Постанова

від 22.01.2021 по справі 640/4088/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4088/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ортемір на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ортемір до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ Ортемір з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 №00002131402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ Ортемір подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що порушує законні права та інтереси скаржника, як добросовісного суб`єкта господарської діяльності, оскільки податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період з 21.01.2019 по 25.01.2019 ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Ортемір з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Елевтек Груп (ідентифікаційний код 40518981) за липень 2016 року та з ТОВ Аркас-Трейд (ідентифікаційний код 40560656) за листопад, грудень 2016 року, що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2016 рік.

За результатом перевірки складений акт від 31.01.2019 №63/26-15-14-02-05/21639640 (далі - акт перевірки), в якому перевіряючими встановлені порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 252 169,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п.198.2, 198.3 ст. 198, п.п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, всього на загальну суму 163 417 грн. (в т.ч. за серпень 2016 року на суму 30 982 грн., за листопад 2016 року - 1 988 грн., за грудень 2016 року - 130 447 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків 21.02.2019 ГУ ДФС у м. Києві прийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення №00002131402, яким зменшено позивачу задекларований у податковій декларації за грудень 2016 року розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 70 073 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За змістом норм п.п. 200.1,200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. б п.185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг (тобто, в розумінні пп.14.1.185 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, будь-яка операція, що не є постачанням товарів), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на рахунках бухгалтерського обліку.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Суд першої інстанції з матеріалів справи встановив, що 04.07.2016 між ТОВ Ортемір (як покупцем), в особі директора Винославського В.М. і ТОВ Елевтек Груп (як постачальником), в особі директора ОСОБА_2 , укладено договір поставки №07-04/16 (Т.1 а.с.114-115).

16.11.2016 між ТОВ Ортемір (як покупцем), в особі директора Винославського В.М. і ТОВ Аркас-Трейд (як постачальником), в особі директора ОСОБА_3 , був укладений договір поставки №2016-16.11. (Т.1 а.с.116-117).

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами поставок позивач надав суду копії наступних документів: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних з роздруківками квитанцій про реєстрацію таких в Єдиному реєстрі податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та 281 Товари на складі, роздруківок електронних банківських виписок з розрахункового рахунку ТОВ Ортемір і платіжних доручень ТОВ Ортемір - з відомостями про перерахування постачальникам ТОВ Елевтек Груп і ТОВ Аркас-Трейд коштів за товари у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, всі документи у період, що був предметом перевірки, підписані від імені ТОВ Аркас-Трейд і ТОВ Елевтек Груп нібито його директорами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Згідно наявного у матеріалах справи вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2018 року у справі №369/2278/18 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28, ч. 1, 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України (т. 2 а.с.63-70), яким останнього визнано винним у скоєнні вказаних злочинів, встановлено факт фіктивності ТОВ Елевтек Груп та зазначено про відсутність участі ОСОБА_2 у господарській діяльності вказаного суб`єкта підприємницької діяльності. При цьому, зі змісту вказаного вироку вбачається, що фіктивність даного підприємства встановлена з 25.07.2016 року.

Судовою колегією враховується, що у згаданому вироку суду встановлено, що ОСОБА_2 став з 24.07.2016 року учасником, а з 25.07.2016 року - директором ТОВ Елевтек Груп , а рахунок даного підприємства у ПАТ Сбербанк відкрито останнім 01.08.2016 року. Викладене, у свою чергу, свідчить, що і договір 04.07.2016 року №07-04/16, і складені на його виконання первинні документи, зокрема, рахунки-фактури і видаткові накладні від 05.07.2016 року та від 21.07.2016 року, будучи підписаними ОСОБА_2 , який набув повноважень директора ТОВ Елевтек Груп лише з 25.07.2016 року, свідчать виключно про оформлення у паперовому вигляді операцій, які носять безтоварний характер, а відтак не мають жодного юридичного змісту для формування даних податкового обліку. До того ж, суд апеляційної інстанції бере до уваги доводи податкового органу про фізичну неможливість зазначення у договорі від 04.07.2016 року №07-04/16 реквізитів банківського рахунку ТОВ Елевтек Груп , який було відкрито лише 01.08.2016 року. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що документальне оформлення первинних документів та поставка у паперовому вигляді товарів до ТОВ Ортемір від ТОВ Елевтек Груп мали місце у період після 01.08.2016 року, а відтак охоплюються періодом, щодо якого вироком суду встановлена фіктивність даного підприємства.

Також матеріали справи свідчать, що згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі № 757/58449/17-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, яким останню визнано винною у скоєнні вказаних злочинів, встановлено факт фіктивності ТОВ Аркас-Трейд з моменту його створення та зазначено про відсутність участі ОСОБА_3 у господарській діяльності вказаного суб`єкта підприємницької діяльності.

У контексті наведених обставин колегія суддів зазначає, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 року у справі №815/5845/16, від 16.04.2019 року у справі 804/8168/15 та від 10.10.2019 року у справі №826/5966/16, від 30.06.2020 року у справі № 280/546/19.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період, свідчать про нереальність господарських операцій.

Беручи до уваги викладене, а також той факт, що надані ТОВ Ортемір первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ Аркас-Трейд і ТОВ Елевтек Груп підписані від імені директорів особами, які не брали участі у господарські діяльності підприємства, факт здійснення фіктивної діяльності яких в указаний період встановлено вироками судів, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість доводів податкового органу про те, що надані позивачем докази не вважаються належними та такими, що підтверджують факт придбання ТОВ Ортемір товарів у вказаних контрагентів.

ТОВ Ортемір взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді не підтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 року у справі №804/6171/13-а.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що зміст ч. 1 ст. 205 з урахуванням положень ч. 1 ст. 18 КК України свідчить, що обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі, мають преюдиційне значення лише щодо фізичних осіб, судовою колегією оцінюється критично, оскільки спростовується вищезгаданою практикою Верховного Суду.

Оскільки вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2018 року у справі №369/2278/18 та вирок Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі № 757/58449/17-к, є чинними, тому обставини встановлені у зазначених кримінальних справах повинні враховуватися при розгляді цієї справи відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України.

Вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента платника податків, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №826/14465/13-а.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що формально складені та підписані на папері між ТОВ Ортемір і ТОВ Аркас-Трейд та ТОВ Елевтек Груп первинні документи містять всі передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні реквізити.

Однак, позивачем не надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Аркас-Трейд та ТОВ Елевтек Груп та які б давали право на формування даних податкового обліку за результатами господарських відносин з даними підприємствами, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме - підписані особами, щодо яких встановлено відсутність участі у господарській діяльності підприємств.

Висновок щодо виключно документального оформлення досліджуваних господарських операцій підтверджується й тим, що, за даними податкового органу, у ТОВ Аркас-Трейд та ТОВ Елевтек Груп відсутні трудові і виробничі потужності для виконання господарських зобов`язань перед ТОВ Ортемір .

Враховуючи, що позивачем не доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також встановлені вироками судів, які набрали законної сили, фіктивного характеру діяльності ТОВ Аркас-Трейд та ТОВ Елевтек Груп , що несумісна з легальною діяльністю суб`єкта господарювання реального сектору економіки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Ортемір правових підстав для формування валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ Аркас-Трейд та ТОВ Елевтек Груп .

Судова колегія погоджується з посиланням апелянта на те, що встановлення факту його взаємовідносин з фіктивними суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ Ортемір , однак, відсутність ознак реальності господарських операцій, встановлена вище дефектність первинних документів та їх підписання від імені осіб, щодо яких встановлено, у тому числі вироками судів, факт створення ТОВ Аркас-Трейд та ТОВ Елевтек Груп з метою державної реєстрації фіктивного суб`єкта господарювання не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Водночас, апеляційним судом не заперечується факт реалізації позивачем товарів ТОВ ДС-Альтернатива , ТОВ Екран , ТОВ Алюпол , ТОВ Альтаір і К та іншим, разом з тим, предметом даної справи є дослідження обставин отримання ТОВ Ортемір таких товарів від ТОВ Аркас-Трейд та ТОВ Елевтек Груп , що належними і допустимими доказами не підтверджується.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для формування ТОВ Ортемір даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Аркас-Трейд та ТОВ Елевтек Груп у зв`язку з відсутністю доказів реальності господарських операцій та фіктивністю вказаних суб`єктів господарювання, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ортемір залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: