Постанова

від 21.01.2021 по справі 924/748/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Справа № 924/748/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/748/20 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм"

про розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р. б/н, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (код ЄДРПОУ 38727372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм"

за участю представників сторін:

позивача - Столярчук С.С.;

відповідача - Побережний А.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" про розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 б/н, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі № 924/748/20.

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення у даній справі судом першої інстанції порушено приписи ст. 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, що є підставою для його скасування.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано одночасне існування всіх чотирьох кваліфікуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору. При чому, в матеріалах справи знаходиться лист позивача, яким було надіслано акт повернення орендованого приміщення, який відповідає умовам п. 8.1. Договору.

Також, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що навіть якщо у протоколі Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Шепетівської міської ради від 16.04.2020 №10 було б надано персональний дозвіл на роздрібну торгівлю лікарськими засобами та товарами медичного призначення позивачу, то таку торгівлю в орендованому приміщенні здійснювати неможливо, оскільки дане приміщення знаходиться на території зачиненого продуктового ринку.

Апеляційна скарга надійшла на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 03.11.2020.

Листом №924/748/20/5915/20 від 06 листопада 2020 року Північно-західним апеляційним господарським судом витребувано матеріали справи у Господарського суду Хмельницької області. 16.11.2020 матеріали справи №924/748/16 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №924/748/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/748/20 - залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме подати докази направлення копії апеляційної скарги (з описом вкладення у лист) відповідачу.

01.12.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" клопотання про усунення недоліків з додатками, до якого долучено докази направлення копії апеляційної скарги (з описом вкладення у лист) відповідачу.

Ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 у справі №924/748/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/748/20; розгляд апеляційної скарги (з врахуванням ухвали від 11.01.2021 про виправлення описки) призначено на "21" січня 2021 року о 14:30 год. Запропоновано відповідачу в строк до 11.01.2021 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Також, роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Матеріалами справи стверджується, що ухвали суду від 04.12.2020 та від 11.01.2021 у справі №924/748/20 були отримані учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач своїм процесуальним правом на подачу відзиву з приводу поданої апеляційної скарги не скористався.

В судове засідання 21.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 21.01.2021 представник позивача повністю підтрив вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав усні пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.01.2021 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав усні пояснення щодо суті спору.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

06.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) укладено договір суборенди нежилого приміщення, відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1 кв.м, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, для розміщення в ньому аптеки, та зобов`язується і гарантує оплачувати орендну плату, відшкодувати витрати по оплаті електроенергії, телефонному зв`язку та інші комунальні витрати, передбачені даним договором, утримувати орендовану площу в належному стані.

Відповідно до п. 2.1. договору об`єктом суборенди за даним договором є: приміщення загальною площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., вул. Героїв Небесної Сотні, 23. Дане приміщення надається в суборенду на підставі договору суборенди № б/н.

Згідно п. 2.2. договору об`єкт суборенди використовується суборендарем для розміщення в ньому аптеки.

Як передбачено п. 3.1. договору, зазначене в розділі 2 даного договору приміщення повинно бути передане суборендодавцем та прийняте суборендарем після підписання даного договору по акту приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною договору.

Умовами п. 3.2. договору визначено, що прийняте таким чином в суборендне користування приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк дії договору з 06 листопада 2017 року по 01 вересня 2020 року.

За згодою сторін, період дії договору може бути подовжений відносно вказаного строку, на умовах встановлених на основі взаємної домовленості (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору суборендодавець нараховує суборендарю орендну плату у розмірі 7000,00 грн. за один календарний місяць.

Згідно п. 5.3. договору орендна плата сплачується суборендарем раз на місяць, згідно договору суборенди після підписання акту про надання нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною даного договору.

Як передбачено п. 7.6. договору, суборендар зобов`язаний погодити відкриття і розташування аптеки з органами пожежного нагляду, санепідемстанції, іншими органами, що дають дозвіл на його відкриття і роботу.

Умовами п. 7.18 договору визначено, що по закінченню терміну договору або його достроковому припиненні суборендар зобов`язаний звільнити приміщення, яке займає, передати його по акту у стані виконаного ремонту суборендарем та провести кінцевий розрахунок згідно умов даного договору.

У п. 8.1. договору сторонами погоджено, що після закінчення терміну дії договору суборенди чи при достроковому його розірванні, припиненні, суборендар зобов`язаний повернути приміщення суборендодавцю за актом приймання-передачі нежилого приміщення з суборенди в останній день терміну суборенди, дострокового його припинення, розірвання.

Відповідно до п. 9.2. договору суборендодавець має право дострокового розірвання даного договору, якщо суборендар: користується приміщенням не у відповідності з даним договором, або призначенням приміщення; навмисне або по необережності погіршує стан приміщення; не вніс орендної плати або інших платежів на протязі одного місяця з дня закінчення терміну платежу.

Згідно п. 9.3. договору невиконання будь-якої із умов даного договору суборендарем дає право суборендодавцю вимагати дострокового припинення договору суборенди або його дострокового розірвання і є підставою для дострокового припинення, розірвання договору. В разі порушення вимог чинного законодавства суборендарем суборендодавець має право вимагати усунення порушення і вимагати дострокового розірвання даного договору, ці обставини теж є підставою для дострокового розірвання договору.

Як передбачено п. 9.4. договору, в разі несвоєчасного звільнення приміщення суборендар зобов`язаний оплатити оренду і послуги на умовах даного договору до фактичної дати звільнення і підписання акту.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

06.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) погоджено додаток до договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017, відповідно до якого орендна плата буде нараховуватись та сплачуватись після закінчення ремонту з 21 листопада 2017 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) 06.11.2017 підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017, відповідно до п. 1 якого згідно умов пункту 2.1. договору суборенди № б/н від 06.11.2017 суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23 для розміщення в ньому аптеки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" звернулось із листом від 18.05.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм", у якому повідомляло про направлення суборендодавцю два примірника акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення з суборенди по договору від 06.11.2017, від 01.04.2020, підписані зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія", у зв`язку з неможливістю використання приміщення.

Відповідно до п. 1 акта приймання-передачі (повернення) від 01.04.2020 нежитлового приміщення з суборенди по договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017, підписаного представником товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія", згідно з умовами пункту 8 договору суборенди від 06.11.2017 суборендар передає (повертає), а суборендодавець приймає нежитлове приміщення площею 50,1 кв.м, яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, в якому до 01.04.2020 розміщувалася аптека.

Факт надіслання листа від 18.05.2020 та примірників акта приймання-передачі від 01.04.2020 підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.05.2020 та поштовою накладною №3040501857770 від 19.05.2020.

Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Шепетівської міської ради затверджено протокол №4 від 20.03.2020, яким вирішено, зокрема, зобов`язати керівників міських ринків на період установленого карантину призупинити діяльність роботи ринків, в тому числі продовольчих.

Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Шепетівської міської ради затверджено протокол №10 від 16.04.2020, яким вирішено, зокрема, заборонити роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів усіх форм власності, крім торгівлі пальним, лікарськими засобами та медичним приладдям, з 00:00 години 19.04.2020 до 24:00 години 19.04.2020; для проведення санітарно-протиепідемічних заходів приміщень із застосуванням дезінфікуючих засобів призупинити роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, усіх форм власності, крім торгівлі пальним, лікарськими засобами та медичним приладдям, встановивши санітарний день, з 00:00 годин 20.04.2020 до 24:00 години 20.04.2020.

Рішенням Шепетівської міської ради Хмельницької області від 31.07.2014 №8 вирішено перейменувати вулицю Карла Маркса на вулицю Героїв Небесної Сотні.

Згідно технічного паспорта від 15.11.2017 на громадський (виробничий) будинок (приміщення) - нежитлове приміщення, що розташоване в м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, нежитлове приміщення замає площу 50,1 кв.м, з яких: 20,3 кв.м - торговий зал, 15,1 - приміщення персоналу, 12,7 кв.м - матеріальна, 2,0 кв.м - санвузол.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006250445 від 28.01.2020, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13619121 від 19.02.2007.

З метою захисту своїх прав та інтересів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" звернулося з позовом до господарського суду з вимогою розірвати договір суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 б/н, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (код ЄДРПОУ 38727372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (код ЄДРПОУ 39105249) з 01.04.2020.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, визначеними законом чи договором.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Вимогами ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, 06.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) укладено договір суборенди нежилого приміщення.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно ст.ст. 759, 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.ст. 765, 767, 776 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що зазначене в розділі 2 даного договору приміщення повинно бути передане суборендодавцем та прийняте суборендарем після підписання даного договору по акту приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною договору.

За наявними матеріалами справи об`єкт суборенди передано суборендарю відповідно до акта приймання-передачі нежилого приміщення для розміщення в ньому аптеки.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов`язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Так, строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 4.1. договору передбачено, що строк дії договору з 06 листопада 2017 року по 01 вересня 2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що виходячи зі змісту п. 4.2. договору, матеріали справи не містять доказів щодо домовленостей сторін на продовження дії договору суборенди. Крім того, додаткова угода позивачем та відповідачем про продовження договору не укладалася, а умови договору не містять застережень стосовно автоматичної пролонгації оскаржуваного договору.

З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що строк дії договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 закінчився 01.09.2020 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За змістом приписів статті 188 ГК України, статті 651 ЦК України розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок міститься зокрема у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 12.05.2020 у справі №911/991/19.

Таким чином, з урахуванням наведеного, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся (16.06.2020) з позовом до господарського суду під час дії договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 б/н, однак на час розгляду судом першої інстанції даної справи та ухвалення рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/748/20 строк дії спірного договору закінчився (01.09.2020), тобто договір суборенди припинив свою дію.

Відповідно до ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Враховуючи те, що позивач просить суд розірвати спірний договір з 01.04.2020 , тому у суду відсутня можливість закрити провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору (в даному випадку припинення дії договору у зв`язку з закінченням строку його дії). Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04.

Тому суд апеляційної інстанції погоджується з діями місцевого суду щодо дослідження підстав для розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 б/н з 01.04.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" звернулось із листом від 18.05.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм", у якому повідомляло про направлення суборендодавцю два примірника акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення з суборенди по договору від 06.11.2017, від 01.04.2020, підписані зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія", у зв`язку з неможливістю використання приміщення. Факт надіслання листа від 18.05.2020 та примірників акта приймання-передачі від 01.04.2020 підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.05.2020 та поштовою накладною №3040501857770 від 19.05.2020.

Згідно ст.652 ЦК України для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин необхідна одночасна наявність чотирьох умов, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку. Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та невиконання нею зобов`язань. Обставини невиконання свого зобов`язання повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій. Зокрема, пряма заборона уряду або місцевих органів на здійснення певних видів діяльності. Крім того, відсутність коштів у орендаря на оплату оренди у зв`язку зі зниженням рівня доходів через карантин, не є підставою для звільнення його від відповідальності.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, протокол № 10 від 16.04.2020 комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Шепетівської міської ради, комісією вирішено заборонити роботу суб`єктів господарювання, крім торгівлі лікарськими засобами.

Водночас, позивачем не доведено, що за проміжок часу, а саме з введенням карантину та призупиненням діяльності роботи ринків, в тому числі продовольчих, згідно протоколу № 4 від 20.03.2020 до прийняття комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій протоколу № 10 від 16.04.2020, яким надано дозвіл на торгівлю лікарськими засобами та медичним обладнанням, спричинено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" такі наслідки (зокрема, зниження доходів), що завадили йому виконувати зобов`язання зі сплати орендних платежів на виконання договору від 06.11.2017.

Також в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" із проханням про внесення змін до договору суборенди, що стосуються, наприклад, зменшення розміру орендної плати на період карантину, та доказів звернення позивача до Торгово-промислової палати України чи регіональних ТПП щодо видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що би слугували підтвердженням неможливості виконання зобов`язань за договором. Водночас, сторонами у договорі суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 не передбачено звільнення суборендаря від своїх обов`язків у зв`язку з введенням карантину чи настанням інших форс-мажорних обставин (у договорі взагалі відсутній розділ з порядком врегулювання відповідальності сторін у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин).

Колегія суддів, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017 б/н з 01.04.2020, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про розірвання даного договору є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/748/20 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020 у справі №924/748/20 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "25" січня 2021 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.