Рішення

від 21.01.2021 по справі 1.380.2019.006733

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року справа №1.380.2019.006733

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шведа Б.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда (далі також ТОВ, позивач)

до Головного управління ДПС у Львівській області (відповідача 1)

до Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області (відповідач 2)

про стягнення інфляційних нарахувань на бюджетну заборгованість

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області у якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда інфляційні нарахування на грошові зобов`язання в сумі 5052988, 71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що у зв`язку з неправомірними діями відповідачів впродовж останніх п`ятнадцяти років (із 31.08.2004 по 11.07.2019) у бюджету України перед позивачем (ТзОВ Фірма Артеміда ) проіснувала бюджетна заборгованість з невідшкодованого ПДВ за червень 2004 року у розмірі 2497770 грн. Протягом зазначеного періоду (із 31.08.2004 по 11.07.2019) позивач, як кредитор, вимагав через суди від відповідачів повернути грошові кошти (стягнути невідшкодоване ПДВ), що кореспондувалось з обов`язком державних органів (боржників) такі кошти сплатити. Позивач вважає, що несвоєчасно відшкодоване ПДВ, по своїй правовій природі, є фактичним невиконанням грошового зобов`язання, оскільки у наведеному випадку, держава зобов`язана у певні строки сплатити на користь платника податків по суті переплачені податки, зокрема ПДВ. Період невиконання державою зазначеного зобов`язання є тим періодом, коли грошові кошти утримуються (використовуються) державою, а власник таких коштів (платник податків) позбавляється на вказаний період права розпоряджатися власними коштами. Разом з тим, за час користування державою коштами платника такі кошти офіційно знецінюються за обставин наявності інфляційних процесів в Україні. Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач вважає, що порушення державою термінів виконання грошового зобов`язання з відшкодування ПДВ за червень 2004, призвело до виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ухвали від 17.12.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі з покликанням на те, що позов подано з підстав, передбачених Цивільним кодексом України та визначенням позивачем правовідносин, які оспорюються у даній справі як приватноправових (зобов`язальних) та підсудності справи господарському суду.

Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 про відмову у відкритті провадження у справі та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ухвали від 17.03.2020 залишено позовну заяву без руху.

Позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

02.06.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 11.08.2020.

Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подало відзив на позовну заяву, у якому покликається на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України не застосовується до податкових правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством - Податковим кодексом України та вважає, що позивач помилково обґрунтовує свої вимоги положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, просить у задоволенні позову відмовити.

Головне управління ДПС у Львівській області подало відзив на позовну заяву. В обґрунтування правової позиції відповідач 1 зазначає, що відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Системний аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено виключно нарахування пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Одночасно Податковий кодекс України не містить відповідного допуску застосування цивільного законодавства при врегулюванні відносин, що виникають при справлянні податків та зборів. Зазначає, що відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній відповідальності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

11.08.2020 замінено відповідача - ГУ ДФС у Львівській області на ГУ ДПС у Львівській області, оголошено перерву у підготовчому засіданні на 10.09.2020.

10.09.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 20.10.2020.

20.10.2020 згідно протокольної ухвали закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 01.12.2020.

01.12.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.01.2021.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 01.12.2020 проти позову заперечив, представник позивача в судове засідання не з`явився, позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника. Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача 1, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

У жовтні 2004 року позивачем подано до господарського суду позов до ДПІ та Відділення державного казначейства у м.Трускавець (далі Відділення) про визнання недійсним ППР та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 2497770 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного за цим позовом ППР стали висновки акта від 20.08.2004 №106/23-0/239733113 позапланової тематичної документальної перевірки правильності відображення сум ПДВ заявленого до відшкодування за перше півріччя 2004 року ТОВ, де вказано про завищення позивачем заявленого бюджетного відшкодування за червень 2004 року у розмірі 2497770 грн.

За результатами розгляду вказаного позову рішенням суду від 28.10.2004, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2004 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України (далі ВАСУ) від 14 грудня 2006 року позовні вимоги ТОВ задоволено повністю. Визнано недійсним ППР. Вирішено відшкодувати з бюджетного рахунку Відділення на користь ТОВ Фірма Артеміда бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 2497770 грн.

09.01.2007 за результатом розгляду позовної заяви ДПІ у справі №5/1785-19/ЗЗЗА до ТОВ Фірма Артеміда та Товариства з обмеженою відповідальністю Лія-Сан (далі ТОВ-1) про визнання недійсним господарського зобов`язання в порядку статей 207, 208 Господарського кодексу України , господарський суд прийняв постанову, якою визнав недійсним договір купівлі-продажу від 17.03.2004 №50304 між відповідачами та стягнув з обох на користь держави по 1498620 грн, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду (далі ЛААС) від 26 січня 2010 року залишена без змін.

За наслідками касаційного перегляду постанови суду та судового рішення апеляційного суду від 26 січня 2010 року у справі №5/1785-19/ЗЗЗА ухвалою ВАСУ від 14 липня 2011 року касаційну скаргу ТОВ задоволено частково. Судові рішення у даній справі скасовано. У частині позовних вимог про визнання господарського зобов`язання недійсним провадження у справі закрито, а у частині застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У результаті нового розгляду цієї справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі №2а-8983/11/1370, яка залишена без змін ухвалою ЛААС від 29 листопада 2012 року, позов задоволено. Застосовано наслідки статті 208 ГК. Стягнуто з ТОВ Фірма Артеміда та ТОВ-1 в дохід держави по 14986620 грн.

Проте, постановою ВАСУ від 21 січня 2014 року судові рішення у справі №2а-8983/11/1370 скасовано. Постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Поміж тим, 25 травня 2010 року постановою господарського суду у справі №13/11А за результатами розгляду заяви ДПІ про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 28.10.2004, яка залишена без змін ухвалою ЛААС від 20 грудня 2011 року, вимоги ДПІ задоволено. Рішення суду від 28.10.2004 скасовано. Прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ про визнання недійсним ППР та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн відмовлено.

13.02.2014 ТОВ подало до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови №13/11А, у якій просило скасувати цю постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви податкового органу про перегляд рішення суду від 28.10.2004 за нововиявленими обставинами відмовлено повністю. Стягнуто з Управління Державного казначейства у Львівській області на користь ТОВ бюджетну заборгованість з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн.

Постановою ЛОАС від 19 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою ЛААС від 01 жовтня 2015 року, вимоги позивача, що викладені у заяві про перегляд Постанови №13/11А за нововиявленими обставинами задоволено повністю, внаслідок чого Постанову №13/11А скасовано, прийнято нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано ППР. Стягнуто з Управління на користь ТОВ Фірма Артеміда бюджетну заборгованість з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн.

Зазначене вище судове рішення від 19.12.2014 було виконане у липні 2019 року, а саме згідно меморіального ордеру від 11.07.2019 №5967 кошти в сумі 2497770 грн було відшкодовано позивачу (обставини встановлені при розгляді справи №1.380.2019.004395).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №1.380.2019.004395 задоволено частково позов ТзОВ Фірма Артеміда , стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артеміда" (ЄДРПОУ 23973113) пеню нараховану на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 31.08.2004 по 11.07.2019 у розмірі 2 488 811, 49 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені нарахованої на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 31.08.2004 по 11.07.2019 у розмірі 2 921 311, 29 грн. та про стягнення нарахованої відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на суму бюджетної заборгованості компенсації у розмірі 3 % річних, що становить 229 525, 40 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артеміда" судові витрати в сумі 8 477 (вісім тисяч чотириста сімдесять сім) грн. 50 коп.

Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі № 1.380.2019.004395 пров. № А/857/807/20, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення пені нарахованої на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120% від облікової ставки Національного банку України за період з 31 серпня 2004 року по 11 вересня 2019 року у розмірі 1384866,10 грн. та розподілу судових витрат скасовано та прийняти постанову, якою позов в цій частині задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда пеню нараховану на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку України за період із 31 серпня 2004 року по 11 вересня 2019 року у розмірі 1384866,10 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда судові витрати у вигляді судового збору за подання позову в сумі 13194,67 грн. (тринадцять тисяч сто дев`яносто чотири гривні шістдесят сім копійок). В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року залишено без змін.

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить також стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда інфляційні нарахування на грошові зобов`язання в сумі 5052988, 71 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (далі Закон №168/97-ВР; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від`ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

За нормами пунктів 6.3, 6.4 пункту 6 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 №209/72 (у редакції наказу ДПІ та ДКСУ від 21.05.2001 N 200/86) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за №489/5680; далі Порядок; в редакції, чинній на 30.08.2004) на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю.

Закон №168/97-ВР та Порядок втратили чинність в цілому 01.01.2011, 21.01.2011 відповідно.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, податкове законодавство містить норму щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 1212 ЦК України встановлено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Частиною другою статті 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На необхідності розмежовувати юридичну відповідальність держави та державних органів орієнтує рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року у справі № 12-рп/2001, за змістом якого державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх недостатності відповідальність за її зобов`язаннями несе власник відповідного майна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України вбачається, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11).

Згідно матеріалів справи позивач просить стягнути з Державного бюджету України інфляційні нарахування на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому не вказує, який з відповідачів - Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області (Головне управління Державної податкової служби у Львівській області) чи Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області є стороною у грошовому зобов`язанні, яке, на думку позивача, виникло з вказаних у позовній заяві підстав.

Суд вважає, що цивільні права на обов`язки у досліджуваному випадку між позивачем та відповідачами як суб`єктами владних повноважень не виникли. Кошти, які товариству з обмеженою відповідальністю не були своєчасно відшкодовані, у тому числі у зв`язку оскарженням суми заявленої до відшкодування, є бюджетними коштами до їх отримання позивачем, не є коштами державних органів - ГУ ДПС у Львівській області, ГУ ДКСУ України у Львівській області та позивач у даних правовідносинах не набуває статусу кредитора.

Отже, у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 ЦК України як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідачі не є боржниками, що прострочили виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України.

Суд прийшов до висновку, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин.

Податковим кодексом України передбачено виключно нарахування пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість (п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України), тому безпідставним є стягнення з Державного бюджету України також інфляційних нарахувань за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

Спір щодо нарахування пені за несвоєчасне відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда податку на додану вартість на підставі п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України вирішено судом при розгляді справи 1.380.2019.004395.

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами є публічно-правовими, цивільне законодавство не підлягає застосуванню до означених правовідносин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда інфляційних нарахувань на грошові зобов`язання в сумі 5052988, 71 грн.

В задоволенні позову належить відмовити.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про стягнення інфляційних нарахувань на бюджетну заборгованість повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 25.01.2021.

Суддя Крутько О.В.