Рішення

від 18.01.2021 по справі 914/2643/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2021 Справа № 914/2643/20

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМЕ ТРАНС» , Львівська область, Пустомитівський район, с.Лапаївка, від 10.01.2021р. б/н (вх. №51/21 від 11.01.2021р.)

про: відшкодування витрат на правничу допомогу

у справі №914/2643/20 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМЕ ТРАНС» , Львівська область, Пустомитівський район, с.Лапаївка;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» , Львівська область, Городоцький район, м.Городок;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 111448,89грн.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

12.10.2020р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМЕ-ТРАНС» від 01.10.2020р. б/н (вх. №2812) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» про стягнення заборгованості; ціна позову: 111448,89грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає порушення Відповідачем договірних зобов`язань по сплаті транспортних послуг, наданих Позивачем за Договором перевезення вантажів від 29.12.2018р. №38282019.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2020р. у даній справі судом постановлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМЕ-ТРАНС» від 01.10.2020р. б/н (вх. №2812 від 12.10.2020р.) залишити без руху; надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ФМЕ-ТРАНС» десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати докази зазначення у позовній заяві повного найменування Позивача та місцезнаходження Відповідача та докази надіслання таких доказів Відповідачеві; надати докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів Відповідачу листом з описом вкладення.

02.11.2020р. за вх. № 31484/20 Позивачем подано до суду Заяву про усунення недоліків від 29.10.2020р. б/н, у якій на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 13.10.2020р. у даній справі зазначає, що повним найменуванням Позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМЕ ТРАНС» , а зазначення такого з використанням тире є помилковим. Окрім того, Позивач вказує, що, згідно з відомостями сайту АТ «УКРГІОШТА» , поштове повідомлення з трекінговим №7905704452533, яким відправлено Відповідачу копію позовної заяви, тримане адресатом 08.10.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.11.2020р. у даній справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 24.11.20р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2020р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по на 15.12.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2020р. у даній справі судом постановлено продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФМЕ ТРАНС» строк на подання відповіді на відзив по 30.11.2020р.; оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду спору по суті до 22.12.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті спору.

В судовому засіданні 22.12.2020р. судом оголошено перерву до 05.01.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.01.2021р. у даній справі суд ухвалив в позові відмовити повністю; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 18.01.2021р. о 10:40год.; встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФМЕ ТРАНС» п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та Відповідачу доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явилась.

11.01.2021р. за вх. №51/21 подала до суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу від 10.01.2021р. б/н, у якому долучає докази в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 16800грн. судових витрат на оплату професійної правничої допомоги. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Крім того, 16.01.2021р. за вх.№926/21 Позивачем на електронну адресу суду надіслано клопотання від 16.01.2021р. б/н, у якому представник Позивача повідомляє суд, що в повній мірі підтримує заявлене клопотання від 11.01.2021р. та просить здійснювати розгляд клопотання Позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в судовому засіданні 18.01.2021р. без участі представника Позивача.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 05.01.2021р. у даній справі суд ухвалив в позові відмовити повністю; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 18.01.2021р. о 10:40год.; встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФМЕ ТРАНС» п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та Відповідачу доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Вказаним рішенням встановлено, що в судовому засіданні 05.01.2021р. представник Позивача зазначила про те, що розмір судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката не змінився, а докази в підтвердження остаточного розміру понесених Позивачем судових витрат у справі будуть подані в порядку, визначеному ч.8 ст.129 ГПК України.

11.01.2021р. за вх. №51/21 Позивачем подано до суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу від 10.01.2021р. б/н, у якому долучає докази в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 16800грн. судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

В обґрунтування викладених в клопотанні доводів Позивач зазначає, що в позовній заяві Позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що включає, зокрема, і витрати на правничу допомогу у розмірі 16800грн.

До клопотання Позивачем долучено копію укладеного між Адвокатським об`єднанням ПРОЛЕКС (надалі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФМЕ Транс (надалі - Клієнт) Договору від 11.09.2020р. б/н про надання правничої допомоги, за умовами якого (п.1.1. Договору) Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та відшкодувати фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання під час строку дії цього Договору здійснювати представництво (представити) Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, державними реєстраторами, нотаріусами, банківськими установами, Державних податкових органах та їх територіальних управліннях, Міністерстві юстиції України та його територіальних управліннях, бізнес омбудсмена, у судах України у всіх судових юрисдикціях в тому числі як позивача, відповідача з питань захисту прав та інтересів Клієнта.

Відповідно до п.2. Договору від 11.09.2020р. б/н за надання Адвокатом правничої допомоги за цим Договором Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору, в розмірі та на умовах, визначених у додатку до цього Договору.

Згідно п.8 Договору від 11.09.2020р. б/н Договір діє з дати його укладення та до моменту фактичного виконання доручення Клієнта або до моменту припинення Договору. Сторони цього Договору погодили та встановили, що із закінченням строку дії цього Договору усі зобов`язання Адвоката за цим Договором вважаються виконаними належним чином та припиненими.

Додатковою угодою від 11.09.2020р. б/н до Договору від 11.09.2020р. б/н (п.1 Додаткової угоди) Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги шо полягає у представництві інтересів Клієнта у питань стягнення заборгованості з ТзОВ Галіція-Трейд за договором № 38282019 від 29.12.2018р. у Господарському суді Львівської області у розмірі 16800грн.

Сторони погодили, шо вказаний в пункті 1 цього Додатку розмір гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги вказаної в Договорі визначено Сторонами з врахуванням складності справи виходячи з принципів розумності та з врахуванням часу (строку) дії Договору, протягом якого обов`язки Адвоката за цим Договором підлягають виконанню ( п.2 Додаткової угоди від 11.09.2020р. б/н до Договору від 11.09.2020р. б/н).

Згідно п.3 Додаткової угоди від 11.09.2020р. б/н до Договору від 11.09.2020р. б/н Сторонами погоджено, що виплата гонорару (винагороди) здійсниться у наступному порядку: 8400грн. - передоплата за Договором; 8400грн. - до 01.10.2020р.

Вказаний Договір та Додаткову угоду до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Детальним описом робіт, виконаних адвокатом Науменко І.В. в інтересах Позивача у справі №914/2643/20 визначено перелік наданих послуг, зокрема:

1. Вивчення обставин справи, в тому числі аудіювання Клієнта. Вивчення судової практики. Вибір тактики та погодження тактики з клієнтом - 2,0 години.

2. Підготовка тексту позовної заяви, додатків до позовної заяви, скерування позову відповідачу, до суду - 3,0 годин.

3. Підготовка клопотання від 23.11.2020 року про відкладення розгляду справи, направлення до суду - 0,5 годин.

4. Підготовка та направлення до суду та відповідачу відповіді на відзив на позовну заяву - 1,5 година.

5. Підготовка та направлення адвокатського запиту до АТ Укрпошта - 0.5 годин.

6. Підготовка клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу з додатками, скерування відповідачу та подання до канцелярії суду.- 1.0 година.

7. Участь у судовому засіданні 15.12.2020 року.

8. Участь у судовому засіданні 22.12.2020 року.

9. Участь у судовому засіданні 05.01.2021 року.

Вказаний Детальний опис підписано представником Позивача Науменко І.В.

Випискою по рахунку Адвокатського об`єднання ПРОЛЕКС за період з 01.09.2020р. по 30.10.2020р. підтверджується сплата Позивачем 23.09.2020р. та 01.10.2020р. на користь Адвоката двох платежів по 8400грн., що в сумі становить 16800грн. Призначення платежів: Плата за надання правничої допомоги за договором від 11 вересня 2020р. Без ПДВ. .

З підстав наведеного Позивач зазначає, що витрати, понесені Позивачем на оплату правничої допомоги підтверджуються долученими до матеріалів справи документами та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 16800грн. судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Представник Відповідача у поданому відзиві зазначив про неспівмірність заявленої Позивачем суми судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги до складності справи і розміру фактично наданих послуг, з підстав чого просив суд відмовити Позивачу в стягненні з Відповідача 16800грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Вказане клопотання розцінюється судом як клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги на 100 відсотків.

В обґрунтування викладеного Відповідач покликається на те, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братись до уваги, зокрема, але не виключно встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. В той же час, згідно доводів Відповідача, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З підстав того, дана справа є не складною та не потребує вивчення великої кількості документів і судової практики, сума позову є незначною в розумінні статті 12 ГПК України, а надані адвокатом послуги не відносяться до категорії складних та не пов`язані з застосуванням великого обсягу законодавства, а також не вимагають значного обсягу юридичної та технічної роботи, Відповідач просить суд відмовити Позивачу в стягненні з Відповідача на користь Позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги.

При цьому, суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 05.01.2021р. у даній справі судом встановлено, що:

…У поданому 18.11.2020р. за вх. №33141/20 Відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає про неспівмірність заявленої Позивачем суми судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги до складності справи і розміру фактично наданих послуг, з підстав чого просить суд відмовити Позивачу в стягненні з Відповідача 16840грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. …

… В обґрунтування розміру понесених судових витрат у справі на оплату послуг професійної правничої допомоги Позивачем подано до суду копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.08.2018р. серії ЛВ №001127 та копію Ордеру на надання правничої допомоги від 01.10.2020р. серії ВС №1039894…. .

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на « balance of probabilities» («баланс ймовірностей» ) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує «баланс ймовірностей» . У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).

Згідно ст.19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява №19336/04).

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З врахуванням вищенаведеного, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/2643/20 Господарським судом Львівської області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Відповідачем не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а також не доведено в порядку ч.5 ст.126 ГПК України неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, суд відхиляє клопотання Відповідача про зменшення судових витрат Позивача на оплату професійної правничої допомоги на 100 відсотків та зазначає, що сума документально підтверджених понесених Позивачем судових витрат у справі на оплату послуг професійної правничої допомоги становить 16800грн.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене, зокрема викладені в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2021р. у даній справі висновки суду щодо розподілу судових витрат в частині витрат Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду з врахуванням результату вирішення спору, відмову в позові, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив доведеність понесення Позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 16800грн. та недоведеність Відповідачем неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а відтак, в задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМЕ ТРАНС» , Львівська область, Пустомитівський район, с.Лапаївка, від 10.01.2021р. б/н (вх. №51/21 від 11.01.2021р.) про відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити та залишити понесені Позивачем судові витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 16800грн. за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.9, п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 120, 121, 123, 124, 126, 128, 129, 202, 216, 221, 222, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМЕ ТРАНС» , Львівська область, Пустомитівський район, с.Лапаївка, від 10.01.2021р. б/н (вх. №51/21 від 11.01.2021р.) про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.

2. Залишити понесені Товариством з обмеженою відповідальністю ФМЕ Транс (81113, Львівська область, Пустомитівський район, с.Лапаївка, вул.Глібова, буд.5, кв.2; ідентифікаційний код: 38287867) судові витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 16800грн. за Товариством з обмеженою відповідальністю ФМЕ Транс (81113, Львівська область, Пустомитівський район, с.Лапаївка, вул.Глібова, буд.5, кв.2; ідентифікаційний код: 38287867).

3. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

4. Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено 25.01.2021р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок