Постанова

від 19.01.2021 по справі 910/11772/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. м. Київ Справа№ 910/11772/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі Бовсунівській Л.О.

за участю представників зазначених в протоколі судового засідання від 19.01.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 (повний текст складено 26.10.2020)

у справі № 910/11772/20 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТАБІТЕК

до Товариства з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП

про стягнення 466 378,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТАБІТЕК (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП (далі - відповідач) про стягнення 383 825,30 грн основного боргу, 60 050,34 грн пені, 11 080,08 грн 3 % річних, 11 422,48 грн інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 6 995,67 грн та судові витрати на забезпечення позову у розмірі 1 051,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору поставки №215 від 10.08.2018 повністю не оплатив поставлений товар згідно видаткових накладних №БОООО114 від 25.01.2019, №БОООО177 від 06.02.2019, №БООО372 від 18.03.2019, №БОООО985 від 14.06.2019, №БООО1067 від 26.06.2019, №БООО1220 від 16.07.2019, №БООО1345 від 31.07.2019, №БООО1394 від 06.08.2019, №БООО1467 від 15.08.2019, №БООО1504 від 22.08.2019, №БООО1729 від 19.09.2019, №БООО1998 від 22.10.2019, №БООО2046 від 25.10.2019, №БООО2253 від 20.11.2019, в результаті чого станом на 15.06.2020 заборгованість відповідача перед позивачем складає 383 825,30 грн.

Позивачем за порушення відповідачем зобов`язань за Договором на суму основного боргу нараховано 60 050,34 грн пені згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору та 11 080,08 грн 3% річних, 11 422,48 грн інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/11772/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ріверсайд Груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стабітек заборгованість у сумі 383 825,30 грн, пеню в сумі 41 105,51 грн, 3% річних в сумі 11 080,08 грн, інфляційні втрати в сумі 11 422,48 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 711,50 грн. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Частково задовольнивши позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що строк оплати вартості поставленого товару за Договором настав, доказів оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості у розмірі 383 555,30 грн. Крім того, суд першої інстанції, перевіривши правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, визнав розрахунок таких вимог обґрунтованим та арифметично вірним. Щодо вимоги про стягнення договірної пені, то, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, суд частково стягнув з відповідача на користь позивача пеню на суму 41 105,51 грн в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/11772/20 в частині стягнення пені на підставі Договору поставки №215 від 10.08.2018 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні стягнення пені за Договором поставки №215 від 10.08.2018.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд, ухвалюючи спірне рішення, не зазначив та не навів жодного належного та допустимого обґрунтування, та правового твердження, які б надавали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та правомірними.

Апелянт наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині нарахування пені. Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у суді першої інстанції ним заявлялось клопотання про зменшення розміру неустойки до 10 % відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, проте місцевий господарський суд не надав цьому належної оцінки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/11772/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 по справі №910/11772/20. Розгляд апеляційної скарги у справі №910/11772/20 призначено на 01.12.2020. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, заперечення, пояснення до 26.11.2020.

15.12.2020 від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу. Враховуючи те, що відзив поданий після спливу встановленого апеляційним судом строку, без клопотання щодо поновлення такого строку, відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 розгляд справи №910/11772/20 відкладено на 16.12.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І П. у відпустці з 15.12.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/11772/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі № 910/11772/20 до провадження вказаною колегією суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 розгляд справи №910/11772/20 відкладено на 19.01.2021.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.01.2021 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати в частині стягнення пені та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у стягненні пені.

Позивач своїх представників в судове засідання 19.01.2021 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання на поштовому повідомленні (номер відправлення 0411632993170).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що 10.08.2018 між позивачем (далі - Продавець) та відповідачем (далі - Покупець) укладено Договір поставки №215 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю продукцію (іменовану надалі разом або окремо Товар ), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного Договору.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що Покупець сплачує Продавцеві суму грошових коштів за фактично прийняту ним кількість Товару, згідно з видатковою накладною Продавця протягом 3 (трьох) календарних днів з дати відвантаження відповідної партії Товару.

Згідно п. 7.2 Договору у випадку затримки Покупцем сплати за Товар відносно терміну, визначеного цим Договором, Покупець повинен сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки стосовно несплаченої суми (відповідної частини суми) вартості Товару.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторонами і діє до 31.12.2019. У випадку, якщо жодна із сторін за 10 (десять) днів до закінчення дії Договору не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, Договір автоматично пролонгується на наступний рік (п. 13.1 Договору).

Доказів припинення дії Договору у визначеному сторонами порядку матеріали справи, отже Договір є чинним.

Як зазначив суд першої інстанції, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на суму 412 690,80 грн за видатковими накладними: №Б0000114 від 25.01.2019 на суму 38 822,40 грн, №Б0000177 від 06.02.2019 на суму 37 737,60 грн, №Б000372 від 18.03.2019 на суму 37 615,20 грн, №Б0000985 від 14.06.2019 на суму 36 780,00 грн, №Б0001067 від 26.06.2019 на суму 36 417,60 грн, №Б0001220 від 16.07.2019 на суму 35 959,20 грн, №Б0001345 від 31.07.2019 на суму 34 888,80 грн, №Б0001394 від 06.08.2019 на суму 35 683,20 грн, №Б0001467 від 15.08.2019 на суму 35 112,00 грн, №Б0001504 від 22.08.2019 на суму 14 014,80 грн, №Б0001729 від 19.09.2019 на суму 17 235,60 грн, №Б0001998 від 22.10.2019 на суму 17 721,60 грн, №Б0002046 від 25.10.2019 на суму 17 721,60 грн, №Б0002253 від 20.11.2019 на суму 17 721,60 грн.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи умови Договору стосовно порядку оплати за Товар, строк оплати настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ст.ст. 76 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів оплати відповідачем отриманого товару у повному обсязі, що є порушенням умов Договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, рішення суду першої інстанції у даній справі переглядається в межах позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16.

Верховний Суду у своїй постанові від 20.08.2020 у справі №902/959/19 зазначив, що ч. 6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

З огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19.

Згідно ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ).

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, заява про її застосування може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №912/1104/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач у відзиві на позов просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення 60 050,34 грн пені строк позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 258, 261, 267 ЦК України.

Ухвалюючи спірне рішення, місцевий господарський суд дійшов наступних висновків. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання. Оскільки, пеня - триваюча санкція, що розраховується за кожен день прострочення, то строк позовної давності слід застосовувати з урахуванням наведеного. Не підлягає стягненню пеня, нарахована протягом саме того періоду, який знаходиться поза межами річного строку позовної давності.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом позивач звернувся до суду з даним позовом 06.08.2020, про що свідчить поштовий штемпель. Отже, на дату звернення позивача з позовом до суду, а саме 06.08.2020, закінчився строк позовної давності щодо вимог про стягнення нарахованої пені за період прострочення з 06.08.2019. Заява відповідача про застосування строків давності є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в частині нарахування після 06.08.2020.

За перерахунком суду першої інстанції розмір пені в межах строку позовної давності складає 41 105,51 грн, в частині стягнення 18 944,83 грн місцевий господарський суд відмовив через сплив строку позовної давності.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі Салов проти України від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі Hirvisaari v. Finland ). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі Ruiz Torija v. Spain ).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені, застосовано сплив строку позовної давності, про який заявлено стороною у справі та враховано шестимісячний термін нарахування пені, починаючи з 06.08.2019. Враховуючи обставини справи, порядок оплати за Договором (п. 2.4 Договору - трьох денний строк з дати відвантаження відповідної партії Товару), поставку товару за заявленими видатковими накладними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені за видатковими накладними: №Б0000177 від 06.02.2019 на суму 37 737,60 грн, №Б000372 від 18.03.2019 на суму 37 615,20 грн, №Б0000985 від 14.06.2019 на суму 36 780,00 грн, №Б0001067 від 26.06.2019 на суму 36 417,60 грн, №Б0001220 від 16.07.2019 на суму 35 959,20 грн, №Б0001345 від 31.07.2019 на суму 34 888,80 грн, №Б0001394 від 06.08.2019 на суму 35 683,20 грн, №Б0001467 від 15.08.2019 на суму 35 112,00 грн, №Б0001504 від 22.08.2019 на суму 14 014,80 грн, №Б0001729 від 19.09.2019 на суму 17 235,60 грн, №Б0001998 від 22.10.2019 на суму 17 721,60 грн, №Б0002046 від 25.10.2019 на суму 17 721,60 грн, №Б0002253 від 20.11.2019 на суму 17 721,60 грн, строк оплати за якими настав, а строк позовної давності не сплив.

За видатковою накладною №БООО114 від 25.01.2019 строк позовної давності нарахування пені сплив, оскільки пеню нараховано за період з 02.02.2019 по 02.08.2019, а тому в цій частині слід відмовити у задоволенні стягнення пені за цією видатковою накладною.

Судом враховано, що за видатковою накладною №Б0000177 від 06.02.2019 період нарахування становить з 06.08.2019 по 14.08.2019, розмір пені складає 316,38 грн; за видатковою №Б000372 від 18.03.2019 період нарахування становить з 06.08.2019 по 26.09.2019, розмір пені складає 316,42 грн; за видатковою накладною №Б0000985 від 14.06.2019 період становить з 06.08.2019 по 22.12.2019, розмір пені складає 4 494,21 грн; №Б0001067 від 26.06.2019 період нарахування з 06.08.2019 по 04.01.2020, розмір пені складає 4 799,84 грн.

Нарахування пені за видатковими накладними №Б0001345 від 31.07.2019, №Б0001394 від 06.08.2019, №Б0001467 від 15.08.2019, №Б0001504 від 22.08.2019, №Б0001729 від 19.09.2019, №Б0001998 від 22.10.2019, №Б0002046 від 25.10.2019, №Б0002253 від 20.11.2019 позивачем здійснено вірно, сума 25 473,24 грн є арифметично вірною.

Під час здійснення перевірки розрахунку пені судом апеляційної інстанції встановлено, що за видатковою накладною №Б0001220 від 16.07.2019 за період нарахування з 06.08.2019 по 24.01.2020 сума пені складає 5 269,97 грн. Пеня розраховується за розрахунком Пеня = С x 2 ОСД x Д : 100, де: С - сума заборгованості за період, 2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення 35 959,20 06.08.2019 - 05.09.2019 31 17,00 0.093 1 038,38 35 959,20 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16,50 0.090 1 593,04 35 959,20 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15,50 0.085 1 496,49 35 959,20 13.12.2019 - 31.12.2019 19 13,50 0.074 505,40 35 959,20 01.01.2020 - 24.01.2020 24 13,50 0.074 636,65 Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, місцевий господарський суд, визнавши розмір пені обґрунтованим на суму 41 105,51 грн допустився арифметичної помилки.

Перевіривши правильність нарахування пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення 40 670,06 грн пені.

Доводи апелянта про зменшення розміру неустойки до 10%, про що зазначено у відзиві на позов та вказано апелянтом в апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, Закон відносить на розсуд суду. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

На обґрунтування клопотання про зменшення розміру неустойки, яке викладено у письмовому відзиві на позов, відповідач послався на її надмірний розмір, проте в порушення ч. 3 ст. 13 ГПК України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, відповідач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами наявності виключних підстав, з якими Закон пов`язує виняткові обставини для зменшення розміру неустойки - ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №905/866/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/11772/20 зміні в частині стягнення пені, з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення 40 670,06 грн пені, в решті рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІВЕРСАЙД ГРУП задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/11772/20 змінити в частині стягнення 41 105,61 грн пені та 6 711,50 грн судового збору, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ріверсайд Груп (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150; ідентифікаційний код 41139832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стабітек (03142, м. Київ, вул. Кржижановського, 3, корпус К-01, кімната 503-А; ідентифікаційний код 39849268) 40 670,06 грн (сорок тисяч шістсот сімдесят гривень шість копійок) пені та 6 704,97 грн (шість тисяч сімсот чотири гривні дев`яносто сім копійок) судового збору за подання позову.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/11772/20 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стабітек (03142, м. Київ, вул. Кржижановського, 3, корпус К-01, кімната 503-А; ідентифікаційний код 39849268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріверсайд Груп (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150; ідентифікаційний код 41139832) 33,41 грн (тридцять три гривні сорок одну копійку) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/11772/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.01.2021.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак