Рішення

від 13.01.2021 по справі 691/1629/18

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/1629/18

Провадження № 2/691/33/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі:

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Хлистунівської об`єднаної територіальної громади Городищенського району Черкаської області, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Хлистунівської об`єднаної територіальної громади Городищенського району Черкаської області, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що вона є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Дане будинковолодіння розташоване на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2059 га., кадастровий номер 7120382800:01:001:0021, на вказаній земельної ділянці розміщений житловий будинок і надвірні споруди, а частина використовується для ведення особистого селянського господарства. З боку АДРЕСА_1 , по її земельній ділянці проведено газопровід. Таке розташування газопроводу унеможливлює заїзд сільськогосподарської техніки через її двір до огороду та спричиняє труднощі щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, а саме для ведення особистого селянського господарства. Раніше вона користувалась проїздом по межі між будинковолодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та частково проїзд до її земельної ділянки захвачував і самі земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , а потім поза вказаними земельними ділянками у неї був проїзд поза межею земельної ділянки АДРЕСА_3 та № НОМЕР_3 по землі яка перебувала в комунальній власності Дирдинської сільської ради до її огороду. З весни 2017 року власниця земельних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , заборонила їй проїзд через земельну ділянку АДРЕСА_3 . Вона неодноразово зверталась до Дирдинської сільської рада із проханням щодо влаштування їй проїзду на власну земельну ділянку АДРЕСА_1 , однак отримала відповідь від 24.01.2018 року за підписом голови сільської ради, що наслідком її звернення було прийняте рішення про створення робочої комісії для вивчення заявленого питання та одноголосно прийняте рішення про влаштування проїзду до її земельної ділянки, повз земельні ділянки по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 на землях державної власності Дирдинської сільської ради. 19.02.2018 року, вона звернулась до сільської ради щодо надання детального плану-схеми та викопіювання з карти місцевості до відповіді від 24.01.2018 року та акта огляду комісією висоти газової труби та відстані між будівлями в садибі по АДРЕСА_1 і можливості проїзду до присадибної земельної ділянки для її використання в повному обсязі, на що отримала відповідь 12.03.2018 року № 136, що проміри висоти газової труби не проводилися, щодо придатності рекомендованої земельної ділянки для влаштування заїзду на її земельну ділянку, то їй порадили звернутись до відділу архітектури та містобудування Городищенської РДА, щодо належної їй земельної ділянки, то у сільської ради виникло питання на якій підставі на ній розташовані будівлі і споруди, оскільки її цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Будинковолодіння нею було придбане 12.11.2003 року згідно договору купівлі-продажу, вказана земельна ділянка була приватизована в травні 2005 року та Дирдинської сільської радою було затверджено проект землеустрою щодо надання їй у власність вказаної земельної ділянки. Також у тій же відповіді було повідомлено, що встановити межові знаки, які відокремлюють проїзд, не є можливим через несприятливі погодні умови та через відсутність її згоди на виділення саме такого проїзду. 19.04.2018 року на її заяву від 19.03.2018 року Дирдинською сільською радою були надані план-схема земельної ділянки, яка намічена для влаштування проїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , витяг з рішення сесії сільської ради. 25.04.2018 року комісією Дирдинської сільської ради було обстежено земельну ділянку, яка намічена для влаштування проїзду. Комісією встановлено, на вказаній ділянці весняні розливи води річки Вільшанка не сходять, тому встановити межові знаки не є можливим, а проїзд дорогою по даній місцевості в таку пору року неможливий взагалі. 13.05.2018 року до сесії сільської ради звернулася власник земельної ділянки АДРЕСА_3 із заявою, що вона дає згоду на встановлення сервітуту для заїзду на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , вона також звернулась з такою ж самою заявою. На їх звернення було повідомлено, що встановити сервітут для проїзду до її земельної ділянки по АДРЕСА_1 , через земельні ділянки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , неможливо, оскільки власник земельної ділянки АДРЕСА_3 ОСОБА_3 не надає дозволу на виділення проїзду через його земельну ділянку. Разом з тим, рішенням сесії Дирдинської сільської ради від 08.08.2018 року № 27-16/V11 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у приватну власність ОСОБА_2 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність, площею 0,3174 га. для ведення ОСГ розташованій по АДРЕСА_3 . Вказаним рішення до належної ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 7120382800:01:001:0300, площею 0,25 га, додано земельну ділянку, яка межує із вказаною земельною ділянкою та розташована позад нею в сторону річки Вільшанка площею 0,3174 га. Рішенням сесії Дирдинської сільської ради від 08.08.2018 року № 27-16/V11, порушені її права, оскільки на час його прийняття, сесії сільської ради було достеменно відомо (на підставі її неодноразових звернень та акту, складеного комісією по земельних спорах від 25.04.2018 року), що проїзд до її земельної ділянки, поза межами земельної ділянки наданої у власність ОСОБА_2 , площею 0,3174 га, є неможливим. При наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та при його затвердженні, сесія сільської ради повинна була врахувати вказані обставини та відступити від межі земельної ділянки кадастровий номер 7120382800:01:001:0300, на відстань необхідну для влаштування проїзду до земельної ділянки АДРЕСА_1 . Але цього не було зроблено і тому вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та просить: визнати незаконним та скасувати рішення сесії Дирдинської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 08.08.2018 року № 27-16/V11 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у приватну власність ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, у відзиві на позовну заяву, посилався на те, що позивачем придбано будинок на приватизованій земельній ділянці 0,15 га в АДРЕСА_1 у 2003 році без газифікації будинку і мався заїзд до її земельної ділянки без перешкод. В 2008 році позивачем було здійснено газифікацію власного будинку, відповідно нею було замовлено проектну документацію та проведено монтажні роботи по газифікації так як на її власний розсуд було потрібно і її задовольняло саме таке розташування та монтаж газопроводу, який він має на даний час, а тому позивач безпідставно посилається на перешкоду газопроводу при використанні своєї земельної ділянки за цільовим призначенням. Тому, якщо газопровід заважає використовувати земельну ділянку за призначенням, то позивач має можливість замовити новий проект монтажу газопроводу, який не буде перешкодою до використання земельної ділянки за призначенням. Щодо скасування рішення сесії Дирдинської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 08.08.2018 року № 27-16/V11 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у приватну власність ОСОБА_2 , навіть скасувавши його, питання проїзду до її земельної ділянки не буде вирішено, оскільки спірна земельна ділянка не межує із АДРЕСА_3 , а межує з іншими земельними ділянками, які перебувають у власності інших громадян. З протилежного боку земельної ділянки позивача передбачений заїзд до її земельної ділянки, що підтверджується показами свідків та не заперечується і самим позивачем.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, свідків, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.

У відповідності до п. г ч. З ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.11.2003 року, посвідченого Городищенською державною нотаріальною конторою та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2438683 від 26.12.2003 року.

Будинковолодіння по АДРЕСА_1 розташоване на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2059 га., кадастровий номер 7120382800:01:001:0021, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно - індексний номер 38106233 від 26.05.2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - індексний номер 38107225 від 26.05.2015 року.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , та акту виходу робочої комісії для вирішення питання по влаштуванню проїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_3 , 68 від 23.08.2017 року, до даного будинковолодіння, з АДРЕСА_3 облаштований заїзд у вигляді воріт, достатньої ширини.

Сторонами по справі, також не заперечується та підтверджується свідками факт наявного проїзду до земельної ділянки позивача повз земельні ділянки по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 на землях державної власності Дирдинської сільської ради. Проте, даний проїзд позивача не влаштовує, оскільки, весною, внаслідок розливу річки Вільшанка , тривалий час є непроїзним.

Відповідно з Технічними умовами на проектування постачання газом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 22.04.2008 року, даний будинок приєднаний до постачання газом для побутових потреб. Зазначене, також підтверджується і Актом розмежування відповідальності сторін №412 від 17.10.2014 року, підписаним представником газорозподільного підприємства та ОСОБА_4 (зятем позивача) - від імені споживача по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні, також встановлено, що підтверджується свідками, позивач, тривалий час, для проїзду сільськогосподарською технікою на свою присадибну земельну ділянку використовувала проїзд по межі та земельних ділянках домоволодінь АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , який був періодичним та влаштований зі згоди власників цих домоволодінь. В подальшому, після зміни власника земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 , яким став ОСОБА_3 (син третьої особи - ОСОБА_2 ), що підтверджується листом Виконавчого комітету Дирдинської сільської ради від 30.05.2018 року, №255, адресованим представнику позивача, новий власник, тобто, ОСОБА_3 відмовився надавати дозвіл позивачу на проїзд по його земельній ділянці з АДРЕСА_3 .

Непогоджуючись з таким рішенням нового власника домоволодіння по АДРЕСА_3 - ОСОБА_3 , позивач, самостійно та через свого представника, що підтверджується приєднаними до позовної заяви доказами, неодноразово зверталася до Дирдинської сільської ради із заявами про влаштування заїзду до її земельної ділянки саме через земельні ділянки будинковолодінь АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . З приводу даних звернень, Дирдинська сільська рада, з метою врегулювання спірного питання, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами, створила декілька комісій та винесла ряд рішень, в результаті яких позивачу, фактично було відмовлено у облаштуванні проїзду до власної земельної ділянки через земельні ділянки будинковолодінь АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Разом з тим, рішенням Дирдинської сільської ради від 08.08.2018 року № 27-16/V11 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у приватну власність ОСОБА_2 , останній було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність площею 0,3174 га для ведення особистого селянського господарства розташованої по АДРЕСА_1 та передано у приватну власність ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 .

Згідно викопірування з кадастрової карти території Дирдинської сільської ради, Акту виходу робочої комісії для вирішення питання по погодженню меж земельної ділянки по АДРЕСА_3 , 72 від 03.05.2018 року, кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 7120382800:01:001:0299, вказана земельна ділянка не межує з АДРЕСА_3 , а межує із земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Дирдинської сільської ради № 21 від 09.01.2019 року, при розробленні проектної документації, ОСОБА_2 добровільно відмовилась від частини земельної ділянки площею 0,1826 га для проїзду ОСОБА_1 до земельної ділянки кадастровий номер 7120382800:01:001:0021, яка знаходиться у її власності за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно доступ до земельної ділянки ОСОБА_1 має. А також до її земельної ділянки є доступ із АДРЕСА_3 .

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що обладнати заїзд до земельної ділянки позивача з АДРЕСА_3 через земельні ділянки будинковолодінь АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , без добровільної згоди власників зазначених помешкань, є неможливим. В цьому разі, на думку суду, позивач мав обрати інший спосіб захисту своїх прав, а саме: звернутись до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту.

Щодо посилань позивача, що саме земельна ділянка, площею 0,3174 га, передана ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Дирдинської сільської ради від 08.08.2018 року № 27-16/V11, перешкоджає її доступу до власної земельної ділянки, то суд вважає, що позивач не довела в судовому засіданні свої позовні вимоги та не підтвердила їх належними доказами.

Інших підстав визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, а саме: рішення Дирдинської сільської ради від 08.08.2018 року № 27-16/V11, позивач, в позовній заяві, а її представник, в судовому засіданні, не наводили.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене та приписи вказаних норм закону, суд вважає, що позивач не довела та не підтвердила належними доказами свої вимоги, а тому в задоволенні позовної заяви слід відмовити.

При цьому, суд, вирішуючи даний спір, бере до уваги, також те, що позивач, в 2008 році погоджуючи проект газифікації свого будинковолодіння, свідомо, з власної волі, створила собі перешкоди у виді газопроводу, розміщеного на недостатній висоті від землі, через який, в подальшому, стало неможливо заїжджати сільськогосподарською технікою до власного огороду через власний двір, що, на думку суду, є окремою підставою для відмови в позові.

Прийшовши до переконання про відмову в позові, суд вважає, що судові витрати позивача, в силу вимог ст.141 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 21 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 152, 155, 158 Земельного Кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Хлистунівської об`єднаної територіальної громади Городищенського району Черкаської області, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 22.01.2021 року.

Суддя В. О. Черненко