Постанова

від 19.01.2021 по справі 910/5338/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. Справа№ 910/5338/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Вікос 2014

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.07.2020 (повний текст складено 23.07.2020)

у справі №910/5338/20 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вікос 2014

до Міністерства юстиції України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача

1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни

2) ОСОБА_1

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Скартек

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 (далі - ТОВ, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст, відповідача) про: 1) визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; 2) зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних записів, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України №3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, шляхом внесення записів про реєстрацію договору міни від 15.06.2018, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 із Товариством з обмеженою відповідальністю Скартек та реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 власником нежитлових приміщень АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем процедури, встановленої ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та перевищення відповідачем владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, яким останній втрутився у вирішення питання незалежності права власності на спірне майно.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що наказ №3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а отже, підстави для його скасування та відновлення записів про державну реєстрацію, вчинених з порушення норм чинного законодавства, відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марину Олександрівну та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 3, 4, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Томас й Товариство з обмеженою відповідальністю Скартек .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/5338/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Вікос 2014 оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт стверджував про порушення оскаржуваним рішенням його права власності на нерухоме майно, вказуючи на те, що відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За твердженнями апелянта, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно було встановлено, що станом на 15.06.2018 нежитлові приміщення АДРЕСА_1 під забороною відчуження або арештом не перебували, тобто право власності було зареєстроване у відповідності до вимог чинного законодавства та жодних обмежень щодо проведення реєстраційних дій станом на момент їх проведення не існувало. При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що відповідач не порушив приписів ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , адже згідно п. 1 ч. 2 цієї статті Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Тобто, до компетенції Міністерства юстиції України не відноситься розгляд скарг на рішення державного реєстратора, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір. Апелянт стверджував, що комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не було взято до уваги переліку судових справ, які ініційовані сторонами спору на момент розгляду скарги та які свідчать про існування спору з приводу власності на об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення АДРЕСА_1, існування вказаних справа також не було прийнято й судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. З огляду на наведене, апелянт стверджував про перевищення відповідачем владних повноважень при прийнятті рішення, яким останній втрутився у вирішення питання належності права власності на спірне майно.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1 (третя особа-2) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджувала про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просила не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначила, що апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо порушення судом норм матеріального або процесуального права, а текст скарги практично не відрізняється від тексту позовної заяви. За твердженнями третьої особи-2, у Міністерства юстиції України були наявні всі повноваження для розгляду скарги та прийняття відповідних рішень. При цьому, третя особа-2 зазначала, що подана нею до Міністерства юстиції скарга за оформленням повністю відповідала вимогам, встановленим Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та правомірно була прийнята до розгляду Комісією. Також третя особа-2 стверджувала, що на момент подання скарги жодних спорів щодо нерухомого майна не існувало, у справі № 826/9829/19 їй було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, а інші судові справи, на які посилався позивач (апелянт), не стосуються спірного майна та є провадженнями в рамках корпоративного спору між учасником ТОВ Фірма Томас ОСОБА_2 , який вибув, та належними власниками Товариства, і не можуть бути спорами безпосередньо щодо нерухомого майна. Такі спори виникли, зокрема, у зв`язку з незаконними діями інших реєстраторів щодо ТОВ Фірма Томас . Тобто, апелянтом (позивачем) не доведено існування на момент розгляду скарги спору щодо цього нерухомого майна, фактично ним надані суду недостовірні відомості щодо наявності цих спорів. Відтак, третя особа-2 вважала, що за результатами розгляду її скарги Комісією було зроблено відповідні висновки та Міністерством юстиції правомірно видано наказ про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого технічним адміністратором реєстру скасовано всі незаконно внесені записи щодо належного третій особі-2 майна. Жодних порушень законодавства при прийнятті Комісією рішення та при видачі наказу допущено не було.

В наданому апеляційному суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач також стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що жоден з перелічених апелянтом судових спорів не вказує на те, що на момент розгляду відповідачем скарги третьої особи-2 існував судовий спір стосовно нежитлових приміщень АДРЕСА_1, що в свою чергу могло б вказувати на наявність обмежень, визначених п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.01.2021 з`явились представники відповідача та третьої особи-2, представники позивача та третіх осіб 1, 3 та 4 не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали суду про відкладення розгляду справи, яку згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень про вручення поштового відправлення отримано уповноваженими представниками позивача, третіх осіб 1, 3 та 4 - 16.12.2020.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 19.01.2021 представники позивача, третіх осіб 1, 3 та 4, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за наявності клопотань третіх осіб 3 та 4 про розгляд справи за відсутності їх представників, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цих учасників за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідача та третьої особи-2 в даному судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-2, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 29.08.2017 між ТОВ Фірма Томас (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами п. 1.1 якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає в особисту приватну власність (купує) нежилі приміщення АДРЕСА_1 , і оплачує їх вартість за ціною та у порядку, які передбачені цим договором.

Положеннями п. 2.1 Договору купівлі-продажу сторони погодили, що продаж предмета договору здійснюється за 2 850 000 грн. (в тому числі, податок на додану вартість 475 000 грн.). Зазначена ціна відповідає волевиявленню кожного з учасників цього правочину є остаточною і змінам після його укладання не підлягає.

Відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу право власності на предмет договору у покупця виникає з дня державної реєстрації предмета договору на ім`я покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказаний Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимчуком В.В.

На підставі Договору купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №22065956 від 29.08.2017 про право власності ОСОБА_1 на нежилі приміщення АДРЕСА_1 .

Разом з цим, з інформаційної довідки №127848956 від 15.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 18.05.2018 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/2966/17 було внесено запис №26237860 про право власності ТОВ Фірма Томас на нежилі приміщення АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 420332880391 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41193973 від 21.05.2018 державного реєстратора Гручевич Сергія Григоровича, філія Комунального підприємства ДОБРОБУТ Литвинівської сільської ради).

На підставі акту приймання-передавання від 24.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю Скартек , протоколу №1 від 23.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю Скартек було внесено запис №26413552 про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Скартек на нежилі приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 420332880391 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41383912 від 01.06.2018 державного реєстратора Гручевич Сергія Григоровича, філія Комунального підприємства ДОБРОБУТ Литвинівської сільської ради у м. Київ).

15.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Скартек (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 (сторона-2) було укладено Договір міни (далі - Договір міни), за умовами п.1 якого сторона-1 міняє належні йому на праві приватної власності нежилі приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 420332880391, та нежилі приміщення з №1 по № 6 (групи приміщень №50) (в літ. А) в будинку №58/2 по вулиці Січових стрільців в місті Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1269360780391, на належний на праві приватної власності стороні-2 житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279813332231, а сторона-2 міняє належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279813332231 на належні на праві приватної власності стороні-1 нежилі приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 420332880391, та нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №50) (в літ.А) в будинку №58/2 по вулиці Січових стрільців в місті Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1269360780391.

Відповідно до п. 2 Договору міни міна здійснюється без доплати.

Право власності у сторін на обмінювані об`єкти нерухомого майна посвідчується цим договором і, відповідно до ст.ст.182, 334 ЦК України, виникає з моменту державної реєстрації (п. 3 Договору міни).

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №127848956 від 15.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі Договору від 15.06.2018 було внесено запис №26647282 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 на нежилі приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 420332880391 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41635750 від 15.06.2018 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О.).

16.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії державних реєстраторів, в якій просила:

* провести перевірку законності реєстраційних дій і рішень про державну реєстрацію прав щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420332880391), вчинених державним реєстратором Грусевичем Сергієм Григоровичем (філія Комунального підприємства ДОБРОБУТ Литвинівської сільської ради у м. Київ), державним реєстратором Долженко Олександром Володимировичем (філія Комунального підприємства ДОБРОБУТ Литвинівської сільської ради у м. Київ), Бровченко Мариною Олександрівною - Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу;

* скасувати рішення та записи державних реєстраторів у реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420332880391), а саме:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41193973 від 21.05.2018 13:10:46, прийняте державним реєстратором Філії комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у Київської області Грусевичем Сергієм Григоровичем, та внесений на його підставі запис номер 26237860 від 18.05.2018 12:26:37 щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Томас ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41383912 від 01.06.2018 10:43:51, прийняте державним реєстратором Філії Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у Київської області Грусевичем Сергієм Григоровичем та внесений на його підставі запис номер 26413552 від 30.05.2018 17:03:53 щодо реєстрації прав власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Скартек ;

- скасувати рішення про припинення обтяження індексний номер рішення 41617921 від 14.06.2018 17:21:21, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14.06.2018 17:25:45;

- скасувати рішення про припинення іпотеки індексний номер рішення 41614914 від 14.06.2018 15:55:41, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14.06.2018 17:14:06;

- скасувати рішення про припинення обтяження індексний номер рішення 41615692 від 14.06.2018 16:16:56, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14.06.2018 17:16:02;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41635750 від 15.06.2018 14:36:49, прийняте приватним нотаріусом Бровченко Мариною Олександрівною, Київський міський округ, та внесений на його підставі запис про право власності 26647282 від 15.06.2018 13:50:49 щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 .

Наказом Міністерства юстиції України № 3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено скаргу ОСОБА_1 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.05.2018 № 41193973, від 01.06.2018 № 41383912, прийняті державним реєстратором Філії комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у Київській області Грусевичем Сергієм Григоровичем, від 14.06.2018 №№41614914, 41615692, від 14.06.2018 № 41617921, прийняті державним реєстратором Філії комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у Київській області Долженком Олександром Володимировичем, від 15.06.2018 №41635750, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко Мариною Олександрівною; постановлено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував про порушення відповідачем приписів ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вказуючи на те, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір), проте обставин наявності судових спорів щодо нежилих приміщень АДРЕСА_1, відповідачем не враховано. За твердженнями позивача, вказаними діями відповідач втрутився у вирішення питання з приводу належності права власності на спірне майно, яке було набуто Товариством з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 на підставі Договору міни.

За змістом ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням господарського судочинства згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями ст. 20 ГК України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційним судом України у вказаному вище рішенні зазначено, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. ст.15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Положеннями ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна правова норма наявна в ч.1 ст.74 ГПК України.

За змістом ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, з врахуванням положень ЦК України, ГК кодексу України та ГПК України, позивачем при зверненні до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень повинно бути доведено суду обставини порушення прав та законних інтересів позивача цим наказом, невідповідність вказаного наказу вимогам чинного на момент його видання законодавства, а також ефективність обраного способу захисту, а саме, обставини, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси заявників буде відновлено.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень . Цей Закон України спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ч.1 ст.1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Положеннями ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачено, що державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч.1 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

За приписами ч.1 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Як вище згадувалось, звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, при розгляді скарги третьої особи-2 відповідачем було порушено приписи п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , оскільки станом на момент розгляду скарги були наявними судові спори щодо нежитлових приміщень АДРЕСА_1.

Таким чином, оскільки предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, до відповідних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень в редакції, яка була чинною на момент розгляду відповідачем скарги третьої особи-2 та ухвалення спірного наказу.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Міністерство юстиції України розглядає скарги, в тому числі, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Як встановлено матеріалами справи, згідно інформаційної довідки №127848956 від 15.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 18.05.2018 на підставі заочного рішення від 13.10.2017 Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/2966/17 було внесено запис №26237860 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас на нежилі приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 420332880391 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41193973 від 21.05.2018 державного реєстратора Гручевич Сергія Григоровича, філія Комунального підприємства ДОБРОБУТ Литвинівської сільської ради).

Проте, у даному випадку обставини реєстрації майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 по справі №175/2966/17 не вказують на явність виключень, визначених п. 1 ч.2 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , оскільки згідно матеріалів справи вказаним вище судовим рішенням не було визнано права власності третьої особи-1 на нежилі приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 420332880391. За змістом цього судового акту взагалі не вбачається участі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас у спорі в якості учасника справи.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.03.2018 вищезгадане заочне рішення переглянуто та позов у справі залишено без розгляду.

Тобто, виходячи зі змісту інформаційної довідки №127848956 від 15.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та судового рішення по справі №175/2966/17, відсутні підстави вважати майнові права третьої особи-1 на нежилі приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 420332880391 такими, що набуті на підставі рішення суду.

Перелічені позивачем у позовній заяві судові спори також не вказують на наявність обмеження повноважень Міністерства Юстиції України у розгляді скарги третьої особи-2.

При цьому, слід зазначити, що приписами ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідне виключення пов`язане не з наявністю будь-якого спору, а саме, спору щодо нерухомого майна.

Під спором щодо нерухомого майна слід розуміти спори з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що в якості обґрунтування відсутності у Міністерства юстиції України повноважень на розгляд скарги третьої особи, позивач посилався на справи: №910/8091/17, №910/2534/18, №910/1571/18, які перебували в провадженні Господарського суду міста Києва; №761/21521/18, що перебувала у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва; №826/9829/18 - в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, у провадженні Господарського суду міста Києва дійсно перебували справи:

- №910/8091/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Зайцева Дмитра Сергійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас від 29.04.2013, оформленого протоколом №5 від 29.04.2013, а також визнання недійсними і скасування змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас , внесених на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас №5 від 29.04.2013;

- №910/2534/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас про визнання права власності на частку в 99%, що становить 99 000, 00 грн. у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас ; визнання припиненими корпоративних прав ОСОБА_2 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Фірма Томас та припиненим право власності ОСОБА_2 на частку в розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас починаючи з 26 квітня 2013 року;

- №910/1571/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Томас в особі ліквідатора Зайцева Д.С. в порядку ст. 95 Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Одночасно, у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебула справа №761/21521/18 у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100060002271 за ч.4 ст.358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) відносно ОСОБА_5 .

За матеріалами справи ОСОБА_1 зверталась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування рішення та записів державних реєстраторів у реєстрі прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420332880391), а саме:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41193973 від 21.05.2018 13:10:46), прийняте державним реєстратором Філії комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Грусевич Сергієм Григоровичем та внесений на його підставі запис номер 26237860 від 18.05.2018 12:26:37 щодо реєстрації права власності за ТОВ Фірма Томас ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41383912 від 01.06.2018 10:43:51), прийняте державним реєстратором Філії Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у Київської області Грусевич Сергієм Григоровичем та внесений на його підставі запис номер 26413552 від 30.05.2018 17:03:53 щодо реєстрації прав власності за ТОВ Скартек ;

- скасувати рішення про припинення обтяження (індексний номер рішення 41617921 від 14 червня 2018 року 17:21:21), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14 червня 2018 року 17:25:45;

- скасувати рішення про припинення іпотеки (індексний номер рішення 41614914 від 14.06.2018 15:55:41), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14.06.2018 17:14:06;

- скасувати рішення про припинення обтяження (індексний номер рішення 41615692 від 14.06.2018 16:16:56), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14.06.2018 17:16:02;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41635750 від 15.06.2018 14:36:49, прийняте приватним нотаріусом Бровченко Мариною Олександрівною, Київський міський округ, та внесений на його підставі запис про право власності 26647282 від 15.06.2018 13:50:49 щодо реєстрації права власності за ТОВ Вікос 2014 .

Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 у справі №826/9829/18, залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В даному випадку відмова у відкритті провадження у справі вказує на відсутність відповідного спору на розгляді в суді.

З огляду на наведене, жоден з перелічених позивачем (апелянтом) судових спорів не вказує на те, що на момент розгляду відповідачем скарги третьої особи-2 існував судовий спір щодо нежитлових приміщень АДРЕСА_1, що вказувало би на наявність обмежень, визначених п.1 ч.2 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

За таких обставин, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо спростування матеріалами справи доводів позивача (апелянта), що наказ Міністерства юстиції України № 3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суперечить п.1 ч.2 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Одночасно, оцінюючи доводи позивача (апелянта), суд судом враховано, що за змістом ч. 3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.14 ГПК України).

Оскільки інших підстав, окрім вказаних в позовній заяві, для визнання наказу відповідача протиправним та його скасування позивачем не наведено (заяви про зміну підстав позову чи їх доповнення не подано), а судом їх не встановлено, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.

Вимоги позивача про зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних записів, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України №3007/5 від 19.09.2018 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, шляхом внесення записів про реєстрацію Договору міни та реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 власником нежитлових приміщень АДРЕСА_1 як похідні також не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вікос 2014 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/5338/20 - без змін.

Матеріали справи № 910/5338/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.01.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко