Постанова

від 22.01.2021 по справі 640/16249/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16249/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Електросервіс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Електросервіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 №2892615147 та №2902615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов`язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов`язки по перевірках.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договорами. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 31.05.2019 № 7470, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві (а.с.35-38 т.1), відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ СМ-Електоросервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ Житлобудмонтаж за серпень 2018 року, ТОВ Апекстрейд ЛТД за серпень 2018 року, ТОВ Камтілюкс за грудень 2016 року, ТОВ БК Профітван за липень 2017 року, ТОВ Вєгас Плюс за лютий, березень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість за 2016-2018 роки показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами документальної позапланової перевірки ТОВ СМ-ЕЛЕКТРОСЕРВІС контролюючим органом складено акт від 18.06.2019 №126/26-15-14-07-01-10/21671508 (а.с.40-81 т.1), в якому зафіксовано наступні порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.125.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 44617,00 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік на суму 28278,00 грн., за 2017 рік на суму 8692,00 грн., за 2018 рік на суму 8692,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що перевірявся, на загальну суму 43291,00 грн., в тому числі за серпень 216 року на суму 26107,00 грн., грудень 2016 року на суму 417,00 грн., липень 2017 року на суму 9658,00 грн., лютий 2018 року на суму 4053,00 грн., березень 2018 року на суму 3056,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 10.07.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019:

- №2892615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 55771,25 грн. (а.с.22 т.1);

- №2902615147 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 54113,75 грн. (а.с.24 т.1).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги, дійшов висновку, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не можна вважати доведеним фактичне виконання спірних операцій контрагентами позивача.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ Житлобудмонтаж , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Камтілюкс , ТОВ БК Профітван , ТОВ Вєгас Плюс .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З акту перевірки вбачається, що підставою для спірних податкових нарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість стало невизнання відповідачем права позивача на податковий кредит та визначення податкових зобов`язань при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Житлобудмонтаж за серпень 2018 року, ТОВ Апекстрейд ЛТД за серпень 2018 року, ТОВ Камтілюкс за грудень 2016 року, ТОВ БК Профітван за липень 2017 року, ТОВ Вєгас Плюс за лютий, березень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість за 2016-2018 роки показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Перевіркою встановлено наступе:

- контрагент позивача ТОВ Житлобудмонтаж зареєстровано на підставних осіб, які не мали відношення до діяльності підприємства та не здійснювали господарської фактичної діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені контрагента; встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту її фактичного здійснення, оскільки в 2016 році відсутня реєстрація податкових накладних від контрагентів постачальників на ТОВ Апекстрейд ЛТД з номенклатурою, об`ємом - кількістю товарів, тобто для забезпечення податкової вигоди третіх осіб шляхом формального оформлення первинних документів;

- відповідно до інформаційної системи АІС Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємства по ТОВ Камтілюкс внесена інформація від 19.03.2018 №1320/8/26-54-23-00 про порушення кримінальної справи у відношенні службової особи суб`єкта господарювання за ст.205 КК України (к\п №32017100050000071 від 24.01.2017 року. Вирок від 31.01.2018 року №795/19246/18-к відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України);

- відповідно до інформаційної системи АІС Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємства по ТОВ БК Профітван внесена інформація від 05.09.2017 року №49187/28-10-21-08-01 в щодо зареєстровано та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників (листом прокуратури м. Києва від 27.02.2018 року №04/5-62-3-18 надано письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000370, за фактом фіктивного підприємства за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України щодо використання протоколу допиту директора товариства ОСОБА_2 ;

- відповідно до інформаційної системи АІС Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємства по ТОВ Вєгас Буд внесена інформація від 21.08.2018 року №3713/26-15-21-24 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст.205 КК України. ОСОБА_3 , який значиться керівником товариства, надав пояснення щодо непричетності до створення та діяльності ТОВ Вєгас Буд , але всі первинні документи від імені товариства підписані зазначеною особою.

Так, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Апелянт звертає увагу, що платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов`язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов`язки по перевірках.

Натомість, колегія суддів звертає увагу, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 05 березня 2020 року у справі №826/9368/15.

Так, на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами матеріали справи містять наступні документи: копію договору оренди приміщень №13/17, від 31 липня 2017 року (а.с.215-219 т.1); копії рахунків-фактур та видаткових накладних до них: №02/08/16, від 02.08.2016 року; №03/08/16, від 03.08.2016 року; №08/08/16, від 08.08.2016 року; №09/08/16, від 09.08.2016 року; №10/08/16, від 10.08.2016 року; №10/08-16, від 10.08.2016 року; №22/08/16, від 22.08.2016 року; №25/08/16, від 25.08.2016 року; №10/08/16, від 10.08.2016 року; №СФ-2202-1, від 22.02.2018 року; №СФ-0603-1, від 06.03.2018 року; №СФ-0103-1, від 01.03.2018 року; №РН-0000201, від 18.08.2016 року; №РН-0002917, від 29.12.2016 року щодо придбання та отримання підприємством товарів та послуг; копії рахунків-фактур та видаткових накладних щодо подальшої реалізації та поставки ТМЦ №РН-0000150, від 25.08.2016 року; №РН-0000133, від 04.08.2016 року; №РН-0000144, від 15.08.2016 року; №РН-0000135, від 08.08.2016 року; №РН-0000141, від 11.08. 2016 року; №РН-0000137, від 09.08.2016 року; №РН-0000139, від 09.08.2016 року; №РН-0000138, від 09.08.2016 року; №РН-0000136, від 09.08.2016 року; №РН-0000140, від 10.08.2016 року; №РН-0000140, від 10.08.2016 року; №РН-0000142, від 15.08.2016 року; №РН-0000148, від 25.08.2016 року; №РН-0000145, від 17.08.2016 року; №РН-0000146, від 25.08.2016 року; №РН-0000147, від 25.08.2016 року; №РН-0000151, від 25.08.2016 року; №РН-0000153, від 26.08.2016 року; №РН-0000155, від 31.08.2016 року; №РН-0000262, від 29.12.2016 року; №РН-0000262, від 29.12.2016 року; №РН-0000055, від 02.03.2018 року; №РН-0000053, від 01.03.2018 року; №РН-0000059, від 06.03.2018 року; №РН-0000060, від 06.03.2018 року; №РН-0000060, від 06.03.2018 року (а.с.114-179 т.1); копії карток-рахунків по контрагентам Камтілюс; Вєгас Буд; Альтор; Апекс Трейд Профітван; Вєгас Буд; Альтор; Апекс Трейд (а.с.100-109 т.1); копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 3772 за грудень, серпень 2016 року, липень 2017 року, лютий-березень 2018 року, рахунку 902 за грудень 2016 року; серпень 2016 року; липень 2017 року; лютий-березень 2018 року, по рахунку 903 за грудень 2016 року, липень 2017 року та грудень-березень 2018 року, по рахунку 791 за грудень 2016 року, серпень 2016 року, липень 2017 року, лютий-березень 2018 року; по рахунку 311 за грудень 2016 року, серпень 2016 року, липень 2017 року, лютий-березень 2018 року; по рахунку 281 за грудень 2016 року; серпень 2016 року; липень 2017 року; лютий-березень 2018 року; по рахунку 106 місце зберігання, необоротні активи за грудень 2016 року, серпень 2016 року, липень 2017 року; лютий-березень 2018 року; (а.с.202-214 т.1, а.с.226 т.1 - а.с.75 т.2); копії витягу з журналу-ордеру по рахунку 6852 (розрахунки з іншими кредиторами за серпень 2016 року, липень 2017 року та лютий-березень 2018 року; по рахунку 6415 ПДВ за грудень 2016 року, серпень 2016 року, липень 2017 року лютий-березень 2018 року (а.с.222-225 т.1); копії банківських виписок по рахунку (а.с.180-201 т.1).

В той же час, копії карток-рахунків по контрагентам позивача, оборотно-сальдових відомостей, витягів з журналів-ордеру є внутрішніми бухгалтерськими документами позивача та не належать до первинних бухгалтерських документів, які можуть підтвердити здійснення господарських операцій з придбання товарів, робіт (послуг), а є лише додатковими засобами доказування.

Натомість, матеріали справи не містять належної сукупності бухгалтерських документів, які б дали змогу встановити фактичне виконання відповідних господарських операцій та дотримання сторонами визначених умов, зокрема товариством не надано належним чином засвідчених копій договорів з контрагентами на виконання робіт (послуг) чи поставлення товарно-матеріальних цінностей, відсутні заявки на їх виконання (постачання). Враховуючи характер придбаних робіт (послуг) і товарів, неможливо встановити, що позивачем було перевірено наявність у контрагентів кваліфікованого персоналу та відповідних дозвільних документів з проведення випробувальних, обслуговуючих і ремонтних робіт, що пов`язані із ризиком (випробування зварювального апарату, заправка компресорного мастила, заміна, ремонт та встановлювання кабельних мереж, електромонтажні роботи, тощо), або документів, які б підтверджували якість придбаних електротоварів.

Колегія суддів звертає увагу, що за певних інших обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас, потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Разом з тим, окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 825/1630/17 та від 09 травня 2020 року № 826/10104/16.

Оскільки позивачем не надано належних первинних документів, з яких можливо встановити умови здійснення господарських операцій, документально не підтверджено обґрунтуваність економічної та ділової доцільності придбання таких послуг (враховуючи, що придбані роботи/послуги належать до сфери самостійної діяльності позивача), їх вартості, не надано підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ СМ-Електросервіс із контрагентами ТОВ Житлобудмонтаж , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Камтілюкс , ТОВ БК Профітван , ТОВ Вєгас Плюс .

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 10.07.2019 №2892615147 та №2902615147.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Електросервіс - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 22 січня 2021 року

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма