» (МФО 322959), витратив на інші потреби господарської діяльності підприємства: на оплату комунальних послуг, інтернету, зв'язку, лізингових платежів, купівлю товарів, тощо.

Крім того, підсудний ОСОБА_2, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», безпідставно не виплатив нараховану до сплати за квітень 2009 року заробітну плату працівникам підприємства ОСОБА_3 в сумі 557,24 грн., ОСОБА_4 в сумі 569,48 грн., ОСОБА_7 в сумі 508,10 грн., ОСОБА_8 в сумі 686,00 грн., ОСОБА_9 в сумі 510,08 грн., а наявні грошові кошти на розрахунковому рахунку № 26005092060, відкритому в АБ «Експрес-Банк» (МФО 322959), витратив на інші потреби господарської діяльності підприємства: на оплату комунальних послуг, інтернету, зв'язку, лізингових платежів, купівлю товарів, тощо.

Отже, внаслідок умисних дій підсудного ОСОБА_2, скоєних в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», працівникам ТОВ «Ардіс Україна» безпідставно не виплачено нараховану до виплати заробітну плату за жовтень 2008 року - квітень 2009 року в розмірі 23 930,85 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць при обставинах, викладених у фабулі вироку, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному і дав пояснення щодо вчинення ним злочину, які відповідають фактичним обставинам справи і ніким в т.ч. і ним не оспорюються.

Відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного ОСОБА_2.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підсудний ОСОБА_2, як керівник підприємства, своїми умисними діями безпідставно не виплатив заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 175 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу: раніше судимий, має не зняту та непогашену судимість, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, позитивно характеризуються за місцем роботи.

Щире каяття підсудного у вчиненному, а також добровільне відшкодування завданого збитку, судом визнаються, як обставини, що пом”кшують покарання підсудного ОСОБА_2.

Обставиною, шо обтяжує покарання підсудного ОСОБА_2, є рецидив злочинів, т.я. він раніше засуджувався за ч. 1 ст. 366 КК України.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудного ОСОБА_2, а також і те, що вчинений ним злочин віднесено до злочинів невеликої тяжкості, суд вважає за необхідне визначити йому міру покарання у виді позбавлення волі.

Між іншим, суд дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_2 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки згідно ст. 76 КК України, і таке покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Одночасно з призначенням основного покарання підсудному ОСОБА_2 необхідно на підставі ст. 55 КК України позбавити його права обіймати керівні посади, які пов”язані з організаційно-розпорядною та адміністративно-господарчою діяльністю, оскільки злочин ним вчинено з використанням службового становища і, на думку суду, за ним неможливо зберігання права обіймати керівні посади.

Керуючись ст.ст.323, 324 КК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винною ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 175 КК України і призначити йому у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади, які пов”язані з організаційно-розпорядною та адміністративно-господарчою діяльністю строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов”язки: не виїджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи та періодично з”являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності ОСОБА_2 залишити без змін підписку про невиїзд з місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 днів з моменту його проголошення.

С у д д я: